КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2014 р. Справа№ 22/322

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Ільєнок Т.В.

Куксова В.В.

секретар судового засідання - Романова Ю.М.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 09.09.2014 року по справі № 22/322 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київенерго», м. Київ, та апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу «Обчислювач-13», м. Київ, на рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2012 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 19.12.2012 року) по справі № 22/322 (суддя - Самсін Р.І.)

За позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі

структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до житлово-будівельного кооперативу «Обчислювач-13»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до суду з позовом про стягнення з житлово-будівельного кооперативу «Обчислювач-13» 170 404,38 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 46 167,22 грн. інфляційної складової боргу, 3% річних сумою 11 099,57 грн., пені сумою 4 976,09 грн.

В ході розгляду справи, позивач просив припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу сумою 6 000 грн., та розглянути вимоги щодо стягнення основного боргу сумою 164 404, 38 грн., інфляційної складової боргу сумою 46 167, 22 грн., 3% річних сумою 11 099, 57 грн. та пені сумою 4 976, 09 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2012 року позов задоволено частково: припинено провадження в частині розгляду вимог про стягнення з житлово-будівельного кооперативу «Обчислювач-13» боргу в сумі 10 663, 61 грн.; стягнуто з житлово-будівельного кооперативу «Обчислювач-13» на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» 132 126,04 грн. боргу за спожиту теплову енергію.; стягнуто з публічного акціонерного товариства «Київенерго» на користь житлово-будівельного кооперативу «Обчислювач-13» 5 845,34 грн. судових витрат; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, позивач, публічне акціонерне товариство «Київенерго», м. Київ, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом за основу рішення покладено висновок експерта від 20.11.2012 року № 6986, а не Закон України «Про теплопостачання». Крім того, скаржник зазначає, що відповідно до умов договору лише розпорядження КМДА можуть зобов'язати скаржника ввести в дію новий тариф чи здійснити перерахунок за певний період, а оскільки на сьогоднішній день більшість розпоряджень КМДА, які вводять у дію тарифи на теплову енергію для житлово-експлуатаційних організацій, оскаржують до судів, то до моменту визнання судом незаконним скаржник не може самостійно змінювати тариф.

Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 09.01.2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 22/322 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Яковлєв М.Л., судді: Куксов В.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2013 року по справі № 22/322 апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київенерго», м. Київ, прийнято до провадження і призначено перегляд рішення на 05.02.2013 року.

Також, не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, житлово-будівельний кооператив «Обчислювач-13», м. Київ, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити позивачеві у стягненні 132 126,04 грн.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що суд не обґрунтовано застосував розпорядження які судами визнано недійсними.

Розпорядженнями в.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 09.01.2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 22/322 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Яковлєв М.Л., судді: Куксов В.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2013 року по справі № 22/322 апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу «Обчислювач-13», м. Київ, прийнято до провадження, розгляд апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Київенерго», м. Київ по справі № 22/322 та розгляд апеляційної скарги житлово-будівельного кооперативу «Обчислювач-13», м. Київ об'єднати в одне апеляційне провадження і призначено перегляд рішення на 05.02.2013 року.

Житлово-будівельним кооперативом «Обчислювач-13», м. Київ, на підставі ст. 96 ГПК України подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2012 року у справі № 22/322 в частині задоволення позовних вимог та прийняти постанову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

01.02.2013 року надійшла заява від представника відповідача про здійснення фіксування судового процесу, яка судом оглянута та задоволена.

01.02.2013 року представником житлово-будівельного кооперативу «Обчислювач-13» подано письмові пояснення по суті спору.

У судовому засіданні, призначеному на 05.02.2013 року, оголошено перерву до 05.03.2013 року о 10:00.

12.02.2013 року від представника житлово-будівельного кооперативу «Обчислювач-13» надійшли письмові пояснення по суті спору.

05.03.2013 року від представника публічного акціонерного товариства «Київенерго» надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи, які судовою колегією оглянуто та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 року зупинено апеляційне провадження та призначено по справі № 22/322 судово-економічну експертизу.

Матеріали справи для проведення експертизи були направлені до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

04.10.2013 року на адресу Київського апеляційного господарського суду повернулись матеріали справи № 22/322 в зв'язку з ненадходженням оплати за проведення експертизи..

Відповідно до ч. 3 ст. 79 ГПК України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

У зв'язку з тим, що позивач не сплатив кошти за проведення експертизи провадження у справі № 22/322 підлягає поновленню.

Відповідно до розпорядження секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2013 року у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці та з метою дотримання строків розгляду справи, здійснено заміну у складі колегії суддів, відповідно до якого перегляд рішення здійснюється головуючим суддею - Яковлєвим М.Л., суддями - Авдеєвим П.В., Куксовим В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2013 року по справі № 22/322 зазначеною колегією прийнято апеляційні скарги житлово-будівельного кооперативу «Обчислювач-13» та публічного акціонерного товариства «Київенерго» до провадження та поновлено провадження по справі, розгляд справи призначено на 19.11.2013 року.

19.11.2013 року від представника публічного акціонерного товариства «Київенерго» надійшли письмові пояснення по суті спору, які судовою колегією оглянуто та долучено до матеріалі справи.

У судовому засіданні, призначеному на 19.11.2013 року, оголошено перерву до 26.11.2013 року.

Відповідно до розпорядження Голови Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 року у зв'язку з перебуванням судді Авдеєва П.В. на лікарняному, судді Куксова В.В. у відпустці та з метою дотримання строків розгляду справи, здійснено заміну у складі колегії суддів, відповідно до якого перегляд рішення здійснюється головуючим суддею - Яковлєвим М.Л., суддями - Сулімом В.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 року по справі № 22/322 зазначеною колегією прийнято апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "Київенерго" та житлово-будівельного кооперативу "Обчислювач-13" до провадження.

26.11.2013 року представником позивача подано клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 року призначено по справі № 22/322 судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Матеріали справи були направлені до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення експертизи.

До Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 13557/13558-45 від 10.02.2014 року про надання матеріалів, які необхідні для надання висновку судово-економічної експертизи.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 року "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" у разі коли для вирішення поставлених перед експертом питань йому необхідні додаткові матеріали (документи, зразки тощо) він з огляду на положення частини четвертої статті 31 ГПК вправі просити господарський суд про їх надання. Водночас законом не передбачено повноважень судового експерта щодо витребування та одержання додаткових матеріалів безпосередньо від учасників судового процесу. Тому господарський суд не може покладати на останніх обов'язок надавати додаткові матеріали безпосередньо експертові на його вимогу. Клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів розглядається господарським судом після поновлення провадження у справі; за необхідності для розгляду такого клопотання суд може витребувати матеріали справи з експертної установи, а також повідомити учасників судового процесу про час і місце проведення відповідного судового засідання. Після розгляду клопотання провадження у справі знову зупиняється, а матеріали справи, якщо вони витребувалися судом, надсилаються до експертної установи.

У зв'язку з чим листом № 09-23/852 від 12.02.2014 року судом було витребувано справу.

28.03.2014 року зазначену справу було повернуто до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 року по справі № 22/322 поновлено апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 15.04.2014 року о 10:55.

У судовому засіданні, призначеному на 15.04.2014 року, оголошено перерву у судовому засіданні до 22.04.2014 року.

22.04.2014 року від ПАТ «Київенерго» надійшло клопотання про доручення пояснень по справі, яке судовою колегією оглянуто та долучено до матеріалів справи.

22.04.2014 року від ЖБК «Обчислювач-13» надійшли письмові пояснень щодо наявності документів для проведення експертизи, які судовою колегією оглянуто та долучено до матеріалів справи.

Оскільки, всі витребувані експертом документи наявні в матеріалах справи, то колегія суддів приходить до висновку виконання експертизи по документах наявних в матеріалах справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 року зупинено апеляційне провадження у справі № 22/322 до виконання ухвали Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 року про призначення судово-економічної експертизи.

13.06.2014 року від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експертизи з матеріалами справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 ГПК України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

У зв'язку з тим, що надійшов висновок експертизи, то провадження у справі № 22/322 підлягає поновленню.

Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 року у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці та з метою дотримання строків розгляду справи, здійснено заміну у складі колегії суддів, відповідно до якого перегляд рішення здійснюється головуючим суддею - Яковлєвим М.Л., суддями - Авдеєвим П.В. Сулімом В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 року прийнято до провадження апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "Київенерго" та житлово-будівельного кооперативу "Обчислювач-13" на рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2012 року та справу № 22/322 зазначеною колегією. Апеляційне провадження у справі № 22/322 поновлено та розгляд справи призначено на 22.07.2014 року о 10:00.

21.07.2014 року від житлово-будівельного кооперативу "Обчислювач-13" надійшли письмові пояснення, які судовою колегією оглянуто та долучено до матеріалів справи.

21.07.2014 року від житлово-будівельного кооперативу "Обчислювач-13" надійшли клопотання про відкладення розгляд справи.

Крім того, 22.07.2014 року представником позивача подано клопотання про продовження строку розгляду справи у відповідності до частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Київенерго», м. Київ, та апеляційної скарги житлово-будівельного кооперативу «Обчислювач-13», м. Київ, на рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2012 року по справі № 22/322 на п'ятнадцять днів до 02.09.2014 року. Розгляд справи № 22/322 відкладено на 02.09.2014 року о 11 год. 05 хв.

Відповідно до розпорядження секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 року у зв'язку з перебуванням суддів Авдеєва П.В. та Суліма В.В у відпустці та з метою дотримання строків розгляду справи, здійснено заміну у складі колегії суддів, відповідно до якого перегляд рішення здійснюється головуючим суддею - Яковлєвим М.Л., суддями - Ільєнок Т.В., Куксовим В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 року прийнято до провадження апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "Київенерго" та житлово-будівельного кооперативу "Обчислювач-13" на рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2012 року та справу № 22/322 зазначеною колегією.

У судовому засіданні, призначеному на 02.09.2014 року, оголошено перерву до 09.09.2014 року.

Представник позивача був присутнім в судових засіданнях та надавав свої пояснення, якими підтримував доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2012 року скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача був присутнім в судових засіданнях та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2012 року скасувати повністю та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2012 року по справі № 22/322 - залишається без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

05.11.2002 року між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (позивач, енергопостачальна організація) та ЖБК «Обчислювач - 13» (відповідач, абонент) укладено договір № 1410133 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується виробити та поставити теплову енергію відповідно до умов цього договору, а абонент зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в договорі (а.с. 16-17, т. 1).

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний Договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За умовами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором визнається домовленість двох чи більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Його зміст складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Виникнення прав за договором залежить від покладених ним на сторін обов'язків, які у сукупності і визначають правову природу договору.

Предметом договору є постачання позивачем за плату теплової енергії відповідачу у вигляді гарячої води, тобто за своєю правовою природою він є договором енергопостачання (параграф 3 глави 29 Господарського кодексу України), платником за яким є сторона за договором, на користь якої він укладений, тобто відповідач.

Відповідно до п. 2.2.1 договору № 1410133 енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Між сторонами укладено додатки до договору № 1410133, якими визначено кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, межі балансової належності та терміни сплати споживачем вартості спожитої теплової енергії (а.с. 19-27, т. 1).

Позивачем умови договору виконано належним чином, що підтверджується обліковими відомостями за період з травня 2008 року по червень 2011 року (а.с. 73-86, т. 1).

Згідно з п. 2.3.1 договору відповідач зобов'язаний додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії за встановленими тарифами (а.с 19-20, т. 1).

У додатку у до договору встановлено порядок розрахунків за теплову енергію. Відповідно до якого відповідач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у міжрайонному відділенні із збуту теплової енергії № 4 за адресою: вул. Строкача, буд № 9, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду, та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Сплата виконується не пізніше 25 числа поточного місяця. У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 3 числа місяця, наступного за розрахунком (а.с. 21, т. 1).

За період з жовтня 2008 року по липень 2011 року позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу енергії на суму 1 749 788,56 грн., з урахуванням зарахованої оплати в погашення боргу в сумі 1 579 384, 18 грн. та при наступному погашенні боргу по сумі 27 358,30 грн. протягом липня - вересня 2012 року, що підтверджено довідкою ПАТ «Київенерго» про надходження коштів за період: у липні 2012 року - 16 694,69 грн., у серпні - 4 733,73 грн., у вересні - 5 929,88 грн., заборгованість складає 143 046,08 грн.

Оскільки, сума коштів в розмірі 10 663,61 грн. (4 733,73 грн. + 5 929,88 грн.) згідно представленого першій інстанції розрахунку боргу за теплову енергію по договору № 1410133 була перерахована відповідачем після звернення з позовом до суду та зарахована в погашення боргу що виник станом на 01.07.2011 року, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо припинення провадження у цій частині справі у відповідності до п. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Щодо сплачених коштів у сумі 16 694,69 грн., то вони свідчать про завищення позовних вимог, а тому суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Таким чином, заборгованість складає 143 046,08 грн.

Разом з тим, під час розгляду справи у суді першої інстанції для встановлення дійсної заборгованості було призначено судову експертизу, яку здійснено Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз. Як вбачається з висновку експерту нарахування позивача за період з 01.10.2008 року по 01.07.2011 року по договору № 1410133 від 05.11.2002 року документально підтверджено на загальну суму 1 738 951,17 грн., а заборгованість відповідача складає 159 566,99 грн. (а.с. 6-16, т. 3).

Експертний висновок - це письмове викладення експертом відомостей про обставини, що мають значення для справи, встановлені експертом на підставі його спеціальних знань і отриманих у результаті проведеного дослідження матеріалів справи, яке ґрунтується на сформульованому в ухвалі суду про призначення експертизи завданні.

Дослідження висновку експерта - це процесуальна дія, спрямована на одержання з висновку експерта відомостей про факти судом і доведення їх до сприйняття учасників процесу. Суд зобов'язаний особисто сприйняти наданий йому висновок експерта з метою його правильної оцінки при винесенні рішення. Досліджуючи висновок експерта, суд повинен перевірити дотримання прав осіб, які беруть участь у справі, під час призначення та проведення експертизи, а також чи було їм надано можливість ознайомитися з висновком експертизи.

Під час дослідження судом висновку експертизи може з'ясуватися, що він є неповний чи недостатньо ясний. У такому випадку суд відповідно до частини 3 коментованої статті призначає додаткову експертизу.

Як зазначалося в п. 9.1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 11.11.98 р. N 02-5/424 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо. Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об'єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання. Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер. Така судова експертиза може призначатись як з ініціативи суду, так і за клопотанням учасників судового процесу, а її проведення може бути доручено тому ж або іншому експерту. Якщо необхідно здійснити дослідження нових об'єктів або з інших обставин справи, призначається нова, а не повторна експертиза.

Аналогічні вказівки містяться в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 р. N 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах".

Дослідження висновку експерта може виявити сумніви в його правильності. Це може виражатися в необґрунтованості висновку, в його суперечності іншим матеріалам справи тощо. У такому випадку суд відповідно до частини 4 статті 42 ГПК України може призначити повторну експертизу. Проведення повторної експертизи доручається комісії експертів, які не брали участь у складанні первинного висновку.

У п. 9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 11.11.98 р. N 02-5/424 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" зазначено, що повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам).

Суд першої інстанції виходячи із встановлених неточностей у складеному висновку експертизи № 12663/12664/11-44 від 30.03.2012 року, зокрема в частині застосування тарифів при розрахунку суми боргу у періоді з 01.10.2008 року по 09.01.2009 року, призначив повторну експертизу.

Дану експертизу здійснено Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса, з висновку якої вбачається, що нарахування позивача платежів за постачання теплової енергії у гарячій воді відповідачу виходячи з обсягів постачання за період з 01.10.2008 року по 01.07.2011 року по договору № 1410133 від 05.11.2002 року завищені на суму 10 919,97 грн., а заборгованість відповідача складає 159 484,34 грн. (а.с. 88-104, т. 3).

Відповідно до висновку експертизи заборгованість складає 159 484,34 грн. з яких 27 358,30 грн. уже сплачено, тобто заборгованість складає 132 126,04 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 43 ГПК України висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів. Висновок експерта не є обов'язковим для суду, оскільки жоден доказ не має заздалегідь установленої сили. Експертний висновок оцінюється судом сукупно з іншими доказами.

Як зазначається у п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 р. N 01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз", у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід враховувати викладене в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.97 р. N 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах".

Так, у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.97 N 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" зазначається, що при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати:

- чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи;

- чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі;

- компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень;

- достатність поданих експертові об'єктів дослідження;

- повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним;

- узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи;

- обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

У результаті дослідження та оцінки експертного висновку суд може визнати його:

а) повним та обґрунтованим і покласти в основу рішення;

б) неповним або не досить зрозумілим і призначити додаткову експертизу;

в) таким, що викликає сумніви у правильності висновку, і призначити повторну експертизу;

г) не погоджуючись із висновком експерта, не враховувати його у винесенні рішення, постановити рішення на підставі інших доказів.

Якщо суд не погоджується з висновком експерта, він відповідно до ч. 6 ст. 43 ГПК України має право відхилити висновок судового експерта. Мотиви такого відхилення суд повинен викласти в судовому рішенні, як це передбачено ст. 84 ГПК.

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції скаржником (житлово-будівельний кооператив «Обчислювач-13») неодноразово здійснювались посилання щодо правомірності застосування при здійсненні розрахунку вартості спожитої теплової енергії тарифів, встановлених розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оскільки розпорядження не були зареєстровані в Міністерстві юстиції України.

У зв'язку з чим колегія суддів прийшла до висновку щодо призначення судово-економічної експертизи та на вирішення експерта поставлено наступні питання:

- яка кількість теплової енергії була спожита житлово-будівельним кооперативом «Обчислювач-13» за період з 01.10.2008 по 01.07.2011 року згідно договору від 05.11.2002 року № 1410133;

- яка сума коштів необхідна для виготовлення 1 Гкал за період з 01.10.2008 року по 01.01.2011 року;

- здійснити перерахунок заборгованості житлово-будівельного кооперативу «Обчислювач-13» за період з 01.10.2008 по 01.01.2011 року згідно договору від 05.11.2002 року № 1410133 відповідно до тарифів встановлених після виконання п. 2 ч. 2 резолютивної частини цієї ухвали;

- здійснити перерахунок заборгованості житлово-будівельного кооперативу «Обчислювач-13» за період з 01.01.2011 по 01.10.2011 року згідно договору від 05.11.2002 року № 1410133 відповідно до тарифів встановлених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 1729 від 14.12.2010 року.

- якою є документально підтверджена заборгованість житлово-будівельного кооперативу "Обчислювач-13" перед публічним акціонерним товариством "Київенерго" за договором про постачання теплової енергії у гарячій воді № 1410133 від 05.11.2002 року станом на 01.07.2011 року (за період її виникнення з 01.10.2008 року по 01.07.2011 року при врахуванні отриманих оплат)?

- чи підтверджується документально розмір нарахованих публічним акціонерним товариством "Київенерго" сум інфляційної складової боргу та 3% річних, у відношенні заборгованості що виникла за період з 01.10.2008 року по 01.07.2011 року по оплаті за постачання теплової енергії у гарячій воді житлово-будівельному кооперативу "Обчислювач-13" згідно договору № 1410133 від 05.11.2002 року, якщо так, то в якому розмірі?

З висновку експерта № 13557/13558/13-45 від 30.05.2014 року вбачається, що згідно з даними облікових карток відповідачем спожито теплової енергії за період з 01.10.2008 року по 01.07.2011 року 12 706,72 Гкал. та становить 1 749 788,56 грн., однак зазначене підтвердити не можливо так як облікові картки складено одноособово.

Щодо інших питань, то експерти не можуть їх вирішити так як не надано сторонами розрахунку собівартості 1 Гкал, а тому не має можливості підтвердити заборгованість у сумі 170 404,38 грн.

Разом з тим, як було зазначено вище, енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до договору, а відповідач зобов'язаний додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії за встановленими тарифами.

У додатку 1 до договору зазначено, що енергопостачальна організація відпускає абоненту 10 132,80 Гкал/рік. Орієнтовна вартість на 2002 рік становить з ПДВ 1 542 104,36 грн. При відсутності звіту у встановлений термін розрахунок виконується згідно договірних навантажень.

Крім того, у додатку № 3 до договору зазначено, що можливе змінення тарифів в період дії договору, а у п. 2.1. договору сказано, що при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовленні цим договором, сторони зобов'язуються керуватись тарифами затвердженими КМДА та іншими положеннями законодавства України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо можливості змінення тарифів та підвищення вартості поставленої теплової енергії з 1 542 104,36 грн. у 2002 році до 1 749 788,56 грн. за період з 01.10.2008 року по 01.07.2011 року.

Щодо визначення розрахунку собівартості 1 Гкал, то сам відповідач у своїх пояснення зазначає, що тарифи на послуги з постачання гарячої води має право встановлювати виключно орган, який наділений такими повноваженнями згідно чинного законодавства України, в даному випадку - КМДА та НКРЕ (а.с. 225, т. 4).

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що висновком судового експерта в контексті господарського судочинства може вважатися лише такий висновок, що містить відповіді на питання, поставлені саме господарським судом при провадженні у конкретній справі, а судовою експертизою як процесом, внаслідок якого складається такий висновок, експертиза, призначена ухвалою господарського суду. При цьому висновки експертів, можна вважати письмовими доказами як документи, але виключно в частині даних про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, а не висловлених в них суджень, зокрема, висновків.

Таким чином судова експертиза в даній справі є суто правовим характером, оцінка висновку експертів здійснюється за правилами оцінки доказів, зокрема, щодо належності та допустимості і є виключною прерогативою самого суду.

Статтею 4 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що незалежність судового експерта забезпечується: процесуальним порядком призначення судового експерта; забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь-кому в проведення судової експертизи; створенням необхідних умов для діяльності судового експерта; кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Статтею 9 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що до суб'єктів судово-експертної діяльності належать державні спеціалізовані установи, а також - у випадках і на умовах, визначених цим Законом, - судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судовою експертизою є дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних предметів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

Оскільки, висновки експертиз, проведені у даній господарській справі, є правильними, а сторонами не надано як до суду першої інстанції так і до суду апеляційної інстанції доказів спростування висновків викладених експертами, то у суду відсутні підстави для відхилення висновків експертиз, а оскільки останньою експертизою встановлено, що всього нараховано 1 749 788,56 грн. з яких оплачено 1 579 384,18 грн. + 27 358,30 грн. + 10 919,97 грн. (завищена сума) отже заборгованість складає 132 126,04 грн., що підтверджується висновком Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса, з якого вбачається, що нарахування позивача платежів за постачання теплової енергії у гарячій воді відповідачу виходячи з обсягів постачання за період з 01.10.2008 року по 01.07.2011 року по договору № 1410133 від 05.11.2002 року складає 159 484,34 грн. - 27 358,30 грн. = 132 126,04 грн.(а.с. 88-104, т. 3).

Виходячи зі змісту ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ч. 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду щодо встановлення факту наявності основної заборгованості за поставлену теплову енергію у відповідача перед позивачем в сумі 132 126,04 грн., а відтак позовні вимоги в частині стягнення основного боргу правомірно визнані судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат в розмірі 46 164,22 грн., трьох відсотків річних в розмірі 11 099,57 грн. та пені 4 976,09 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині з огляду на наступне.

Судовими експертизами відзначено про неможливість підтвердити або спростувати документально розмір нарахованих ПАТ «Київенерго» сум інфляційної складової боргу та 3% річних у відношенні заборгованості, що виникла за період з 01.10.2008 року по 01.07.2011 року по оплаті за постачання теплової енергії у гарячій воді ЖБК «Обчислювач-13» згідно договору № 1410133 від 05.11.2002 року.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 42 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу; відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Як у суду першої інстанції так і у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для відхилення висновків експертиз, у зв'язку з чим з огляду на ст. ст. 34, 36 ГПК України, останні визнаються судом належним доказом.

Оскільки, при врахуванні факту завищення по нарахуваннях за споживання теплової енергії яка поставлена відповідачу на умовах договору № 1410133 від 05.11.2002 року у спірному періоді, визначити період виникнення та розмір простроченої суми боргу у відповідному періоді неможливо, то вимоги про стягнення нарахованих позивачем сум пені, інфляційних збитків та 3% річних задоволенню не підлягають.

Щодо посилань відповідача на постанови Вищого господарського суду міста Києва, у яких зазначено, що постановою Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі №21-246а11, яка прийнята за результатом перегляду постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009 року, що залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.03.2011 року вказано, що Вищий адміністративний суд України правильно застосував норми матеріального права. Скасовуючи розпорядження КМДА, якими встановлено тарифи на комунальні послуги, суди у даній справі послались на те, що спірні розпорядження не пройшли державної реєстрації.

Після чого 04.04.2012 року Вищим адміністративним судом України у вказаній справі скасовано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29.03.2011 року, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009 року та постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 30.07.2007 року з підстав порушення судами норм процесуального права, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова ВСУ від 28.11.2011 року у справі № 21-246а11 з позицією Верховного Суду України щодо застосування норм матеріального права в даному випадку є чинною.

Разом з тим, позивач вказує, що за період з 01.10.2008 року по 01.07.2011 року у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.07.2011 року становить 132 126,04 грн. (з урахуванням останній оплат), що підтверджується відомостями обліку спожитої теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором по сплаті спожитої теплової енергії.

При цьому, в ході розгляду справи між сторонами виникали спірні питання щодо правомірності застосування при здійсненні розрахунку вартості спожитої теплової енергії тарифів, встановлених розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Згідно ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 140 Конституції України та ч. 2 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами про міста Київ і Севастополь.

Статтею 10 Закону України "Про столицю України - місто герой Київ" визначено, що Київська міська та районні в місті ради мають власні виконавчі органи, які утворюються відповідно Київською міською радою, районними в місті радами, підзвітні та підконтрольні відповідним радам.

Пунктом 2 Перехідних положень Закону України "Про столицю України - місто герой Київ" встановлено, що міська та районні в місті Києві ради протягом місяця після набрання чинності цим Законом вирішують питання щодо формування власних виконавчих органів на базі відповідних державних адміністрацій, які паралельно виконують функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.

Таким чином, виходячи з положень ст.1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та особливостей здійснення місцевого самоврядування в місті Києві, які визначаються Законом України "Про столицю України - місто герой Київ", виконавчий орган створюється Київською міською радою.

Так, рішенням Київської міської ради від 20 червня 2002 року 28/28 "Про утворення виконавчого органу Київської міської ради та затвердження його структури і загальної численності" був утворений виконавчий орган Київради, який відповідно до пункту 2 розділу VII Прикінцевих положень Закону України "Про столицю України - місто герой Київ" паралельно виконує функції органу державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування в місті Києві, із збереженням існуючої назви "Київська міська державна адміністрація". Вказане рішення має юридичну силу та діє до вказаного часу.

Таким чином, особливістю виконавчого органу у місті Києві є те, що Київська міська державна адміністрація та виконавчий орган Київради є фактично одним органом, хоча мають різні повноваження та порядок діяльності.

Розглядаючи конституційність цього положення Конституційний Суд України своїм рішенням від 25.12.2003 № 21-рп/2003 (справа про особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті Києві) надав тлумачення ст. 10 Закону України "Про столицю України - місто герой Київ" де зазначив: Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади - Кабінету Міністрів України.

Виходячи з наведеного, Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади.

Таким чином, Київська міська державна адміністрація, як виконавчий орган Київської міської ради, наділена повноваженнями органу місцевого самоврядування і як орган виконавчої влади - повноваженнями органу державної влади.

Щодо компетенції виконавчого органу Київради на встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, слід зазначити наступне.

Згідно п. 2 ч. "а" ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (в даному випадку - Київської міської ради) віднесене встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання визначає Закон України "Про теплопостачання".

Статтею 1 даного Закону визначено, що тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно ч. 3 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Виходячи з наведеного, до повноважень Київської міської державної адміністрації як виконавчого органу Київської міської ради, згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" та п. 2 ч. "а" ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", на момент існування спірних правовідносин були віднесені повноваження встановлювати ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги, тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а тому виконавчим органом Київради (Київської міської державної адміністрації) були прийняті оскаржувані розпорядження в межах його повноважень та у спосіб, що встановлений законами України.

Спірні розпорядження прийняті з посиланням на Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", що вказує на прийняття їх відповідачем як виконавчим органом місцевого самоврядування, а не виконавчим органом державної влади.

Щодо відсутності реєстрації оскаржуваних розпоряджень в Міністерстві юстиції України, суд зазначає наступне.

З метою впорядкування видання міністерствами, іншими органами виконавчої влади нормативно-правових актів, забезпечення охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій видано Указ Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 3 жовтня 1992 року № 493/92.

Статтею 1 Указу установлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Статтею 3 вищевказаного Указу передбачено, що нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Відповідно до п.15 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731, органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Однак, відповідно до преамбули та п. 1 Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" та п. 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, до предмета регулювання цих актів не віднесено акти органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів.

Таким чином, акти Київської міської державної адміністрації, як виконавчого органу Київради, щодо встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги не підлягають державній реєстрації.

Аналогічна правова позиція наведена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.12.2012 р. у справі № К/9991/16573/11.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність застосування позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості тарифів, встановлених наведеними у розрахунку розпорядженнями Київської міської державної адміністрації.

Також, колегією суддів не беруться до уваги посилання відповідача на постанові Вищого господарського суду України від 30.07.2014 року № 910/10577/13 та від 30.07.2014 року № 5011-20/18178/2012, оскільки в них вирішується питання стягнення з боржника на користь ПАТ «АК «Київводоканал» за послуги з водопостачання питної води та водовідведення, а не стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію.

Щодо стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, то в Вищому господарському суді України практика з даного питання є неоднозначною.

Стосовно того, що позивач не може нараховувати відповідачу заборгованість за підігріту воду, то зазначене не береться до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію.

Тобто, гаряча та перегріта вода є продукцією енергопостачальника та/або виробника. Споживачем холодної води як складової гарячого водопостачання є виробник та/або постачальник енергії.

Згідно п.2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України №190, які набули чинності у жовтні 2008 року, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

За ч.1 ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до пункту 3.13 Правил №190 розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Таким чином, саме ПАТ «Київенерго» нараховує та отримає оплату за підігріту воду.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2012 року у справі № 22/322 - залишається без змін.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки рішення про часткове задоволення позову залишається без змін, а експертизу було оплачено позивачем, то колегія суддів вважає за необхідне здійснити розподіл витрат понесених позивачем за виконання експертизи пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київенерго», м. Київ, на рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2012 року у справі № 22/322 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу «Обчислювач-13», м. Київ, на рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2012 року у справі № 22/322 залишити без задоволення.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2012 року у справі № 22/322 залишити без змін.

4. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Обчислювач-13"(03179, м. Київ, просп. Академіка Палладіна 7/60, ідент. код 22893139) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго"(п/р 26000306201 у Головному управлінні по м. Києву та Київській області ВАТ "Ощадбанк"МФО 322669, ідент. код юрид. особи 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (04050, м. Київ, вул. Мельникова 31, ідент. код 26187763) 2 914 (дві тисячі дев'ятсот чотирнадцять) грн. 80 коп. виконання експертизи .

5. Видачу наказів на виконання постанови та рішення доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 22/322 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.В. Ільєнок

В.В. Куксов