КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" жовтня 2014 р. Справа№ 925/1251/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Рудченка С.Г.
Чорногуза М.Г.
при секретарі судового засідання: Білецькому Л.І.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явились;
від відповідача - не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Свидівоцької сільської ради
на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.08.2014 року
у справі № 925/1251/14 (суддя Г.М. Скиба)
за позовом Черкаської міської ради, м. Черкаси
до Свидівоцької сільської ради, с. Свидівок Черкаського району
про визнання недійсним та скасування рішення ради,-
ВСТАНОВИВ:
У липні 2014 року Черкаська міська рада подала до Господарського суду Черкаської області позов до Свидівоцької сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради від 29.05.2014 року №39-1 "Про скасування рішення виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради від 26.05.2005 року №53 "Про надання дозволу територіальній громаді м. Черкаси в особі Черкаської міської ради на оформлення права власності на нерухоме майно дитячої оздоровчої бази "Орлятко".
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.08.2014 року у справі № 925/1251/14 позовні вимоги Черкаської міської ради задоволено повністю. Суд вирішив визнати незаконним та скасувати рішення Свидівоцької сільської ради від 29.05.2014 року №39-1 "Про скасування рішення виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради від 26.05.2005 року №53 "Про надання дозволу територіальній громаді м. Черкаси в особі Черкаської міської ради на оформлення права власності на нерухоме майно дитячої оздоровчої бази "Орлятко"; стягнути з відповідача судовий збір у сумі 1 218,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірне рішення сільської ради №39-1 від 29.05.2014 року не грунтується на положеннях закону, не охоплює прав та повноважень ради стосовно припинення права власності іншого суб'єкта права.
Не погодившись із вказаним рішенням, Свидівоцька сільська рада подала до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 21.08.2014 року у справі № 925/1251/14 у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Черкаської міської ради.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказує на те, що рішення №53 від 26.05.2005 року, скасоване оскаржуваним рішенням сільської ради було прийнято не сільською радою, а її виконавчим комітетом, з огляду на що відповідач вважає, що сільська рада в межах своїх повноважень має право скасовувати такі рішення. Крім того, апелянт посилається на те, що рішення виконкому №53 ухвалене за відсутності розпорядження Кабінету Міністрів України про передачу державного майна ДОБ «Орлятко» у комунальну власність міста Черкаси.
Також до апеляційної скарги Свидівоцької сільської ради додано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.08.2014 року у справі №925/1251/14.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 року у справі №925/1251/14 клопотання Свидівоцької сільської ради про відновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.08.2014 року у справі №925/1251/14 задоволено, відновлено Свидівоцькій сільській раді пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу Свидівоцької сільської ради до провадження у складі колегії суддів: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Рудченко С.Г. та Чорногуз М.Г. та призначено розгляд справи №925/1251/14 на 08.10.2014 року о 10 год. 15 хв.
06.10.2014 року до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю представника Черкаської міської ради бути присутнім у судовому засіданні.
В судове засідання, призначене на 08.10.2014 року представники сторін не з'явились, були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №04116 11300417 від 26.09.2014 року та №04116 11300409 від 26.09.2014 року.
Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
При цьому, судом розглянуто та відхилено клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
Так, відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.).
При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст. 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Однак, позивачем у клопотанні про відкладення розгляду справи не вказано жодних підстав, з яких представник позивача не може бути присутнім у судовому засіданні 08.10.2014 року.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Зважаючи на те, що неявка позивача та відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 04.03.1999 року Черкаська міська рада листом №211-01-16 (а.с.21) звернулась до Української державної будівельної корпорації "Укрбуд" з проханням передачі дитячого оздоровчого табору "Орлятко" у комунальну власність міста для створення дитячого табору.
З метою збереження дитячого табору "Орлятко" Українська державна будівельна корпорація "Укрбуд" 05.03.1999 року письмово погодила передачу табору у власність міста (а.с. 22).
Відповідно до листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області №583/03 від 19.03.1999 року (а.с. 23), регіональне відділення не заперечувало проти передачі Корпорацією дитячої оздоровчої бази «Орлятко» до комунальної власності міста для організації та створення на його базі дитячого оздоровчого центру.
Згідно з рішенням четвертої сесії Черкаської міської ради №4-87 від 16.06.1999 року (а.с. 24), рада надала згоду на прийняття у комунальну власність міста об'єкта права державної власності дитячої оздоровчої бази «Орлятко», яка розташована у мікрорайоні «Дахнівський» та передала табір "Орлятко" на баланс управління комунального майна м. Черкаси згідно Акту приймання - передачі майна від 22.07.1999 року затверджено міським головою Олійником В.М. 21.08.1999 року. (а.с. 25).
Президія обласного комітету профсоюзу робітників будівництва 14.09.1999 року надала згоду на передачу оздоровчої бази "Орлятко" в комунальну власність міста. Основні засоби та малоцінний інвентар передано по акту від 22.09.1999 року. (а.с. 26-27).
Рішенням виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради від 26.05.2005 року №53 (а.с. 20) територіальній громаді міста Черкаси в особі Черкаської міської ради надано дозвіл на оформлення права власності на нерухоме майно дитячої оздоровчої бази "Орлятко", до якого входить комплекс будівель та споруд, які знаходяться в с. Свидівок, вул. Дахнівська, 36 (а.с. 20).
На підставі вказаного рішення, 08.06.2005 року видано Свідоцтво про право власності громади міста Черкаси в особі міської ради на дитячу оздоровчу базу "Орлятко", серія ЯЯЯ №137287 (а.с. 14). У відповідності до зазначеного Свідоцтва у комунальну власність територіальної громади міста Черкаси в особі Черкаської міської ради перейшли: будинок для відпочинку, І А, а, 43,6 кв. м; будинок для відпочинку, І Б, б, 43,6 кв. м; будинок для відпочинку, І В, в, 117,5 кв. м; будинок для відпочинку, І Г, г, 117,7 кв. м; будинок для відпочинку, І Д, д, 117,7 кв. м; будинок для відпочинку, І Е, е, 119,9 кв. м; будинок для відпочинку, І И, и, 123,5 кв. м; будинок для відпочинку, І І, і, 124,4 кв. м; будинок для відпочинку, І К, к, 116,0 кв.м; будинок для відпочинку, І Л, л, 116,0 кв. м; будинок для відпочинку, І М, м, 114,0 кв. м; будинок для відпочинку, І Р, р, 127,3 кв. м; будинок для відпочинку, І С, с, 124,3 кв.м; будинок для відпочинку, І П, п, 119,6 кв. м; будинок для відпочинку, І Т, т, 122,0 кв. м; будинок для відпочинку, І О, 110,7 кв. м; будинок для відпочинку, І У, у, 122,4 кв. м; будинок для відпочинку, І Н, 112,7 кв. м; будинок для відпочинку, І Ф, 113,9 кв. м; будинок для відпочинку, І З, 98,0 кв. м; будинок для відпочинку, Щ, щ; спальний корпус, 4 Ж, ж, ж, 2 180,8 кв. м; їдальня, І Х, х, х, 620,6 кв. м; баня-сауна, І Ш, ш, ш, 181,1 кв. м; котельня, Ц, ц, ц2; сховище, Ч; склади, Ю, Я, Q; гральня, R; душ, Z; огорожа, 1-6; замощення, І; гандбольна площадка, ІІ; волейбольна площадка, ІІІ.
Свидівоцькою сільською радою 29.05.2014 року №39-1 прийнято рішення "Про скасування рішення виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради від 26.05.2005 року №53 "Про надання дозволу територіальній громаді міста Черкаси в особі Черкаської міської ради на оформлення права власності на нерухоме майно дитячої оздоровчої бази "Орлятко" (а.с. 13).
Спір у справі виник, на думку позивача, у зв'язку з порушенням чинного законодавства при прийнятті рішення виконавчим комітетом Свидівоцької сільської ради від 26.05.2005 року №53 «Про надання дозволу територіальній громаді міста Черкаси в особі Черкаської міської ради на оформлення права власності на нерухоме майно дитячої оздоровчої бази «Орлятко».
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради від 29.05.2014 року №39-1.
Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно із ч 9 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.
У відповідності до п. 15 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються зокрема, питання скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.
З аналізу наведених статей слідує, що акти виконавчих органів ради можуть бути скасовані відповідною радою в разі встановлення невідповідності таких актів нормам чинного законодавства України або Конституції України.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, постановою Черкаського районного суду Черкаської області від 07.02.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013 року у справі №2320/4151/12 за позовом Свидівоцької сільської ради Черкаського району до виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову: Черкаська міська рада, Черкаська районна державна адміністрація, регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області про скасування рішення Свидівоцької сільської ради №53 від 26.05.2005 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі. У судовому порядку при розгляді справи №2320/4151/12 встановлено, що виконавчий комітет Свидівоцької сільської ради прийняв рішення №53 від 26.05.2005 року в межах своєї компетенції та у відповідності до чинного на момент прийняття рішення законодавства України.
Зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.
Таким чином, на момент прийняття спірного рішення Свидівоцькою сільською радою про скасування рішення виконавчим комітетом з мотивів не відповідності чинному законодавству, вже існував судовий акт, яким було надано правову оцінку рішенню виконавчого комітету щодо його відповідності нормам чинного законодавства.
Отже, приймаючи спірне рішення Свидівоцька сільська рада проігнорувала судове рішення та всупереч його висновкам повторно надала оцінку законності рішення виконавчого комітету. Такі дії Свидівоцької сільської ради протирічать нормам чинного законодавства та Конституції України.
Нормами чинного законодавства сільським радам не надано право переглядати рішення суду або надавати оцінку законності рішення виконавчого комітету, якщо така оцінка була надана у судовому порядку.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Крім того, колегія суддів бере до уваги висновок Верховного суду України, зроблений у постанові від 06.06.2011 року про те, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Враховуючи той факт, що рішення виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради від 26.05.2005 року №53 "Про надання дозволу територіальній громаді м. Черкаси в особі Черкаської міської ради на оформлення права власності на нерухоме майно дитячої оздоровчої бази "Орлятко" є ненормативним правовим актом одноразового застосування і вичерпало свою дію фактом його використання (виконання), не може бути в подальшому скасоване Свидівоцькою сільською радою.
Згідно зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, враховуючи те, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013 року у справі №2320/4151/12 встановлено відповідність рішення виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради №53 від 26.05.2005 року нормам законодавства України, то скасування вказаного рішення 29.05.2014 року Свидівоцькою сільською радою, тобто після визнання у судовому порядку законності рішення №53 від 26.05.2005 року, є таким, що вчинене з порушенням нормам чинного законодавства України.
Щодо посилань апелянта на відсутність відповідного рішення Кабінету міністрів України на передачу об'єктів права державної власності колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 4 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності (в редакції від 13.03.2002 року) передача об'єктів права державної власності здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України - щодо об'єктів, визначених підпунктами "а" і "в" пункту 2 цього Положення. До вказаних об'єктів відносяться: цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів (далі - підприємства), крім об'єктів, визначених підпунктом "д" цього пункту. Структурний підрозділ підприємства може бути об'єктом передачі після виділення його в установленому порядку в цілісний майновий комплекс на підставі розподільного балансу; акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств (крім передачі акцій державним органам приватизації засновниками відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації).
Виходячи із зазначеного, дитяча оздоровча база "Орлятко" не відноситься до об'єктів права державної власності, передбачених п.п. а, в ч. 2 вказаного Положення, передача яких має здійснюватись за рішенням Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» (в редакції від 03.03.2005 року), ініціатива щодо передачі об'єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно, місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування.
Частиною 2 статті 4 вказаного Закону передбачено, що передача об'єктів з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом.
Аналогічна позиція викладена також у постанові Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 року №1482 «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності».
З наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що передача дитячої оздоровчої бази «Орлятко» відбулась за згодою Черкаської міської ради на прийняття у комунальну власність міста об'єкта права державної власності, що розташований у мікрорайоні «Дахнівський».
Також, колегією суддів встановлено, що дитяча оздоровча база «Орлятко» є об'єктом соціальної інфраструктури, особливості передачі яких передбачені статтею 4-1 вказаного Закону.
Статтею 4-1 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» (в редакції від 03.03.2005 року) встановлено, що ініціатива щодо передачі об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність може виходити відповідно від органів, визначених статтею 3 цього Закону, підприємств, а також господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації). Рішення щодо передачі об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад.
Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства України, колегія суддів зазначає, що для передачі дитячої оздоровчої бази «Орлятко» у комунальну власність Черкаській міській раді рішення Кабінету Міністрів України не вимагається, з огляду на що твердження відповідача про прийняття рішення виконавчим комітетом Свидівоцької сільської ради всупереч чинного законодавства України за відсутності рішення Кабінету Міністрів України є необгрунтованими та безпідставними.
Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України підставою для судового захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорення.
Судом апеляційної інстанції встановлено доведеність позивачем порушення відповідачем законних прав та інтересів Черкаської міської ради внаслідок винесення рішення Свидівоцькою сільською радою від 29.05.2014 року №39-1.
Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 21.08.2014 року у справі №925/1251/14.
Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Свидівоцької сільської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.08.2014 року у справі №925/1251/14 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 21.08.2014 року у справі №925/1251/14 залишити без змін.
3. Справу №925/1251/14 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді С.Г. Рудченко
М.Г. Чорногуз