Справа № 2-а-529/08
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2008 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі:
Головуючого - судді Мазниці А.А.
При секретарі - Шевченко Д.С.
За участю:
Представника адміністративного позивача - ОСОБА_1
Представника адміністративного відповідача - ОСОБА_2
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2008 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обгрунтування заявлених вимог зазначив, що він, будучи власником об'єкту нерухомості - домоволодіння АДРЕСА_1 - звернувся до відповідача з замовленням про проведення реєстрації права власності на зазначене майно, проте отримав відмову з посиланням на неможливість встановлення відповідності заявлених прав і документів вимогам законодавства, а саме на те, що реєстрація прав власності на спірне домоволодіння за попереднім власником ОСОБА_4. не здійснювалася, а отже вона не могла здійснити його відчуження на користь позивача. Також було зазначено, що позивачеві належить отримати постійну адресу для належного йому домоволодіння.
Вважаючи таку відмову безпідставною, позивач просив суд визнати неправомірною відмову КП “Дніпропетровське МБТІ” у реєстрації за ним права власності на домоволодіння АДРЕСА_1, оформлену листом від 16.09.2008 р. № 11643, а також зобов'язати КП “Дніпропетровське МБТІ” зареєструвати за ним право власності на домоволодіння АДРЕСА_1.
У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав з викладених у позові підстав.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на обставини, що були підставою для відмови позивачеві у реєстрації права власності, а також на те, що лист відповідача від № 11643 від 16.09.2008 р. не є відмовою реєстратора у розумінні п. 3.2. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5.
Судом встановлені наступні факти.
Рішенням Жовтневого районого суду м. Дніпропетровська від 01.04.2008 р. за позивачем ОСОБА_3 було визнане право власності на індивідуальний житловий будинок по АДРЕСА_1 (а.с. 9, 10).
Рішенням Виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради від 25.07.2008 р. № 511 (а.с. 11) був затверджений акт державної комісії від 14.07.2008 р. (а.с. 12-15) про прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 та позивачеві запропоновано звернутися до КП “Дніпропетровське МБТІ” для реєстрації права власності.
Звернувшись до відповідача з відповідним замовленням, позивач отримав у відповідь лист за вих. № 11643 від 16.09.2008 р., яким йому було запропоновано звернутися до КП “Дніпропетровське МБТІ” за поверненням грошових коштів, сплачених за проведення інвентаризації. Відмова у проведенні реєстрації була мотивована тим, що реєстрація прав власності на спірне домоволодіння за попереднім власником ОСОБА_4. не здійснювалася, а отже вона не могла здійснити його відчуження на користь позивача. Також було зазначено, що позивачеві належить отримати постійну адресу для належного йому домоволодіння.
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд доходить висновку про те, що вони врегульовані ст. 24 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” та Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5.
Так, згідно п. 1.6. Положення, підлягає реєстрації право власності на об'єкти нерухомого майна, що завершені будівництвом і прийняті до експлуатації.
Відповідно до п. 2.1. Положення, для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи, їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені Положенням.
Вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації права власності на нерухоме майно містить ст. 24 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані відповідачеві як правовстановлюючий документ - рішення суду, так і документ, що підтверджує введення нерухомого майна до експлуатації. Доводи відповідача в частині наявності перешкод для виконання замовлення позивача суд оцінює критично.
Так, питання про правомірність набуття позивачем права власності на предмет реєстрації було вирішене у відповідній цивільній справі. В той же час оцінка обгрунтованості рішення суду може бути надана виключно у межах його перевірки в апеляційному та касаційному порядку, а отже зміст такого рішення не може бути предметом обговорення та оцінки під час реєстрації права власності на його підставі.
Доводи відповідача щодо необхідності встановлення для об'єкту реєстрації постійної адреси суд оцінює критично, оскільки з матеріалів справи - судових рішень, рішення виконкому місцевої ради про прийняття його до експлуатації, - вбачається, що така адреса наявна.
Доводи представника відповідача щодо відсутності відмови у реєстрації належного позивачеві нерухомого майна суд оцінює критично, оскільки у листі відповідача від 16.09.2008 р. № 11643 викладені зауваження щодо документів, наданих позивачем для реєстрації, а також позивачеві запропоновано отримати кошти, внесені ним для проведення реєстраці права власності. Таким чином, у змісті згаданого листа вбачається як повідомлення позивача про те, що реєстрація проведена не буде, так і викладення підстав для цього, а отже відмова у реєстрації права власності фактично мала місце незважаючи на те, що не була оформлена відповідно до вимог п. 3.2. Тимчасового положення.
З урахуванням викладеного, а також приймаючи до уваги, що відповідач на наявність будь-яких інших перешкод для реєстрації за позивачем права власності на належний йому будинок не послався, суд вважає за необхідне позов задовольнити.
Згідно ст. 94 КАС України, понесені позивачем судові витрати (а.с. 2) присуджуються йому з бюджету Дніпропетровської області.
На підставі викладеного, керуючись ст. 24 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, п. п. 1.6, 2.1., 3.2. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5, ст. ст. 71, 94, 158 - 163 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов - задовольнити у повному обсязі.
Відмову КП “Дніпропетровське МБТІ” у реєстрації права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, оформлену листом від 16.09.2008 р. № 11643, - визнати неправомірною.
Зобов'язати КП “Дніпропетровське МБТІ” зареєструвати за ОСОБА_3 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1.
В порядку роподілу судових витрат стягнути з бюджету Дніпропетровської області на користь ОСОБА_3 3, 40 грн. (три гривні 40 коп.).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано.
У випадку подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання у відповідний строк апеляційної скарги, постанова набирає законної силі після закінчення такого строку.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає чинності після закінчення апеляційного розгляду справи.
Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частин постанови - з дня складення постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
У строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання такої заяви.