ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" жовтня 2014 р.Справа № 916/934/14
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Лисенко В.А.
Суддів: Гладишевої Т.Я., Ліпчанської Н.В.
(Склад колегії суддів згідно з розпорядженням в.о. голови суду № 653 від 06.10.2014р.)
При секретарі судового засідання: Молодові В.С.
За участю представників сторін:
Від позивача - Скворцова О.В., за довіреністю № 3060 від 18.09.2014 р.;
Від відповідача - Моісєєв Д.А., за довіреністю № 129 від 05.12.2013 р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"
на рішення господарського суду Одеської області від 07.08.2014р.
по справі № 916/934/14
за позовом Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії
до Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"
про стягнення 678 151,89 грн.
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2014 року Державне підприємство „Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" про стягнення з останнього 678 151,89 грн. боргу за неналежне виконання умов Договору майнового сервітуту від 30.09.2013 року № 647-0/108-П-ІЛФ-13.
Позовні вимоги з посиланням на приписи ст.ст. 525, 526, 530, 610 ЦК України та ст. 193 ГК України мотивовані тим, що відповідач порушив умови договору щодо оплати права обмеженого користування гідротехнічною спорудою, розташованою в акваторії порту, а саме причалом № 15 довжиною 175 метрів (архівний номер паспорту 85235) за вересень- грудень 2013 року.
Рішенням господарського суду Одеської області від 07.08.2014р. (головуючий суддя Степанова Л.В., суддя Лічман Л.В., суддя Панченко О.Л.) позов задоволено у повному обсязі; стягнуто з Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії заборгованість у розмірі 678 151,89 грн. та судовий збір у розмірі 13 563,03 грн.
Зазначене рішення суду мотивовано тим, що вищезазначений Договір не є нікчемним та недійсним у встановленому законом порядку не визнавався, позивачем доведено належними доказами здійснення робіт відповідачем на об'єктах сервітуту у період дії Договору, а також наявність заборгованості відповідача у сумі 678 151,89 грн. в результаті порушення останнім умов Договору щодо оплати за використання об'єктів сервітуту.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги сторона посилається на те, що судом попередньої інстанції не застосовано до спірних правовідносин приписи статті 182, 334 Цивільного кодексу України, статті 74,133,136 Господарського кодексу України, статтю Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Крім того, сторона наголошує на тому, що при прийнятті рішення, місцевим господарським судом взагалі не розглядалось питання наявності у позивача права господарського відання на причал № 15, користування яким є предметом Договору. Оскільки у позивача відсутні докази, які підтверджують державну реєстрацію права власності ДП "АМПУ" на гідротехнічні споруди за ІФ ДП "АМПУ", то даний договір вважається неукладеним, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вважаючи його правомірним та обґрунтованим.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступників висновків.
Відповідно до приписів ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2013р. між сторонами укладено договір майнового сервітуту № 647-0/108-П-ІЛФ-13, за умовами якого Адміністрація портів на визначених договором умовах оплати, надає порту право обмеженого користування належними їй гідротехнічними спорудами (нерухомим майном) розташованими в акваторії Іллічівського морського порту, а саме: причал № 15, а той щомісячно, до 30 числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку здійснює оплату. Сума щомісячного платежу розраховується виходячи з кількості днів у звітному місяці (п. 2.3.Договору).
Відповідно до Закону України "Про морські порти України", розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 р. № 133-р "Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту", наказу Міністерства інфраструктури від 19.03.2013р. № 163 "Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства "Адміністрація морських портів України" було проведено реорганізацію державних підприємств морського транспорту, шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них згідно розподільчих балансів, та утворено, внаслідок виділу, державне підприємство "Адміністрація морських портів України".
Пунктом 3 Наказу Міністерства інфраструктури від 19.03.2013р. №163 встановлено, що Адміністрація морських портів України є правонаступником державних підприємств морського транспорту, зазначених у п. 1 цього наказу, у частині майна, прав та обов'язків відповідно до розподільчих балансів.
Пунктом 7 предписано після проведення державної реєстрації Адміністрації морських портів України головам Комісій передати, а голові Адміністрації морських портів України прийняти на баланс майно, права та обов'язки державних підприємств морського транспорту, що реорганізуються, згідно із затвердженими Міністерством розподільчими балансами та актами приймання-передачі. Актом приймання-передачі від 13.06.2013р. №482/19 до Адміністрації були передані основні засоби Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" згідно з розподільчим балансом станом на 13.06.2013р., в т.ч. причали Іллічівського морського порту.
Встановлено, що об'єкт сервітуту знаходиться на обліку у Адміністрації, яка реалізовує відповідні повноваження особи, у якої знаходиться державне майно в господарському віданні і це право зареєстроване відповідно до вимог Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" з 10.04.2014р.
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що сервітуарій зобов'язаний своєчасно та на умовах цього договору вносити плату за сервітут за весь час фактичного користування причалом.
Відповідно до пункту 4.1 Договору, за невиконання (неналежне) виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.
Сторони передбачили, що договір набуває чинності з дня його укладення, але регулює взаємовідносини між сторонами починаючи з 21.08.2013р. у відповідності до ст. 631 ЦК України. Договір діє до 31.12.2013р., але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 7.1 договору).
Зазначений договір сторонами у подальшому недійсним не визнавався, отже відповідно до ст.629 ЦК України він є обов'язковим до виконання.
На виконання умов договору № 647-0/108-П-ІЛФ-13 від 30.09.2013р. позивачем були виставлені наступні рахунки по оплаті за користування сервітутом: № Пр/4 448 від 30.09.2013р. на суму 209 054,34 грн., № Пр/9 357 від 31.10.2013р. на суму 158 065,48 грн., № Пр/9 378 від 30.11.2013р. на суму 152 966,59 грн., № Пр/12 870 від 31.12.2013р. на суму 158 065,48 грн. на загальну суму 678 151,89 грн., які в свою чергу були направлені відповідачу згідно з супровідними листами № 102/08.3-10/1202 від 04.10.2013р., № 145/08.3-10/1613 від 01.11.2013р., № 185/08.3-10/2170 від 04.12.2013р. та № 212/08.3-10/06 від 02.01.2014р., копії яких містяться в матеріалах справи.
Однак, відповідач обов'язок щодо своєчасної оплати рахунків, виставлених позивачем за користування причалом № 15, довжиною 175,00 п. м., архівний номер паспорту 85235 не виконав, та на теперішній час у нього наявна заборгованість перед позивачем в розмірі 678 151,89 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.ст. 173, 175 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, визнається майново-господарським зобов'язанням. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193).
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Частиною 3 ст. 18 Закону України "Про морські порти України" встановлено, що власники та/або користувачі технологічно пов'язаних об'єктів портової інфраструктури зобов'язані укладати між собою договори, що визначають взаємні права і обов'язки щодо організації та забезпечення безперервності технологічного процесу надання відповідних послуг у морському порту і встановлюють єдиний порядок експлуатації відповідної інфраструктури морського порту.
Як зазначено у Статуті, Адміністрація є державним комерційним підприємством, зареєстрованим відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до приписів ч.2 ст. 74 Господарського кодексу України, п.4.2 Статуту Адміністрації, майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання. В будь-якому разі усе майно, що знаходиться в розпорядженні Адміністрації, належить до державного майна.
Відповідно до ч.1 ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим кодексом та іншими законами. Отже, Адміністрація як особа, у господарському віданні якої знаходиться причали та на балансі якої вони числяться, здійснює право володіння, користування та розпорядження цим майном.
Так як Адміністрація здійснює право володіння, користування та розпорядження закріпленим за ним майном, вона володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.1 та ч.2ст. 319 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як вже зазначалося, між сторонами укладено Договір майнового сервітуту за яким позивач, на визначених договором умовах оплати, надає відповідачу право обмеженого користування належними Власнику гідротехнічними спорудами (нерухомим майном) розташованими в акваторії порту.
Відповідно до положень ст. 403 Цивільного кодексу України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.
Статтею 406 Цивільного кодексу України визначені випадки припинення сервітуту. Так, сервітут припиняється, зокрема, у разі відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут; спливу строку, на який було встановлено сервітут; припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту; невикористання сервітуту протягом трьох років підряд. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.
Статтею 627 ЦК України, зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Даний Договір без будь-яких зауважень підписано повноваженими представниками сторін: Адміністрації та Порту, а також завірено печатками сторін.
Отже, оскільки відповідач, в порушення умов договору не здійснив оплату за використання об'єктів сервітуту, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 678 151,89 грн.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
З огляду на вищевикладене, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, щодо обґрунтованості рішення місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості у сумі 678 151,89 грн.
Одеським апеляційним господарським судом не встановлені випадки припинення сервітуту визначені ст. 406 Цивільного кодексу України, а саме сервітут не припинявся, зокрема, у разі відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут, строк, на який було встановлено сервітут не сплинув; обставини, які були підставою для встановлення сервітуту не припинені. За рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення сервітут також не припинявся.
Посилання апелянта на те, що позивачем не здійснено державну реєстрацію права власності ДП "АМПУ" на об'єкт сервітуту за Договором майнового сервітуту (користування гідротехнічними спорудами) від 30.09.2013р. не спростовують вищенаведеного, а тому не можуть бути підставами для відмови у позові.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 22.04.14р. по справі № 916/2232/13 та від 10.09.2014р. по справі № 916/944/14).
Судові витрати по справі правильно, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладені судом першої інстанції на відповідача.
При викладених обставинах колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджуються матеріалами справи, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 99, 101, 103 п.1, 105 ГПК України, судова колегія -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 07.08.2014р. по справі № 916/934/14 - залишити без змін.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови підписано 08.10.2014 р.
Головуючий суддя В.А. Лисенко
Суддя Т.Я. Гладишева
Суддя Н.В. Ліпчанська