АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/4434/14-ц

Номер провадження 22-ц/786/2457/14

Головуючий у 1-й інстанції Нестеренко С. Г.

Доповідач Дряниця Ю. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого - судді : Дряниці Ю.В.,

суддів: Кривчун Т.О., Пилипчук Л.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на ухвалу судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 червня 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Дряниці Ю.В., -

в с т а н о в и л а :

В травні 2014 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до місцевого суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 червня 2014 року позовну заяву ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - повернуто позивачу, в зв'язку з не усуненням недоліків в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ТОВ «Кредитні ініціативи» просить ухвалу судді скасувати та повернути матеріали позовної заяви до суду для вирішення належним чином питання про відкриття провадження. Посилається на те, що ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, недоліки позовної заяви були усунуті належним чином.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 4 ч.1 ст.311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 червня 2014 року позовну заяву ТОВ «Кредитні ініціативи» залишено без руху та надано строк протягом п'яти днів з дня отримання ухвали суду для усунення недоліків.

В ухвалі суд зазначав, що позовна заява ТОВ «Кредитні ініціативи» складена з порушенням вимог, передбачених ст.ст. 119, 120 ЦПК України, а саме: позивач не вказує третіми особами ПАТ «ТАС-Комерцбанк» і ФК «Вектор Плюс» та не надає для них копій позовної заяви з додатками; не зазначає чи були виконані договори факторингів та не вказує щодо цього докази, не зазначає розміри заборгованості відповідачів перед банком на день укладення першого договору факторингу; розрахунок заборгованості вчинено в іноземній валюті, починаючи з 2012 року, хоча кредитний договір укладено в 2007 році, розрахунок виконано дрібним шрифтом; позивачем не надано доказів про видачу відповідної ліцензії на конкретні види фінансових послуг; платіжне доручення про сплату судового збору не підписано керівником та бухгалтером позивача, скріплено не печаткою, а штампом.

16 червня 2014 року на адресу місцевого суду засобами поштового зв'язку надійшла заява від ТОВ «Кредитні ініціативи» про усунення недоліків, в якій на виконання ухвали обґрунтовуються та надаються докази.

Визнаючи неподаною та повертаючи заяву на підставі ст. 121 ЦПК України, суд першої інстанції вказував, що у наданий судом строк недоліки позовної заяви в повному обсязі усунуті не були, оскільки позивачем не надано двох додаткових примірників позовних заяв, в зв'язку з необхідністю залучення третіх осіб ПАТ «ТАС-Комерцбанк» і ФК «Вектор-Плюс» та надано розрахунок заборгованості масштабом друку менше « 12».

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), законів України від 23 червня 2005 року № 2709-ІV "Про міжнародне приватне право", від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та положень інших законів, нормативно-правових актів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Право на звернення до суду за судовим захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є одним із найважливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб (ст. 55, 124 Конституції України).

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (рішення від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства» п.36) та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції). Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод» та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК). Відповідно до ст.ст.1,3 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в порядку, встановленому цим Кодексом, та справедливий, неупереджений і своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ.

Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК). Відповідно до ст.ст.1,3 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в порядку, встановленому цим Кодексом, та справедливий, неупереджений і своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ. Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов.

Відповідно до ст. 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, залишає позовну заяву без руху, а у разі, якщо цей недолік не буде усунуто у встановлений строк, - визнає заяву неподаною та повертає її позивачеві.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місцезнаходження (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; зміст позовних вимог; ціну позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; перелік документів, що додаються до заяви.

Позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб (ч. 1 ст. 120 ЦПК України).

За змістом ст. ст. 11, 119 ЦПК України позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладенням відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини.

Подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, а тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати позовну заяву без руху та повертати заявнику.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ухвали судді від 02.06.2014 року позивачем надано розрахунок заборгованості. Оцінка наданих суду доказів повинна проводитися з дотриманням вимог ст. 212 ЦПК України.

Згідно ст.130 ЦПК України, за необхідністю, у попередньому судовому засіданні суд може уточнити позовні вимоги або заперечення проти позову, визначити факти, які необхідно встановити для вирішення спору, з'ясувати, які докази подані кожною стороною, за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішити питання про витребування доказів.

Окрім того, колегія суддів не погоджується з вимогою судді про зобов'язання позивача надати додаткові два примірника для осіб, які не залучені позивачем до участі у справі.

В заяві про усунення недоліків, позивачем обґрунтовано право саме ТОВ «Кредитні ініціативи» для звернення до суду, враховуючи наявні укладені договори факторингів.

Порядок залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних позовних вимог чітко визнано нормами ст. 35 ЦПК України.

Будь-які рішення, які приймаються судом, не можуть на майбутнє регулювати виникнення правовідносин, в тому числі й процесуальних.

Залучення до участі у справі третіх осіб може здійснюватися лише після відкриття провадження у справі. В разі залучення до участі у справі третіх осіб, суд повинен належним чином обґрунтувати таке своє рішення та викласти його у формі відповідного процесуального документа.

Після належного залучення до участі у справі будь-яких осіб, суд не позбавлений можливості зобов'язати позивача надати відповідну кількість копій документів, які необхідно направити особі для ознайомлення.

Однак, всі ці дії суддя не може проводити з суворим дотримання стадійності цивільного процесу.

Таким чином, на стадії вирішення питання відкриття провадження у справі, суддя не має права зобов'язувати позивача надавати будь-яку кількість примірників копій позовної заяви з додатками для осіб, які не залучені до участі у справі у визначений процесуальним законом спосіб.

Колегія суддів вважає, що суддя першої інстанції, постановляючи ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, дійшов помилкового висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 119, 121 ЦПК України, чим порушив гарантовані права позивача щодо ефективного засобу юридичного захисту та справедливого судового розгляду в такому його елементі, як право доступу до суду для захисту порушених прав чи інтересів, що є неприпустимим та порушує принципи діяльності судової влади, яка повинна забезпечувати рівні права всіх осіб, чиї інтереси так чи інакше зачіпає судова діяльність.

Викладені в апеляційній скарзі доводи є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали судді та повернення матеріалів заяви до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 307, 311 ч.1 п.4 , 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - задовольнити.

Ухвалу судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 червня 2014 року - скасувати.

Матеріали позовної заяви ТОВ «Кредитні ініціативи» повернути до суду першої інстанції для вирішення питання відкриття провадження у справі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий: (підпис) Ю.В.Дряниця

Судді: (підпис) Т.О.Кривчун

(підпис) Л.І.Пилипчук

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Ю.В.Дряниця