У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 4 липня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 17  січня 2005 року.

          Цим вироком

                            ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2,

не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на п'ять років позбавлення волі, за ст.304 КК України на один рік позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання - п'ять років позбавлення волі.

З ОСОБА_1 та засуджених цим же вироком ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які вирок у касаційному порядку не оскаржували, в рівних частках стягнуто на користь потерпілих у відшкодування матеріальної шкоди заявлені у цивільних позовах суми, а саме: на користь ОСОБА_4 - 430 грн., ОСОБА_5 - 5964 грн., ОСОБА_6 - 994 грн., ОСОБА_7 - 3111 грн., ОСОБА_8 - 665 грн.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від  23 червня 2005 року вирок в частині застосування кримінального закону і призначення засудженим покарання залишено без зміни, а в частині вирішення цивільних позовів скасовано, і справу повернуто до Голосіївського районного суду м.Києва для вирішення в порядку цивільного судочинства.

ОСОБА_1 визнано судом винним і засуджено за те, що

він 23  січня 2004 року о 21.00 год. на АДРЕСА_1 за попередньою змовою групою осіб і із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, відкрито викрав майно ОСОБА_5 на загальну суму 5964 грн., 3 лютого 2004 року приблизно о 22.00 год. на АДРЕСА_2 і 9 лютого 2004 року по АДРЕСА_3 у такий же спосіб за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_2, втягнувши останнього у злочинну діяльність, відкрито заволодів майном потерпілих ОСОБА_6 на загальну суму 994 грн. і ОСОБА_8 на загальну суму 665 грн. відповідно.

У касаційній скарзі  ОСОБА_1, не оскаржуючи обгрунтованість засудження і правильність кваліфікації його дій, за змістом скарги не згоден із вирішенням цивільних позовів потерпілих і просить прийняти відповідне рішення по справі у цій частині.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для внесення справи на касаційний розгляд з метою її перегляду.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів підтверджена сукупністю зібраних у справі, вірно оцінених та обгрунтовано покладених судом в основу вироку доказів. Як вбачається з матеріалів справи, судове слідство у ній проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону і таких порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою скасування судових рішень, у справі не допущено.

Висновки суду про винність  ОСОБА_1 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого та за попередньою змовою групою осіб,  а також у втягненні неповнолітнього у злочинну діяльність, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами.

Обгрунтованість засудження  ОСОБА_1, як і правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 186 і ст. 304 КК України, у касаційній скарзі не оспорюються.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд, як убачається з вироку, відповідно до вимог закону врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про його особу, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Вирішуючи питання стягнення матеріальної шкоди, завданої потерпілим, суд першої інстанції  помилково стягнув з усіх засуджених в рівних частках заявлені у позовних заявах суми, хоча засудженими були скоєні різні епізоди грабежів різних потерпілих, як одноосібно, та і за попередньою змовою у групі.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду обгрунтовано скасувала вирок в частині вирішення цивільних позовів і повернула справу до місцевого суду для вирішення в порядку цивільного судочинства. Таке рішення апеляційного суду є законним.

Отже, передбачених ст. 398 КПК України підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України осіб не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.

    С у д д і:

Присяжнюк Т.І.                     Пошва Б.М.                      Нікітін Ю.І.