ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2014 року Справа № 876/4029/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Баранкевич А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області та Публічного акціонерного товариства «Родон» на постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року у справі №813/3260/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Родон» до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень рішень,-

В С Т А Н О В И В :

24.10.2013р. Публічне акціонерне товариство «Родон» (далі-Товариство) звернулося з адміністративним позовом в суд до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі-ДПІ), просило скасувати податкові повідомлення-рішення №0009751701, №0000642201 від 04.07.2013р. та №8391/10/09-15-22-01-47/10744, №8387/10/09-15-22-01-47/10743 від 14.10.2013р.

Постановою Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ за №8391/10/09-15-22-01-47/10744 від 14.10.2013р. в частині нарахування податку за землю за період 2010 року в розмірі 322 448,95грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 257 959,15грн. та 64 489,80грн. штрафних санкцій; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ за №8387/10/09-15-22-01-47/10743 від 14.10.2013р. в частині нарахування податку за землю за період 2010 року в розмірі 8 355,52 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 6 684,42грн. та 1671,10грн. штрафних санкцій; в решті позовних вимог відмовлено; стягнуто з Товариства судовий збір в сумі 2929,43грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Державна податкова інспекція у м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області та Публічне акціонерне товариство «Родон» оскаржили його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ДПІ просить постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року скасувати в частині задоволення позову та в позові Товариству відмовити повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ВАС України по справі №2а-1965/2009 задовольняючи позов зробив висновок про те, що оскільки грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, який вноситься до держбюджету і формує його доходну частину, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неправомірність рішення Івано-Франківської міської ради в частині введення в дію нової грошової оцінки в середині бюджетного року, та вважав, що така могла бути введена в дію не раніше 01.01.2010р. Окрім того, оскільки ВАСУ в даному рішенні не визначив момент втрати чинності п.2 рішення XXIX сесії V скликання Івано-Франківської міської ради від 10.07.2008р. «Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківська», то вказаний пункт втратив чинність 22.12.2010р. Таким чином, посилання Товариства на визнання незаконним п.2 вищезгаданого рішення є безпідставним, оскільки не породжує жодних правових наслідків та не обмежує компетенцію податкового органу щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В апеляційній скарзі Товариство просить постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року скасувати в частині відмови в позові та позов Товариства задовольнити повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскільки на відповідача покладено контроль за стягненням платежів з податку з доходів фізичних осіб (далі-ПДФО), то на підставі проведених перевірок господарської діяльності Товариства у 2004 та у 2005 роках та встановивши суму заборгованості по ПДФО, яка є предметом оскарження в податковому повідомленні-рішенні №0009751701 від 04.07.2013р., податковий орган був наділений повноваженнями щодо стягнення сум заборгованості, чого не здійснив, а тому прийняття спірного рішення про донарахування сум ПДФО у 2013 році, які виникли у 2005 році є протиправним. Щодо донарахування плати за землю зазначило, що оскільки п.2 вищезгаданого рішення від 10.07.2008р. визнано незаконним в судовому поряду в цілому, питання втрати чинності старою оцінкою і введення в дію нової залишилось взагалі не врегульованим. Щодо опублікування в газеті «Західний кур'єр» 13-19 січня 2011 року спірного рішення з п.2, який в судовому порядку визнаний незаконним зазначили, що його оприлюднення не породжує жодних прав та обов'язків для платників плати за землю. Окрім того, судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що питання орендної плати за земельні ділянки на суму 97 107,79 грн. вже було предметом розгляду господарським судом та 25.12.2012р. прийнято рішення про стягнення цієї суми з Товариства, а тому на момент проведення перевірки такої не існувало, що спричинило подвійне нарахування.

В судовому засіданні представник Товариства просив апеляційну скаргу Товариства задовольнити, а апеляційну скаргу ДПІ відхилити. Представник ДПІ просив апеляційну скаргу ДПІ задовольнити, а апеляційну скаргу Товариства відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційних скарг в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що в задоволенні апеляційної скарги ДПІ слід відмовити, а апеляційну скаргу Товариства слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., результати якої викладені в акті №111/22-3/14313518 від 14.06.2013 року, якою встановлені порушення: ст.ст. 14, 17 та 20 Закону України «Про плату за землю» №2535-ХІІ від 03.07.1992р. (далі-Закон №2535), п. 5 «Порядку подання податкового розрахунку земельного податку», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 26.10.2001р. №434 та пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000р. (далі-Закон №2181), п.46.5 ст. 46, пп. 271, п.271.2 ст.271, п. 274.1 ст. 274, п. 275.3 ст. 275, п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010р. (далі-ПК України); п.п.288.1 - 288.3, 288.5 ст.288 ПК України, в результаті чого встановлено заниження орендної плати на землю в сумі 148 944,69 грн., в тому числі за жовтень - грудень 2011 року 24 536,13грн., за 2012 рік - 124 408,56 грн. та завищення податку за землю в сумі 106 727,44 грн., в тому числі за жовтень - грудень 2011 року 7 861,85 грн. та за 2012 рік - 98 865,59 грн.; ст.8, ст.16, п.17.1 ст.17, п.19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-VІ від 22.05.2003р. (далі-Закон №889) та п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176, п. 171.2 ст.171 ПК України, в результаті чого сума податкового боргу з ПДФО за даними перевірки складає 386 000,98 грн.; за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб нараховано пеню в сумі 13 555,38 грн.; порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (у формі №1ДФ за І кв. 2011 року не відображено суму податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб за минулі періоди, який станом на 01.01.2011 року становив 390214,74 грн.).

На підставі акта перевірки, як це встановлено судом першої інстанції, 04.07.2013р. ДПІ прийняло податкові повідомлення - рішення: №0000652201 на суму 458 144,76грн. основного платежу і 139 420,60грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0000662201 на суму 18 425,9 грн. основного платежу і 4 606,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0000642201 на суму 148 944,69грн. основного платежу і 37 576,25грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0009751701 на суму 387 226,98 грн. основного платежу і 12 500,24 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями Товариством подано скаргу вих. №855 від 15.07.2013р. до Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, за результатами якої 11.09.2013р. прийнято рішення №724/10/09-19-10-0219/202/526 про залишення без змін податкових повідомлень-рішень №0000642201 та №0009751701; податкове повідомлення-рішення №0000652201 скасовано в частині застосованої штрафної санкції в сумі 27 597,95 грн. та збільшено за основним платежем на 86 793,35 грн. та №0000662201 скасовано в частині застосованої штрафної санкції в сумі 1 434,25 грн. та збільшено за основним платежем на 259,49 грн.

За наслідком апеляційного узгодження 14.10.2013р. ДПІ прийнято податкове повідомлення рішення №8391/10/09-15-22-01-47/10744 на суму 544 938,10 грн. основного платежу і 111 822,65 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та податкове повідомлення-рішення №8387/10/09-15-22-01-47/10743 на суму 18 685,45 грн. основного платежу і 3 172,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), які за наслідком подання 19.09.2013р. Товариством скарги до Міністерства доходів і зборів України 08.10.2013р. рішенням №12689/6/99-99-10-01-15 залишено без змін, не погодився з якими позивач оскарживши їх до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0009751701 від 04.07.2013р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників, колегія суддів висновки суду першої інстанції вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Згідно розділу 3.5.1 акта перевірки кредитовий залишок ПДФО по даних бухгалтерського обліку Товариства станом на 01.01.2010р. складав 392 997,67грн. В період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р. позивачем нараховано податку в сумі 118 034,31 грн. та перераховано до бюджету 123 120,18грн. Кредитовий залишок податку за даними перевірки станом на 31.12.2012р. складає 387 911,80грн., в тому числі 387 226,98грн. податкового боргу: за періоди до 2010 року 269 877,49грн., за 2010 рік - 49 194,57 грн., за 2011 рік - 46 951,43грн., за січень - листопад 2012 року - 21 303,49грн. За період з 01.01.2013р. по 14.06.2013р. Товариством сплачено 1 226,00грн. податку, в т.ч. за січень 2013 року - 685,00грн., квітень 2013 року - 541,00 грн. Таким чином, сума податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб з врахуванням сплати становить 386 000,98 грн.

Враховуючи спірні правовідносини та період виникнення боргу зі сплати ПДФО слід зазначити, що порядок нарахування і сплати даного платежу до 01.01.2011р. визначав Закон №889 чинний з 01.01.2004р. по 31.12.2010р., а з 01.01.2011р. спірні правовідносини врегульовані ПК України.

Згідно з пунктом 1.15 статті 1 Закону № 889 податковий агент (юридична особа) зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

У підпунктах 16.3.4 та 16.3.5 пункту 16.3 статті 16 Закону №889 зазначено, що контроль за правильністю та своєчасністю сплати податку здійснює податковий орган за місцезнаходженням юридичної особи або її уповноваженого підрозділу. Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

За змістом пункту 17.2 статті 17 Закону №889 особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є, зокрема, податковий агент.

Відповідно до пункту 19.2 статті 19 Закону №889 особи, які згідно із цим Законом мають статус податкового агента, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування.

Статтею 20 Закону №889 передбачена відповідальність за порушення норм зазначеного Закону. За змістом цієї норми фінансово відповідальними за порушення норм Закону №889 при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом як податкові агенти, є такі особи. Крім того, особою, відповідальною за погашення податкового зобов'язання або податкового боргу, є, зокрема, податковий агент.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону №2181 визначено, що податковим боргом є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене в установлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

У пункті 5.1 статті 5 Закону №2181 зазначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону №2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів зазначає, що податкове зобов'язання платника податку, в тому числі зі сплати податку з доходів фізичних осіб, самостійно визначене у поданих до податкового органу податкових деклараціях і не сплачене до бюджету, є податковим боргом, який може бути примусово стягнутий податковим органом за рішенням суду.

Винесення податкового рішення-повідомлення в цьому випадку законодавством не вимагалося. За змістом пункту 6.1 статті 6 Закону №2181 винесення податкового повідомлення вимагалося у разі, коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону.

Дана позиція викладена в Постанові ВСУ від 10 червня 2014 року у справі за позовом державної податкової інспекції в Ічнянському районі Чернігівської області до закритого сільськогосподарського акціонерного товариства «Імені О.М. Агеєва» стягнення заборгованості зі сплати податку з доходів фізичних осіб.

Як це передбачено п.101.1 ПК України, списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Згідно п.101.2.3 ПК України, під терміном «безнадійний» розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Згідно п.102.1 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як вбачається з поданих до податкового органу Відомостей про нараховані та виплачені фізичним особам суми доходів і суми отриманих з них податків за 2003 рік та поданих починаючи з 2004 року Податкових розрахунків по спірному податку (форма №1 ДФ), в таких Товариство зазначало про утриманий з доходу податок, який не перераховано або ж перераховано в меншому розмірі до бюджету.

Згідно акта перевірки Товариства від 24.02.2004р. №190/24-1/14313518 вбачається, що податковий орган перевіряючи період з 01.12.2000р. по 30.06.2003р. встановив, що за обревізований період встановлено заборгованість по заробітній платі та по ПДФО по філіях Товариства у зв'язку з їх ліквідацією на загальну суму податку 319 436,72грн. Залишок прибуткового податку з громадян станом на 30.09.2003р. складає 407 582,25грн. в т.ч. податковий борг 323 320,17грн., що є порушенням Декрету Кабміну №13-92 від 26.12.1992р. та Закону №2181.

Окрім того, за наслідком проведеної перевірки Товариства за період з 01.07.2003р. по 31.03.2005р., результати якої викладено в акті перевірки від 11.07.2005р. №504/23-6/14313518, податковим органом встановлено, що кредитовий залишок по прибутковому податку згідно акта попередньої перевірки станом на 01.10.2003р. становить 407 582,25грн. в т.ч. податковий борг 323 320,17грн. В період з 01.10.2003р. по 01.07.2005р. нараховано податку в сумі 64 888,84грн., перераховано до бюджету 64 747,18грн. Кредитовий залишок прибуткового податку станом на 01.07.2005р. складає 407 723,91грн. в тому числі податковий борг 406 795,89грн., який виник в результаті неперерахування ПДФО в бюджет в установлений термін, що є підставою нарахування пені в розмірі 45 342,96грн.

Встановлені податковим органом факт несплати ПДФО до бюджету був підставою для звернення з позовом до суду про його стягнення, що не зреалізовано останнім.

Як вбачається з Податкових розрахунків форми №1 ДФ за період 2006-2010 років, які подавались до ДПІ, Товариством нараховані суми утриманого прибуткового податку перераховувались до бюджету.

Таким чином, подаючи до податкового органу Відомості про нараховані та виплачені фізичним особам суми доходів і суми отриманих з них податків за 2003 рік та подаючи починаючи з 2004 року Податкові розрахунки по спірному податку (форма №1 ДФ), Товариство самостійно визначало податкове зобов'язання з ПДФО, а тому з врахуванням встановлених актами перевірок від 24.02.2004р. №190/24-1/14313518 та від 11.07.2005р. №504/23-6/14313518 факту несплати до бюджету податкового боргу з ПДФО станом на 01.05.2005р. в сумі 407 723,91грн. який до 01.01.2011р. Товариством був частково сплачений, встановлену заборгованість по ПДФО згідно даних бухгалтерського обліку Товариства, яка станом на 01.01.2010р. складала 392 997,67грн., враховуючи приписи п.101.1 ПК України така є безнадійним податковим боргом, що є наслідком вважати, що податковий орган протиправно визначив суму грошового зобов'язання, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом та застосував штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Щодо податкових повідомлень-рішень №8391/10/09-15-22-01-47/10744 та №8387/10/09-15-22-01-47/10743 від 14.10.2013 року, якими Товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб та висновків суду першої інстанції щодо правомірності їх прийняття, то колегія суддів з такими погоджується виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 2 Закону №2535 встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно до приписів статей 14, 17, 20 Закону №2535, платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно частини 3 статті 201 Земельного кодексу України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.

Відповідно до п. 269.1. ст. 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Згідно пп. 271.1.1. п.271.1 ст.271 ПК України, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом. Порядок обчислення та строки плати за землю визначені ст.ст. 286, 287 ПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що в користуванні Товариства знаходяться земельні ділянки на території Івано-Франківської міської ради та Вовчинецької сільської ради: розділ 3.5.6. Акта №111/22-3/14313518 від 14.06.2013р.; договір оренди землі від 01.03.2011р.; державний акт на право постійного користування землею від 13.05.1996р. із змінами в землекористуванні; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; податкові декларації з плати за землю.

З матеріалів справи вбачається, що 10.07.2008р. пунктом 1 рішення ХХІХ сесії V скликання Івано-Франківської міської ради «Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківська» затверджено матеріали нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківськ станом на 01.01.2007р. виконані Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст «Діпромісто» (м.Київ). Пунктом 2 цього рішення нормативну грошову оцінку земель міста зазначену в п. 1 даного рішення, введено в дію з дати прийняття цього рішення. На підставі рішення затверджено нормативну грошову оцінку земель міста, яка в подальшому і стала мотивом виникнення спірних правовідносин між учасниками спору.

Не погоджуючись із п.2 рішення Івано-Франківської міської ради Товариство звернулося до Івано-Франківського міського суду, який постановою від 14.12.2009р. задовольнив позов ПАТ «Родон» та інших позивачів до Івано-Франківської міської ради та визнав незаконним пункт 2 рішення Івано-Франківської міської ради від 10 липня 2008 року «Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківська». Дана постанова залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.12.2010р.

В силу приписів ч. 5 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення ради набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень в дію.

Судом першої інстанції встановлено, що з врахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.12.2010р., рішення ХХІХ сесії V скликання Івано-Франківської міської ради від 10 липня 2008 року «Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківська» оприлюднено в газеті «Західний кур'єр» від 13-19 січня 2011 року №2 (1263), отже в силу приписів ч.5 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», таке набрало чинності з дня його офіційного оприлюднення.

Отже, Товариство зобов'язано було при розрахунку грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб з січня 2011 року застосовувати нормативну грошову оцінку земель, яка затверджена пунктом 1 рішення ХХІХ сесії V скликання Івано-Франківської міської ради «Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківська», однак застосовувало таку лише з 01.01.2012р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом правомірно визначено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб за період 2011 року та протиправно донараховані такі зобов'язання за липень-грудень 2010 року: згідно матеріалів справи та відповідно до розрахунку розміру фінансових санкцій за липень-грудень 2010 року податковим органом протиправно визначено грошове зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб по Івано-Франківській міській раді (податкове повідомлення-рішення №8391/10/09-15-22-01-47/10744 від 14.10.2013р.) в розмірі 257 959,15 грн. і 64 489,80 грн. штрафних санкцій та по Вовчинецькій сільській раді (податкове повідомлення-рішення №8387/10/09-15-22-01-47/10743 від 14.10.2013р.) - 6 684,42 грн. за основним платежем і 1 671,10 грн. штрафних санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції заперечуючи твердження позивача про застосування нової нормативної грошової оцінки земель з 01.01.2012р. з врахуванням рішення Івано-Франківської міської ради шостого демократичного скликання від 25.06.2011р. №248-Х/І «Про внесення змін до рішення сесії міської ради від 10.07.2008р. «Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель м. Івано-Франківська», оскільки даним рішення не скасовано рішення ХХІХ сесії V скликання Івано-Франківської міської ради «Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківська», а лише внесені зміни до нього, та яке діє з 01.01.2012р., як це зазначено в п. 2 даного рішення.

Щодо періоду введення в дію нової нормативної грошової оцінки земель, то Законом №4834-VI від 24.05.2012р. ст. 271 ПК України доповнено пп. 271.2., яка визначає порядок введення нової нормативної грошової оцінки земель.

В свою чергу, в постанові Верховного Суду України від 9 квітня 2013 року зазначено, що нормативна грошова оцінка як економічна та правова категорія є динамічною, залежить від ряду факторів суб'єктивного та об'єктивного характеру і може змінюватися протягом бюджетного періоду.

Щодо податкового повідомлення - рішення № 0000642201 від 04.07.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб, то колегія суддів з висновками суду першої інстанції щодо правомірністю його прийняття частково не погоджується виходячи з наступного.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України. Справляння плати за землю - ПК України відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 якого, плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

Згідно ст. 270 Податкового Кодексу України зазначено, що об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Законом України «Про оренду землі» від 06.10.1998р. №161 з наступними змінами (далі-Закон №161) регулюються орендні відносини, статтею 1 якого визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону №161, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно п. 289.1 ст. 289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Наведені норми ПК України кореспондуються з положеннями Закону №161, відповідно до статті 15 якого, істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру. При цьому, згідно зі статтею 21 вказаного Закону, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

Згідно рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.10.2012р., яке залишено в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.02.2013р. по справі №5010/1230/2012-П-13/79 між Вовчинецькою сільською радою (Орендодавець) та АТВТ «Родон» (Орендар) 01.03.2011р. укладено договір оренди землі, який 21.10.2011р. зареєстровано в Управлінні Держкомзему у м. Івано-Франківську за №261010004000244. В оренду передано земельну ділянку площею 2,2616 га, у тому числі під проїздами, проходами, площадками за кадастровим номером земельної ділянки: 2610190501090030114.

Суд апеляційної інстанції господарської юрисдикції встановив, що в порушення договірних зобов'язань Товариство вчасно не вносило орендні платежі за користування об'єктом оренди у строки визначені договором, що призвело до утворення у останнього заборгованості в розмірі 97 107,79 грн. за період з 01.10.2011р. по 30.07.2012р.

Як встановлено судом першої інстанції, Товариство не нараховувало орендну плату та не подавало податкові декларації по орендній платі за землю за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року.

Відмовляючи в скасуванні спірного податкового повідомлення-рішення в частині 97 107,79грн. та відповідно 24 277,00 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції (штрафу) суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до довідки ДПІ від 15.01.2014р. №10 заборгованість Товариством за рішенням суду не сплачена.

В свою чергу позивач, в обгрунтування своєї позиції, посилається на те, що на момент проведення перевірки сума 97 107,79 грн. вже була присуджена на підставі вищевказаного рішення суду, а тому податковий орган не вправі повторно донараховувати зобов'язання по орендній платі та застосовувати санкції.

Колегія суддів погоджується з позицією Товариства виходячи з наступного.

З акта перевірки вбачається, що на момент її проведення податковому органу було відомо, що заборгованість в розмірі 97 107,79 грн. за період з 01.10.2011р. по 30.07.2012р. була предметом судового розгляду і за наслідком апеляційного оскарження постановою від 14.02.2013р. рішення суду першої інстанції про стягнення з Товариства спірної суми залишено без змін, що на переконання колегії суддів є нічим іншим як повторним притягненням суб'єкта господарювання до відповідальності, що є протиправним.

Окрім того, в повноваження податкового органу входить не тільки звернення з позовами про стягнення сум заборгованості, а й звернення виконавчих документів на підставі таких рішень до примусового виконання.

Щодо не визначення позивачем суми грошових зобов'язань по орендній платі за період з серпня по грудень 2011 року, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючий орган встановивши факт несплати зобов'язань по орендній платі зобов'язаний самостійно таке визначити.

З врахуванням часткового задоволення апеляційної скарги Товариства та відмови в задоволенні апеляційної скарги ДПІ, враховуючи часткову сплату Товариством судового збору при подачі позову до суду, яка становить 10 відсотків розміру ставки судового збору - 458,81 грн., ставки судового збору на час звернення з позовом до суду - 4 588,00грн., суму заявлених позовних вимог, яка складає 1 264 866,61грн., суми задоволених вимог, яка складає 851 916,48грн., що становить 67,35% від суми позову, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з позивача 1039,19грн.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів прийшла до переконання, що висновки суду першої інстанції частково не ґрунтуються на фактичних обставинах у справі та вимогам законодавства, що є підставою для часткового скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ДПІ залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ПАТ «Родон» задовольнити частково.

Постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року у справі №813/3260/13-а в частині відмови в задоволенні прозову про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.07.2013р. №0009751701 скасувати. Позов в цій частині задовольнити та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.07.2013р. №0009751701.

Постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року у справі №813/3260/13-а в частині відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.07.2013р. №0000642201 скасувати в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб за основним платежем 97 107,79 грн. та 24 277,00 грн. застосованої суми штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та позов в цій частині задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.07.2013р. №0000642201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб за основним платежем 97 107,79 грн. та 24 277,00 грн. застосованої суми штрафної (фінансової) санкції (штрафу).

Постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року у справі №813/3260/13-а в частині стягнення 1 890,24 грн. з ПАТ «Родон» на користь Державного бюджету судового збору скасувати.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

М.А.Пліш

Повний текст Постанови виготовлено 03.10.2014р.