Справа № 22-1440 Головуючий у 1 інстанції Юр'єва Т.І.
Категорія 32 Доповідач Санікова О.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів: Санікової О.С, Шамрило Л.Г.
при секретарі: Степаненко В.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Донецька на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 3 грудня 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровському районі м. Донецька просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 3 грудня 2007 року, яким позовОСОБА_1 задоволений частково: стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровському районі м. Донецька на користьОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 15000 грн.; прийнята відмова позивача від позову у частині стягнення витрат на юридичну допомогу і в цій частині позов залишений без розгляду.
В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на незаконність і необґрунтованість рішення суду, а також на те, що воно ухвалене без застосування норм матеріального права, які суд повинен був застосувати та на порушення норм процесуального права, і, зокрема, на те, що судом не застосовані Закони України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", „Про Державний бюджет України на 2007 рік", а також „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"; рішення суду було винесено з урахуванням травми, яку від отримав у 1987 році, що є незаконним; в акті Н-1 причиною нещасного випадку вказана особиста необережність потерпілого і вини в цьому підприємства не встановлено; в рішенні необгрунтовано зазначено, що саме у зв'язку з професійним захворюванням був порушений звичний спосіб життя позивача; судом безпідставно зроблений висновок про неможливість вести позивачем активне суспільне життя; крім того, судом не враховано, що шкода, завдана здоров'ю позивача, компенсована чітким виконанням відповідачем обов'язків щодо сплати тих виплат, які передбачені статтею 34 Закону України „Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"; є безпідставним також висновок суду про те, що правовідносини по відшкодуванню шкоди не передбачають застосування строків позовної давності.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Позивач в судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованим.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач тривалий час працював на шахті, на підземній роботі, у зв'язку з чим був травмований та набув професійне захворювання -хронічний пиловий бронхіт 2 стадії, став інвалідом третьої групи з втратою професійної працездатності на 50%.
Відповідно до висновку МСЕК від 11 вересня 2002 року вперше позивачу встановлена стійка втрата працездатності в розмірі 20% по травмі на шахті 5 березня 1987 року на 2 роки. Висновком МСЕК від 10 листопада 2004 року позивачу встановлена третя група інвалідності та стійка втрата працездатності 50% по сукупності: 30% по професійному захворюванню - пиловий бронхіт та 20% по травмі 5 березня 1987 року на один рік. Висновком МСЕК від 19 жовтня 2005 року повторно позивачу встановлена третя група інвалідності та стійка втрата працездатності 50% по сукупності: 30% по професійному захворюванню - пиловий бронхіт та 20% по травмі від 5 березня 1987 року безстроково.
Згідно висновків МСЕК позивачу відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Донецька відшкодовуються усі страхові виплати, передбачені Законом України „Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
В результаті професійного захворювання позивач несе величезні моральні страждання, які полягають в тому, що він не має нагоди працювати по своїй професії. Фізичні можливості погіршилися, що відображається на заняттях спортом, активних видах відпочинку, веденні домашнього господарства. Він часто хворіє, стан його здоров'я погіршується, він погано спить ночами, задихається, не може виконувати ніякої домашньої роботи. Він позбавлений можливості реалізації своїх звичок та бажань у зв'язку з неможливістю подальшого активного суспільного життя, він втратив нормальні життєві зв'язки, що вимагає від нього величезних зусиль для організації свого життя.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково позовні вимогиОСОБА_1 суд виходив з того, що згідно висновку МСЕК від 11 вересня 2002 року позивачеві вперше було встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 20% у зв'язку із травмою на шахті 5 березня 1987 року, згідно висновку МСЕК від 10 листопада 2004 позивачу вперше встановлено 30% втрати працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, , а тому він має право на відшкодування моральної шкоди за нормами Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Такі висновки суду є правильними.
За змістом ст. ст. 1, 21, 28, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено
обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.
Як вбачається з матеріалів справи у 2002 році висновком МСЕК від 11 вересня ОСОБА_1. вперше було встановлено 20% втрати працездатності у зв'язку із травмою, яку він отримав на шахті 5 березня 1987 року; у 2004 році ОСОБА_1. висновком МСЕК від 10 листопада вперше встановлено 30% втрати працездатності у зв'язку з професійним захворюванням; висновком МСЕК ві. 19 жовтня 2005 року ОСОБА_1. встановлено безстроково 50% втрати професійної працездатності за сукупністю. За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Визнаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних стражданьОСОБА_1, перебування останнього на лікуванні у зв'язку із захворюванням, порушення нормального укладу життя й з дотриманням вимог ч.3 ст. 34 Закону обгрунтовано визначив таке відшкодування у розмірі 15 000 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд повинен був застосувати Закони України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", „Про Державний бюджет України на 2007 рік", а також „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" є безпідставними, оскільки Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік набрав чинності з 1 січня 2006 року, Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" набрав чинності з 1 січня 2007 року, а Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" набрав чинності з 20 березня 2007 року, а втрата працездатності у зв'язку із травмою вперше встановлена позивачу висновком МСЕК від 11 вересня 2002 року, професійне захворювання позивачу вперше встановлено висновком МСЕК у 2004 році і таким чином право на відшкодування такої шкоди у нього виникло ще до набрання чинності зазначеними Законами.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень вимог процесуального чи матеріального законів або неправильної оцінки дослідження доказів, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, підстав для скасування рішення немає.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1, 308 ч.1, 314 ч.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Донецька відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 3 грудня 2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.