УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2014 року Справа № 9104/151944/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.

суддів: Кухтея Р.В., Клюби В.В.

з участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

з участю осіб:

позивача по справі: ОСОБА_1, представника ОСОБА_2

відповідача по справі: не з'явився

третьої особи по справі: представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Жовківського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Жовківської міської ради, треті особи ОСОБА_4 про визнання протиправним рішення Жовківської міської ради №74 від 27.05.2010 року «Про передачу у приватну власність земельних ділянок в місті Жовкві» та визнання частково протиправним рішення Жовківської міської ради №30 від 26.07.2005 року «Про передачу у приватну власність земельних ділянок в місті Жовкві» та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернулася з позовом в суд до Жовківської міської ради, треті особи ОСОБА_4 про визнання протиправним рішення Жовківської міської ради №74 від 27.05.2010 року «Про передачу у приватну власність земельних ділянок в місті Жовкві», визнання частково протиправним рішення Жовківської міської ради №30 від 26.07.2005 року «Про передачу у приватну власність земельних ділянок в місті Жовкві», зобов'язання відповідача прийняти рішення про передачу безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 для ведення садівництва земельну ділянку площею 181 кв.м. по АДРЕСА_1 та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що є співвласником будинковолодіння по АДРЕСА_1. За даним будинковолодінням була закріплена земельна ділянка розміром 1456,2 кв.м. 15 грудня 2005 року рішенням №17 Жовківської міської ради ОСОБА_1 та ОСОБА_5 передано безоплатно у сумісну приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_1. 07 серпня 2006 року позивач подала заяву до Жовківської міської ради про передачу у власність земельної ділянки площею 456,2 кв.м. для садівництва. Однак, її заява розглянута не була і жодних відповідей від міської ради з цього питання не надходило. У зв'язку з тим, що через спірну земельну ділянку було прокладено дорогу, то земельна ділянка площею 456,2 кв.м. зменшилась і була розділена дорогою на дві частини. В 2010 році ОСОБА_4 звернувся до Жовківської міської ради з заявою про приватизацію спірної земельної ділянки розміром 110 кв.м. Рішенням Жовківської міської ради №74 від 27.05.2010 року «Про передачу у приватну власність земельних ділянок в місті Жовква» ОСОБА_4 було надано спірну земельну у власність для садівництва. Позивач вважає дане рішення протиправним, оскільки спірна земельна ділянка перебувала у користуванні позивачки, так як була закріплена за будинковолодінням позивачки і не вилучалась з її користування. Крім того, рішенням Жовківської міської ради №30 від 26.07.2005 року ОСОБА_4 передано у приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку площею 922 кв.м. по АДРЕСА_2. Однак, в площу даної земельної ділянки входить 71 кв.м. землі, яка не перебувала до цього в користуванні ОСОБА_4, а перебувала в користуванні позивачки. Крім того, вважає, що неправомірними діями Жовківської міської ради позивачу заподіяно моральної шкоди, яку оцінює в 20000 грн. і які просить стягнути з відповідача в користь позивача.

Постановою Жовківського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2011 року в справі №2а-377/11 в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Жовківського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2011 року в справі №2а-377/11 та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт виходить з тих же мотивів, що зазначені в позовній заяві.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є співвласником будинковолодіння по АДРЕСА_1. За даним будинковолодінням 15.12.2005 року рішенням №17 Жовківської міської ради ОСОБА_1 та ОСОБА_5 передано безоплатно у сумісну приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_1.

Третя особа по справі, ОСОБА_4 є власником будинковолодіння в АДРЕСА_2. За даним будинковолодінням рішенням Жовківської міської ради № 30 від 26.07.2005 року ОСОБА_4 передано у приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку площею 922 кв.м. по АДРЕСА_2. Крім того, рішенням Жовківської міської ради №74 від 27.05.2010 року «Про передачу у приватну власність земельних ділянок в місті Жовкві» ОСОБА_4 передано у приватну власність для садівництва земельну ділянку площею 140 кв.м.

Спір в даній справі виник з приводу правомірності передачі у власність третій особі по справі ОСОБА_4 земельної ділянки площею 922 кв.м. та 140 кв.м. які на думку позивача включають частину земельної ділянки, яка перебувала в користуванні останнього. Отже в цій справі підлягають дослідженню обставини, що встановлюють правомірність володіння земельною ділянкою, яка включена до земельної ділянки, що передана третій особі по справі - відповідачем і в свою чергу правомірність такої передачі в залежності від наявності чи відсутності прав попередніх власників чи землекористувачів на спірну земельну ділянку.

Як стверджує позивач по справі відповідно до договору купівлі-продажу від 05.09.1989 року, зареєстрованого у Червоноградському міжміському бюро технічної інвентаризації 03.10.1989 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 набули право власності на житловий будинок з господарськими будівлями в рівних частинах.

Згідно довідки-характеристики Червоноградського міжміського бюро технічної інвентаризації від 14.05.1991 року за вищевказаним житловим будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрована земельна ділянка площею 1456,2 кв.м.

У зв'язку з цим позивач посилається на статтю 120 Земельного кодексу України, де зазначено, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на них до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій розміщені ці об'єкти.

Відповідно до частини 1,2,3 статті 17 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року №561-XІІ передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім'ї. Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.

В період дії цієї норми Земельного кодексу України від 18.12.1990 року позивачка передбаченим правом на приватизацію спірної земельної ділянки не скористалась.

25 жовтня 2001 року був прийняти новий Земельний кодекс України, який набув чинності 01 січня 2002 року.

Згідно частини 1 статті 116 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року (далі ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

В статті 118 ЗК України, яка регулює порядок безоплатної передачі земельних ділянок громадянам зазначено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

В цій же статті також зазначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Відповідно до частини 1 статті 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

А згідно частини 1 статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів зазначає, що судом не здобуто та позивачем не представлено документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою на яку претендує.

У зв'язку з цим за позивачем залишилось тільки право звернутись за безоплатною приватизацією земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації у відповідності до цільового призначення земельної ділянки.

Як підтверджується матеріалами справи в травні 2006 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 звертались до Жовківської міської ради з заявою про приватизацію земельної ділянки площею 456,2 кв.м. (існуючий сад), яка на думку позивача знаходиться у її користуванні, однак отримала відповідь про відмову у наданні цієї земельної ділянки у приватну власність з тих підстав, що заявником не долучено до заяви технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки, що перебуває у користуванні для ведення садівництва та одночасно роз'яснено, що приватизація однієї земельної ділянки кількома громадянами не передбачена.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Як на підставу перебування спірної земельної ділянки в користуванні позивач посилається на план-схему виготовлену 27.11.1954 року відповідно до якої за її будинковолодінням закріплено земельну ділянку розміром 1456,20 м.кв., де спірна земельна ділянка визначена як сад та город.

Однак, судом встановлено, що після приватизації позивачем земельної ділянки, що мало місце 15.12.2005 року рішенням №17 Жовківської міської ради ОСОБА_1 та ОСОБА_5 передано безоплатно у сумісну приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_1. Таким чином, ОСОБА_1 як вже обгрунтовувалось вище не являється власником чи користувачем земельної ділянки розміром 1 456,20 м.кв. з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а являється співвласником земельної ділянки площею 1000 кв.м.

Таким чином колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення міської ради не порушували права позивачки на користування чи отримання в користування чи власність спірних земельних ділянок. Аргументи позивача про те, що саме спірні земельні ділянки були закріплені з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за будинковолодінням по АДРЕСА_1 свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки сторонами не представлено та судом не здобуто жодних доказів того факту, що саме спірні земельні ділянки були закріплені за вказаним будинковолодінням та перебували в користуванні позивача і такий факт не підтверджується державним актом на право користування.

Таким чином, Жовківська міська рада будучи власником спірних земельних ділянок вправі була ними розпорядитись та надати їх у власність третій особі ОСОБА_4 відповідно до оспорюваних рішень.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене апеляційні вимоги є неаргументованими, а тому в їх задоволенні необхідно відмовити.

Керуючись ст. 160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Жовківського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2011 року в справі №2а-377/11 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий І.О. Яворський

Судді Р.В. Кухтей

В.В. Клюба