КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2014 р. Справа№ 05-5-29/5216-29/351

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Калатай Н.Ф.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Кулівник Р.С.

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2014 року (суддя Цюкало Ю.В.)

за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі

м. Києва

до Фірми "Дойче Люфтганза Акцієнгезелльшафт", в особі

Представництва "Дойче Люфтганза Акцієнгезелльшафт"

про визнання податкового зобов'язання в сумі 174800,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2014 року по справі № 05-5-29/5216-29/351 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2014 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2014 року по справі №05-5-29/5216-29/351 повернуто без розгляду, на підставі п.2 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

27 серпня 2014 року, після усунення недоліків, позивач повторно звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2014 року по справі №05-5-29/5216-29/351.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2014 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 07.10.2014 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 року, в зв'язку із перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді : Баранець О.М., Калатай Н.Ф.

В судове засідання 07.10.2014 року з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно з п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представник відповідача повідомлений про час та місце судового розгляду, про що свідчать повідомлення підприємства зв'язку, яке повернуто з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, (Том 4, а.с. 75), колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2014 року. Проти розгляду справи у відсутність представника відповідача не заперечував.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до Акту №1255/23-0301/24268405 від 30.09.2003 року (далі - Акт) Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено планову комплексну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Представництвом Фірми "Дойче Люфтганза Акцієнгезелльшафт" за період з 01.01.2000 року по 01.01.2003 року.

Місцевим господарським судом встановлено, що в ході проведення вищезазначеної перевірки, виявлено порушення Відповідачем п. 13.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997 року та ст.ст. 8, 11 Декрету Кабінету Міністрів України №13-92 від 26.12.1992 "Про прибутковий податок з громадян", внаслідок чого мало місце заниження податку на прибуток за 2000-2002 роки на суму 663700 грн., та заниження податкового зобов'язання по прибутковому податку з лютого по листопад 2002 року на суму 267670 грн.

На підставі Акту позивачем прийнято Рішення № 019/23-1 від 04.09.2003 року про застосування непрямих методів для позначення сум податкових зобов'язань Відповідача по податку на прибуток за методом аналізу інформації про доходи та витрати платника податків.

Відповідно до п.п. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України №2181-111 від 21.12.2000 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі, якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом.

Методикою визначено методи, які використовуються державними податковими органами для визначення сум податкових зобов'язань, зокрема з податку на прибуток підприємств, а саме: метод економічного аналізу, метод розрахунку грошових погоджень, метод аналізу інформації про доходи та витрати платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для застосування непрямих методів обрахунку податкових зобов'язань став факт неподання документів за грудень 2001 року та І квартал 2002 року (п. 2.16 Акту).

Внаслідок застосування непрямих методів визначення податкових зобов'язань, відповідно до пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України №2181-111 від 21.12.2000 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Постанови Кабінету Міністрів України № 697 від 27.05.2002 року "Про затвердження Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами", виявлено заниження податкових зобов'язань по податку на прибуток на суму 87400,00 грн., в тому числі: за 4-й квартал 2001 року - на 19400,00 грн., за 1-й квартал 2002 року - на 68000 грн.

Згідно з п.19.1. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" пункт 4.3. "Визначення сум податкового зобов'язання за непрямими методами" набирає чинності з 01.01.2002 року.

В той же час, відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2002 року №697, Методика визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами набрала чинності з 01.07.2002 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що до 01.07.2002 року не було підстав для застосування непрямих методів при визначенні податкових зобов'язань, а відтак, позивач не мав права застосовувати положення п.4.3. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Крім того, підставою для сплати платником податку нарахованого податкового зобов'язання, визначеного шляхом непрямого методу, є рішення податкового органу про застосування непрямого методу та рішення суду про визнання суми податкового зобов'язання.

Відповідно до пп. 19.3.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), обов'язок доведення того, що таке нарахування зроблено належним чином, покладається на податковий орган.

На підставі пп. 5.2.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідачем податкове повідомлення-рішення подано скаргу на ім'я позивача, в якій відповідач просить скасувати зазначене податкове повідомлення-рішення. За результатами розгляду скарги Відповідачем винесено рішення №220/01-1301/23-1 від 04.12.2003 року, яким в задоволенні скарги відмовлено, податкове повідомлення-рішення №1885/23-1 від 01.10.2003 року залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2004 року по справі №32/331 за позовом Фірми "Дойче Люфтганза Акцієнгезелльшафт", в особі Представництва "Дойче Люфтганза Акцієнгезелльшафт" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва, Державної податкової адміністрації в місті Києві, Державної податкової адміністрації України про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, рішень про розгляд скарги та податкової вимоги, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2004 року та Постановою Вищого господарського суду України від 12.01.2005 року визнано недійсним рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про результати розгляду скарги від 04.12.2003 №220/01-1301/23-1.

Відтак, рішення Господарського суду м. Києва від 30.07.2004 у справі №32/331 набрало законної сили і є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, зокрема про недійсність рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про результати розгляду скарги від 04.12.2003 року №220/01-1301/23-1.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2014 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2014 року по справі №05-5-29/5216-29/351- без змін.

Матеріали справи №05-5-29/5216-29/351повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Баранець

Н.Ф. Калатай

Повний текст постанови виготовлено та підписано 08.10.2014 року