КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7778/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

01 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.,

Міщука М.С.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційними скаргами Міністерства екології та природних ресурсів України та Державної служби геології та надр України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» до Державної служби геології та надр України за участю Міністерства екології та природних ресурсів України, третя особа: Кабінет Міністрів України про визнання дій протиправними ,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2009 року позивачем подано адміністративний позов до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державної геологічної служби, в якому просив визнати протиправною (дію) бездіяльність Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Державної геологічної служби, що полягає у поверненні заяви та переліку документів Закритому акціонерному товариству «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» на видобування нафти, газу, конденсату (промислову розробку) на Сахалінському нафтогазоконденсатному родовищі та зобов'язати відповідачів надати протягом п'яти днів з моменту набрання рішенням у справі законної сили спеціальний дозвіл на видобування нафти, газу, конденсату (промислову розробку) на Сахалінському нафтогазоконденсатному родовищі, а також укласти із позивачем угоду про умови користування надрами, що є невід'ємною частиною спеціального дозволу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2009 року адміністративний позов Закритого акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» - задоволено повністю. Судом визнано протиправними дії (бездіяльність) Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Державної геологічної служби, що полягає у поверненні заяви та переліку документів Закритому акціонерному товариству «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» на видобування нафти, газу, конденсату (промислову розробку) на Сахалінському нафтогазоконденсатному родовищі; та зобов'язано Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та Державну геологічну службу надати Закритому акціонерному товариству "Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» спеціальний дозвіл на видобування нафти, газу, конденсату (промислову розробку) на Сахалінському нафтогазоконденсатному родовищі, а також укласти із Закритим акціонерним товариством "Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» угоду про умови користування надрами, що є невід'ємною частиною спеціального дозволу (а.с. 15-21, том 2).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року вищезазначену постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2009 року залишено без змін.

Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 травня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року скасовано та направлено справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

Вищезазначена ухвала суду касаційної інстанції вмотивована тим, що суд першої інстанції та апеляційної інстанції при задоволенні позовних вимог про зобов'язання Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Державної геологічної служби надати Закритому акціонерному товариству "Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» спеціальний дозвіл на видобування нафти, газу, конденсату (промислову розробку) на Сахалінському нафтогазоконденсатному родовищі, а також укласти із Закритим акціонерним товариством «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» угоду про умови користування надрами, що є невід'ємною частиною спеціального дозволу, не звернули увагу на те, що Державна геологічна служба є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства охорони навколишнього природного середовища і йому підпорядковується (п.1 Положення про Державну геологічну службу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2005 №980).

Касаційним судом зазначено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов в зазначеній вище частині, не врахував право відповідачів самостійно визначати висновки по розгляду питання щодо надання такого дозволу, а також компетенцію суду відповідно до чинного законодавства лише дотримання відповідачами норм законодавства, без визначення судом певного його змісту.

Також, підставою для направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 травня 2014 року визначено необхідність встановлення пріоритетності між Законами України «Про нафту і газ» та «Про Державний бюджет України на 2009 рік», які мали однакову юридичну силу, але по різному встановлювали порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами у 2009 році, а також необхідність звернути уваги на те, чи не порушуються у даному випадку інтереси Кабінету Міністрів України та вирішення питання щодо наявності підстав для вступу у справу Кабінету Міністрів України в якості третьої особи.

Після прийняття даної справи до провадження, Окружним адміністративним судом міста Києва протокольною ухвалою від 06 серпня 2014 року замінено первинних відповідачів - Міністерство охорони навколишнього природного середовища та Державну геологічну службу України на належного відповідача - Державну службу геології та надр України, а також залучено до участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідача - Міністерство екології та природних ресурсів України та Кабінет Міністрів України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2014 року позов Закритого акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» задовольнити повністю:

- визнано протиправними дії (бездіяльність) Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Державної геологічної служби, що полягає у поверненні заяви та переліку документів Закритому акціонерному товариству «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» на видобування нафти, газу, конденсату (промислову розробку) на Сахалінському нафтогазоконденсатному родовищі.

- зобов'язано Державну службу геології та надр України надати Закритому акціонерному товариству «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» спеціальний дозвіл на видобування нафти, газу, конденсату (промислову розробку) на Сахалінському нафтогазоконденсатному родовищі, а також укласти із Закритим акціонерним товариством «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» угоду про умови користування надрами, що є невід'ємною частиною спеціального дозволу.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції Міністерством екології та природних ресурсів України та Державною службою геології та надр України подано апеляційні скарги, в яких апелянти просять скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити Закритому акціонерному товариству «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі спеціального дозволу № 2714 від 29 грудня 2004 року (терміном дії на 5 років) позивач здійснював діяльність у сфері геологічного вивчення надр, у тому числі, дослідно-промислової розробки корисних копалин загальнодержавного значення (газ природний, нафта) Сахалінського родовища (Краснокутський район Харківської області).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 29 грудня 2004 року між позивачем (Підприємство) та Державним комітетом природних ресурсів України (Комітет) було також укладено Угоду № 2714 про умови користування надрами Сахалінського родовища, за умовами якого, позивачу надавалося право користуватись надрами з метою геологічного вивчення, у т.ч. дослідно-промислової розробки з подальшим видобуванням нафти і газу Сахалінського родовища.

Колегія суддів звертає увагу, що даною Угодою визначено, що Спеціальний дозвіл на користування ділянкою надр - це документ, який видається Комітетом та визначає право Підприємства на користування надрами в межах Сахалінського родовища з метою геологічного вивчення, у т.ч. дослідно-промислової розробки з подальшим видобуванням нафти і газу, на умовах передбачених Угодою.

Також, відповідно до п. 5.2 зазначеної Угоди, якщо підприємство належним чином виконувало вимоги та умови, передбачені Спеціальним дозволом та цією угодою, і в установленому порядку надало обґрунтовану заяву на необхідність продовження строку дії Спеціального дозволу, строк дії цього Спеціального дозволу повинен бути продовжений відповідно до чинного законодавства. В цьому випадку Комітет зобов'язаний вчинити необхідні дії щодо продовження строку дії Спеціального дозволу в найкоротший термін.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 25 березня 2009 року до ДНВП «Геоінформ України» позивачем зданий звіт: «Детальна геолого-економічна оцінка Сахалінського нафтогазоконденсатного родовища Харківської області».

В подальшому, а саме 02 червня 009 року позивач подав до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України заяву та пакет документів на отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування нафти, газу і конденсату (промислову розробку) на Сахалінському нафтогазоконденсатному родовищі, який містив:

- погодження Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду на оформлення позивачу спеціального дозволу на користування надрами Сахалінського родовища (від 01.06.2009 року № 01/04-07.12/3461);

- рішення Харківської обласної ради від 29.04.2009 року № 1235-У, яким погоджено клопотання позивача щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування корисних копалин (промислової розробки) Сахалінського нафтогазоконденсатного родовища на території Краснокутського району;

- протокол № 1722 від 19.03.2009 року засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України, яким Сахалінське нафтогазоконденсатне родовище визнано підготовленим до промислової розробки на базі розвіданих та попередньо розвіданих позивачем запасів вуглеводнів.

Проте, листом від 18 червня 2009 року № 25/08-2626 Державна геологічна служба повернула позивачу заяву та пакет документів.

Із вказаного вище листа вбачається, що підставою для повернення позивачу поданої ним заяви та пакету документів на отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування нафти, газу і конденсату (промислову розробку) на Сахалінському нафтогазоконденсатному родовищі, відповідачем зазначено про відсутність у п. 8 Порядку надання у 2009 році спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2009 року № 608, такої підстави для надання спеціального дозволу без проведення аукціону, як захист запасів родовища надрокористувачем в Державній комісії України по запасах корисних копалин.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 19 Кодексу України про надра (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Частиною 6 ст.16 зазначеного кодексу встановлено, що спеціальні дозволи на користування надрами надаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, як правило, на конкурсних засадах в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідно до ст. 3-1 Кодексу України про надра, якщо законами щодо користування нафтогазоносними надрами встановлені інші норми, ніж ті, що встановлені у цьому Кодексі, то застосовуються норми цих законів.

Зокрема, спеціальним законом щодо користування нафтогазоносними надрами є Закон України «Про нафту і газ», яким визначено основні правові, економічні та організаційні засади діяльності нафтогазової галузі України та визначено регулювання відносин, пов'язаних з особливостями користування нафтогазоносними надрами, видобутком, транспортуванням, зберіганням та використанням нафти, газу та продуктів їх переробки з метою забезпечення енергетичної безпеки України, розвитку конкурентних відносин у нафтогазовій галузі, захисту прав усіх суб'єктів відносин, що виникають у зв'язку з геологічним вивченням нафтогазоносності надр, розробкою родовищ нафти і газу, переробкою нафти і газу, зберіганням, транспортуванням та реалізацією нафти, газу та продуктів їх переробки, споживачів нафти і газу та працівників галузі.

Згідно ст.11 вказаного Закону, користування нафтогазоносними надрами, пошук і розвідка родовищ нафти і газу, їх експлуатація, спорудження та експлуатація підземних сховищ для зберігання нафти і газу здійснюються лише за наявності спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами, що надаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр, на умовах, визначених чинним законодавством.

Також, ч. 1 ст.28 Закон України «Про нафту і газ» визначено, що угода про умови користування нафтогазоносними надрами є невід'ємним додатком до спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами, який регулює і конкретизує передбачені законодавством України та спеціальним дозволом технічні, технологічні, організаційні, фінансові, економічні, соціальні, екологічні аспекти користування нафтогазоносними надрами на відповідній ділянці нафтогазоносних надр.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 зазначеного Закону спеціальні дозволи на користування нафтогазоносними надрами надаються на конкурсних засадах у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до статті 15 цього Закону.

Згідно ч. 5 ст.15 Закон України «Про нафту і газ», умови проведення конкурсів на отримання спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами розробляються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр і затверджуються Кабінетом Міністрів України, а конкурсний відбір здійснюється постійно діючою конкурсною комісією при спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр.

Так, відповідно до ст.15 Закон України «Про нафту і газ», постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2003 року № 1475 затверджено Порядок та загальні умови проведення конкурсів на отримання спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами, а відповідно до ст.5 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2009 року № 608 було затверджено Порядок надання у 2009 році спеціальних дозволів на користування надрами.

Відповідно до п.2,8 вказаного Порядку, надання у 2009 році спеціальних дозволів на користування надрами, дозволи надаються Мінприроди переможцям аукціонів з їх продажу, а також у випадках, передбачених у пункті 8 цього Порядку.

Без проведення аукціону дозвіл надається у разі:

1) видобування корисних копалин державними унітарними і казенними підприємствами та господарськими товариствами, у статутному (складеному) капіталі яких більш як 60 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, що провадять таку виробничу діяльність;

2) геологічного вивчення надр державними унітарними і казенними підприємствами та господарськими товариствами, у статутному (складеному) капіталі яких більш як 60 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, за рахунок коштів державного бюджету (якщо дозвіл надається суб'єктам господарювання на підставі укладеного договору про виконання робіт відповідно до законодавства щодо закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти), а також за власні кошти;

3) геологічного вивчення і видобування природних лікувальних ресурсів державними лікувально-профілактичними та санаторно-курортними закладами, господарськими товариствами, у статутному (складеному) капіталі яких більш як 60 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, що спеціалізуються на їх використанні виключно для лікувальних цілей і мають лікувальну інфраструктуру;

4) видобування корисних копалин державними підприємствами та підприємствами, створеними у процесі приватизації державних підприємств, основним видом діяльності яких є видобування і переробка корисних копалин та які провадять таку виробничу діяльність, у разі вичерпання запасів корисних копалин родовища, що ними розробляється, з розширенням меж ділянки, раніше наданої у користування, за умови, що суміжну ділянку не надано іншому користувачу. Якщо до Мінприроди надійшли разом з документами, зазначеними у додатку 1, заяви на отримання дозволу на користування однією і тією самою ділянкою надр від кількох претендентів, проводиться аукціон;

5) геологічного вивчення та видобування підземних питних вод підприємствами державної та комунальної форм власності для централізованого і нецентралізованого водопостачання (крім виробництва фасованої питної води).

Надання дозволів без проведення аукціонів у випадках, передбачених цим пунктом, погоджується Кабінетом Міністрів України з прийняттям розпорядження.

На підставі зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що погодження Кабінетом Міністрів України надання дозволів без проведення аукціонів є обов'язковим у випадках, передбачених пунктом 8 Порядок надання у 2009 році спеціальних дозволів на користування надрами.

В той же час, ч.11 ст.15 Закон України «Про нафту і газ» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі, якщо користувач нафтогазоносними надрами здійснював їх геологічне вивчення з метою подальшої промислової розробки і отримав за наслідками державної експертизи та геолого-економічної оцінки позитивне рішення про затвердження запасів родовища або покладу нафтогазоносних надр, то нафтогазоносні надра передаються йому у користування поза конкурсом. При цьому, законодавчо не закріплено обов'язку погодження такої передачі надр у користування поза конкурсом з Кабінетом Міністрів України.

Отже, на момент звернення позивача із заявою про надання спеціального дозволу на користування надрами Сахалінського родовища, Законом була передбачена можливість Мінприроди видавати спеціальні дозволи на користування нафтогазоносними надрами поза конкурсом, та відповідно, без проведення аукціону і погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що у відповідності до Протоколу Державної комісії України по запасах корисних копалин при Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України від 19 березня 2009 року Сахалінське родовище віднесено до невеликих за величиною балансових запасів вуглеводнів (а.с. 78-122, том 1).

На підставі зазначеного вище, апеляційний суд погоджується з висновками Окружного адміністративного суду міста Києва, про те, що під час розгляду заяви та пакету документів позивача на отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування нафти, газу і конденсату (промислову розробку) на Сахалінському нафтогазоконденсатному родовищі, а також вирішення питання щодо видачі такого дозволу (чи відмови у його видачі), відповідний уповноважений державний орган, повинен був застосовувати норми спеціального Закону України «Про нафту і газ» (в редакції, що діяла на момент звернення позивача з відповідною завою), а не норми Порядок надання у 2009 році спеціальних дозволів на користування надрами (зокрема, п.8 Порядку), а тому позивач мав право на отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування нафти, газу і конденсату (промислову розробку) на Сахалінському нафтогазоконденсатному родовищі на підставі ч. 1 ст.15 спеціального Закону (у редакції, яка діяла на момент звернення позивача до уповноваженого органу з відповідною заявою) поза конкурсом.

Крім того, статтею 24 Закону України «Про нафту і газ», закріплений вичерпний перелік випадків не надання спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами, а саме:

- не виконання вимог цього Закону та умов проведення конкурсу;

- подано заявником документів з порушенням вимог проведення конкурсу на отримання спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами;

- надання заявником недостовірних або неповних відомостей про себе.

Крім того, під час первинного розгляду даної справи судом першої інстанції та перегляду її судом апеляційної інстанції було встановлено, що подані позивачем заява та пакет документів до неї на отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування нафти, газу і конденсату (промислову розробку) на Сахалінському нафтогазоконденсатному родовищі є повними, відповідають вимогам законодавства щодо їх оформлення та обґрунтовують правомочність права позивача на отримання спеціального дозволу на промислову розробку відповідного родовища. Зазначене не ставилося під сумнів й Вищим адміністративним судом України під час касаційного перегляду даної справи та не визначено ним як одну з підстав для направлення справи на новий розгляд.

У зв'язку з відсутністю в матеріалах справи належних та допустимих доказів наявності підстав для ненадання позивачу спеціального дозволу, з наведеного вище, законодавчо закріпленого вичерпного переліку, колегія суддів вважає, що з метою повного та всебічного захисту прав та інтересів позивача доцільним є саме зобов'язати Державну службу геології та надр України надати Закритому акціонерному товариству «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» спеціальний дозвіл на видобування нафти, газу, конденсату (промислову розробку) на Сахалінському нафтогазоконденсатному родовищі, а також укласти із Закритим акціонерним товариством «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» угоду про умови користування надрами, що є невід'ємною частиною спеціального дозволу.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 199, 200, 205, 206, КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Міністерства екології та природних ресурсів України та Державної служби геології та надр України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 07.10.2014 року.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Безименна Н.В.

Міщук М.С.