УХВАЛА
Іменем України
02 квітня 2008 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів : Мизи Л.М., Процик М.В.,
при секретарі Непомнящій О.О.,
розглянувши у судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 січня 2008 року за позовом Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зобов'язання знести огорожу, за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про знос самочинно збудованої будівлі,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2004 року Виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради звернувся до суду з позовом до відповідачів про зобов'язання знести огорожу земельної ділянки загального користування, демонтувати бордюр на пішохідній доріжці та перенести стійки виноградної арки впритул до гаражу. Позивач зазначав, що відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_1. На земельній ділянці, що є прибудинковою територією і знаходиться в комунальній власності, вони самочинно без-згоди сусідів побудували огорожу, встановили металеві труби для винограду та бордюр, чим звузили пішохідну доріжку. Рішення виконавчого комітету та Припис ДАБК про демонтаж цих споруд відповідачі не виконують, що порушує права інших осіб, а саме, сусідів ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які мешкають у квартирах АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3 цього будинку,
Відповідачі позов не визнали і звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 про знесення самовільно збудованої літньої кухні, металевих труб для виноградної арки і труби для відводу дощових вод, посилаючись на те, що збудовані відповідачкою споруди утворюють перешкоди в вільному пересуванні та свобідному проході до будівель.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 січня 2008 року позов задоволений, в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічних позовних вимог, мотивуючи тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи та наданим доказам, судом порушені норми матеріального та процесуального права.
Головуючий в першій інст.: Шеметенко Л.П. Справа № 22ц-1597/2008
Доповідач Федорова А.Є. Категорія ЦП-44
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин і які правові норми регулюють ці правовідносини.
Суд зобов'язаний вирішити справу згідно із законом, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалити рішення на основі повно й всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ці вимоги закону суд не виконав.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідачі без згоди сусідів встановили металеві труби для винограду, металеву огорожу, що перешкоджає ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в користуванні земельною ділянкою загального користування.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки справу розглянуто з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору.
Встановлено, що відповідачі та треті особи ОСОБА_5 і ОСОБА_6 мешкають в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 і є власниками квартир відповідно № 6, 5, 8.
Предметом спору є споруди: металева огорожа, арки для винограду, бордюри, побудовані ОСОБА_2. і ОСОБА_1, а також ОСОБА_5 на прибудинковій території.
Із листів Виконкому міської ради та актів узгоджувальної комісії вбачається, що
ОСОБА_2, ОСОБА_1 на території двору загального користування уздовж гаражу
облаштували палісадник, встановили металеві труби для винограду та бордюр. Такий ж
палісадник обладнала ОСОБА_5 уздовж самочинно збудованої літньої кухні і він
також огороджений бордюром. Між палісадниками проходить пішохідна доріжка.
Побудовані ОСОБА_2 та ОСОБА_5 споруди звузили пішохідну доріжку і
утворюють перешкоди в вільному користуванні. Як ОСОБА_5 так і ОСОБА_2
надіслані приписи, однак вони їх не виконали (а.с. 20, 107, 108, 124)
Заперечуючи проти позову, відповідачі ОСОБА_1 стверджували, що зазначені в позовній заяві споруди не перешкоджають ОСОБА_5 та ОСОБА_6 користуватися земельною ділянкою, оскільки ОСОБА_5 побудувала такі ж саме споруди, трубу для відводу дощових вод та літню кухню, що створює обом сторонам перешкоди в вільному пересуванні по доріжці.
В порушення вимог ст.ст.213-214 ЦПК суд доводів відповідачів належним чином не перевірив, не зазначив у рішенні, чому не взяв до уваги ті докази, на які вони посилалися в своїх запереченнях, та не встановив, які саме споруди перешкоджають ОСОБА_5 користуватися пішохідною доріжкою.
14 серпня 2007 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1,ОСОБА_3,
ОСОБА_2, ОСОБА_4 до відповідачки ОСОБА_5 за участю третьої особи-
Виконкому Білгород-Дністровської міської ради про знесення самовільно побудованих
споруд. Однак ця позовна заява не була прийнята судом у встановленому законом
порядку, всупереч вимог ст.126 ЦПК не була об'єднана в одне провадження з позовом Виконкому Білгород-Дністровської міської ради та фактично не була розглянута судом, оскільки головуючий не доповів про зміст заявлених вимог і не з'ясував, чи підтримують позивачі свої позовні вимоги, сторони не надали суду пояснень щодо заявлених вимог.(ч.1 ст.173, 176 ЦПК) Обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, суд не досліджував.
Крім того, ОСОБА_5 брала участь у справі як третя особа за позовом виконкому міської ради і вона не була притягнута до участі у справі відповідачем та не допитана як відповідач, хоча саме до неї був пред'явлений позов.
Ці обставини підтверджені протоколами судових засідань, які відбувалися після надходження до суду позовної заяви ОСОБА_1, в тому числі від 12 грудня 2007 року та 15 січня 2008 року (а.с. 119-120, 169-172)
Не розглянувши позовні вимоги відповідачів ОСОБА_1 по суті, суд необгрунтовано відмовив в їх задоволенні.
Відповідно до п.п.4, 5 ч.1 ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі; суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Таким чином, суд, розглядаючи спір, не створив необхідні умови для всебічного й повного дослідження обставин справи, не сприяв здійсненню прав сторін, передбачених законом, не з'ясував належним чином юридичну сутність правовідносин сторін, їх права та обов'язки, обставини справи, наявність порушення прав, за захистом яких спрямоване звернення до суду.
За таких обставин, рішення суду не можна вважати законним та обґрунтованим, воно не відповідає вимогам ст.ст.213-215 ЦПК України і підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
З урахуванням викладеного, підстави для ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст.303, 307 ч.1 п.5, 311 ч.1 п. 4, 5, 313, 314 ч.1 п.2, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 січня 2008 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.