Справа № 1-20/2009 року

ВИРОК
   ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

02 лютого 2009 року Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді – Лисенко М.Є.,

             при секретарі –Колодязній Л.М.,

             з участю прокурора – Кулініч В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Снігурівка кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця  та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою,   військовозобов’язаного,   ІНФОРМАЦІЯ_2 ,  раніше не судимого,

за ст. 164 ч. 1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення від  12 грудня 1997 року Снігурівського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , зобов’язаний до сплати аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку на утримання сина ОСОБА_2  – ІНФОРМАЦІЯ_3  на користь матері – ОСОБА_3 , аліменти в розмірі  1\4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% від відповідного віку дитини, починаючи з 02 грудня 1997 року і до повноліття.  З  червня 2008  року по  липень 2008 року   підсудний від сплати аліментів ухиляється, ніякої матеріальної допомоги неповнолітньому  сину   не надає, хоча працював та отримував заробітну плату в розмірі 1115 грн,89 коп. На попередження  відділу державної виконавчої служби Снігурівського районного управління юстиції  не реагує, станом на 24 грудня 2008 року заборгованість по сплаті аліментів становить 12 511 грн., 60 коп.  

Підсудний винним себе визнав повністю і пояснив, що дійсно його зобов’язано до сплати аліментів на утримання сина. У червні – липні 2008 року він працював у приватного підприємця, отримував заробітну плату, але аліменти не сплачував. На даний час вживає заходи до працевлаштування та погашення заборгованості по аліментам. Просив суд  слухати справу без дослідження доказів.

    На підставі ч.3 ст. 299 КПК України та згодою учасників процесу суд вважає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи оскільки вони ніким не оспорюються, а винність підсудного у вчиненні злочину підтверджена, окрім його особистих зізнань, доказами, вказаними в обвинувальному висновку.

Суд кваліфікує дії підсудного за ст. 164 ч.1 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину,  вчинено злочин невеликої тяжкості, особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно,  першу судимість,  визнання вини і розкаяння.

Обставин, що обтяжують відповідальність суд не вбачає.

Враховуючи викладене, суд призначає покарання підсудному у вигляді громадських робіт, яке на думку суду, є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України суд ,                                                

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1  визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст.164 ч.1 КК України і призначити покарання у вигляді 100 (сто) годин громадських робіт.

До вступу вироку в законну силу обрати засудженому запобіжний захід – підписка  про невиїзд з постійного місця проживання.

На вирок може бути подана апеляція до Миколаївського апеляційного суду, через місцевий суд, протягом 15 днів.

СУДДЯ