ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2014 р. Справа № 5021/1639/2011

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Гетьмана Р.А., судді Лакіза В.В.,

при секретарі Передрій Г.С.

за участю представників:

від і кредиторів - не з'явились;

від боржника - не з'явився;

від ліквідатора - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах (вх.№2801С/2)

на ухвалу господарського суду Сумської області від 21.08.2014р.

у справі № 5021/1639/2011

за заявою Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе», м. Суми

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрунзе - Будіндустрія», м. Суми

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 21.08.2014р. у справі №5021/1639/2011 (суддя Спиридонова Н.О.) відмовлено у задоволенні заяви УПФУ в м. Сумах від 27.06.2014р. №12991/11-11 про визнання поточних кредиторських вимог до боржника ТОВ «Фрунзе - Будіндустрія» в сумі 1 749,94 грн.; відмовлено у задоволенні заяви УПФУ в м. Сумах від 30.07.2014р. №1555,/11-11 про визнання поточних кредиторських вимог до боржника ТОВ «Фрунзе - Будіндустрія» в сумі 1749,94 грн.

Оскаржувана ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що постановою місцевого господарського суду від 29.05.2012р. визнано ТОВ «Фрунзе-- Будіндустрія», а отже у банкрута в силу вимог ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не виникло і не могло виникнути додаткових зобов'язань перед УПФУ в м. Сумах.

Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах з ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 21.08.2014р. у справі № 5021/1639/2011 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву кредитора - Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрунзе - Будіндустрія» про визнання поточних кредиторських вимог у розмірі 3 499,88 грн. з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за червень - липень 2014 року.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник, посилаючись на приписи Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зазначає, що під час ліквідаційної процедури у боржника можуть виникнути поточні зобов'язання, які повинні бути пред'явлені до затвердження звіту ліквідатора. Відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам підприємства, здійснюється до внесення запису до ЄДРПОУ про державну реєстрацію припинення юридичної особи, а отже оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норма матеріального права.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2014р. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В., суддя Гетьман Р.А.

Сторони та ліквідатор належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень та відтиск штампу на звороті останнього аркушу ухвалі суду апеляційної інстанції від 22.09.2014р., проте не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою, та приймаючи до уваги 15-денний термін, встановлений ч.2 ст.102 ГПК України для розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, та відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників, апелянта ліквідатора та кредиторів за наявними у справі матеріалами

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 22.07.2011р. у справі №5021/1639/2011 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрунзе - Будіндустрія» за заявою Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» на підставі ст. ст. 6,8,11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постановою господарського суду Сумської області від 29.05.2012р. у справі № 5021/1639/2011 припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрунзе -Будіндустрія»; визнано ТОВ «Фрунзе -Будіндустрія» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута - ТОВ «Фрунзе -Будіндустрія» арбітражного керуючого Чупруна Євгена Вікторовича та покладено на нього обов'язки виконання дій по ліквідації боржника відповідно до вимог Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; зобов'язано ліквідатора опублікувати відомості про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у офіційних друкованих органах (а.с.3 матеріалів оскарження ухвали).

27.06.2014р. та 30.07.2014р. Управління Пенсійного Фонду в м.Сумах звернулось до місцевого господарського суду з заявами про визнання поточних кредиторських вимог в сумі 3 499,88 грн. з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за списком №2 за червень - липень 2014 року та включення їх до реєстру вимог кредиторів. Свої вимоги обґрунтовує тим, що внаслідок порушення боржником вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення", пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного Фонду України від 19.12.2003 р. №21-1, у боржника виявилась заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №2.

Листами від 26.06.2014р.,09.07.2014р. Управлінням Пенсійного фонду України у м.Сумах надіслано на адресу боржника розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком №2.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 21.08.2014 р. у справі № 5021/1639/2011 відмовлено у задоволені заяви Управління Пенсійного Фонду України в м. Сумах до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрунзе-Будіндустрія» про визнання поточних кредиторських вимог з підстав, зазначених вище (а.с.41,42 матеріалів оскарження ухвали).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Згідно з приписами статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За приписами пункту 1-1 Розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», викладеного у новій редакції згідно з Законом України від 22.12.2011р. N 4212-VI, який набрав чинності 18.01.2013р., положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою місцевого господарського суду від 29.05.2012р. визнано банкрутом ТОВ «Фрунзе - Будіндустрія».

Враховуючи вимоги перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 22.12.2011р., до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 14.05.1992р. зі змінами та доповненнями (далі - Закон про банкрутство).

За приписами частини 1 статті 5 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Цей Закон має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних з банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Отже, поточними кредиторами слід вважати тих кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав після порушення справи про банкрутство.

Частиною 1 статті 23 Закону про банкрутство встановлено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

З аналізу наведеної норми вбачається, що в ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута можуть виникнути виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі, і порядок їх виконання визначений спеціальним Законом про банкрутство.

Нормами Закону про банкрутство встановлено, що в ліквідаційній процедурі у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань, крім тих, які у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів в порядку статті 23 Закону про банкрутство.

У частинах 8,9 статті 30 Закону про банкрутство зазначено, що кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунку здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому статтею 31 цього Закону. З основного рахунку проводяться такі виплати: поточні комунальні та експлуатаційні платежі; інші витрати, пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження, з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту.

Отже, виходячи з аналізу положень Закону про банкрутство, в ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута в особі його органу управління - ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами Закону про банкрутство.

Такими випадками є зобов'язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (ч. 9 ст. 30 Закону про банкрутство).

З наведених норм вбачається, що поточні кредитори можуть звернутися в ліквідаційну процедуру з грошовими вимогами до банкрута, які виникли за період після порушення провадження у справі і до дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом.

При здійсненні процедури банкрутства боржника (підприємства, установи, організації) до правовідносин, які виникли між ним та іншими господарюючими суб'єктами, юридичними або фізичними особами, а також органами доходів і зборів та іншими державними органами, застосовується Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який є спеціальним Законом та має перевагу серед інших нормативно-правових актів, в тому числі, пов'язаних із застосуванням норм податків і зборів.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Фрунзе - Будіндустрія» визнано банкрутом 29.05.2012р., а отже заборгованість боржника з виплати та доставки пільгових пенсій за період з червень-липень 2014року виникла після порушення провадження у справі та після визнання боржника банкрутом.

Однак вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтись тільки до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. Під час ліквідаційної процедури не виникає будь-яких нових зобов'язань, що можуть бути заявлені в порядку ст. 14 Закону про банкрутство.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.05.2014р. та постановах Вищого господарського суду від 23.10.2013р. у справі №5021/1639/2011, від 28.05.2013р. у справі № 11/Б-1042(377/7-10) та від 18.09.2013р. у справі № 6/108-09, від 15.01.2014р. у справі №6/156-06.

З огляду на викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції встановлені фактичні обставини справи на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам та їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді справи та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали у даній справі, у зв'язку з чим ухвалу господарського суду Сумської області від 21.08.2014р. у справі №5021/1639/2011 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ч.1 ст.103, ст.ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Сумської області від 21.08.2014р. у справі № 5021/1639/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складений 07.10.2014р.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Лакіза В.В.