ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
23.01.07 Справа№ 1/1278-20/282
За позовом: Державного комітету України з державного матеріального резерву, м.Київ
До відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Іскра", м.Львів
Про повернення матеріальних цінностей та стягнення штрафних санкцій в сумі 433 254,75 грн.
Суддя Манюк П.Т.
При секретарі Кравець В.П.
Представники сторін:
Від позивача: Довганенко Д.В. - представник
Від відповідача: Мигаль Г.П.- представник
Фостяк О.Я.- представник
Зміст ст. 22 ГПК України представникам сторін роз’яснено.
Суть спору:
Позов заявлено Державним комітетом України з державного матеріального резерву до Відкритого акціонерного товариства "Іскра" про повернення матеріальних цінностей та стягнення штрафних санкцій в сумі 433 254,75 грн.
Ухвалою господарського суду м.Києва матеріали справи № 15-566-т надіслані за встановленою підсудністю до Господарського суду Львівської області.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.12.2006р. прийнято справу до провадження. Присвоєно справі № 1278-20/282 згідно з нумерацією справ господарського суду Львівської області та призначено до розгляду
В судовому засіданні оголошувлась перерва.
Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав.
Представники відповідача в судових засіданнях, у представленому відзиві та доповненнях до відзиву позовні вимоги заперечили.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач звернувся з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Іскра»прокату нікелевого на суму 344 040 гривень у кількості 1,540 тонн та штрафних санкцій в сумі 433 254,75 гривень в доход Державного бюджету України. В судовому засіданні представник позивача свої вимоги уточнив та просив стягнути з відповідача 1,540 тонн прокату нікелевого та штрафні санкції в сумі 433 254,75 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем самовільно використані матеріальні цінності державного матеріального резерву: прокат нікелевий в кількості 1,540 тонн, про що позивачу стало відомо з акту контрольної перевірки наявності та стану роботи з матеріальними цінностями мобрезерву від 17 березня 2006р. №7/3/м, проведеної головними ревізорами контрольно-ревізійного відділу підприємства системи державного резерву ДП «Луцький КХП №2».
Обгрунтовуючи свої вимоги щодо повернення цінностей матеріального резерву, а саме прокату нікелевого у кількості 1,540 тонн, позивач посилається на ст.ст. 936, 937, 942, 949, 954 Цивільного кодексу України, що регулюють питання договору схову, ст. ст 11, 12, 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв», Положення про особливості формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями мобрезерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1998р. за №100-03; Положення про мобілізаційний резерв, затверджений Постановою ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 29.091969р., Указ Президента України від 14.11.1995р. за № 1030/95 «Про заходи щодо роботи з мобілізаційної підготовки народного господарства України, ст.4 ЦК УРСР, ст.11 ЦК України; ст.552 ЦК України та ст.234 ГК України, відповідно до яких, на думку позивача, сплата неустойки не звільняє боржника від виконання зобов’язання в натурі. Із зобов’язань зі схову випливає обов’язок Відповідача зберігати майно, передане його другою стороною, і повернути це майно в цілості, а отже на думку позивача відповідач має відшкодувати Позивачу нестачу матеріальних цінностей аналогічними цінностями.
На підтвердження факту зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву Позивач посилається на річні звіти по формі р-12 та номенклатуру накопичення. Відповідач зобов’язаний зберігати матеріальні цінності мобілізаційного резерву відповідно до номенклатури накопичення, затвердженої наказом Мінелектротехпрому СРСР від 11.01.1089р. № 002т до моменту зняття з нього мобілізаційного завдання в установленому порядку.
Крім вимог щодо стягнення з ВАТ «Іскра»прокату нікелевого у кількості 1,540 тонн, позивач просить стягнути з відповідача на підставі п.10 ст.14 Закону України «Про державний матеріальний резерв»штраф у розмірі 100 відсотків вартості матеріальних цінностей, які відсутні однак повинні знаходитися на відповідальному зберіганні, виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеню з вартості відсутнього їх обсягу за кожен день до повного повернення матеріальних цінностей. Позивач самостійно визначив ціну прокату нікелевого, відповідно до якої вартість 1,540 тонн становить 344 040 грн. (з урахуванням ПДВ). Враховуючи приписи п.10 ст. 14 Закону України «Про держаний матеріальний резерв»позивач просить стягнути з відповідача 100% штрафу, що становить 344 040 гривень. Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача пеню відповідно до вимог ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України та п.п. 10, 16 ст.14 Закону України «Про державний матеріальний резерв», яка розрахована з дати складення акту перевірки (17.04.2006) до моменту подання позовної заяви (16.08.2006), виходячи з подвійної облікової ставки НБУ та становить 20 406,75грн., а також штраф у розмірі 68 808 грн. ( 20% від вартості 1,540 тонн прокату нікелевого) відповідно до п.12 ст.14 Закону України «Про державний матеріальний резерв» за несвоєчасне подання встановленої звітності.
У представленому запереченні на позовну заяву та доповненнях до заперечення Відповідач позовні вимоги заперечив, покликаючись на відсутність договірних зобов’язань між сторонами щодо зберігання матеріальних цінностей, відсутність боргу перед позивачем та у зв’язку з пропуском терміну позовної давності щодо заявлених позовних вимог. У позові просить відмовити за безпідставністю та у зв’язку з пропуском терміну позовної давності.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.
Згідно статті 1 Закону України «Про державний матеріальний резерв»(надалі Закон № 51-97-ВР) державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).
Як визначено статтею 2 Закону № 51-97-ВР, відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву є зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про їх відпуск з державного резерву.
Статтею 4 Закону № 51-97-ВР передбачено, що державний резерв створює Кабінет Міністрів України. Організація формування, зберігання і обслуговування державного резерву, соціальний розвиток забезпечуються уповноваженим на це центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління державним резервом, підприємствами, установами і організаціями, що входять до єдиної системи державного резерву України. Управління державним матеріальним резервом здійснює Державний комітет України з державного матеріального резерву, який відповідно до Указу Президента України № 603/2001 від 07.08.01 є правонаступником Державного агентства з управління державним матеріальним резервом.
Відповідно до статті 12 Закону № 51-97-ВР, державний резерв матеріальних цінностей є недоторканим і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.
Як визначено пунктом 3 статті 11 Закону № 51-97-ВР, перелік підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, номенклатура та обсяги їх накопичення визначаються мобілізаційними та іншими спеціальними планами.
Відповідно до п.5 ст.4 Закону № 51-97-ВР та п.п.4, 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 1129 від 8.10.1997р. «Про затвердження Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву»розміщення запасів матеріальних цінностей державного резерву здійснюється Держкомрезервом на підприємствах, в установах і організаціях системи державного резерву, а також на інших підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах; розміщення матеріальних цінностей забезпечується Держкомрезервом виходячи з критеріїв економічної доцільності, наявності у цих зберігачів необхідних для зберігання продукції умов, доцільності територіального розташування зберігачів тощо.
Договори з відповідальними зберігачами укладаються Держкомрезервом на період, не менший за встановлений термін зберігання продукції до її освіження або заміни. Відповідно до п.10 цієї ж Постанови, матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після підписання акта про їх приймання, розміщення на місці постійного зберігання та оформлення відповідних бухгалтерських документів складського обліку. Документом, що підтверджує закладення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на відповідальне зберігання, є акт форми № 1.
Відповідно до п.3 ст.7 Закону № 51-97-ВР фінансування витрат підприємств, установ і організацій, пов’язаних з обслуговуванням і зберіганням, списанням збитків від уцінки і природних втрат матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Указом Президента України № 1039/95 від 14.11.1995 "Про заходи щодо поліпшення роботи з мобілізаційної підготовки народного господарства України" визначено, що підприємства, установи, організації всіх форм власності в разі зміни форми власності, власника, організаційної форми, підприємницької діяльності чи підпорядкованості виконують раніше визначені їм мобілізаційні завдання.
Позивач не надав суду жодних доказів, які б доводили факт закладення матеріальних цінностей державного резерву (прокату нікелевого у кількості 1,540 тонн) на відповідальне зберігання відповідачу: ні договору зберігання, ні акту за формою № 1, а також доказів, що він проводив оплату відповідачу послуг зі зберігання матеріальних цінностей державного резерву.
Судом не може бути взято до уваги посилання позивача на те, що факт зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву Позивачем підтверджується річними звітами по формі р-12 та номенклатурою накопичення, оскільки номенклатура накопичення є державним замовленням, тобто тим завданням, яке держава встановлювала підприємству, проте вказаний норматив не може свідчити про фактичну кількість закладених до мобілізаційного резерву цінностей, а звіт не є документом, що підтверджує факт закладення матеріальних цінностей до державного матеріального резерву.
Відповідно до вимог чинного законодавства документом, що підтверджує факт закладення матеріальних цінностей, є акт форми № 1.
Як повідомив відповідач по бухгалтерському обліку нестача нікелевого дроту у ВАТ «Іскра»не рахується. Станом на 27.09.06р. по ВАТ «Іскра»рахується кредиторська заборгованість перед Держкомрезервом на суму 3,75 грн., про що свідчить оборотно-сальдова відомість по рахунку 63.1.0., надана відповідачем.
Відповідачем представлені документи: розписка фізичної особи –Адаміва М.І. від 10 серпня 1992р., з якої вбачається, що останній отримав зі складу групи 2 нікелевий дріт НП 02-0,5 в кількості 1145 кг. та службова записка в.о.начальника ВМТП Кравчишина М.П. від 25 вересня 1992 року щодо надання дозволу на видачу зі складу групи 2 нікелевого дроту НП-2 0,5 в кількості 395 кг. Жодних документів, які б підтверджували надання дозволу уповноваженою особою ВО «Іскра» на використання даних цінностей, в матеріалах справи не має.
Таким чином використання матеріальних цінностей державного мобілізаційного резерву відбулося у 1992 р. фізичними особами ще на державному підприємстві –ВО «Іскра», до реєстрації ВАТ «Іскра», що відбулася 31.01.1994 року. ВАТ «Іскра»не здійснювало самовільного відчуження матеріальних цінностей державного резерву. Вперше відсутність зазначених цінностей була зафіксована у звіті про наявність матеріальних цінностей мобрезерву за 1994 рік. Примірник № 2 даного звіту був направлений в Держкомрезерв України 04.01.95 р., про що свідчить відмітка на зворотній стороні даного документу. Отже, факт відсутності матеріальних цінностей державного резерву у кількості 1,540 тонн встановлено у 1995 році на підставі поданого відповідачем звіту, а не у 2006 році за результатами акту перевірки, як це стверджує позивач, а сам факт їх використання мав місце у 1992 році, про що позивач дізнався у 1995 році.
Пунктом 10 ст. 14 Закону № 51-97-ВР встановлено, що у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі їх самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100% від вартості, виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного використання), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожен день до повного повернення матеріальних цінностей.
Однак, позивач не довів факту передачі на зберігання відповідачу матеріальних цінностей державного резерву –прокату нікелевого у кількості 1,540 тонн.
Факт відсутності матеріальних цінностей державного резерву встановлено до набрання чинності Законом № 51-97-ВР (вступив в силу з 22.02.1997 р.), про що свідчить звіт про наявність матеріальних цінностей мобрезерву за 1995 рік, а також відомість інвентаризації матеріально-технічних ресурсів мобілізаційного резерву станом на 01.10.1996 р., складена за участю представника Держкомрезерву України та представників ВАТ «Іскра», які містяться в матеріалах справи. Зазначений Закон № 51-97-ВР не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до вступу його в силу, оскільки дане суперечитиме ст.58 Конституції України, відповідно до якої Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність.
Не підлягають застосуванню і ст.ст. 936, 942, 949, 954 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 234 Господарського кодексу України, оскільки Цивільний та Господарський кодекси України вступили в силу з 01.01.2004 р., а використання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву відбулося фізичними особами на державному підприємстві у 1992 році, до вступу в силу даних Кодексів. Крім цього, статті 936, 942, 949, 954 Цивільного кодексу України регулюють відносини щодо зберігання речі за Договором зберігання. Відповідно до ст.937, 208 Цивільного Кодексу України договір зберігання між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Між позивачем та відповідачем, як було зазначено вище, договір зберігання взагалі не укладався.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх доводів та заперечень.
Вимога позивача щодо стягнення штрафу за неподання звітності підприємства у розмірі 20% від вартості матеріальних цінностей, щодо яких допущено порушення, на суму 68 808 грн. не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до наданих відповідачем доказів: Додатку 1 та Додатку 2 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2003р. № 515-рт, матеріальні цінності мобілізаційного резерву, створеного у ВАТ «Іскра», розброньовані, а мобілізаційне завдання з виробництва продукції в особливий період, установлене ВАТ «Іскра», скасоване. Відповідно до п.23 Постанови Кабінету Міністрів України № 1129 від 8.10.1997р. «Про затвердження Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву»оперативний облік матеріальних цінностей державного резерву ведеться зберігачами. Умови та вимоги щодо проведення цього обліку включаються в договори про відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву. Оскільки договір на відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву з відповідачем не укладався, мобілізаційне завдання для нього скасовано, а матеріальні цінності розброньовані, відповідач не є зберігачем матеріальних цінностей державного резерву, а отже не повинен вести облік та подавати звітність щодо матеріальних цінностей державного резерву.
Згідно з п. 10 ст. 4 Положення про Держкомрезерв України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2006 р. № 810, Держкомрезерв України відповідно до покладених на нього завдань організовує відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву відповідно до встановлених мобілізаційних та інших спеціальних завдань. Згідно з п. 16 ст. 4 Положення про Держкомрезерв України, Держкомрезерв України здійснює відповідно до законодавства контроль за виконанням підприємствами - відповідальними зберігачами незалежно від форми власності зобов'язань щодо зберігання, освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву, за дотриманням порядку їх відпуску, своєчасним поверненням позичених матеріальних цінностей, а також за відповідністю зазначених цінностей затвердженій номенклатурі, встановленим стандартам і технічним умовам.
Таким чином, Держкомрезерв України в силу своїх владних повноважень та функціональних обов'язків зобов'язаний був здійснювати усі необхідні заходи для збереження, освіження матеріальних цінностей держрезерву та недопущення нанесення державі збитків.
Позивач звернувся з позовною заявою до відповідача з вимогою повернути матеріальні цінності та сплатити штрафні санкції 29.08.2006р. за № 410-1/юр.
Відповідно до ст. 73 ЦК УРСР, чинної на момент виявлення відсутності матеріальних цінностей державного резерву, встановлено загальний трирічний строк позовної давності для захисту порушеного права.
Стаття 75 ЦК УРСР встановлює обов'язок застосування судами позовної давності.
Факт відсутності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву було відомо позивачу, починаючи з 1995 року. Позивач звернувся до суду лише 29.08.2006 р.
Відповідно до п. 6 перехідних положень Цивільного кодексу України, правила позовної давності застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим кодексом.
Отже, суд дійшов до висновку, що в даному випадку існують підстави для застосування позовної давності до правовідносин між позивачем та відповідачем в силу ст. 75 ЦК УРСР про застосування якої просить відповідач, оскільки у позивача пройшов встановлений законодавством строк позовної давності для звернення до суду.
Що стосується вимог про стягнення штрафу за самовільне використання матеріальних цінностей та пені, то вони є похідними від основної вимоги про стягнення прокату нікелевого у кількості 1,540 тонн і застосовувати штрафні санкції можливо лише за наявності підстав щодо задоволення основної вимоги.
Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому законом порядку.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 4, 73, 75 ЦК УРСР, ст.ст. 526, 936, 937, 942, 949, 954 Цивільного кодексу України, ст. 230, 231, 234 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 11, 12, 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв» ст.ст. 33, 43, 47-1, 49, 82-85 ГПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог Державного комітету України з державного матеріального резерву до Відкритого акціонерного товариства "Іскра" про повернення матеріальних цінностей та стягнення штрафних санкцій в сумі 433 254,75 грн. відмовити повністю.
Суддя Манюк П.Т.