Справа № 341/680/13-ц

Провадження № 22-ц/779/1952/2014

Категорія 48

Головуючий у 1 інстанції Гаполяк Т. В.

Суддя-доповідач Ковалюк Я.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Ковалюка Я.Ю.

суддів: Мелінишин Г.П., Шишка А.І.

секретаря Бойчука Л.М.

з участю: апелянта ОСОБА_2, її представника - ОСОБА_3, позивача ОСОБА_4 та його представника - ОСОБА_5

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, третіх осіб: публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль», державного нотаріуса Галицької районної державної нотаріальної контори - Кіщук Людмили Іванівни про визнання недійсним договору купівлі-продажу, розподіл спільно нажитого майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду від 22 липня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

Позивач звернувся в суд із зазначеним позовом та уточнивши позовні вимоги просив провести поділ майна подружжя йому як співвласнику нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 більшу частину з врахуванням суми сплачених кредитів та визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення магазину продтовари, загальною площею 30,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 13 серпня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6

Рішенням Галицького районного суду від 22 липня 2014 року позов задоволено частково.

Виділено ОСОБА_4 в порядку поділу спільного майна подружжя у приватну власність 4/5 ідеальних частки нежитлового приміщення магазину «Роман», загальною площею 349,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Виділено ОСОБА_4 в порядку спільного майна подружжя у приватну власність автомобіль Мерседес Бенц 230 Е, д.н.з НОМЕР_2.

Виділено ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя у приватну власність 1/5 ідеальну частну нежитлового приміщення магазину «Роман», загальною площею 349,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Виділено ОСОБА_2 в порядку спільного майна подружжя у приватну власність автомобіль Мерседес Бенц 320, д.н.з НОМЕР_4.

В задоволенні позову ОСОБА_4 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення магазину продтовари, загальною площею 30,3 кв.м. - відмовлено.

В порядку розподілу судових витрат стягнуто з ОСОБА_4 114,60 грн. судового збору, а з ОСОБА_2 3211,60 грн. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 17988грн. 16коп., визначених шляхом взаємозаліку грошової компенсації різниці виділеного майна та суми судових витрат в порядку розподілу таких.

На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що судом не застосовано позовну давність, яку вона у своїй заяві просила застосувати, оскільки позивачем пропущено трьохрічний строк звернення до суду і не подано заяви про поновлення такого строку.

Апелянт також вказує, що в 1999 році нею було придбано комерційне приміщення «Господарські товари» по вул. Коновальця, 3 в м. Галич за власні кошти для зайняття підприємницькою діяльністю. Згідно п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Відповідно до п. 29 цієї постанови, а також згідно положень ст.ст. 57,61 СК України, ст. 52 ЦК України, майно приватного підприємства чи фізичної особи-підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Так, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, право на майно зареєстроване в 2012 році, після розірвання шлюбу, а тому воно не є спільною власністю подружжя.

Також судом не дано належної оцінки поясненням свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які вказали, що нежитлове приміщення куплялось нею за кошти її батька.

Крім того, суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач не просив враховувати кредитні зобов'язання при визначенні спільного майна подружжя. Також апелянт не погоджується з розміром стягуваного з неї судового збору.

З цих підстав, рішення суду першої інстанції апелянт просить скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні апелянт та його представник доводи апеляційної скарги підтримали з мотивів поданих у апеляційній скарзі, просили про їх задоволення.

Позивач та його представник апеляційну скаргу заперечили, вважають її безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, яке просили залишити в силі.

Інші сторони в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про час й місце розгляду справи, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає цим вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно з ч.1 ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони за час спільного проживання в шлюбі, який розірвано 18.03.2009 року, набули наступне майно: приміщення магазину «Господарські товари», загальною площею 325 кв.м. за адресою АДРЕСА_1. У 2007 році здійснено реконструкцію зазначеного приміщення і рішенням виконкому Галицької міської ради від 23.07.2008 року визнано за ОСОБА_2 право власності на нежиле приміщення - торговий магазин загальною площею 379,6 кв.м. та видано на підставі даного рішення свідоцтво про право власності.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про поділ зазначеного майна та про виплату компенсації за перевищення вартості виділеного ОСОБА_2 майна на користь ОСОБА_4 в розмірі 17988грн. 16коп.

Проте колегія суддів не може повністю погодитись із таким висновком і вважає, що суд, правильно визначивши необхідність поділу спільно нажитого майна, невірно встановив та виділив його частки, неправильно встановив розмір грошової компенсації та судового збору.

Зі змісту пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року №11 вбачається, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст.372 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини і чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За змістом ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Судом першої інстанції на підставі зібраних по справі доказів правильно встановлено, що сторони за час проживання в шлюбі 1995 року по 2009 рік придбали нежитлові приміщення для зайняття підприємницькою діяльністю, вели спільний бізнес та здійснювали добудову приміщення, в результаті чого його площа збільшилась. Для здійснення добудови нежитлового приміщення позивач за згодою дружини отримав кредит під заставу.

Посилання апелянта на те, що спірне приміщення куплене нею за кошти її батька, а тому є її особистою власністю та що добудову здійснено нею особисто після припинення шлюбних відносин, не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами, натомість наявні в матеріалах справи письмові докази свідчать протилежне.

Колегія суддів також відхиляє посилання апелянта на пропуск позивачем строку позовної давності звернення до суду, оскільки такий не може рахуватись з часу розірвання шлюбу, а з часу коли особа дізналась про порушення її права.

Однак судом зроблено неправильні розрахунки, що призвело до безпідставного збільшення позивачу частки нежитлового приміщення із ? до 1/5 частини, неправильно встановив розмір грошової компенсації та судового збору.

Судом також встановлено, що за ОСОБА_4 зареєстровані автомобілі: Ауді А6 д.н.з. НОМЕР_6 - поставлено на облік 17.03.2007 року, знято з обліку 19.06.2013 року та Мерседес Бенц 230Е, д.н.з. НОМЕР_2 - поставлено на облік 15.10.2003 року; за ОСОБА_2 зареєстровані автомобілі: Тойота Селіка, д.н.з. НОМЕР_3 - поставлено на облік 21.05.2005 року, знято з обліку 20.02.2014 року та Мерседес Бенц 320, д.н.з. НОМЕР_4 - зареєстровано 23.06.2010 року, що підтверджується інформаційною довідкою відділення ДАІ Галицького РВ УМВС України в Івано-Франківській області №246 від 05.03.2014 року.

Як вбачається із розрахунку вартості автомобілів, автомобіль Ауді А-6 становить 80623грн., автомобіль марки Мерседес Бенц 230Е д.н.з. НОМЕР_7 становить 39855грн., автомобіль марки Тойота Селіка 1996 р.в. становить 58350грн. Автомобіль Мерседес Бенц 320, д.н.з. НОМЕР_4, що належить ОСОБА_2 - зареєстровано 23.06.2010 року і не відноситься до спільної сумісної власності подружжя. Отже вартість автомобілів, придбаних за час шлюбу становить 178828грн. (80623+39855+58350=178828).

Вартість нежитлового приміщення «Господарські товари», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 349,3кв.м. згідно висновку експерта складає 1196003грн. Вартість усього майна подружжя складає 1374831грн. (1196003+178828). При вартості нежитлового приміщення 1196003грн., ? (ідеальна частка) складатиме 598001,5грн. (1196003:2=598001,5). Отже ідеальна частка майна ОСОБА_4 становитиме 51,5% частки, вартістю 615941,54грн.( 1196003*51,5:100=615941,54), а ОСОБА_2, відповідно - 48,5% частки, вартістю 580061,46грн. (1196003*48,5:100=580061,46). З таким розподілом погодилась апелянт ОСОБА_2, долучивши до матеріалів справи письмове клопотання.

Встановлено, що ОСОБА_4 після розлучення сплачено 106432,25грн. заборгованості за кредитним договором, а ОСОБА_2 - 23961,56грн. Різниця сплачених кредитних коштів після розірвання шлюбу складає 82470грн. Вартість машин, що залишилась ОСОБА_4 складає 120478грн., а ОСОБА_2 - 58350грн. Із врахуванням виплаченої частки кредиту ОСОБА_4 в сумі 82470грн. та за мінусом вартості більшої його частки автомобілів на суму 62128грн., різниця складатиме 20322грн. (82470-62128=20322).

Як вбачається з договору купівлі продажу нежитлового приміщення магазину продтовари, загальною площею 30,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 13 серпня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, ОСОБА_2 отримала у покупця ОСОБА_6 88143грн. (т.1 а.с.101). Половина вартості від реалізації даного майна становитиме (88143:2=44071,5). Отже різниця у вартості виділеного сторонам майна складатиме 23749,50грн. (44071,5-20322=23749,50).

Також з ОСОБА_2 слід достягнути 3195,20грн. судового збору в дохід держави.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції в частині поділу спільного майна подружжя, стягнення грошової компенсації та судового збору і ухвалення в цій частині нового рішення. В решті рішення суду слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду від 22 липня 2014 року в частині поділу спільного майна подружжя скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 51,5% ідеальної частки нежитлового приміщення магазину «Роман», загальною площею 349,3 кв.м., вартістю 615941,54грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 48,5% ідеальної частки нежитлового приміщення магазину «Роман», загальною площею 349,3 кв.м., вартістю 580061,46грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Виділити ОСОБА_4 автомобіль марки «Ауді-6», 1996 року випуску д.н.з. НОМЕР_8 вартістю 80623грн. та автомобіль марки «Мерседес-Бенц» 230-Е «Універсал», 1991 року випуску д.н.з. НОМЕР_9 вартістю 39855грн.

Виділити ОСОБА_2 автомобіль марки «Тойота Селіка» 1994 року випуску д.н.з. НОМЕР_5 вартістю 58350грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 23749,50грн. різниці у вартості виділеного їм майна.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 3195,20грн. недосплаченого судового збору.

В решті рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Я.Ю. Ковалюк

Судді: Г.П. Мелінишин

А.І. Шишко