Справа № 761/16561/14-ц

Провадження №2/761/5157/2014

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 вересня 2014 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Паночко О.М.

заявника: ОСОБА_1

представника заявника: ОСОБА_2

представника ГУ МВС України в м.Києві: Ковальчук І.В.

представника прокуратури м.Києва: Горіної Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві, прокуратури міста Києва, третя особа - Державне казначейство України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та прокуратури, -

В С Т А Н О В И В:

04 червня 2014 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить: стягнути за рахунок державного бюджету на користь позивача, завдану відповідачами майнову шкоду в розмірі 1 400 597,97 грн. та в рахунок відшкодування частини моральної шкоди 3 000 000,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 14.12.2006 року прокуратурою м.Києва була порушена кримінальна справа відносно нього за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України. 31.01.2007 року позивача було взято під варту та протягом 976 днів він був позбавлений волі та знаходився в Київському слідчому ізоляторі. Загальний строк перебування позивача під слідством становить 1 700 днів і весь цей час позивач був обмежений у своїх правах. Справа відносно позивача неодноразово розглядалась судами першої та апеляційної інстанції, але обвинувального вироку так і не було проголошено.

11.08.2011 року старший слідчий СУ ГУ МВС України в м.Києві прийняв рішення про закриття кримінальної справи щодо позивача на підставі п.2 ст.6, ст.213 КПК України. Тобто досудовим слідством не доведено вини позивача та його повністю реабілітовано.

Як зазначає позивач, незаконними діями та рішеннями відповідачів позивачу була завдана значна майнова (матеріальна) і моральна (немайнова) шкода внаслідок незаконного затримання, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжних заходів тримання під вартою та підписки про невиїзд, нелюдського поводження, утримання в дуже поганих умовах.

Позивач також зазначає, що перед порушенням кримінальної справи та взяттям під варту, він отримував дохід у вигляді заробітної плати та дохід від підприємницької діяльності, середньомісячна заробітна плата становила 15 896,00 грн., а середньомісячний дохід від підприємницької діяльності складав 27 753,00 грн. Таким чином позивач за вказаний період втратив грошовий дохід в розмірі 1 400 597,97 грн.

Крім того позивач зазначає, що за час перебування за гратами та тривалого знаходження під слідством йому спричинена значна моральна шкода. Так до порушення кримінальної справи позивач був забезпеченою людиною та мав авторитет в сім'ї, на виробництві та в суспільстві в цілому, так як крім виробництва сільськогосподарської продукції, займався суспільно політичною та громадською діяльністю, був кандидатом в депутати до Верховної Ради України. Незаконне притягнення позивача до кримінальної відповідальності за особливо тяжкий злочин, в один момент зганьбили честь та гідність та завдало непоправної шкоди престижу та діловій репутації позивача. Перебування під вартою позбавило позивача спілкування з сім'єю та повністю паралізовані всі можливі життєві зв'язки. А тому моральну шкоду позивач визначив в розмірі 3 000 000,00 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві в судовому засіданні заявлені вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні на тій підставі, що досудове слідство проводилось також і Печерським РУ ГУ МВС України в м.Києві. Позивач не належить до кола тих осіб, які мають право на відшкодування шкоди так як жодної дії слідчого, прокурора чи суду незаконними не визнано. Позивачем не надано доказів спричинення йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, не надано доказів, про те, що при порушенні чи закритті кримінальної справи було принижено гідність позивача, порушено плани та перспективи.

Представник прокуратури міста Києва в судовому засіданні заявлені вимоги не визнала по просила відмовити в їх задоволенні на тій підставі, що вимоги позивача не обґрунтовані на законі, а тому не можуть бути задоволені.

Представник третьої особи - Державного казначейства України в судове засідання представника не направив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив. Пояснень чи заперечень до суду не направив.

Суд, заслухавши пояснення сторони позивача та представників відповідачів, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

За змістом діючої редакції п. 2) ч. 1 ст. 2 цього Закону, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;

В свою чергу попередня редакція цієї вищенаведеної норми Закону передбачала відшкодування шкоди в розмірах і в порядку передбачених цим Законом, у випадках закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

Стаття 3 Закону визначає, що у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються):

1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;

2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;

3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;

4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги;

5) моральна шкода.

Шкода відшкодовується державною у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду (ч.1 ст.1176 ЦК України ).

Як встановлено в судовому засіданні, 10.08.2011 року старший слідчий СУ ГУ МВС України в м.Києві Шум В.В., розглянувши матеріали кримінальної справи №56-1414 виніс постанову про закриття кримінальної справи, порушеної відносно ОСОБА_1 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України. Також скасовано запобіжний захід - підписку про невиїзд відносно ОСОБА_1

Як пояснив в судовому засіданні позивач, постанова слідчого на даний час набрала законної сили. Представники відповідачів не заперечували, що постанова слідчого від 10.08.2011 року ніким не скасована та набрала законної сили.

В постанові, зокрема зазначено, що кримінальна справа №56-1414 порушена 14.12.2006 року прокуратурою м.Києва відносно ОСОБА_1 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

25.01.2006 року ОСОБА_1 було притягнуто як обвинуваченого за ст.190 ч.4 КК України.

31.01.2007 року ОСОБА_1 було затримано.

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 закривалось 05.07.2010 року та 25.10.2010 року, але постанови слідчих були скасовані.

У постанові від 10.08.2011 року слідчий зазначив, що всебічно, повно та об'єктивно дослідивши зібрані по справі докази, які б вказували на об'єктивну сторону шахрайства у ході досудового слідства не здобуто, а тому слідство приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки складу злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, а тому дана кримінальна справа підлягає закриттю.

В період з 02.02.2007 року по 02.10.2009 року ОСОБА_1 утримувався в Київському СІЗО. 02.10.2009 року був звільнений на підписку про невиїзд, що підтверджується листом Київського слідчого ізолятора №4976 від 12.03.2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.04.2014 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ МВС України в м.Києві із заявою в порядку ст.11 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

На зазначену заяву старший слідчий з ОВС СУ ГУМВС України м.Києві майор міліції Полунін В.Ю. повідомив, що відповідно до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» факт завдання шкоди та розмір відшкодування шкоди може бути встановлено в судовому порядку.

Стаття 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» визначає, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції (ч.1). У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку. Оскарження до суду не позбавляє громадянина права звернутись із скаргою до відповідного прокурора (ч.2).

Судом була роз'яснена позивачу стаття 12 Закону, але позивач та його представник наполягали на розгляді саме заявлених вимог.

Отже, як вбачається, із вимог діючого законодавства, саме Головне управління МВС України в м.Києві має розглянути заяву ОСОБА_1 про відшкодування заробітку та інших грошових доходів, які він втратив внаслідок незаконних дій. Та у випадку незгоди із зазначеною постановою оскаржити її до суду. Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в розмірі 1 400 597,97 грн. є передчасними, так як слідством не вирішено питання відшкодування шкоди відповідною постановою (про задоволення заяви чи відмову в її задоволенні).

Як вбачається з розрахунку моральної шкоди, позивач рахує час перебування під арештом - 31.01.2007 року - 02.10.2009 року, час перебування під слідством - 27.12.2006 - 30.08.2011 року і саме з цього періоду визначає заявлені вимоги.

Отже, судом встановлено, що внаслідок незаконного притягнення позивача, як обвинуваченого та тривалого перебування під слідством та вартою з 27 грудня 2006 р. по час закриття провадження у кримінальній справі - постанова від 11 серпня 2011 р., останньому були спричинені моральні страждання.

Відповідно до положень ст. ст. 1-4, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», а також враховуючи суть позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, періоду перебування позивача в статусі обвинуваченого, конкретних обставин справи, характеру моральних страждань, їх наслідків та інших негативних впливів, розмірів мінімальної заробітної плати визначеної Законами України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік», «Про Державний бюджет України на 2009 рік», «Про державний бюджет на 2010 рік», «Про Державний бюджет на 2011 рік» суд вважає вірним визначити розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 36 290,52 грн., за період часу з 27 грудня 2006р. по 11 серпня 2011 р.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позову, і з метою захисту порушеного права позивача, вважає вірним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 36 290,52 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57 - 60, 79, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України; ст. 1176 ЦК України; ст. ст. 1-4, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві, прокуратури міста Києва, третя особа - Державне казначейство України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та прокуратури - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 36 290 /тридцять шість тисяч двісті дев'яносто/ гривень 52 копійки.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Рішення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва. Сторона, яка не була присутня при проголошенні рішення може його оскаржити протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Н.Г.Притула