АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-2214 / 2014 р. Головуючий в І інстанції

Черниш О.Л..

Категорія 27 Доповідач: Воронцова Л.П.

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2014 року жовтня місяця 09 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Стародубця М.П.

Суддів:Воронцової Л.П.,

Ігнатенко П.Я.

При секретарі: Калюжному О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 діючого від імені ОСОБА_7 на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 20 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про визнання договору переведення боргу дійсним, стягнення грошових коштів, звернення стягнення на нерухоме майно, третя особа ОСОБА_9, -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2014 року ОСОБА_8 звернувся до суду з вище зазначеним позовом до ОСОБА_7, третя особа ОСОБА_9, посилаючись на те, що перебуваючи з 2007 року у трудових відносинах з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_10, ОСОБА_9 двічі здійснив розтрату ввірених йому товаро-матеріальних цінностей, що підтверджується актами інвентаризації від 27.03.2008 року та від 08.08.2008 року на загальну суму 137 774,10 грн., що еквівалентно 27 282 доларів США.

З метою відшкодування завданих ОСОБА_10 збитків, ОСОБА_9 звернувся до нього з проханням надання позики в сумі 9012 доларів США та 18 270 доларів США, які він передав останньому, що підтверджується розписками третьої особи від 27.03.2008 року та від 25.08.2008 року.

В обумовлений строк ОСОБА_9 грошові кошти йому не повернув. Оскільки мати останнього - ОСОБА_7 виступила гарантом повернення боргу сина він звернувся до неї, і вона не заперечуючи своїх зобов'язань, 21.08.2009 року надала йому розписку про те, що зобов'язується здійснювати погашення боргу сина в сумі 25 000 доларів США, сплачуючи щомісяця по 200-250 доларів США.

Позивач зазначає, що оскільки ОСОБА_7 взяла на себе зобов'язання по повергненню боргу сина, останній повинен бути замінений на боржника - ОСОБА_7 у зобов'язанні.

Відповідачка відмовляється від добровільного виконання взятих на себе зобов'язань, тому позивач просить захистити свої порушені права шляхом стягнення грошових коштів за рахунок належного їй, як боржнику майна - квартири, визнавши за ним право власності на вказану квартиру.

Збільшивши та уточнивши в ході розгляду справи позовні вимоги позивач просив визнати дійсним договір переведення боргу від 21.08.2009 року, укладений між ОСОБА_8 і ОСОБА_7, стягнути з ОСОБА_7 на його користь грошові кошти в сумі 25 000 доларів США, що еквівалентно 303 750 грн., задовольнити вимоги щодо стягнення грошових коштів за рахунок належного ОСОБА_7 майна, шляхом визнання за ним права власності на квартиру, розташовану у АДРЕСА_1, стягнути понесені ним судові витрати.

Ухвалою Комсомольського районного суду м.Херсона від 20 травня 2014 року позовну заяву у частині вимоги про звернення стягнення на квартиру у рахунок погашення боргу шляхом визнання права власності на неї залишено без розгляду .

Рішенням цього ж суду 20 травня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 грошові кошти у розмірі 257 040 грн., судові витрати у розмірі 229 грн.40 коп., та на користь спеціального фонду Державного бюджету судові витрати у розмірі 2 341 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_6, діючий від імені ОСОБА_7, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, не взяття до уваги тієї обставини, що вона зобов'язалася повернути борг сина, який виник в результаті трудових відносин, а не за договорами позики грошових коштів, що підтверджується судовим рішенням, неправильному застосуванні судом норм матеріального права щодо позовної давності, просив його скасувати, відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та скасувати заходи забезпечення позову.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_8 просить її відхилити, рішення суду залишити без змін .

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст..303 ЦПК України, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_8 та стягуючи з ОСОБА_7 на його користь грошові кошти в сумі 257 040 грн., суд першої інстанції дійшов висновку, що надана відповідачкою ОСОБА_8 розписка про погашення боргу сина, підтверджує у передбаченій законом формі прийняття відповідачкою зобов'язання по виконанню зобов'язань сина, однак у інший спосіб - щомісячними платежами, тому позивач пропустив строк позовної давності для вимог по платежам до лютого 2011 року і до стягнення підлягає 21 600 доларів США по 200 доларів щомісячно, починаючи з лютого 2011 року, що еквівалентно 257 040 грн.

Однак з висновком суду колегія суддів погодитися не може, оскільки він не відповідає обставинам справи і до нього суд дійшов неправильно застосувавши норми матеріального і процесуального права, що відповідно до приписів ст..309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового.

Як вбачається з матеріалів даної справи та справи витребуваної та дослідженої колегією суддів за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_7, ОСОБА_9 про відшкодування шкоди (№22ц/791/3908/13), ОСОБА_9 перебував у трудових відносинах з приватним підприємцем ОСОБА_8 з 01.01.2007 року, у магазині якого працював продавцем-консультантом, що підтверджується трудовим договором та договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

В результаті проведених 27.03.2008 року та 08.08.2008 року інвентаризацій товаро-матеріальних цінностей у магазині позивача, виявлено недостачу ТМЦ (мобільних телефонів) на суми: 9 012 доларів США та 18 270 доларів США відповідно (а.с.9-12).

Згідно змісту розписки відповідачки ОСОБА_7, від 21.08.2009 року вона зобов'язалася погасити борг сина ОСОБА_9 перед ОСОБА_8 в сумі 25 000 доларів США щомісячно по 200-250 доларів США (а.с.8)

Досліджені колегією суддів матеріали цивільної справи (№22ц/791/3908/13) свідчать про те, що ОСОБА_8 в лютому 2012 року звернувся з позовом до суду до ОСОБА_9 і ОСОБА_7 про відшкодування шкоди заподіяної працівником при виконанні трудових обов'язків, посилаючись на те, що ОСОБА_9 саме у нього, а не у ОСОБА_10, працював у відділі з продажу мобільних телефонів з 01.01.2007 року по 16.03.2011 року та здійснив розтрату ТМЦ на суму 240 000 грн., про що написав розписку, зобов'язавшись погасити борг, а його мати - ОСОБА_7 також зобов'язалася відшкодувати цю шкоду частково спільно з сином, по 200-250 доларів США щомісячно, про що написала розписку. На підтвердження цих позовних вимог ОСОБА_8 надав суду ту ж розписку ОСОБА_7, якою обґрунтовує свої вимоги до останньої про переведення боргу за договором позики, стягнення боргу.

Рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 29 жовтня 2013 року позов ОСОБА_8 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_9 на його користь 240 000 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, у задоволенні позову до ОСОБА_7 відмовлено.

Судом встановлено, і ці обставини, відповідно приписів ч.3 ст.61 ЦПК України, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи, що ОСОБА_9 прибував у трудових відносинах з ОСОБА_8, працюючи продавцем - консультантом у відділі мобільних телефонів з 01.01.2007 року і станом на 16.03.2011 року заподіяні ним збитки при виконанні трудових обов'язків становлять 30 000 доларів США, які він зобов'язувався погасити частками щомісячно, а мати останнього ОСОБА_7, згідно розписки від 21.08.2009 року зобов'язалася погасити борг сина в сумі 25 000 доларів США, сплачуючи по 200 - 250 доларів США щомісячно.

В апеляційній скарзі на вказане рішення суду у частині відмови у стягненні 25 000 доларів США з ОСОБА_7, ОСОБА_8 посилається на переведення на останню боргу її сина, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що розписка ОСОБА_7 від 21.08.2009 року про зобов'язання погашення боргу сина в сумі 25 000 доларів США щомісячно по 200 - 250 доларів США стосується боргу ОСОБА_9 за договорами позики грошових коштів, на підтвердження яких позивач надав суду розписку ОСОБА_9 від 27.03.2008 року та копію розписки від 25.08.2008 року, зазначаючи, що її оригінал він повернув ОСОБА_7 (а.с.6,7). Слід зазначити, що сума боргу, вказана у розписці ОСОБА_7 від 21.08.2009 року - 25 000 доларів США, не співпадає з загальною сумою боргу ОСОБА_9 за позиковими зобов'язаннями - 27 292 доларів (9 012 доларів США + 18 270 доларів США) та після набрання чинності рішення суду про стягнення з ОСОБА_9 240 000 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди припинені зобов'язання ОСОБА_7 по погашенню цієї ж шкоди, і у разі задоволення позову ОСОБА_8 відбудеться подвійне стягнення за одним і тим же зобов'язанням. Відсутній борг, і переведення його неможливе.

Крім того, відповідно до приписів ст.ст. 520, 521, 513 ЦК України, що регулюють спірні правовідносини, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання.

Між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виникли окрім трудових, і позикові зобов'язання, що підтверджується розпискою, наданою позивачем від 27.03.2008 р. /а.с.6/

Однак, сама по собі розписка - це не договір, укладений між сторонами у письмовій формі, а допустимий доказ на підтвердження його укладення. Тому, з огляду на приписи ст.513 ЦК України, договір про переведення боргу повинен бути укладений у простій письмовій формі із зазначенням у ньому: кредитодавця, позичальника та нового кредитора, що приймає на себе певні зобов'язання. Позивач такої письмової угоди суду не надав, а розписка ОСОБА_7 не являється договором про переведення боргу.

З огляду на зазначене, рішення суду першої інстанції, висновки якого не відповідають обставинам справи, та до яких суд дійшов неправильно застосувавши норми матеріального права і у порушення норм процесуального права підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до приписів ч.6 ст.154 ЦПК України підлягають скасуванню вжиті судом заходи забезпечення позову у вигляді накладання арешту на квартиру, належну відповідачці.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, діючого від імені ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 20 травня 2014 року у частині стягнення боргу та судових витрат з ОСОБА_7 скасувати, ухвалити нове.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики і судових витрат - відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Комсомольського районного суду м.Херсона від 26 лютого 2014 року у вигляді накладання арешту на належну на праві власності ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: