УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Берещанської I.І.
Суддів: Даніла Н.М.
Чистякової Т.І.
При секретарі: Буровій Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Залізничного району Сімферопольського міського управління юстиції, Відділу державної виконавчої служби Центрального району Сімферопольського міського управління юстиції, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виключення квартири з опису арештованого майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду М.Сімферополя від 06 червня 2006року,
встановила:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Залізничного району Сімферопольського міського управління юстиції, Відділу державної виконавчої служби Центрального району Сімферопольського міського управління юстиції, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виключення квартири з опису арештованого майна. Позовні вимоги мотивовані тим, що 11 червня 2004року ОСОБА_3 подарував їй квартиру АДРЕСА_1. При цьому він гарантував, що відчужена квартира нікому іншому не продана, не подарована, не закладена, у спорі та під забороною ( арештом) не перебуває, як внесок у статутний фонд юридичних осіб не передана, не відчужена будь - яким іншим способом, прав на квартиру у третіх осіб не має. Постановою Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ від 01 лютого 2005року на подаровану та належну позивачу квартиру накладено арешт у зв'язку з визнанням судом ОСОБА_3 боржником ОСОБА_2 про боргові зобов'язання колишнього чоловіка їй нічого не відомо. В квартирі вона мешкає з неповнолітньою дочкою з 1996року. Оскільки законодавством не встановлений строк реєстрації права власності, у неї не виникало сумнівів у цьому праві після підписання договору та прийняття квартири в дар, але після звернення до СМЕРТІ їй стало відомо про арешт квартири. Просила виключити з опису арештованого майна вищевказану квартиру.
Представники відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги визнали.
Представник третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_4 позов не визнала.
Рішенням Залізничного районного суду м.Сімферополь АР Крим від 06 червня 200броку позов задоволений. Виключена з опису арештованого майна квартира АДРЕСА_1.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Справа №22-5641\ 2006р Головуючий по першій інстанції: суддя -Корогодіна О.Е.
Доповідач: суддя - Чистякова Т.І.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника ВДВС Центрального району Сімферопольського МУЮ, представника апелянта, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не піддягаючою задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з їх обгрунтованості. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та законодавству.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з під арешту. По незакінченим виконавчим провадженням арешт з майна може бути знятий за рішенням суду.
Із матеріалів справи вбачається, що 11 червня 2004року ОСОБА_3, подарував позивачці квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування.
Постановою Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ від 01 лютого 2005року на подаровану та належну позивачу квартиру накладений арешт у зв'язку з визнанням судом ОСОБА_3 боржником ОСОБА_2.
Позивачка не є боржником ОСОБА_2, не визнана судом ні солідарним, ні субсидіарним боржником по зобов'язанням ОСОБА_3. В спірній квартирі позивачка мешкає з неповнолітньою дочкою з 1996року. Строк реєстрації права власності законодавством не встановлений.
Відповідно до ч. 1 ст.722 ЦК України право власності обдарованого на дарунок виникає з моменту його прийняття.
Таким чином, право власності виникло у позивачки на вказану квартиру з 11 червня 2004року.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 27 січня 2006року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування.
За таких обставин, судом зроблено правильний висновок про задоволення заявленого позову.
Згідно зі ст. З03 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржуючи висновки суду, апелянт не надав допустимих доказів, які спростовують висновки суду. Підстави до скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги відсутні.
Виходячи з наведеного, та керуючись ст. 303, 308 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Залізничного районного суду М.Сімферополя від 06 червня 2006року
залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.