ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2014 рокум. Львів№ 9104/145309/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Довгополова О.М.

суддів: Гудима Л.Я., Святецького В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області на постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В :

05.09.2011 року позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача в якому просив зобов'язати нарахувати та виплатити йому підвищення до пенсії, як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та п.2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», за період з 01.01.2011 року по день винесення рішення.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилався на те, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він є особою, якій відповідно до цього Закону надано статус дитини війни. Згідно зі статтею 6 цього Закону йому має виплачуватись щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак у вказаний період виплачувалось не в повному обсязі.

Постановою судді першої інстанції, адміністративний позов в частині позовних вимог за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року - залишено без розгляду, у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду. За рештою позовних вимог відкрито провадження у справі.

Оскарженою постановою прийнятою в порядку скороченого провадження, адміністративний позов задоволено частково. Суд зобов'язав відповідача провести нарахування та виплату позивачу із березня 2011 року по 22.07.2011 року включно одноразову надбавку до пенсії, як дитині війни на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з дотриманням вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні». Суд допустив постанову до негайного виконання.

Апелянт не погодившись з даною постановою, оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставин справи та порушив норми матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята в порядку скороченого провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст.197 КАС України розгляд даної справи судом апеляційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Колегія суддів вважає підставними заявлені вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період шестимісячного строку звернення до суду, оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» встановлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

При цьому, п.4 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» не визначає розмір підвищення до пенсії дітям війни, а є бланкетною нормою, яка відсилає до прийнятої на її виконання постанови КМ України.

На виконання вимог Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» 6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.

Отже, нарахування та виплата у 2011 році в період по 22.07.2011 року дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Враховуючи викладені правові положення, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, про наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Як вбачається із матеріалів справи, підвищення до пенсії позивачу як дитині війни, протягом оскаржуваного періоду здійснювалось у значно меншому розмірі, а ніж це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Разом з тим, суд першої інстанції помилково та з порушенням норм матеріального права, задовольнив позовні вимоги позивача за період з березня 2011 року по 22.07.2011 року.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач із адміністративним позовом до суду звернувся 05.09.2011 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягаю до задоволення за період з 05.03.2011 року по 22.07.2011 року включно, оскільки відповідно до постанови КМУ N 745 від 06.07.2011 року (набрала чинності з 23.07.2011 року), яка прийнята на виконання Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», підвищення до пенсії дітям війни виплачуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України..

Суд не приймає до уваги посилання апелянта на те, що до даних правовідносин не підлягає до застосування положення ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до цього, нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як дитині війни, відповідачу слід здійснювати з урахуванням положення ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених за цей період сум.

Також, суд не може взяти до уваги посилання апелянта на те, що відповідач не є розпорядником бюджетних коштів, а фінансування виплат, пов'язаних із застосуванням Закону України «Про соціальний захист дітей війни» проводиться із державного бюджету, оскільки відсутність фінансування з державного бюджету коштів на витрати пов'язані із виплатою дітям війни підвищення до пенсії згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не може бути підставою для невиконання положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Окрім цього, відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків.

За таких обставин позивач, будучи особою, яка одержала статус особи, що проживає на території гірського населеного пункту, має право на виплату спірного підвищення до пенсії, з одночасним його збільшенням на 20 відсотків.

Разом з тим, суд помилково допустив постанову до негайного виконання в повному обсязі, оскільки, в даному випадку слід застосовувати приписи п.1 ч.1 ст.256 КАС України, яка є спеціальною для цієї категорії справ.

Вказана норма передбачає негайне виконання постанов суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів лише у межах суми стягнення за один місяць.

З огляду на те, що судом першої інстанції рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Керуючись ст. ст. 11, 99, 100, 183-2, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області - задовольнити частково.

Постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26 вересня 2011 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та п.2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» за період з 05.03.2011 року по 22.07.2011 року, із урахуванням частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та п.2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» за період з 05.03.2011 року по 22.07.2011 року, із урахуванням частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених за цей період сум. Допустити постанову до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.

Постанова апеляційного суду є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий-суддя :Довгополов О.М.

Судді : Гудим Л.Я.

Святецький В.В.