Справа № 308/8316/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2014 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Ротмістренко М.В.,

при секретарі - Ревачко І.С.,

з участю позивача - ОСОБА_1,

її представника - ОСОБА_2,

представника відповідача Ужгородської міської поліклініки - Решетар В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгород цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, виконуючого обов'язки Ужгородського міського голови Щадей В.І., відділу охорони здоров'я Ужгородської міської ради, Ужгородської міської поліклініки про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Ужгородської міської ради, виконуючого обов'язки Ужгородського міського голови Щадей В.І., відділу охорони здоров'я Ужгородської міської ради, Ужгородської міської поліклініки про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Мотивуючи позовні вимоги вказує на те, що 27 травня 2014 року до неї було застосовано два дисциплінарні стягнення: догана, згідно розпорядження виконуючого обов'язки Ужгородського міського голови Щадея В.І. від 27.05.2014 року №179 та звільнення, згідно розпорядження в.о. Ужгородського міського голови Щадея В.І. від 27.05.2014 року № 182, а також наказу в.о. начальника відділу охорони здоров'я Ужгородської міської ради №52 від 27 травня 2014 року Столярової І.М. про звільнення головного лікаря ОСОБА_1 Підставою дисциплінарних стягнень є доповідна записка заступника міського голови Фленька В.Ю.

Зазначає, що 27 травня 2014 року її було незаконно звільнено з посади головного лікаря Ужгородської міської поліклініки, однак у цей період вона була тимчасово непрацездатною, що засвідчується листком непрацездатності. Таким чином власник установ застосував до неї дисциплінарне стягнення у формі звільнення в період тимчасової непрацездатності в порушення ч.3 ст. 40 КЗпП України, що грубо порушує норми трудового законодавства.

На підставі наведеного позивач просить: Визнати незаконним і скасувати розпорядження в.о. Ужгородської міської ради від 27.05.2014 року №182 та наказ в.о. начальника відділу охорони здоров'я Ужгородської міської ради №52 від 27.05.2014 року про звільнення головного лікаря Ужгородської міської поліклініки ОСОБА_1; Поновити її на посаді головного лікаря Ужгородської міської поліклініки; Стягнути з Ужгородської міської поліклініки на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; Стягнути з відповідачів солідарно на її користь одноразову виплату в розмірі 50000 грн., завданої моральної шкоди.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача Ужгородської міської поліклініки - ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив проти позову в частині стягнення моральної шкоди.

Представники відповідачів Ужгородської міської ради, відділу охорони здоров'я Ужгородської міської ради та в.о. Ужгородського міського голови в судове засідання не з'явились, хоча про час, день та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, не повідомили суд про причини неявки.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.

Статтями 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вина посилається як на підставу своїм вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи згідно розпорядження в.о. Ужгородського міського голови від 27.05.2014 року №182, звільнено головного лікаря Ужгородської міської поліклініки ОСОБА_1 27 травня 2014 року за систематичне невиконання службових обов'язків п.3 ст.40 КЗпП України.

Згідно наказу №52 від 27 травня 2014 року ОСОБА_1 звільнено з посади головного лікаря Ужгородської міської поліклініки 27 травня 2014 року за систематичне невиконання службових обов'язків, п.3 ст.40 КЗпП України.

П. 3 ч.1 ст.40 КЗпП України, передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до копії листка непрацездатності серії АГБ № 116143, виданими Ужгородською міською поліклінікою, з 27.05.2014 року по 04.06.2014 року ОСОБА_1, перебував на лікуванні.

З листа територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області від 07.07.2014 року №01-09/985 слідує, що відповідно до розпорядження в.о. міського голови, секретаря Ужгородської міської ради Щадея В.І. №182 від 27.05.2014 року, проведено звільнення ОСОБА_1 із посади головного лікаря Ужгородської міської поліклініки за п.3 ч.1 чт.40 КЗпП України в період її тимчасової непрацездатності, чим порушено вимоги ч.3 ст.40 КЗпП України.

Частиною 3 ст.40 КЗпП України передбачено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника в період його тимчасової непрацездатності.

Пунктом 17 Постанови Пленуму ВСУ N 9 від 06.11.92 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч. 3 ст. 40 КЗпП стосуються як передбачених статтями 40, 41(1) КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Таким чином, позивача звільнено в період тимчасової непрацездатності.

Частиною 1 ст. 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що розпорядження в.о. міського голови, секретаря Ужгородської міської ради №182 від 27.05.2014 року та наказ в.о. начальника відділу охорони здоров'я Ужгородської міської ради №52 від 27.05.2014 року слід скасувати та поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді головного лікаря Ужгородської міської поліклініки.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Згідно довідки Ужгородської міської поліклініки №164 від 12.09.2014 року середньомісячна зарплата позивача становила 5657,67 грн. тобто (5657,67 : 22 =) 257,17 грн. на день.

Таким чином, заробітна плата, що підлягає стягненню на користь позивачки за період з 27.05.2014 року (дня звільнення) по 23.09.2014 року (день постановлення рішення суду) складає 21087,94 грн.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідачів солідарно суми моральної шкоди в розмірі 50000 грн., суд прийшов до наступного висновку.

Згідно статті 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

В ході розгляду справи, позивачем не доведено обставин спричинення їй моральної шкоди, та не обґрунтовано розмір моральної шкоди, яку позивач просить стягнути з відповідачів, у зв'язку з чим, суд вважає, що в задоволенні даної позовної вимоги ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд,-

Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, виконуючого обов'язки Ужгородського міського голови Щадей В.І., відділу охорони здоров'я Ужгородської міської ради, Ужгородської міської поліклініки про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження в.о. міського голови, секретаря Ужгородської міської ради Щадея В.І. від 27 травня 2014 року №182.

Визнати незаконним та скасувати наказ в.о. начальника відділу охорони здоров'я Ужгородської міської ради №52 від 27 травня 2014 року Столярової І.М. про звільнення головного лікаря Ужгородської міської поліклініки ОСОБА_1

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Ужгородської міської поліклініки.

Стягнути з Ужгородської міської поліклініки на користь ОСОБА_1, середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 21087 (двадцять одну тисячу вісімдесят сім) грн. 94 коп.

Стягнути з Ужгородської міської поліклініки на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Ужгородської міської поліклініки та стягнути середню заробітну плату в межах платежу за один місяць вимушеного прогулу в сумі 5657,67 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Закарпатської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення рішення без участі особи, яка її оскаржує, протягом десяти днів з дня його отримання.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Ротмістренко М.В.