ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.10.2014 Справа № 920/1575/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро",

м. Обухів, Київська область

до відповідача: Фермерського господарства "Марченко В. О.", с. Велика

Чернеччина, Сумський район, Сумська область

про стягнення 49 928 грн. 48 коп.

Суддя Заєць С.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Мілтиха О. І. (довіреність № б/н від 03.06.2014 р.)

від відповідача: не з'явився

при секретарі судового засідання Сугоняко Н. В.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 53700 грн. 56 коп. заборгованості, в тому числі: 33 415 грн. 80 коп. основна сума боргу, 5014 грн. 20 коп. - пеня, 8 587 грн. 40 коп. 28 % річних та 6 683 грн. 16 коп. штрафу відповідно до Договору поставки на умовах товарного кредиту № 52-С від 31.05.2013 р.,а також судовий збір.

29.09.2014 року представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог, з огляду на те, що відповідачем 12.09.2014 року сплачено 5000 грн. основної суми боргу, в зв'язку з чим просить стягнути з відповідача 49928 грн. 48 коп., в тому числі: 28415 грн. 80 коп. основна сума боргу, 5593 грн. 41 коп. - пеня, 9236 грн. 11 коп. 28 % річних та 6 683 грн. 16 коп. штрафу відповідно до Договору поставки на умовах товарного кредиту № 52-С від 31.05.2013 р., а також судовий збір.

Представник позивача в судове засідання подав письмові пояснення щодо нарахування пені, відповідно до яких зазначив, що при укладенні договору сторони дійшли згоди, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань здійснюється без застосування ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, відзив на позовну заяву не надав, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та надання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принцип змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

31 травня 2013 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки на умовах товарного кредиту продукції виробничо-технічного призначення № 52-С.

Відповідно до п. 1.1. Договору, в строки визначені договором постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Згідно з п. 2.6 Договору покупець проводить розрахунки з постачальником на умовах внесення оплати вартості (ціни) товару, у вигляді авансової частини та відстрочення платежу, в розмірах, вказаних в Додатках до Договору, шляхом перерахування коштів в національній валюті на банківський рахунок постачальника.

Відповідно до Додатку № 1/СА000007329 від 31 травня 2013 року до Договору вартість товару становить 30 129 грн. 00 коп. з зазначенням строку оплати 01.10.2013 року та відповідно до Додатку № 1/СА000008175 від 12 червня 2013 року вартість товару становить 3286 грн. 80 коп. зі строком оплати до 01.10.2013 року.

З матеріалів справи вбачається, що факт поставки товару підтверджується видатковими накладними, а саме: видатковою накладною № 21951 від 31 травня 2013 року на суму 30 129 грн. 00 коп. та видатковою накладною № 23367 від 12 червня 2013 року на суму 3 286 грн. 80 коп., які підписані представниками обох сторін.

Обґрунтовуючи позовні вимог позивач зазначає, що ним договірні зобов'язанні були виконані належним чином, однак відповідачем в порушення умов договору зобов'язання виконані в повному обсязі не були, а саме не було здійснено оплати за поставлений товар, через що у відповідача перед позивачем на час розгляду справи існує заборгованість за поставлений товар у сумі 28 415 грн. 80 коп.

Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що факт отримання відповідачем товару від позивача підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема копією видаткових накладних, проте в порушення умов укладеного договору та вимог ст.ст. 526, 530 ЦК України, відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати отриманого товару, у зв'язку з чим, його заборгованість перед позивачем складає 28 415 грн. 80 коп..

Відповідачем не подано ні доказів сплати (перерахування) коштів, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 28 415 грн. 80 коп. заборгованості за отриманий товар, суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 7.2. договору, у випадку порушення умов даного договору, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені Договором терміни вартості (ціни) товару та/або відсотків за користування товарним кредитом. За порушення даних умов договору покупець:

А) сплачує за кожен день прострочення на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення;

Б)сплачує штраф в розмірі 20 % від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов'язання.

Пунктом 7.3 договору сторони передбачили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань здійснюється без застосування ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002 р. визначено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно з поданим розрахунком з урахуваннямуточнення, відповідачеві нарахована пеня в сумі 5 593 грн. 41 коп. за період з 02.10.2013 року по 29.09.2014 року.

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами договору, господарський суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення пені в сумі 5 593 грн. 41 коп.

Також відповідачеві нараховано штраф в сумі 6 683 грн. 16 коп., виходячи з суми основного боргу (33415 грн. 80 коп.).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 цього ж Кодексу, встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вищевказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 09.04.2012 року у справі № 20/246-08 про стягнення суми пені та штрафу.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 6 683 грн. 16 коп. є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Пунктом 7.2. (В) договору передбачено, що у випадку порушення відповідачем строків оплати отриманого від позивача товару, відповідач сплачує на користь позивача 28 % річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення.

Згідно з поданим розрахунком, розмір 28 % річних складає 9 236 грн. 11 коп.

Враховуючи, що право позивача на стягнення з відповідача 28 % річних передбачене умовами укладеного між сторонами договору, господарський суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 9 236 грн. 11 коп. 28% річних.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача 28 415 грн. 80 коп. основного боргу за поставлений товар, 5 593 грн. 41 коп. пені, 6 683 грн. 16 коп. штрафу, 9 236 грн. 11 коп. 28% річних.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторонни, також якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що відповідач порушив умови оплати за договором поставки, з нього на користь позивача підлягають стягненню 1827 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Марченко В. О.» (42333, Сумська область, Сумський район, с. Велика Чернеччина, вул. Фрунзе, 11, код 35288248) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Будьоного, 33, код 36348550) 28415 грн. 80 коп. основного боргу, 5 593 грн. 41 коп. пені, 9 236 грн. 11 коп. - 28 % річних, 6 683 грн. 16 коп. штрафу, 1827 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.10.2014 року.

Суддя С.В. Заєць