СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
11 липня 2006 року | Справа № 20-12/069 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заплави Л.М.,
суддів Антонової І.В.,
Латиніна О.А.,
за участю представників сторін:
позивача: Михайлова Л.Д., дов. № 1 від 03.01.2006,
відповідача: Мельніченко Т.С., дов. б/н від 10.05.2005,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ПВ" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 05.06.2006 у справі №20-12/069
за позовом Малого приватного підприємства "Ажур" (пр. Гер. Сталінграда, 36/31, місто Севастополь, 99000)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ПВ" (пр. Гер. Сталінграда, 52, місто Севастополь, 99000)
про спонукання укласти договір про фінансово-господарських взаємовідносинах в редакції позивача
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 05.06.2006 (суддя Харченко І.А.) у справі № 20-12/069 позов задоволено.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма ПВ" зобов’язано укласти договір про умови розміщення малих архітектурних форм – трейлерів на орендованої земельної ділянці відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 1455 від 22.10.2003 з Малим приватним підприємством "Ажур" протягом одного місяця з моменту набрання рішенням законної сили.
У випадку невиконання рішення господарського суду від 05.06.2006 у справі № 20-12/069 в указаний строк, - вважати договір від 21.03.2006 укладеним в редакції позивача - Малого приватного підприємства "Ажур".
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ПВ" на користь Малого приватного підприємства "Ажур" 85,00 грн. –державне мито, 118,00 грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач згідно умов оренди земельної ділянки, повинен здійснювати обслуговування тимчасового ринку для роздрібної інфраструктури. Суб’єктом тимчасового ринку роздрібної торгівлі є позивач. Тобто, саме його і повинен обслуговувати відповідач.
Оскільки відсутність договору суборенди суперечить вимогам Закону України „Про оренду землі” про необхідність обмеження прав на суборенду землі умовами договору оренди земельної ділянки та необхідністю державної реєстрації, суд дійшов висновку, що така вимога закону є прямою вказівкою на необхідність укладення договору суборенди.
Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма ПВ" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, у позові відмовити.
Сторона вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права.
Так, судом не були застосовані норми статей 6, 626, 627 Цивільного кодексу України, які необхідно було застосувати. Дане порушення призвело до прийняття неправильного по суті рішення.
Також, суд, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ПВ", неправильно застосував вимоги статті 179 Господарського кодексу України, оскільки жодна із сторін у даної справі ні є державним замовником або виконавцем державного замовлення.
Суд застосував норми матеріального права, які не підлягають застосуванню у даних спірних відносинах, а саме –статті 8, 13 Закону України „Про оренду землі” та статтю 1 Закону України „Про землеустрій”.
Крім того, наявність законного права на укладення договору суборенди не дає підстав суду зобов’язати суб’єкта господарювання скористатися таким правом та вибрати суб’єкту господарювання контрагента. Більш детальніше доводи вказані у скарзі.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 змінено склад судової колегії, суддю Котлярову О.Л. замінено на суддю Латиніна О.А.
Повторно, відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України розглянувши справу, судова колегія встановила таке.
Мале приватне підприємство „Ажур” звернулось до суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „ПВ” про спонукання укласти договір про фінансово-господарських взаємовідносинах в редакції позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на земельній ділянці, що орендується відповідачем з 2004 року, розташовані з 1992 року на підставі дозволу Гагарінської районної державної адміністрації, малі архітектурні форми –трейлери позивача, у зв’язку з чим виникло право на укладення договору про фінансово-господарські взаємовідносини.
Господарським судом міста Севастополя позов задоволений, товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „ПВ” зобов’язано укласти договір про умови розміщення малих архітектурних форм –трейлерів з малим приватним підприємством „Ажур”, розташованих на орендованій земельній ділянці на підставі частини 3 статті 179 Господарського кодексу України, якою передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання.
Поняття „державне замовлення” міститься у Законі України „Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб” від 22.12.1995 № 493/95-ВP. Згідно з положеннями статті 1 вказаного нормативного акта державне замовлення - це засіб державного регулювання економіки шляхом формування на контрактній (договірній) основі складу та обсягів товарів, робіт і послуг, необхідних для забезпечення пріоритетних державних потреб.
При таких обставинах господарський суд міста Севастополя неправильно застосував норму матеріального права при прийнятті рішення.
Крім того, суд неправомірно застосував до спірних правовідносин норми земельного законодавства, а саме положення Закону України „Про оренду землі”.
Судова колегія вважає, що господарський суд при прийнятті рішення, яким відповідач був зобов’язаний укласти договір, порушив норми статей 3,6, 627 Цивільного кодексу України, якими передбачена свобода вибору контрагента при укладенні договору, а також неприпустимість спонукання відносно вступу до договірних відносин. З урахуванням вищевикладеного судова колегія вважає позов необґрунтованим та не підлягаючим задоволенню.
Крім того, не прийняв до уваги заяву позивача про зміну позовних вимог, господарський суд порушив норми статті 63 Господарського процесуального кодексу України при розгляді заяви про зміну позовних вимог, якою змінені предмет та підстави спору.
При таких обставинах рішення господарського суду міста Севастополя підлягає скасуванню, як прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 101, 103 (частина 2), 104 (пункт 4 частини 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ПВ" задовольнити.
Рішення господарського суду міста Севастополя від 05.06.2006 у справі № 20-12/069 скасувати.
Прийняти нове рішення.
У позові відмовити.
Головуючий суддя Л.М. Заплава
Судді І.В. Антонова
О.А.Латинін