Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2178/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Нерода Л. М.

Доповідач Єгорова С. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

02.10.2014 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі: головуючого судді: Єгорової С.М.

суддів: Чорнобривець О.С., Кодрула М.А.

із секретарем - Лазаренко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Олександрійська міська рада Кіровоградської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відновлення меж між земельними ділянками, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Олександрійської міської ради Кіровоградської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - управління Держземагенства в Олександрійському районі Кіровоградської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання незаконними рішень міської ради та скасування державних актів, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 липня 2014 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2012 році ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Олександрійська міська рада, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відновлення меж між земельними ділянками. В ході розгляду справи позивач збільшила позовні вимоги і просила усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_2, (кадастровий номер 3510300000:10:369:0010) шляхом зобов'язання ОСОБА_3 відновити межу земельних ділянок відповідно до технічної документації із землеустрою і державного акта на землю та перенести огорожу по лінії від «А» до «Д» згідно конфігурації земельних ділянок у відповідності з даними земельно-кадастрової документації; зобов'язати ОСОБА_3 встановити огорожу світло пропускного типу (сітка «рабиця») або дерев'яний штахетник; стягнути з ОСОБА_3 судові витрати: судовий збір за подання позовної заяви в сумі 107,30 грн. та 214,60 грн., судовий збір за забезпечення доказів в сумі 107,30 грн., витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_3 встановила огорожу з порушенням конфігурації земельної ділянки позивача, внаслідок чого відбулося фактичне зменшення земельної ділянки на ширину близько 0,7 м по лінії «А» до лінії «Д». Огорожа встановлена відповідачем являє собою суцільний паркан висотою 2 метри, що додатково додає незручностей в користуванні земельної ділянки із-за її затінення, тому просила суд задовольнити її позов.

ОСОБА_3 було подано зустрічний позов до ОСОБА_2 та Олександрійської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - відділ Держкомзему у місті Олександрія головного управління Держкомзему у Кіровоградській області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державних актів.

В обґрунтування зустрічного позову зазначалось, що за пропозицією ОСОБА_2 про переміщення огорожі на 85 см та з метою добровільного врегулювання конфлікту ОСОБА_3 самостійно здійснила переміщення огорожі у глибину своєї ділянки не на 20 см, як зазначила погоджувальна комісія міської ради, а на 40 см, понесла при цьому витрати в розмірі 2000 грн. Просила усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом заборони ОСОБА_2 здійснювати самовільну зміну меж своєї земельної ділянки; зобов'язання встановити вигрібну каналізаційну яму чи вбиральню та усунути джерело неприємних запахів.

В ході розгляду справи ОСОБА_3 змінила позовні вимоги і просила визнати незаконним та скасувати п. 1 рішення Олександрійської міської ради № 604 від 15.02.2008 року, яким ОСОБА_2 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 631,62 кв.м по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд; визнати недійсним та скасувати державний акт серії ЯЗ № 422628 на право власності на земельну ділянку площею 631,62 кв.м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_2, виданий 16.03.2009 року ОСОБА_2 на підставі рішення сесії Олександрійської міської ради від 15.02.2008 року № 604, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів за № 010938800028, а також скасувати його державну реєстрацію; визнати незаконним та скасувати п. 5 рішення Олександрійської міської ради № 751 від 17.07.2008 року, яким ОСОБА_3 передано безоплатну власність земельну ділянку площею 648 кв. м по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка); визнати недійсним та скасувати державний акт серії ЯЗ № 424784 на право власності на земельну ділянку, площею 648 кв. м по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, виданий 01.07.2009 року ОСОБА_3 на підставі рішення сесії Олександрійської міської ради від 17.07.2008 року № 010938800152, а також скасувати його державну реєстрацію; стягнути з ОСОБА_2 6000 грн. судових витрат, понесених у зв'язку з оплатою проведення експертиз.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01.07.2014 року провадження у справі за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Олександрійської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - відділ Держкомзему у місті Олександрія головного управління Держкомзему у Кіровоградській області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державних актів; в частині визнання незаконним та скасувати п. 5 рішення Олександрійської міської ради № 751 від 17.07.2008 року, яким ОСОБА_3 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 648,00 кв.м, у тому числі площею 648,00 кв.м земель одно - та двоповерхової житлової забудови, по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 424784 від 01.07.2009 року, виданий ОСОБА_3 на підставі рішення Олександрійської міської ради № 751 від 17.07.2008 року - закрито.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 14.08.2014 року скасовано ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01.07.2014 року і справу в цій частині направлено до того ж суду на новий розгляд.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01.07.2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Вирішено усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 земельною ділянкою по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 3510300000:10:369:0010) шляхом зобов'язання відповідача - ОСОБА_3 відновити межу земельних ділянок відповідно до технічної документації із землеустрою і державного акта на землю та перенести огорожу по лінії від «А» до «Д» згідно конфігурації земельних ділянок у відповідності з даними земельно-кадастрової документації.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 214,60 грн.

В інших позовних вимогах відмовлено.

Позовні вимоги по зустрічному позову ОСОБА_3 залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування судового рішення з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення її позовних вимог. Зазначено, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд необгрунтовано зазначив про сплив позовної давності, неправильно визначив початок перебігу строку позовної давності. Задовольнивши первісний позов, суд не дав належної оцінки висновку судової земельно-технічної експертизи та не врахував, що причиною спору стало некоректне виготовлення технічної документації на виділені сторонам у справі земельні ділянки, формальне узгодження меж спірних ділянок.

Позивач ОСОБА_2 подала письмові заперечення проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення законним і обгрунтованим, просила його залишити без змін. Представник Олександрійської міської ради подав письмове клопотання, в якому зокрема зазначив, що не заперечує проти задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду першої інстанції, тому що при виготовленні технічної документації на спірні земельні ділянки були допущені помилки, які призвели до порушення їх меж.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та її представників, які згодні з рішенням суду, відповідача та її представника, а також представників Олександрійської міської ради, управління Держземагенства в Олександрійському районі Кіровоградської області, які підтримали доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що спірні земельні ділянки виділені та передані у власність сторін у межах фактичного користування на час їх приватизації, та застосував наслідки спливу позовної давності, вважаючи, що ОСОБА_3 пропущено встановлений законом трирічний строк звернення до суду з вимогою про визнання та скасування оспорюваного в частині щодо безоплатної передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки рішення Олександрійської міської ради № 604 від 15.02.2008 року та визнання недійсним державного акту на право власності на цю земельну ділянку, виданого 16.03.2009 року.

Задовольняючи первісний позов в частині вимог щодо усунення перешкод в користуванні ОСОБА_2 земельною ділянкою по АДРЕСА_2, в м.Олександрії шляхом відновлення межі суміжних земельних ділянок сторін відповідно до технічної документації із землеустрою та державного акта на землю, суд вважав доведеним, що внаслідок встановлення ОСОБА_3 огорожі між спірними земельними ділянками було порушено право власності позивачки і зменшено належну їй земельну ділянку, розмір якої зазначено в оспорюваному відповідачем рішенні міської ради та державному акті на право власності на землю.

Проте, повністю погодитись із таким висновком суду першої інстанції не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що на підставі договору дарування, укладеного 18.12.2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, остання стала власником житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_2, розташованого на земельній ділянці площею 600 кв.м, яка підлягає оформленню обдарованому у встановленому законом порядку (т.1 а.с.8) Технічний паспорт на будинок з додатками містить дані про відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування цього житлового будинку площею 600 кв.м і фактичне користування земльною ділянкою площею 664 кв.м, з яких 64 кв.м - самовільно захоплені (т.1 а.с. 9-1 7; а.с.194-195).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно ОСОБА_3 є власником житлового будинку по АДРЕСА_1, що побудований і прийнятий в експлуатацію у вересні 2006 року, на переданій у її власність за рішенням виконкому Олександрійської міської ради № 683 від 27.11.1997 року земельній ділянці площею 598 кв.м, в подальшому збільшеною - до 658,7 кв.м (т.1 а.с.210-223). Земельна ділянка за цією адресою площею 600 кв.м була виділена рішенням виконкому Олександрійської міської ради від 4 червня в 1953 року попередньому власнику будинку ОСОБА_5, яка за договором на право будівництва будинку і безстрокового користування земельною ділянкою від 23.06.1953 року, будівельного паспорту на будівництво господарських побудов, затвердженого рішенням Олександрійського міськвиконкому №145 від 26.03.1987 року, побудувала будинок з господарськими будівлями, що був прийнятий в експлуатацію згідно акту від 16.09.1992 року, затвердженого виконкомом Олександрійської міської ради №9 від 23.01.1992 року (т.3 а.с. 1-8).

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є власниками суміжних земельних ділянок.

Рішенням Олександрійської міської ради № 604 від 15.02.2008 року ОСОБА_2 передано безоплатно у власність земельну ділянку за вищевказаною адресою, площею 631,62 кв.м. (т.1 а.с. 29).

На підставі цього рішення 16.03.2009 року ОСОБА_2 одержала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 631,62 кв.м., по АДРЕСА_2 (т.1 а.с.50).

Рішенням Олександрійської міської ради №751 від 17.07.2008 року ОСОБА_3 передано земельну ділянку площею 648.00 кв. м. (у т.ч. площею 648.00 кв. м. земель одно-та двоповерхової житлової забудови) (т.2 а.с.207). 01.07.2009 року їй видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 648.00 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.60-61, 92).

Згідно копії акта встановлення в натурі та погодження меж земельної ділянки без від 27.12.2007 року ОСОБА_2 було закріплено межовими знаками межі належної їй земельної ділянки НОМЕР_1, в результаті погодження меж земельної ділянки встановлено що спірних питань і претензій з боку суміжних землекористувачів, в тому числі й ОСОБА_3, не має (т. 1 а.с.31, т. 2 а.с.135-136).

Згідно акта від 24.07.2008 року встановлення в натурі та погодження меж земельної ділянки АДРЕСА_1 землекористувача ОСОБА_3 закріплені межовими знаками та погодженні з колишнім власником суміжної земельної ділянки НОМЕР_1 ОСОБА_4 (т. 1 а.с.93).

Після встановлення ОСОБА_3 нової огорожі між суміжними землевласниками - сторонами у справі виник спір з приводу зміни конфігурації земельних ділянок та проходження межі.

Відповідно до копії акта від 19.01.2012 року встановлення в натурі та погодження меж земельної ділянки АДРЕСА_2, землекористувача ОСОБА_2, суміжний землевласник ОСОБА_3 не погодила своїм підписом межі земельної ділянки (т.1 а.с.54).

Спір розглядався погоджувальною комісією Олександрійської міської ради по розгляду спорів з приводу суміжного землекористування громадян, яка згідно витягів з протоколів по розгляду спорів з приводу суміжного землекористування громадян № 20 від 10.10.2011 року та № 25 від 02.03.2012 року рекомендувала обрати способи користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення, за яких власникам-користувачам сусідніх ділянок завдається найменше незручностей (т. 1 а.с.55, 63, 99).

Рішенням сесії Олександрійської міської ради від 09.08.2013 року №1107 вирішено погодити передачу ОСОБА_2 у власність шляхом викупу місце розташування земельної ділянки площею 0,0059 га. по АДРЕСА_2, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, та надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (т. 2 а.с.80).

На звернення ОСОБА_2 від 16.02.2012 року, першим заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів Олександрійської міської ради ОСОБА_6, було повідомлено, що погоджувальною комісією по розгляду спорів з приводу суміжного землекористування громадян була обстежена земельна ділянка, яка знаходиться по АДРЕСА_2, та встановлено, що за даною адресою дійсно має місце факт межевого спору, сусіди не дійшли згоди, комісією було рекомендовано встановити межі у відповідності до технічної документації і запропоновано звернутися до суду (т.1 а.с.64).

Згідно листа начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 07.08.2012 року за №01-13/181 підчас проведення перевірки, проведеної на вимогу прокурора м. Олександрія щодо питання дотримання вимог містобудівного законодавства під час будівництва споруд гр. ОСОБА_2 по АДРЕСА_2, встановлено, що на присадибній ділянці за вказаною адресою має місце прибудова до будинку розміром в плвні 1.61х2.41 м., яка намомент дарування вже існувала, але з невідомих причин не зазначалася в плані забудови, вказана прибудова підлягає знесенню (т.2 а.с.95).

Згідно висновку експерта № 290, 291 від 23.07.2013 року судової будівельно-технічної експертизи дані розмірів та конфігурацій земельних ділянок по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 в натурі не відповідають розмірам та конфігурації цих земельних ділянок, визначених у технічній документації та Державних актах про право власності на земельні ділянки. Фактично існуючі меді земельних ділянок НОМЕР_1 та НОМЕР_2 не відповідають межам, встановленим державними актами, Для того щоб привести межі земельних ділянок до законних, за основу меж всіх суміжних земельних ділянок необхідно приймати погодженні з усіма суміжними землекористувачами межі, зазначені в Державному акті ОСОБА_2 Земельна ділянка по АДРЕСА_2 мала площу 600 кв. м. відповідно до рішення Олександрійської міської ради народних депутатів від 18.03.1953 року. Згідно фактичних розмірів площа земельної ділянки складає 628,70, що на 28,70 кв. м. більше ніж згідно ескізу станом на 1952 рік (т.2 а.с.5-9).

Згідно наявного в матеріалах справи акта приймання в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку з господарськими прибудовами від 23.01.1992 року №9 площа земельної ділянкипо АДРЕСА_1, яка фактично знаходиться в користуванні гр. ОСОБА_5 (попередній власник перед ОСОБА_3.) - 598,9 кв.м.(т. 3 а.с.2).

Відповідно до копії архівного витягу від 19.02.2013 року за №П-66, виданого Державним архівом Кіровоградської області, протоколом № 11 від 04.06.1953 року засідання виконкому депутатів Олександрійської міської ради змінено рішення виконкому міської ради від 22.08.1953 року, та закріплено за нею земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 600 кв.м. (т.2 а.с.96).

Рішенням виконавчого комітету Олександрійської міської ради № 683 від 27.11.1997 року ОСОБА_3 передано у приватну власність присадибну земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 598 кв.м. (т.2 а.с.97).

З висновків додаткової судової земельно-технічної експертизи від 01.04.2014 року (т.3 а.с.37-52) вбачається, що на момент проведення обстеження фактична площа земельної ділянки по АДРЕСА_2 складає 626 кв.м.; фактична площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 - 649 в.м.

При проведенні земельно-технічної експертизи виявлено невідповідність розташування земельних ділянок в натурі (на місцевості) в м. Олександрія Кіровоградської області по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 3510300000:10:369:0010) та АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3510300000:11:385:0003) за напрямками меж під кутами, даним, зазначеним в технічних документаціях із землеустрою та державних актах сторін, виявлених точках та межах.

За результатами (схемою) зіставлення фактичних меж спірних земельних ділянок, виявлених в натурі (на місцевості), в одній державній системі координат СК-63 року (яка прив'язана до УСК-2000) з межами згідно координат, які значаться у державних актах сторін (технічних документаціях із землеустрою) та в одному масштабі з документами первинного відведення (зокрема з планами досліджуваних земельних ділянок станом на 1952, 1953, 1955, 1987 та 1991 роки) межі досліджуваних земельних ділянок, розташованих в м. Олександріядрія Кіровоградської області, по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 3510300000:10:369:0010) та АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3510300000:11:385:0003), в тому числі за напрямками меж під кутами, що визначені Державними актами (та відображені у технічних документаціях із землеустрою) не відповідають матеріалам первинного відведення земельних ділянок; спільна межа між зазначеними земельними ділянками згідно планів ділянок більш ранніх періодів (1952, 1953, 1955 та 1987 років): - у порівнянні з державними актами - знаходилася на 35-75 см лівіше в бік земельної ділянки НОМЕР_1, - у порівнянні з фактичними межами - знаходилася в середньому на 15 см лівіше в бік земельної ділянки НОМЕР_1 (окрім Генерального плану (схеми) 08.10.1955 року, де спільна межа в у фасадній та центральній частині знаходилася на тому ж місці).

Фактична спільна межа між домоволодіннями НОМЕР_1 та АДРЕСА_1 в м. Олександрія, що проходить біля споруди, позначеної літ. "Б", домоволодіння НОМЕР_2, не відповідає документам первинного відведення зазначених земельних ділянок та технічній документації із землеустрою на ці земельні ділянки, а саме: зміщення межі біля споруди на сьогоднішній день на 15 см в бік земельної ділянки НОМЕР_2; зміщення межі біля споруди по державних актах на 35-56 см в бік земельної ділянки НОМЕР_2.

Фактичні розміри площ досліджуваних земельних ділянок, розміри площ зазначених земельних ділянок згідно з документами станом на 1952, 1953, 1955, 1987 та 1991 роки, а також відповідно до Державних актів на ці земельні ділянки, не співпадають, де невідповідність відображено у табличній формі (таблиця №4 експертного висновку).

Оброблення та зіставлення даних польових вимірів досліджуваних земельних ділянок по АДРЕСА_2 та НОМЕР_2 в м. Олександрія Кіровоградської області, що містяться в технічних документаціях із землеустрою (в тому числі матеріали журналів теодолітної і тахеометричної зйомки ПП "ГЕОСВІТ-ЛСО", журналів польових вимірювань тощо), з Державними актами на зазначені земельні ділянки здійснено геодезистом, яким було встановлено, що розміри площ, довжини меж та місцеположення поворотних точок по матеріалам польових вимірювань в технічних документаціях із землеустрою земельних ділянок співпадають з Державними актами на ці земельні ділянки.

Таким чином, оскільки розмір площ, довжини меж та місцеположення поворотних точок по матеріалам польових вимірювань в технічних документаціях із землеустрою досліджуваних земельних ділянок по АДРЕСА_2 та НОМЕР_2, співпадають з Державними актами на ці земельні ділянки, а розміри площ, довжини меж та місцеположення поворотних точок згідно Державних актів не відповідають документам первинного відведення земельних ділянок, експертом зроблено висновок, що матеріали польових вимірювань досліджуваних земельних ділянок в технічних документаціях із землеустрою не відповідають документам первинного відведення.

Площа частини земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 по контуру АБВГД (без врахування площі дорізки землі, наданої за рахунок земель загального користування) за матеріалами польових вимірювань (тобто відповідно до державних актів) складає 590,0 кв.м, що не відповідає матеріалам первісного відведення земельної ділянки, а саме: менше на 10,0 кв. м станом на 1953 р. та менше на 10,0 кв. м станом на 1955 р, 1987 р.; а визначена фактично на місцевості складає 590,0 кв.м, що не відповідає матеріалам первісного відведення земельної ділянки, а саме: менше на 10,0 кв.м станом на 1953 р. та менше на 10,0 кв. м станом на 1955 р, 1987 р.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що наявні підстави задоволення первісного позову в частині вимоги щодо усунення перешкоди в користуванні ОСОБА_2 земельною ділянкою по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 3510300000:10:369:0010) шляхом відновлення межі земельних ділянок відповідно до технічної документації із землеустрою і державного акта на землю та перенести огорожу по лінії від «А» до «Д» згідно конфігурації земельних ділянок у відповідності з даними земельно-кадастрової документації, проте не перевірив дотримання норм земельного законодавства при передачі земельних ділянок у власність сторонам .

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд не врахував доводи сторін щодо непогодження ними меж фактичного користування земельними ділянками, що призвело до виникнення спірних правовідносин в 2011 році, безпідставно вважав, що ОСОБА_3 без поважних причин пропущено встановлений законом строк позовної давності звернення з вимогами про визнання незаконним п.1 рішення Олександрійської міської ради від 15.02.2008 р. про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки та визнання недійсним виданого на підставі цього рішення державного акту на право власності на земельну ділянку площею 631,62 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_2, виданого 16.03.2009 року ОСОБА_2

За правилами ст. 257 ЦК у спорах про захист прав власників земельних ділянок застосовується позовна давність тривалістю у три роки, якщо інше не передбачено законом.

За положеннями ч. 2 ст. 267 ЦПК України вимоги про захист порушеного права приймаються судом незалежно від закінчення позовної давності.

Згідно із ч. ч. 4, 5 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до викладених вимог закону суд має розглянути спір по суті та у разі, коли на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право позивача, про захист якого він просить, не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме із цих підстав, а не через пропуск позовної давності.

Якщо ж судом буде встановлено наявність порушення прав позивача, але позов заявлено після спливу позовної давності, то розглядаються наслідки спливу позовної давності, передбачені ст. 267 ЦПК України та при визнанні причини пропуску позовної давності поважною, порушене право має бути захищене.

Суд зазначених вимог закону не дотримався і не перевірив доводи зустрічної позовної заяви щодо порушення права відповідача оспорюваним рішенням Олександрійською міською про передачу позивачці в приватну власність земельної ділянки, не з'ясував обставини, на які ОСОБА_3 посилалась як на підставу своїх вимог. Зокрема, суд не встановив: чи дотриманий порядок передачі земельної ділянки площею 631,62 кв.м у власність ОСОБА_2, визначений статтями 116, 118 ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), чи не порушуються при цьому права інших осіб, в тому числі власників (користувачів) сміжних земельних ділянок.

Частинами першою та другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Так, відповідно до частин першої, другої, шостої, сьомої, восьмої, дев'ятої, десятої цієї статті (у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Згідно вимог ч. 1 ст. 106 ЗК України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Дана процедура врегульована Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затверджена наказом Держкомзему від 18 травня 2010 року №376.

Згідно Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 04.05.1999 року із змінами, технічна документація зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку не містить вимог погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками землі і землекористувачами.

Відповідно до п. б ч.2 ст. 198 ЗК України, погодження меж із суміжними власниками та землекористувачами здійснюється при проведенні кадастрових зйомок, за звичай для відновлення меж земельних ділянок, що вже перебувають у користуванні особи.

Такі зйомки проводяться в процесі підготовки матеріалів для приватизації або передачі в оренду відповідної земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (частина перша статті 126 ЗК України в редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин).

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Таким чином, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Виходячи зі змісту статей 13, 14, 41, 55 Конституції України гарантовано державний захист майнових прав землекористувачів, набутих свого часу відповідно до чинного на той час законодавства.

Про такий підхід до вирішення зазначених питань йдеться й у Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 у справі №1-17/2005 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.92, п.6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками), в якому, зокрема, підкреслено, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України (далі ЗК України) (в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом України від 27.04.2007 року № 997-V, яка діяла станом на 18 січня 2008 року), частин 1 та 2 ст. 377 ЦК України (в редакції Закону України від 16 січня 2003 року № 435-IV, яка діяла станом на 18 січня 2008 року) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Громадяни зберігають право на земельні ділянки (пункт 7 розд. X "Перехідні положення" ЗК ( 2768-14 ), одержані ними до 1 січня 2002 р. у власність, у тимчасове

користування або на умовах оренди в розмірах, що були раніше передбачені чинним аконодавством.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п/п «г1» п. 18 постанови від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (у редакції постанови Пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010 року № 2), при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після 31 грудня 2001 р. в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до статті 120 ЗК 2001 року на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 р., згідно зі статтею 377 ЦК, а з часу внесення змін до ст. 120 ЗК Законом України від 27 квітня 2007 р. №997-V - і згідно зі ст. 120 ЗК, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.

Отже, законодавством визначено, що з виникненням права власності на будівлю чи споруду до власника переходить право власності або право користування на частину земельної ділянки, на якій розташована належна йому на праві власності будівля чи споруда. На земельну ділянку, що перевищує визначені ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України розміри, право власності або право користування виникає на загальних підставах та у порядку, визначених чинним законодавством. Саме таку правову позицію визначив Верховний суд України в постанові від 14 листопада 2011 року у справі № 3-119гс11, яка прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України у подібних правовідносинах, та відповідно до ст. 360-77 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Зі змісту договору дарування від 18.12.2007 року, на підставі якого до ОСОБА_2 перейшло право власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_2, визначено розмір земельної ділянки, на якій він розташований, - 600 кв.м.

Звертаючись до суду із зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 посилалась на незаконність п. 1 рішення Олександрійської міської ради №604 від 15.02.2008 року, яким передано безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 631,62 кв.м по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, та вказувала, що останній земельна ділянка передана в порушення порядку, визначеного земельним законодавством, частина цієї земельної ділянки у встановленому законом порядку для будівництва та обслуговування вказаного жилого будинку, господарських будівель та споруд не передавалась, при виготовленні технічної документації допущено помилки та неточності.

У порушення наведених вимог закону судом не перевірено обставин щодо графічних помилок при виготовленні проектів землеустроїв зазначених земельних ділянок, не дано оцінки тому, що розміри та межі спірних земельних ділянок при їх передачі у власність не відповідали тим, що виділялись та зазначені в технічній документації при первинному землевідведенні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У порушення ст.ст. 212-214 суд не перевірив та не встановив наявності підстав та технічної можливості передачі у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки у зазначеному неї в заяві розмірі - площею 631,62 кв.м, неправильно визначився з датою первинного розподілу земельних ділянок, не врахував, що при виготовленні технічної документації та винесенні рішення про передачу у власність позивачки земельної ділянки були порушені права суміжного землекористувача ОСОБА_3, тому дійшов передчасного висновку про задоволення первісного позову та безпідставно відмовив у задоволенні зустрічного позову, пославшись на недоведеність поважності причин пропущення позовної давності, що призвело до порушення норм матеріального права.

Судом не була дана належна правова оцінка обставинам справи, у повній мірі не з'ясовано фактичні обставини справи, встановлення яких має важливе значення для правильного вирішення спору, а тому відповідно до вимог ст.309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 в частині розглянутих судом першої інстанції вимог та відмову за безпідставністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України щодо розподілу судових витрат підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів судові витрати, понесені ОСОБА_3 на сплату судового збору (т.1 а.с.81, т.3 а.с.128) та проведення судової земельно-технічної експертизи (т.3 а.с.81-82).

Керуючись ст.ст. 88, 303-304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

ВІРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 липня 2014 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відновлення меж між земельними ділянками відмовити в повному обсязі.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Олександрійської міської ради Кіровоградської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання незаконними рішень міської ради та скасування державних актів задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати п.1 рішення Олександрійської міської ради Кіровоградської області №604 від 15.02.2008 року, яким передано безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 631,62 кв.м по АДРЕСА_2

Визнати недійсним виданий ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 631,62 кв.м, розташовану у АДРЕСА_2, серії ЯЗ № 422628, виданий відділом Держкомзему у м. Олександрія Кіровоградської області 16 березня 2009 року та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010938800028, скасувавши його державну реєстрацію.

Стягнути з ОСОБА_2 та Олександрійської міської ради Кіровоградської області на користь ОСОБА_3 по 3114,50 грн. з кожного у відшкодування понесених нею судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя:

Судді: