КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2014 р. Справа№ 910/6379/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Ільєнок Т.В.

Куксова В.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 02.09.2014 року по справі № 910/6379/14 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 10.06.2014 року) по справі № 910/6379/14 (суддя - Мельник В.І.)

За позовом відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в

особі Запорізьких міських електричних мереж

до приватного підприємства "Стерк"

про стягнення 49 536,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до приватного підприємства "Стерк" про стягнення 49 536,38 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року у справі № 910/6379/14 позов задоволено частково, стягнуто з приватного підприємства "Стерк" на користь відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж 8 801,63 грн. - пені, 9 471,33 грн. - 3 % річних та судовий збір у розмірі 675,99 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, позивач, відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позову та прийняти в цій частині нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2014 року по справі № 910/6379/14 прийнято апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж до провадження і призначено перегляд рішення на 02.09.2014 року.

Приватне підприємство "Стерк" на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги позивача на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року у справі № 910/6379/14 відмовити повністю, а рішення змінити.

02.09.2014 року від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та про продовження строку розгляду справи.

У судовому засіданні, призначеному на 02.09.2014 року, представником відповідача подано клопотання в порядку ст. 69 ГПК України про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 року по справі № 910/6379/14 продовжено строк розгляду апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року по справі № 910/6379/14 на п'ятнадцять днів до 18.09.2014 року. Розгляд справи № 910/6379/14 відкладено на 16.09.2014 року о 10 год. 35 хв.

Представник позивача був присутній в судовому засіданні та надавав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року по справі № 910/6379/14 - слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

18.01.2008 року між відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (позивач, постачальник електричної енергії) та приватним підприємством "Стерк" (відповідач, споживач) укладено договір № 10433 на постачання електричної енергії, відповідно до умов якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 "обсяги постачання електричної енергії споживачу", а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (а.с. 11-16).

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний Договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За умовами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором визнається домовленість двох чи більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Його зміст складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Виникнення прав за договором залежить від покладених ним на сторін обов'язків, які у сукупності і визначають правову природу договору.

Предметом договору є постачання позивачем за плату електричної енергії відповідачу, тобто за своєю правовою природою він є договором енергопостачання (параграф 3 глави 29 Господарського кодексу України), платником за яким є сторона за договором, на користь якої він укладений, тобто відповідач.

Відповідно до п. 2.2.2 договору № 10433 постачальник електричної енергії зобов'язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару:

в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток № 1 "обсяги постачання електричної енергії споживачу");

згідно з категорією струмоприймачів споживча відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком № 3 "категорії надійності електропостачання строму приймачів споживача";

із дотриманням на меж і балансової належності граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами;

із забезпеченням отримання споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності, зазначеної у п. 6 додатку № 5 "графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії".

Між сторонами укладено додатки до договору № 10433, якими визначено кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, межі балансової належності та терміни сплати споживачем вартості спожитої теплової енергії.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно п. 2.3.4 договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 "Порядку розрахунків за активну електричну енергію" та додатка № 5 "Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії" та здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника електричної енергії та електроустановками споживача згідно з додатком № 6 "порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії" (п. 2.3.5 договору).

Відповідно до п. 7.1. договору облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником електричної енергії розрахунково згідно з вимогами додатка № 4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію" та ПКЕЕ. Розрахунки за електроенергію та інші платежі за розрахунковий період здійснюються за діючими тарифами та у відповідності до діючого законодавства (п. 7.2 договору).

Згідно із п.п. 7.4, 7.5 договору розрахунки за активну електроенергію здійснюються згідно додатка № 4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію" з урахуванням додатка № 7 "Порядок визначення вартості мінімального обсягу електричної енергії в точці обліку". Розрахунки за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії обумовлюються додатком № 6 "Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії".

Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку та відомості про точки розрахункового обліку відповідача та субспоживачів наведені в додатку № 5 "Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії" і в додатку № 6.1 "Перелік точок розрахункового обліку реактивної електричної енергії".

Пунктом 7.9 договору передбачено, що на підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов договору оформлюються та надаються такі документи: Акт про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію; Акт звірки обсягу споживання електроенергії, відпущеної електричної енергії за тарифами, диференційованими за періодами часу; Акт прийому-передачі електричної енергії; Акт про обсяги перетікання реактивної енергії з мереж постачальника в мережі споживача протягом розрахункового періоду; Акт про обсяги перетікання реактивної енергії із мереж споживача в мережі постачальника протягом розрахункового періоду.

Згідно із додатком № 5 "Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії" для визначення обсягів споживання активної електричної енергії за розрахунковий період о 24-00 год., в останній день місяця споживач самостійно або у присутності представника постачальника (субспоживача) відповідно до точок розрахункового обліку, що наведені в п. 6, 7, 8 цього додатка, здійснює зняття показань розрахункових засобів обліку, що відповідають споживанню активної електричної енергії. Зафіксовані покази оформлюються "Актом про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію (Додаток № 5.1) у 2-х примірниках".

Як визначено п.п. 1, 4, 7, 11, 12 додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію" розрахунковим період вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця. Споживач не пізніше 14-00 годин 2-го робочого дня місяця, наступного за розрахунковим направляє свого представника до постачальника електричної енергії для подання у двох примірниках, підписаних уповноваженою особою споживача та скріплених його печаткою: Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію та Акта звірки обсягу споживання електроенергії, відпущеної постачальником електричної енергії за тарифами, диференційованими за періодами часу. Споживач зобов'язаний не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим здійснити оплату.

За підсумками розрахункового періоду постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок або платіжну вимогу-доручення для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого споживачем "Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію" (п. 7 додатка).

Споживач зобов'язаний здійснити оплату не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 11 додатка).

На виконання умов договору відповідачем було надано позивачу рапорт про використаної електроенергії за травень 2011 року, в якому зазначено, що по лічильнику № 430107 попередні покази 000893,34 поточні покази 002351,00 різниця 1457,66 загальні витрати 116 612,8 (118450 коригування вручну), по лічильнику № 430107 попередні покази 000285,03 поточні покази 000785,00 різниця покази зазначені вручну 57 загальні витрати 4967. Всього використано електроенергії 119049 кВт/ч. Його було отримано позивачем 25.05.2011 року.

Позивачем умови договору виконано належним чином.

31.05.2011 року ПП "Стерк" було отримано рахунок за травень 2011 року та повідомлення - попередження про відключення споживача за заборгованість, що підтверджується підписом відповідача у журналі видачі позивача.

Однак, споживачем цей рахунок не було сплачено, оскільки він вважає, що зміст та форма рапорту, на підставі якого визначено його обсяги споживання електроенергії за травень 2011 року, не відповідає вимогам договору, а підпис та відбиток печатки, що містяться у рапорті не відповідає підпису повноважної посадової особи відповідача та відбитку печатки відповідача.

У зв'язку з чим, під час нового розгляду рішенням господарського суду міста Києва від 21.01.2014 року по справі № 35/423, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 року, позов задоволено повністю. Стягнуто з приватного підприємства "Стерк" на користь відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" 112 643,62 грн. боргу, 6 027,19 грн. пені, 1 186,71 грн. витрат по оплаті державного мита за подачу позовної заяви, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1 186,72 грн. витрат по оплаті судового збору за подачу апеляційної скарги, 1 186,72 грн. витрат по оплаті судового збору за подачу касаційної скарги.

Так як чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому позивач правомірно звернувся до суду з вимогою стягнення штрафних санкцій після постановлення судового рішення № 35/423, а станом на квітень 2014 року відповідачем борг не погашено, то позивачем було подано позов про стягнення з відповідача пені у сумі 40 065,05 грн. та 3 % річних у сумі 9 471,33 грн.

Згідно з п. 4.2.1 договору за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію (п. 1.1 додатка № 4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію") та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії (п. 5 додатку № 6 "Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії"), споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов'язання по сплаті, в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з розрахунком позивача сума пені складає 40 065,05 грн. за період з 16.06.2011 року (прострочка виконання договірного зобов`язання по сплаті вартості спожитої електричної енергії) по 03.04.2014 року, тобто за весь час прострочки виконання договірного зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.

Одностороння відмова від зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки, судом, у справі № 35/423, встановлено факт неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання стосовно погашення заборгованості.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Відповідно до п. 2.5 постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 року має застосовуватись припис ст. 232 ГК України, а період часу за який нараховується пеня, не може перевищувати шестимісячний строк її нарахування.

Тому за розрахунком суду першої інстанції, перевіреним апеляційним судом, стягненню підлягає 8 801,63 грн. - пені за період з 16.06.2011 року по 16.12.2011 року.

Щодо стягнення 3 % річних у сумі 9 471,33 грн. за період з 16.06.2011 року по 03.04.2014 року, то вони також підлягають стягненню, з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Господарським судом міста Києва встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений (п.2 ст. 625 ЦК України).

Приписами ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі і передбачені ст. 625 ЦК України.

Виходячи із положень зазначених норм, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання місцевий суд, здійснивши перерахунок, перевірений апеляційним судом, слушно задовольнив вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 9 471,33 грн.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року у справі № 910/6379/14 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року по справі № 910/6379/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року у справі № 910/6379/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/6379/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.В. Ільєнок

В.В. Куксов