ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" жовтня 2014 р.Справа № 922/4826/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калантай М.В.
при секретарі судового засідання Дем'яновій Є.Є.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" м. Харків
до за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління праці та соціальних питань Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради м. Харків Департаменту бюджету і фінансів Харківської міської ради м. Харків Управління державної казначейської служби України у м. Харкові ГУ ДКСУ у Харківській області м. Харків
про стягнення коштів 453 912,32грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Пушкарьов І.О. - довіреність
від відповідача: Пахомова Л.Є. - довіреність
від 3-х осіб: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз" м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Управління праці та соціальних питань Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про стягнення 449788,19 грн. (з урахуванням уточнення позовних вимог) заборгованості з компенсації витрат позивача за надані протягом 2010-2012 років окремим категоріям громадян м. Харкова знижки з оплати за газ.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на наявність у нього зобов'язань перед позивачем здійснювати відшкодування витрат за надання пільг, наданих громадянам м. Харкова, лише в межах відповідних бюджетних асигнувань, передбачених міською радою в міському бюджеті на відповідний рік, а не в повному обсязі.
Рішенням господарського суду Харківської області від 03.02.2014р., яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2014р., у задоволенні позову відмовлено. Зазначене рішення скасовано постановою Вищого господарського суду України від 07.07.2014 року та справу направлено на новий розгляд.
У відповідності до статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Господарський суд Харківської області під час нового розгляду справи залучив до участі в ній третіх сторін без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Департамент бюджету і фінансів Харківської міської ради м. Харків та Управління державної казначейської служби України у м. Харкові ГУ ДКСУ у Харківській області м. Харків.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Департамент бюджету і фінансів Харківської міської ради м. Харків, проти задоволення позову заперечує, стверджує про те, що у відповідності до приписів Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань, встановлених рішенням про місцевий бюджет, не вважаються бюджетними зобов'язаннями та не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Управління державної казначейської служби України у м. Харкові ГУ ДКСУ у Харківській області м. Харків, звернулась з клопотанням про розгляд даної справи без участі її представника, щодо суті позову своїх пояснень не надала.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив.
У відповідності до пункту 22 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування.
Як вбачається із матеріалів справи рішенням 10 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.12.2006р. №253/06 затверджена "Програма сприяння безпечній життєдіяльності у сфері соціального захисту населення м. Харкова на 2007-2010 роки", а рішенням 2 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 22.12.2010р. №58/10 - "Програма сприяння безпечній життєдіяльності у сфері соціального захисту населення м. Харкова на 2011-2012 роки" (далі - Програми), якими встановлено додаткові соціальні гарантії (пільги) окремим категоріям громадян міста щодо оплати житлово-комунальних послуг, у тому числі послуг з газопостачання, шляхом перерахування грошової компенсації підприємства - надавачам послуг в порядку, передбаченому вказаними Програмами.
Таким чином дані програми є саме місцевими програмами соціального захисту населення.
За затвердженими Програмами додаткові соціальні гарантії окремим соціальним категоріям громадян міста за послуги надають підприємства-надавачі як комунальної, так і не комунальної власності міста на підставі тарифів, затверджених (узгоджених) міськвиконкомом за місцем реєстрації пільговиків.
Рішеннями Харківської міської ради про затвердження міського бюджету на 2010, 2011 та 2012 роки передбачалися видатки на виконання вищезазначених Програм. Крім того, рішеннями Харківської міської ради затверджувались кошториси витрат на виконання відповідних Програм. Додатками до рішень міської ради "Про затвердження "Програми сприяння безпечній життєдіяльності у сфері соціального захисту населення м. Харкова на 2007-2010 роки" та "Програми сприяння безпечній життєдіяльності у сфері соціального захисту населення м. Харкова на 2011-2012 роки" розроблені Положення про порядок надання додаткових соціальних гарантій за користування житлово-комунальними послугами окремим соціальним категоріям громадян міста (далі - Положення).
Компенсація підприємствам - надавачам послуг за рахунок коштів міського бюджету за надані додаткові соціальні гарантії здійснюється в межах витрат, передбачених кошторисом на виконання Програм.
На виконання затверджених Програм позивачем надавались знижки по оплаті за газ окремим категоріям громадян м. Харкова. Щомісяця сторонами проводилась звірка розрахунків за надані додаткові соціальні гарантії та підписувався відповідний акт звірки - форма №3-пільга, як це передбачено Положенням.
Відповідач здійснює перерахування певної суми на розрахунковий рахунок підприємств згідно з наданими ними запитами в межах бюджетних призначень, встановлених рішенням Харківської міської ради в міському бюджеті на відповідних рік.
Тобто визначаються зобов'язання лише на суму, яка передбачена в міському бюджеті на певний рік.
Положенням чи іншими нормативними документами не визначений конкретний строк виконання зобов'язань з перерахування коштів позивачем на рахунок позивача. Крім того, також не визначено механізму відшкодування розпорядником бюджетних коштів сум за надані додаткові соціальні гарантії, заявлені підприємством-надавачем послуг, понад ті суми, що передбачені міським бюджетом.
Відповідачем до матеріалів справи надана інформація щодо нарахування додаткових соціальних гарантій на послуги газопостачання та відшкодування витрат ПАТ "Харківміськгаз" за 2010-2012 роки, із якої вбачаються суми нарахування та профінансовані суми наданих послуг.
Затвердженими кошторисами на 2010 та 2011 роки на витрати за Програмами було передбачено 596800 грн. та 179117грн. відповідно.
Із матеріалів справи вбачається, що місцевим бюджетом були затверджені кошториси витрат на фінансування Програм, виходячи з фінансових можливостей цього бюджету. Суми прийнятих бюджетних зобов'язань відображені в підписаних сторонами актах звірки. Тобто позивачу були відомі обсяги сум бюджетних зобов'язань, зареєстрованих відповідачем в казначейській службі, на виконання яких позивачем надавалися знижки.
Як вбачається із наданих до матеріалів справи доказів, заявлена позивачем сума до стягнення перевищує пропорційну частину суми, що передбачена у відповідних Програмах на всі види соціальних витрат за рахунок коштів бюджету м. Харкова.
За приписами статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Зобов'язання, взяті розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань є недійсними і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість.
Згідно зі статтею 2 Бюджетного кодексу України субвенції - це міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції. Міжбюджетні трансферти - кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Таким чином субвенція - кошти, що передаються між бюджетами, а не з бюджету до підприємства.
З огляду на наведене, до даних правовідносин не можуть бути застосовані норми чинного законодавства, що регулюють надання субвенцій, зокрема, Постанова Кабінету Міністрів України № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету".
Крім того, пунктом 2 даної Постанови КМУ №256 передбачено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
При цьому в силу пп. "б" п. 3 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України видатки на місцеві програми соціального захисту окремих категорій населення належать до видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.
Тобто ст. 91 Бюджетного кодексу України встановлює перелік видів видатків на програми місцевого значення, які здійснюються з місцевих бюджетів відповідно до п. 3 ч.1 ст. 82 та ч. 2 ст. 83 цього Кодексу, згідно з ч. 7 ст. 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначаються як видатки, пов'язані з виконанням власних повноважень місцевого самоврядування та фінансуються за рахунок доходів, визначених ст. 69 названого Кодексу.
Врахування висновків, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України", не може бути застосовані при вирішенні даного спору, оскільки в названій справі йдеться про бюджетні кошти саме Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 06.10.2014 р.
Рішення може бути оскаржене у встановленому законодавством порядку.
Суддя М.В. Калантай