Справа № 357/683/14-ц Головуючий у І інстанції Бондаренко О.В.
Провадження № 22-ц/780/5682/14 Доповідач у 2 інстанції Голуб
Категорія 44 08.10.2014
УХВАЛА
Іменем України
08 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді Голуб С.А.,
суддів Таргоній Д.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Черепинець А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2014 року у справі за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міськради «Житлово-експлуатаційна контора №6» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території
в с т а н о в и л а :
У січні 2014 року позивач - Комунальне підприємство Білоцерківської міськради «Житлово-експлуатаційна контора №6» звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_1, отримують житлово-комунальні послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, які їм надає позивач, але не сплачують належним чином за надані їм послуги, в зв'язку із чим за ними виникла заборгованість за період з 01.09.2005 р. по 01.12.2013 р. в розмірі 19878,4 грн. , яку позивачі у добровільному порядку сплатити не бажають, що змушує позивача звертатись до суду.
Просив стягнути з відповідачів вказану суму.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2014 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач не являється ні балансоутримувачем будинку, ні виконавцем житлово-комунальних послуг , тобто є неналежним позивачем.
Крім того, суд порушив норми процесуального права, оскільки не оголосив перерву в судовому засіданні 29.07.2014 року на прохання ОСОБА_1
ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову КП БМР «ЖЕК-6» .
Заслухавши доповідь доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачі являються співвласниками квартири АДРЕСА_1 та одночасно споживачами житлово-комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, що сторонами не заперечується.
Відповідно до рішення Білоцерківської міської ради за № 388 від 23.12.2005 року виконавцем послуг з утримання та управління будинків, споруд та прибудинкових території послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд у житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Біла Церква визначено житлово-експлуатаційні контори № 1-8, які балансоутримувачами житлового фонду.
Балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 являється КП БМР "ЖЕК №6", та відповідно до вказаного рішення органу місцевого самоврядування виконавцем послуг з утримання будинків споруд та прибудинкової території.
За квартирою АДРЕСА_1 рахується борг за послуги по утриманню будинків і споруд та прибудинкових територій за період 01.09.2005 р. по 01.12.2013 р. в розмірі 19878,4 грн.
Вказані обставини суд встановив на підставі досліджених ним доказів, а саме розрахунку заборгованості по оплаті комунальних послуг , рішень Білоцерківської міської ради про встановлення тарифів на комунальні послуги та затвердженого переліку послуг, які мають надаватись КП БМР «ЖЕК № 6».
Відхиляючи заперечення відповідачів проти позову, які зводились до того, що між сторонами відсутній договір про надання комунальних послуг, суд виходив з того, що відсутність договору не є безумовною підставою для відмови виконання житлово - комунальних послуг та стягненні заборгованості за такі послуги, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно ст. 179 ЖК України, ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду та їх утримання здійснюється за рахунок коштів власників згідно діючих Правил користування приміщеннями жилих будинків та прибудинковими та прибудинковими територіями.
Згідно з п. 17, п. 35 зазначених Правил власник квартири, що розташована в багатоквартирному будинку, зобов'язаний сплачувати платежі за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги.
Як передбачено п.п.5,6 ч.1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством; на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п.1.6 ч.2 ст.21 цього Закону обов'язком виконавця є забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості. При цьому в ст.18 Закону визначено, яким чином оформляються претензії споживача до виконавця в разі надання неякісних послуг або не в повному обсязі. Так, згідно приписів цієї статті, акт - претензія складається споживачем та представником виконавця, скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.
Відповідачі були обізнані в тому, що не сплачуючи комунальні послуги за ними рахується заборгованість, вони повідомлялись про наявність заборгованості перед позивачем, що підтверджується копіями листів № 402 від 13.10.2010 року, № 196 від 26.04.2011 року, № 303 від 01.07.2011 року ( а.с.90,95,101) та свідомо самоусунулись від виконання обов'язків по оплаті послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території на користь К ПБМР ЖЕК № 6 обґрунтовуючи тим, що між ними та позивачем відсутній договір про надання таких послуг.
Таким чином, згідно із зазначеними вище нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відповідачами не надано доказів в підтвердження того, що вони не користувались даними послугами, відмовлялись від їх отримання чи отримували послуги не належної якості, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідачі не подавали до суду про сплив позовної давності. Отже суд прийшов до висновку про стягнення суми боргу за період з 01.10.2005 року по 01.12.2013 року ( борг за період з 01.10.2002 року по 01.10.2005 року стягнуто рішенням суду від 21.12.2007 року).
Судова колегія повністю погоджується із таким рішенням суду, оскільки суд при його постановленні повно і всебічно встановив обставини, що мають значення для справи, правильно визначив правовідносини і норми права, які їх регулюють. В своєму рішенні суд першої інстанції обґрунтував свої висновки.
Доводи апеляційної скарги аналогічні тим запереченням, які висловлювали відповідачі при розгляді позову в суді першої інстанції і яку суд першої інстанції обґрунтовано відхилив.
Будь-яких доводів, які би спростували висновки суду першої інстанції, відповідач в апеляційній скарзі не навів.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не встановлено, оскільки рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2014 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді: С.А.Голуб
Д.О.Таргоній
К.П.Приходько