Справа № 2-437/2008

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2008 року

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого     -        Джабурія О.В.

при секретарі     -        Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ОСОБА_4 про стягнення боргу

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом про стягнення с відповідача - ОСОБА_3 ОСОБА_4 суми боргу у розмірі 602 400 (шістсот дві тисячі чотириста) гривень, а також судових витрат.

Позивач вказує, що 19 березня 2007 року, вона надала відповідачу ОСОБА_3 ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 120000 (сто двадцять тисяч) доларів США. 23 березня 2007 року, позивачка звернулась з вимогою до відповідача, про повернення боргу, але відповідач відмовився від повернення зазначених вище грошових коштів, після чого вона звернулась до суду з позовом.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги. Представник відповідача, а також сам відповідач - ОСОБА_3 ОСОБА_4 заперечують проти позову та стверджують, що фактично відповідач отримав у позивача в борг 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень, а не доларів, як стверджує позивач та його представник.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, відповідача, допитав свідків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково.

Судом встановлені такі факти на відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що обґрунтування вимог, представник позивача представив суду копію розписки написаної арабською мовою (а.с. 37), її оригінал який був досліджений в судовому засіданні та нотаріально посвідчений переклад розписки, (а.с. 7) згідно якої ОСОБА_5 Єль ОСОБА_3 нібито отримав від ОСОБА_2 120000 (сто двадцять тисяч) доларів США. Однак представник відповідача надав суду також нотаріально посвідчений переклад тієї розписки (а.с. 31) у якому не вказується валюта зобов'язання, а тільки сума - 120 000 (сто двадцять тисяч). Обидві розписки були перекладені різними перекладачами.

У судовому засіданні у якості свідків були допитані перекладачі с арабської - ОСОБА_6 Даніель, ОСОБА_1, ОСОБА_7 Самуєль, Нахаль ОСОБА_8. Усі допитані перекладачі вказали, що значок який стоїть після цифр 120 000 у оригіналу розписки не є значком який позначає долари США, й у тій же час не позначає якусь іншу валюту світу.

Допитаний у якості свідка перекладач с арабської - ОСОБА_6 Даніель, вказав, що він вважає значок, який стоїть після цифр 120 000, знаком який має значити долари США, однак на питання суду пояснити на чому обсновується такий висновок, не зміг цього пояснити, вказавши що це його власна думка, й що він робить таке припущення. Відповідно, таке припущення перекладач ОСОБА_6 Даніель зробив, коли перекладав текст розписки з арабської на російську мову. На питання головуючого, що до його присутності саме у той момент коли передавались гроші, ОСОБА_6 Даніель відповів, що він не був присутній при цьому.

Відповідач - ОСОБА_5 Єль ОСОБА_3, пояснив у судовому засіданні, що він отримав 120 000 гривень, й укладаючи спірну розписку мав на увазі національну валюту України. Згідно ст. 524 ЦК України, зобов'язання повинно бути виражено у грошовий одиниці України, тобто у гривні, а сторони можуть визнати грошовий еквівалент зобов'язання в іншої іноземній валюті.

Допитаний у якості свідка, ОСОБА_9 ОСОБА_5, розповів суду, що в той день, коли позивачка передавала гроші відповідачу, він був у офісі відповідача й коли гроші були фактично отримані, ОСОБА_5 Єль ОСОБА_9 запросив його до кімнати де вони спілкувались з ОСОБА_2 та попросив його перерахувати гроші отримані від ОСОБА_2. ОСОБА_9

2

ОСОБА_10 зробив це, й стверджує, що відповідач отримав від позивачки 120 000 гривен. Крім позивачки та відповідача по справі у кімнаті більш ні кого не було.

Суд не приймає до уваги показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12А, які стверджують, що вони були присутні колі ОСОБА_2 передавала гроші відповідачу, оскільки це суперечить матеріалам справи й поясненням сторін, письмовим доказам.

Як вбачається з показань ОСОБА_11 та ОСОБА_12А гроші передавались двома сумами по 60 000 доларів США й кожний з свідків був присутній при одної з таких передач окремо. Тобто ОСОБА_11 був присутній з ОСОБА_2 в один час, а ОСОБА_12 у другий. Однак розписка написана тільки одна й суд вважає, що особа яка отримує 60 000 доларів, не буде писати розписку про фактичне отримання 120 000 доларів, тоді як друга частина суми ще тільки буде передана у подальшому. Свідок ОСОБА_9 ОСОБА_10 також вказує, що жодної іншої особи не було присутнє коли відповідач отримував гроші.

У якості доказу отримання відповідачем саме 120 000 (сто двадцять тисяч) доларів США, представник позивача, надав суду копію кредитного договору № 7-219/ПС-11/06 від 27 листопада 2006 року (а.с. 55). згідно якого позивачка - ОСОБА_2 отримала у ТОВ „Український промисловий банк" 260 000 (двісті шістдесят тисяч) доларів США. Однак суд вважає, що факт отримання позивачкою вказаних коштів ні є доказом, що саме ці кошті були надані відповідачу.

Після отримання ОСОБА_2 кредиту, до того моменту, коли відповідач отримав гроші у борг пройшло майже чотири місяця. Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншої стороні (позичальнику) грошові кошті або інші речі, які визнаються родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість того ж роду й такої якості. Тобто при поверненні кредиту божник має повернути таку ж кількість грошей у тій же валюти, а не гроші яки мають індивідуальні ознаки. Таким чином, не має причинного зв'язку між отриманням грошей у кредит позивачкою та обов'язковості отримання саме цих грошей відповідачем по справі.

На підставі наведеного суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково в сумі 120 000 грн.

Задовольняючи частково позов, суд стягує з відповідача державного мита у сумі 1200 гривень, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Витрати на правову допомогу позивачу суд стягує у розмірі 1000 гривень, згідно додатку до Постанови КМУ України № 590 від 27 квітня 2006 р. «Про граничні розміри компенсації витрат пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави». Відповідно вимогам частини 2 ст. 84 ЦПК України, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Згідно п. 2 розділу Х1 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України, частина 2 ст. 84 ЦПК України, набирає чинності з моменту набрання чинності відповідним законом. До цього часу граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Керуючись 10,15, 57,60, 208-210,212-215,218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ОСОБА_4 про стягнення боргу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 120 000 грн. боргу, судові витрати 1200 грн. судового збору, 30 грн. витрати та інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн., а всього 122 230 (сто двадцять дві тисячі двісті тридцять) грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд м. Одеси, шляхом подачі заяви про його апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення і подачі апеляційної скарги, протягом 20-ті днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.