КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2014 р. Справа№ 911/2162/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Алданової С.О.

Калатай Н.Ф.

за участю представників:

Від позивача: представник не з'явився.

Від відповідача: представник Криванчик В.О.- за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Бориспільтепломережа"

на рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2014 року

у справі №911/2162/14 (суддя Заяць Д.Г.)

за позовом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства теплових мереж

"Бориспільтепломережа"

про стягнення 106 084,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства теплових мереж "Бориспільтепломережа" про стягнення 106 084,92 грн., з яких 79 964,27 грн. пені, 16 633,07 грн. 3% річних та 9 487,58 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач несвоєчасно сплатив грошові кошти за поставлений позивачем газ за договором купівлі-продажу природного газу за №13/2829-БО-17 від 28.12.2012 року.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.08.2014 року у справі № 911/2162/14 позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати частково.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що позивачем при розрахунку пені та 3 % річних включив дату оплати у період прострочених днів.

Крім того, апелянт просить суд зменшити розмір пені на 50% відповідно до ст. 233 ГК України, посилаючись на збитковість підприємства.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти її вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення.

Позивач в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про причини неявки суду не повідомив хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника відповідача, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2012 року між Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством теплових мереж «Бориспільтепломережа» (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/2829-БО-17, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає покупцеві у період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 4150 тис. куб.м.

Пунктом 6.1 договору сторони передбачили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У п. 7.2 договору встановлено, що у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1 та 6.2 договору покупець зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Пунктом 9.3 договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється у 5 (п'ять) років.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору позивач протягом січня-грудня 2013 року передав, а відповідач прийняв природний газ, що підтверджується підписаними уповноваженими сторонами позивача та відповідача актами приймання - передачі природного газу (том 1, а.с. 46-57), на загальну суму 16 624 297,65 грн.

Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання виконав з простроченням платежів, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1 та 6.2 договору покупець зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем нараховано відповідачу пеню за несвоєчасну оплату за поставлений природний газ у розмірі 79 964,27 грн.

Однак, дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, судовою колегією встановлено, що останній включив у розрахунок дату оплати у період прострочених днів.

Як передбачено п. 1.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 року, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період прострочення.

Перерахувавши розмір пені за допомогою системи «ЛІГА: ЕЛІТ», судова колегія погоджується з розрахунком апелянта, стягненню підлягає пеня у розмірі 75 773,53 грн.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Судова колегія, приймаючи до уваги положення зазначеної норми закону, вважає, що не заслуговує на увагу клопотання апелянта на наявність підстав для зменшення розміру пені на 50%, оскільки останнім не доведено належними доказами наявність обставин, передбачених ст. 233 ГК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 16 633,07 грн. 3 % річних та 9 487,58 грн. інфляційних втрат.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3 % річних, судовою колегією, також встановлено, що останній включив у розрахунок дату оплати у період прострочених днів.

Перерахувавши розмір пені за допомогою системи «ЛІГА: ЕЛІТ», судова колегія погоджується з розрахунком апелянта, стягненню підлягає пеня у розмірі 15 582,76 грн.

Перевіривши правильність нарахування 9 487,58 грн. інфляційних втрат за допомогою системи «ЛІГА: ЕЛІТ», судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані позовні вимоги є обґрунтованими та вірними, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2014 року у даній справі - зміні.

В силу ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Бориспільтепломережа" на рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2014 року задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2014 року у справі № 911/2162/14 змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

„ Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Бориспільтепломережа" (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 41-а, код 13712452) на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) - 75 773 (сімдесят п'ять тисяч сімсот сімдесят три) грн. 53 коп. пені, 9 487 (дев'ять тисяч чотириста вісімдесят сім) грн. 58 коп. інфляційних втрат, 15 582 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят дві) грн. 76 коп. 3% річних та 2 015 (дві тисячі п'ятнадцять) грн. 90 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

3. Стягнути з Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Бориспільтепломережа" (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 41-а, код 13712452) 1061 (одну тисячу шістдесят один) грн. 00 коп. за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду Київської області видати накази.

5. Матеріали справи № 911/2162/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді С.О. Алданова

Н.Ф. Калатай