ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ
З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
Ухвала
іменем україни
18 вересня 2014 року м. Київ
Вищий спеціалізований суд України
з розгляду цивільних і кримінальних справ
у складі колегії:
головуючого Колесниченка В.М.,
суддів: Вільгушинського М.Й., Слинька С.С.,
розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 11 червня 2014 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2,
в с т а н о в и в:
Вироком Суворовського районного суду м. Херсона від 11 лютого 2014 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Гола Пристань Херсонської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, востаннє 08 липня 2007 року за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 3 місяці,
визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні та засуджено до покарання у виді позбавлення волі:
· за ч. 3 ст. 187 КК України - на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
· за ч. 2 ст. 185 КК України - на строк 2 роки;
· за ч. 2 ст. 186 КК України - на строк 5 років;
· за ч. 2 ст. 187 КК України - на строк 8 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, уродженця смт. Горностаївка Херсонської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого, востаннє 04 вересня 2007 року за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією усього майна, яке є його власністю,
визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні та засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Дніпровського районного суду м. Херсона від 04 вересня 2007 року, та визначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців із конфіскацією усього майна, яке є його власністю.
Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.
Ухвалою суду апеляційної інстанції вказаний вирок залишено без змін.
Згідно вироку суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими та засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.
29 березня 2013 року близько 21 год. 25 хв. ОСОБА_1, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, у приміщенні магазину «Продукти», що у будинку №20 по вул. Залізничній у м. Херсоні, здійснили напад на ОСОБА_3 поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я та заволоділи його майном на загальну суму 1000 грн., а також майном ОСОБА_4 на суму 3000 грн.
Крім цього, ОСОБА_1 13 травня 2013 року близько 22 год. 35 хв., перебуваючи у квартирі АДРЕСА_3, повторно таємно викрав майно, належне ОСОБА_5 на загальну суму 6500 грн.
Крім того, ОСОБА_1 19 травня 2013 року близько 18 год. 40 хв. біля будинку №19 повторно відкрито заволодів чужим майном, належним ОСОБА_6 на суму 3000 грн.
Також, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 29 травня 2013 року близько 17 год. 00 хв. за попередньою змовою групою осіб, перебуваючи біля 2-го району станції Херсон у м. Херсоні, з метою заволодіння чужим майном, вчинили напад на ОСОБА_7 із застосуванням та погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я, заволоділи майном останньої на загальну суму 3325 грн.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Вважає, що суд апеляційної інстанції при постановленні ухвали не дотримався вимог ст.ст. 370, 419 КПК України, оскільки належним чином не обґрунтував підстав, через які апеляційні скарги засудженого ОСОБА_2 та його захисника визнано необґрунтованою, не дав вичерпних і переконливих відповідей на всі доводи апеляційних скарг.
Вивчивши доводи касаційної скарги, перевіривши надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.
Фактичні обставини кримінального провадження були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанції та перегляду у касаційному порядку не підлягають, оскільки з урахуванням положень ч. 1 ст. 438 КПК України невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неповнота судового розгляду не є підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції.
З касаційної скарги та доданих до неї судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає, а її доводи про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції є необґрунтованими.
Так, зі змісту ухвали суду апеляційної інстанції убачається, що на вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 засудженим ОСОБА_2 та його захисником ОСОБА_9 були подані апеляційні скарги, у яких вони зазначали у тому числі про те, що ОСОБА_2 не вчиняв щодо потерпілої протиправних дій і був лише свідком вчиненого злочину, а його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 396 КК України, на обґрунтування чого наводили відповідні доводи.
На думку колегії суддів, суд апеляційної інстанції, визнаючи вищевказані доводи апеляційних скарг безпідставними, навів обґрунтовані підстави для залишення апеляційних скарг без задоволення та докладні мотиви прийнятого рішення. При цьому, викладені у скаргах доводи судом апеляційної інстанції було проаналізовано шляхом співставлення із наявними у справі доказами, покладеними в основу висновку про доведення винуватості ОСОБА_2 у вчиненні розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_7 Зокрема, покази ОСОБА_2 про його непричетність до вчинення злочину були спростовані шляхом ретельної оцінки та перевірки показань потерпілої ОСОБА_7, та встановлено, що остання прямо вказувала на ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як на осіб, які вчинили на неї напад із застосуванням насильства та погрожуючи ножем, змусили віддати золоті прикраси. Крім того, як установлено судами, потерпіла ОСОБА_7 у ході пред'явлення особи для впізнання від 30 травня 2013 року у присутності понятих вказала на ОСОБА_2 як на одного з чоловіків, які вчинили на неї напад, а при пред'явленні для впізнання від 02 червня 2013 року указала на ОСОБА_1 При цьому, судом було перевірено невідповідність окремих відомостей між протоколами про пред'явлення для впізнання та встановлено, що ОСОБА_7 не повідомила, що ОСОБА_2 її бив, бо тоді боялася його, оскільки перебувала з ним в одному кабінеті. У колегії суддів немає підстав недовіряти вказаним висновкам суду апеляційної інстанції.
Апеляційний суд ретельно перевірив та визнав безпідставними і інші доводи апеляційних скарг із наведенням відповідно до ст. 419 КПК України докладних мотивів прийнятого рішення.
При цьому, з ухвали суду апеляційної інстанції також убачається, що прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, заперечував доводи апеляційних скарг засудженого ОСОБА_2 та його захисника.
Інших доводів про незаконність ухвали суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_2 касаційна скарга прокурора не містить.
Таким чином, у касаційній скарзі прокурора не наведено доводів про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законну та обґрунтовану ухвалу та які б були безумовними підставами для її зміни чи скасування.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
З огляду на викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України,
п о с т а н о в и в:
відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 11 червня 2014 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
С у д д і:
В.М. Колесниченко М.Й. Вільгушинський С.С. Слинько