ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
11.07.2006 року Справа № 6/121ад
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баннової Т.М.
суддів Єжової С.С.
Парамонової Т.Ф.
за присутністю секретаря судового засідання Сідорової О.А.
та представників сторін:
від позивача – Федоренко О.А., дов. від 03.01.05
№ 03-01/105
від відповідача – Ткаченко В.Г. - тимчасово виконуючий
обов'язки генерального директора, наказ від
07.04.06 № 122-к
розглянув у відкритому
судовому засідання
апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів
на постанову
господарського суду Луганської області
від 16.05.06
по справі № 6/121ад (суддя Т.А.Василенко)
за позовом Луганського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів
до відповідача Луганського обласного дочірнього підприємства державної акціонерної компанії „Хліб України”
про стягнення 4716 грн. 67 коп.
За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
ВСТАНОВИВ:
Позивач –Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі –Фонд), звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Луганського обласного дочірнього підприємства державної акціонерної компанії „Хліб України” 4716 грн. 67 коп. штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2003 рік.
Постановою місцевого господарського суду від 16.05.06 у задоволенні позову відмовлено. Мотивована дана постанова недотриманням позивачем строку для застосування штрафних санкцій та ненаданням обґрунтованих причин порушення цих строків; вимогами ст.ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.91 № 875-ХІІ (далі –Закон № 875), п.п. 5, 10-14 „Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314 (далі –Положення № 314), ст.250 Господарського кодексу України, п.4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 N 1767.
Позивач не погодився з постановою місцевого господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову повністю та прийняти нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою її заявник посилається на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, порушення судом ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження; неправомірне застосування судом строків, визначених у ст.250 Господарського кодексу України; на вимоги ст.ст.2, 3, 4, 241 Господарського кодексу України, ст.ст. 19, 20 Закону № 875.
Відповідач доводи заявника скарги оспорює, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, заслухав представників сторін, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні постанови норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів не вбачає підстав для скасування або зміни постанови, виходячи з наступного.
Статтею 19 Закону України № 875 для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.
З урахуванням вказаних вимог цього Закону та середньооблікової чисельності штатних працівників відповідач повинен був працевлаштувати у 2003 році одного інваліда.
Згідно звіту Фонду за 2003 рік за формою № 10-ПІ стосовно чисельності інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно 4-відсоткового нормативу, фактично у спірному періоді на підприємстві відповідача жодного інваліда не працювало.
Чинним законодавством встановлені певні вимоги до створення робочих місць для інвалідів, порядку їх працевлаштування, визначена відповідальність підприємств за недотримання цих вимог.
Положенням № 314 визначено, що робоче місце інваліда –це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об’єднанні) в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створені необхідні умови для праці інваліда (пункт 1); робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (пункт 3).
У відповідності з п. 5 Положення № 314 підприємство повинно здійснювати заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включати їх до колективного договору, інформувати про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі –органи працевлаштування).
За правилами п. 14 вказаного Положення робочі місця для працевлаштування інвалідів підприємства створюють за власні кошти та щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Законодавством України (ч. 1 ст. 18 Закону № 875 і п. 10 Положення №314) обов’язок з безпосереднього працевлаштування інвалідів покладено на органи Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцеві ради, громадські організації інвалідів, а цьому мають передувати певні дії підприємств (об’єднань), установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів.
Відповідач органи працевлаштування не інформував, що підтверджено листами Луганського міського центру зайнятості від 24.11.05 №1/07-4025 та від 27.06.06 №1/07-3013, Управління праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради від 07.11.05 №01-3162, що наданий на запит Фонду згідно листа від 28.10.05 №03-05/9205, довідкою Фонду від 16.03.06 №03-01/897 тощо.
Відповідно до ст. 20 Закону України № 875 підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій відповідає нормам ст. 20 Закону № 875.
Проте, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності застосування у даному випадку ст. 250 Господарського кодексу України та з обґрунтуванням судом цих висновків з урахуванням періоду нарахування санкцій та часу виявлення позивачем порушення відповідачем нормативу.
На підставі викладеного судова колегія вважає, що оскаржувана постанова місцевого господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи та відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Підстав для скасування постанови не вбачається.
Клопотання позивача від 07.07.06 №03-01/2698 щодо зупинення провадження у справі судовою колегією відхиляється за відсутністю підстав на його задоволення.
У судовому засіданні 11.07.06 були оголошені лише вступна та резолютивна частини даної ухвали.
Повний текст ухвали виготовлений протягом п’яти днів з дня закінчення розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 17, 71, 104, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254, п. 6 Розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Луганської області від 16.05.06 по справі № 6/121ад залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Луганської області від 16.05.06 по справі № 6/121ад залишити без змін.
Відповідно до ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку згідно ч. 2 ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України протягом одного місяця після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.М.Баннова
Суддя С.С.Єжова
Суддя Т.Ф.Парамонова