№ 2-а -37/2009

   ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  (Резолютивна частина)

22 січня   2009 року                                                                м.Маріуполь

      Іллічівський районний суд м. Маріуполя  Донецької області під головуванням судді  Ткаченко Т.Б. , при секретарі  Чудіної  Н.Г. , розглянув  в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1до Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району  Маріупольської міської ради

- про  визнання дії Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради щодо нарахування  і  виплати разової грошової допомоги до 05 травня неправомірною, стягнення недоотриманих сум разової допомоги до 05 травня за 2004 - 2008 роки згідно ст..13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх  соціального  захисту” ,

                                                               В С Т А Н О В И В:  

      Керуючись ст.11,17,18,19,99,159,160,163,167 КАС  України, Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-ХП від 22.10.1993р зі змінами та доповненнями,  суд,

                                                                  ПОСТАНОВИВ:

      Позов ОСОБА_1  до Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району  Маріупольської міської ради про  визнання дії Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради щодо нарахування  і  виплати разової грошової допомоги до 05 травня неправомірною, стягнення недоотриманих сум разової допомоги до 05 травня за 2004 - 2008 роки згідно ст..13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх  соціального  захисту” ,задовольнити частково.

     Визнати  дії Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради щодо  відмови нарахування  і  виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 05 травня  за 2008 рік  в розмірі 7 мінімальних пенсій за  віком неправомірними.

     Стягнути з Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району  Маріупольської міської ради  на користьОСОБА_1 недоотриману суму  разової  грошової  допомоги до 05 травня  за 2008 рік  в розмірі 3017 грн. за рахунок  коштів Державного бюджету України  за кодом  програмної класифікації видатків  2501150 „Щорічна  грошова допомога  ветеранів війни до 05 травня” з  реєстраційного рахунку НОМЕР_1 в У ДКУ  у  м.Маріуполі Донецькій області , НОМЕР_2, НОМЕР_3

      В решті позовних вимог  відмовити.    

       Заява  про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Іллічівський районний суд м.Маріуполя з одночасним  надсиланням  копії  апеляційної скарги особою , яка її подає, до  суду апеляційної інстанції.

      Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом  десяти днів  з дня її проголошення, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до ст.. 160 КАС України- з дня складання в повному обсязі.

     Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

      Апеляційна скарга  може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження .

     Суддя             

                                                                                                                     № 2-а -37/2009

   ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня   2009 року                                                                м.Маріуполь

      Іллічівський районний суд м. Маріуполя  Донецької області під головуванням судді  Ткаченко Т.Б. , при секретарі  Чудіної  Н.Г. , розглянув  в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1до Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району  Маріупольської міської ради

- про  визнання дії Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради щодо нарахування  і  виплати разової грошової допомоги до 05 травня неправомірною, стягнення недоотриманих сум разової допомоги до 05 травня за 2004 - 2008 роки згідно ст..13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх  соціального  захисту” ,

                                                               В С Т А Н О В И В:  

            В січні 2009 року  позивач звернувся з позовною заявою  до  Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району  Маріупольської міської ради  про  визнання дії Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради щодо нарахування  і  виплати разової грошової допомоги до 05 травня неправомірною, стягнення недоотриманих сум разової допомоги до 05 травня за 2004 - 2008 роки згідно ст..13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх  соціального  захисту”  в сумі 9043 грн.

            В судовому засіданні позивач свої вимоги  підтримав, просив визнати  дії відповідача щодо  нарахування і виплати  щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2004-2008 роки  неправомірною, стягнути недоотриману суму разової допомоги до 5 травня за 2004-2008 роки згідно ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх  соціального  захисту” в сумі 9043 грн. ,  в обґрунтування своїх вимог позивач пояснив, що  він являється  інвалідом 3-ї групи  внаслідок  захворювань, пов'язаних з участю  в ліквідації  наслідків аварії на ЧАЕС, згідно ст.7 Закону України „Про статус  ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” має статус інваліда війни,  і згідно ст. 13 вказаного Закону має право на отримання  щорічно до 5 травня грошову допомогу  в розмірі семи мінімальних  пенсій за віком. Разом з тим відповідач в 2004 році йому виплатив 130 грн., в 2005 - 2006 роках  по 270 грн.,  в 2007 р. - 300 грн., в 2008 р. - 350 грн., що не відповідає  вимогам Конституції України, Закону України  „Про статус ветеранів війни, гарантії їх  соціального  захисту”, так як відповідач відмовляючи йому в виплаті щорічної допомоги  в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, керується постановами КМУ та нормами Законів України про державний бюджет України на відповідні роки, які не відповідають вимогам Конституції України та спеціального закону „Про статус  ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Просив задовольнити його вимоги.

 Представник відповідача - Крамаренко О.Ю., діюча на підставі доручення від 22.01.2009 року в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснивши, що ОСОБА_1. дійсно є інвалідом 3 групи в наслідок Чорнобильської катастрофи, згідно Закону України „Про статус  ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” має статус інваліда війни і згідно ст. 13 вказаного Закону має право на отримання  щорічно до 5 травня грошової допомоги, але її розмір щороку встановлювався законами про державний бюджет України на відповідний рік, а в 2008 р. виплачено 350 грн., так як на підставі Закону України „Про державний бюджет України на 2008 р.” внесені зміни  в ст..13  Закону України „ Про статут ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”,  і визначено, що розмір разової грошової допомоги визначається КМУ в межах бюджетних призначень. Крім того, розмір мінімальної пенсії за віком, який визначається  відповідно до ст..28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в розмірі прожиткового  мінімуму для осіб, які втратили працездатність, застосовується   виключно для  визначення розмірів пенсій, призначених цім Законом, і  на випадок призначення разової грошової допомоги, застосовуватися не може. Рішення Конституційного Суду України  від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 і від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 , відповідно до яких де які  положення Законів України „Про Державний бюджет України на 2007 р.” та „Про Держаний бюджет на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визначені неконституційними, однак  згідно вказаних рішень,  відповідні положення Законів  втратили силу з дня їх ухвалення, а виплата разової грошової допомоги  призведена  у строк до 5 травня, в зв'язку з чим  на її виплату ці рішення не вплинули , просила  застосувати строк позовної давності і в за задоволенні позову відмовити.

     Суд,  вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

      Судом встановлено, що ОСОБА_1. є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській  атомній електростанції ,   інвалідом  3 групи  у наслідок захворювань, пов'язаних з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС про що пояснив в суді позивач, та не заперечував представник відповідача, а також підтверджується  посвідченням серіяНОМЕР_4 від 24.01.2001  року.

Відповідно до ч.5 ст. 13,  ст. 17 цього Закону позивач має право на отримання  щорічно до 5 травня разової грошової допомоги в розмірі  семи    мінімальних  пенсій за віком, фінансування витрат пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Ст.17-1  Закону України 3551-ХП від 22.10.1993 р.  встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону,   здійснюють органи праці та соціального захисту населення через  відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам , які не є пенсіонерами ,- за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 05 травня  мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року , в якому здійснюється  виплата допомоги.

             Згідно ст.28  Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-1У мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі  прожиткового мінімуму для осіб , які втратили працездатність , визначеного законом.

     Відповідно до ст..58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” для осіб які втратили працездатність  з 1 квітня встановлений  в розмірі 481 грн.         

     Таким чином, суд вважає, що відповідач повинен був виплатити позивачу щорічну одноразову грошову допомогу до 5 травня  в 2008 році в сумі 3367 грн. ( 481  грн. х 7) .

     Як встановлено судом в 2008 році відповідач виплатив позивачу у відповідності  до постанови КМУ від 12.03.2008 року № 183 „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується  в 2008 році відповідно  до Законів України „Про статус ветеранів  війни, гарантіях їх соціального захисту” та  „Про жертви нацистських переслідувань” в розмірі 350 грн., що підтверджується  листом УПСЗН  Іллічівського району Маріупольської міської ради від 11.11.2008 року № 08/2820.

     З оглядом на вказане,  суд вважає, що в 2008 році відповідач виплатив вказану щорічну допомогу в меншому розмірі, чим передбачено законом, його дії  є неправомірними і на користь позивача підлягає стягненню 3017 грн. ( 3367 грн. - 350 грн. = 3017 грн.).

     Суд вважає неправомірними доводи відповідача, а дії незаконними щодо сплати у  2008 році   меншого розміру вищевказаних виплат з посиланням на  норми Закону України № 107-У1  від 28.12.2007 року ”Про   Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” , постанову КМУ  № 183 від 12.03.2008 року  „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та  „Про жертви нацистських переслідувань” ,  якими встановлювався розмір таких виплат, ”  яка визначена для інвалідів 3 групи в розмірі 350 грн.,  оскільки ці норми не відповідають положенням Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а також Конституції України, що підтверджується  Рішенням Конституційного Суду України  № 10 рп/2008  від 22 травня 2008 року  по справі  щодо предмета та  змісту  закону  про Державний бюджет України.  

            Крім того, Закон України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” є спеціальним Законом, який визначає основні положення з реалізації конституційних прав громадян, які мають статус ветеранів війни, в тому числі основи їх соціального захисту.

Згідно ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені в Конституції, не є вичерпними. Вони гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обігу існуючих прав і свобод.

            Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

            В адміністративних справах про протиправність рішень, дій  чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.   

          Таким чином, суд вважає, що відповідач не довів правомірність виплати позивачу разової грошової допомоги до 05 травня в 2008 році  в розмірі, меншому ніж встановленому нормами Закону України № 3551-ХП 22.10.1993 року „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.      

            У частині стягнення  з відповідача  на користь позивача недоотриманої щорічної  одноразової  грошової допомоги до 05 травня  за 2004-2007 роки , суд вважає вимоги не підлягають задоволенню в цій частині з наступних підстав.

     У частині стягнення з відповідача на користь позивача недоотриманої щорічної одноразової  грошової допомоги до 5 травня  за 2005 -  2006 роки  в сумі 4297 грн.,  суд вважає вимоги позивача у цій частині необгрунтованими, оскільки норми „Про внесення змін до  Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік”  та деяких  інших законодавчих актів України”  від 25.03.2005 року № 2505- 1У та  Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року № 3235-1У , у частині встановлення розмірів виплати вказаної допомоги  та  зупинення дії Закону України регулюючого спірні правовідносини,   не були визнані  Конституційним судом  неконституційними.  

Судом встановлено , що у 2004, 2007 роках позивачу сплачувалася грошова  допомога до 05 травня  в меншому розмірі,  а саме в розмірі встановленому нормами  законів про Державний бюджет України за відповідні роки, про що в судовому засіданні пояснив позивач, та не заперечував представник відповідача,  які рішеннями Конституційного Суду України  у справі № 20-рп/2004 від 01 грудня 2004 року та у  справі  № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року  визнані неконституційними.

Однак , в  судовому засіданні  представник відповідача  заявив про застосування строків позовної давності.

Згідно ст.. 99 КАС України  , адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення строку звернення  до адміністративного суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З даним позовом позивач звернувся до суду  в січні 2009 року,  як вбачається з матеріалів справи, 07.11.2008 року позивач з вимогами про виплату щорічної одноразової  грошової допомоги до 05 травня, звертався до відповідача,  в чому йому було відмовлено, що підтверджується  листом відповідача № 08/2820 від 11.11.2008 року.

Таким чином,  суд вважає, що позивач пропустив строк звернення за захистом порушеного права в частині виплати вказаної допомоги за 2004 - 2007 роки, так як ця допомога виплачується до 05 травня , однак за  її зверненням особа може  звернутися до 30 вересня відповідного року.

Суд не може прийняти до уваги  пояснення позивача, що він не знав про положення норм Закону України від 22.10.1993 року № 3551-ХП   „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, так як вказаний закон   загальновідомий ,  діє з 1993 року, публікується в різних  виданнях, і останній мав можливість з ним ознайомитися  або проконсультуватися і своєчасно звернутися до суду за захистом своїх прав. 

           Керуючись ст.11,17,18,19,99,159,160,163,167 КАС  України, Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-ХП від 22.10.1993р зі змінами та доповненнями,  суд,

                                                                  ПОСТАНОВИВ:

      Позов ОСОБА_1  до Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району  Маріупольської міської ради про  визнання дії Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради щодо нарахування  і  виплати разової грошової допомоги до 05 травня неправомірною, стягнення недоотриманих сум разової допомоги до 05 травня за 2004 - 2008 роки згідно ст..13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх  соціального  захисту”  задовольнити частково.

     Визнати  дії Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради щодо  відмови нарахування  і  виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 05 травня  за 2008 рік  в розмірі 7 мінімальних пенсій за  віком неправомірними.

     Стягнути з Управління праці і соціального захисту населення Іллічівського району  Маріупольської міської ради  на користьОСОБА_1 недоотриману суму  разової  грошової  допомоги до 05 травня  за 2008 рік  в розмірі 3017 грн. за рахунок  коштів Державного бюджету України  за кодом  програмної класифікації видатків  2501150 „Щорічна  грошова допомога  ветеранів війни до 05 травня” з  реєстраційного рахунку НОМЕР_1 в У ДКУ  у  м.Маріуполі Донецькій області , НОМЕР_2, НОМЕР_3

      В решті позовних вимог  відмовити.    

       Заява  про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Іллічівський районний суд м.Маріуполя з одночасним  надсиланням  копії  апеляційної скарги особою , яка її подає, до  суду апеляційної інстанції.

      Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом  десяти днів  з дня її проголошення, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до ст.. 160 КАС України- з дня складання в повному обсязі.

     Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

      Апеляційна скарга  може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження .

     Суддя