ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_____________________________________________

Головуючий у 1-й інстанції: Бердій М.А.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

"08" жовтня 2014 р. Справа № 569/7890/14-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

при секретарі Городнюк В. М. ,

за участю позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від "02" червня 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Рівненської міської ради Рівненської області про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди ,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання неправомірною бездіяльності Рівненської міської ради Рівненської області та зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 02 червня 2014 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі через те, що вказаний спір слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати вказану ухвалу через порушення судом норм процесуального права та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційний розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за правилами, встановленими ст. 197 КАС України.

Розглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах, передбачених статті 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що пунктом 7 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01 березня 2013 року "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" встановлено, що земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного кодексу України). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші).

За таких підстав, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 109 КАС України.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п.1 ч.1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За п.1 ч.2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до п.34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до виключної компетенції місцевих рад відносяться вирішення питань щодо регулювання земельних відносин.

Згідно з ЗК України, землі в межах населених пунктів, є комунальною власністю територіальних громад (ст. 83). До повноважень сільських, селищних, міських рад відносяться повноваження розпорядження землями територіальних громад (ст. 12).

Крім того, колегія суддів зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 №10-рп/2010 надане офіційне тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу та пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу. Згідно вказаного рішення Конституційний суд визначив, що положення частини першої статті 143 Конституції України, згідно з якими територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування "вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції", слід розуміти так, що при вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб'єкти владних повноважень; положення пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень; положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Аналогічні положення містяться в п. 12 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів».

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що земельні спори з суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень дій чи бездіяльності відносяться до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Предметом даного спору являється, зокрема, бездіяльність органу місцевого самоврядування при виконанні ним владних управлінських функцій.

Таким чином, вказаний спір з суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його бездіяльності відноситься до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, що помилково не було встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, у зв'язку з чим судове рішення, відповідно до ч.4 ст. 204 КАС України, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.199, 204-206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від "02" червня 2014 р. скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) Є.В.Одемчук

судді: (підпис) А.Ю.Бучик

(підпис) Г.І. Майор

З оригіналом згідно: суддя ________________________________ Є.В.Одемчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "08" жовтня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1,33000

3- відповідачу/відповідачам: Рівненська міська рада Рівненської області вул. Соборна, 12-А,м.Рівне,Рівненська область,33000

4- Рівненський міський суд Рівненської області вул. Шкільна,1 м.Рівне