АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 546/933/13-ц
Номер провадження 22-ц/786/2347/14 Головуючий у 1-й інстанції Беркута Л. Г.
Доповідач Карпушин Г. Л.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2014 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Корнієнка В.І., Бутенко С.Б., при секретарі: Рибак О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 10 червня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, відділу Держземагенства в Решетилівському районі, третя особа ОСОБА_3 про визнання договору оренди землі та додаткової угоди до нього недійсним, відшкодування збитків, спонукання повернення державних актів на право постійного користування землею,-
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 10 червня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволено частково.
Визнано договір оренди землі від 05 серпня 2007 року, зареєстрований 15 серпня 2007 року в Решетилівському РВ ПРФ ДП ЦДЗК за № 040756100013 та додаткову угоду до нього від 15 травня 2010 року, зареєстровану 01 вересня 2010 року у Решетилівському РВ ПРФ ДП ЦДЗК за № 04105600011, що укладені від його імені з СПДФО ОСОБА_1 недійсними, з моменту його підписання.
Стягнуто з СПДФО ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 збитки в сумі 63 744 (шістдесят три тисячі сімсот сорок чотири) гривні 34 копійки.
Стягнуто з СПДФО ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 752 (сімсот п'ятдесят дві) гривні 14 копійок.
В іншій частині позову відмовлено за безпідставністю.
З даним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 10 червня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апелянт вважає, що рішення суду є незаконним та не обґрунтованим та винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для вирішення даного спору.
Судове засідання проводилось за участі представників сторін, за відсутності інших осіб, які будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи, в судове засідання не з'явилися.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, укладеним на основі повно і всебічно з'ясованих обставин. Суд оцінює незалежність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно п.2 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове по суті позовних вимог.
Згідно п.п. 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Так, судом встановлено, що 05 серпня 2007 року між позивачем та ПП ОСОБА_1, було укладено договір оренди землі загальною площею 6,72 га, згідно державного акту про право приватної власності на землю ІV-ПЛ №043332 та державних актів на право постійного користування землею терміном на п'ять років з 5 серпня 2007 року по 05 грудня 2012 року Договір зареєстрований в Решетилівському РВ ПРФ ДПЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15 серпня 2007 року за № 040756100013 (а.с. 7-10). Згідно додаткової угоди від 15 травня 2010 року до вище вказаного договору оренди землі, позивач та ПП ОСОБА_1, уклали додаткову угоду про наступне: п.п. 3.1. п.3 «Строк дії договору» читати в наступній редакції: «п.п. 3.1. договір укладається терміном на 10 років, починаючи з дати державної реєстрації основного договору» (а.с.16).
До моменту звернення до суду позивач питання про розірвання договору в передбаченому законом порядку не піднімав, з умовами договору погоджувався та отримував орендну плату за користування землею.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що під час укладення договору та додаткової угоди, текст договору та додаткової угоди було підписано від імені позивача сторонньою особою, а саме його дружиною - ОСОБА_3, яка не мала належних повноважень на вчинення такої дії. Таким чином не можна вважати, що сторони досягли усіх істотних умов договору оренди землі, що є підставою, передбаченою ст. 15 Закону України «Про оренду землі» для визнання спірного договору недійсним. Виходячи з доведеності факту завданої шкоди позивачу, та наявності реального факту упущеної вигоди останнім, задоволенню підлягають вимоги позивача і в частині відшкодування завданої шкоди.
Проте з такими висновками, колегія суддів, не може погодитись з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 13, 14, 19 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату (розмір якої передбачається умовами договору, які не можуть суперечити законам України) передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання в обумовлений договором строк. Після досягнення сторонами домовленості з питань орендної плати та інших істотних умов передбачених ч. 1 ст. 14 цього Закону, підписання договору та його реєстрації він набуває чинності.
Статтею 17 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.
Укладений між сторонами договір оренди містить усі передбачені Законом істотні умови відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі», у т.ч. відомості щодо об'єкта оренди, його місцезнаходження, строку дії договору, орендної плати із зазначенням її розміру, строків її внесення, відповідальності за її несвоєчасну сплату тощо, а в Державному акті на право власності на земельну ділянку визначено форму земельної ділянки та її межі. Тобто, аналіз змісту договору свідчить про те, що на момент укладення даного договору та його державної реєстрації сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов.
Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Отже, чинним законодавством визначено, що договір (окрема його частина) може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.
Так, приймаючи рішення про визнання недійсним договору оренди та додаткової угоди до нього, суд першої інстанції посилався зокрема на те, що відсутність особистого підпису сторони в договорі оренди землі свідчить про те, що сторони не узгодили всі істотні умови договору, передбачені Законом.
Проте, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в порушення вимог ст.214 ЦПК України, зовсім не мотивовано свої висновки в цій частині, які є необґрунтованими та ґрунтується на припущеннях, оскільки факт підписання договору не позивачем, а особою не повноважною на вчинення таких дій особою, не підтверджений належними доказами та не свідчить про не узгодження сторонами істотних умов.
Підтвердження позивачем зазначеного факту особистими поясненнями та свідченнями дружини, не можуть вважатися належними, оскільки вони мають суб'єктивний характер, не визнаються відповідачем, а тому потребують додаткового підкріплення у вигляді експертного висновку. Це при тому, що відповідно до обставин справи з боку позивача вбачається беззаперечне схвалення такого правочину шляхом передачі земельних ділянок в оренду та отримання орендної плати за їх оренду.
Слід відмітити, що колегією суддів відповідно до ч.4 ст. 10 ЦПК України, роз'яснювалися сторонам необхідність, порядок та умови подачі доказів на підтвердження своїх доводів, надавався час на їх подачу та роз'яснювалися наслідки не подання.
Виходячи з встановлених обставин справи та норм закону, які регулюють питання недійсності правочинів, колегія суддів, вважає, що наведенні позивачем в цій частині доводи є необгрутованими та не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, а тому не містять даних про порушення його прав, як власника земельних ділянок, і задоволенню не підлягають
Задовольняючи вимоги позивача в частині відшкодування збитків в сумі 63744 грн. 34 коп. місцевий суд виходив з того, що відповідачем дійсно було порушено право позивача, при цьому останній не отримав доходи, які б він міг реально отримати за звичайних обставин. Наведений позивачем розрахунок підтверджується належними доказами, а саме середніми цінами реалізації сільськогосподарського продукції у 2013 році (а.с. 47) та основними економічними показниками роботи сільськогосподарського підприємства СТОВ «Обрій» за 2010-2012 року.
Проте, колегія суддів, не погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Зі змісту статей 614, 623 ЦК України вбачається, що для застосування такого заходу як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням та збитками; 4) вина.
Враховуючи те, що доводи позивача, про наявність підстав для визнання недійсними договорів оренди, не знайшли свого підтвердження, а факт неодержаних ним доходів не містить доказів його реальності, та має уявний характер, суд першої інстанції, безпідставно прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення вимог про відшкодування завданої шкоди.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1, скасування рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 10 червня 2014 року в частині задоволених вимог та ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 за недоведеністю.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314,316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 10 червня 2014 року в частині задоволення позовних вимог про визнання договору оренди землі та додаткової угоди до нього недійсним, відшкодування збитків - скасувати.
Постановити в цій частині нове рішення, яким у позовних вимогах ОСОБА_2 до ОСОБА_1, відділу Держземагенства в Решетилівському районі, третя особа ОСОБА_3 про визнання договору оренди землі та додаткової угоди до нього недійсним, відшкодування збитків - відмовити за недоведеністю.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий суддя : /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області Г.Л. Карпушин