РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року грудня місяця 26 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Берещанської І.І.,
суддів: Новікова Р.В., Сокола B.C.
при секретарі: Гребенніковій Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ „Іссон" про стягнення 30 000 грн. за апеляційною скаргою ВАТ „Іссон" на рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 11 вересня 2003 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 24 лютого 2003 року звернувся до суду з вище вказаним позовом (а.с. 4, 27), мотивував вимоги тим, що він 26 червня 2001 року уклав договір купівлі-продажу винопродукції, передав 30 000 грн. в касу підприємства, але товар отримати не зміг у зв'язку з тимчасовою відсутністю на складі, просить стягнути 30 000 грн. у зв"язку з подальшою відмовою відповідача від виконання своїх обов'язків.
Рішенням Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 11 вересня 2003 року позов задоволено повністю, розірвано договір купівлі-продажу винопродукції, укладений 26.06.2001 року між ВАТ „Іссон" та ОСОБА_1, стягнуто з ВАТ „Іссон" на користь ОСОБА_1 30 000 грн., а також 249 грн. у відшкодування витрат за сплату державного мита.
На вказане рішення ВАТ „Іссон" принесло апеляційну скаргу, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права.
В засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта Петрушин І.В. підтримав доводи апеляційної справи.
ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, сповіщений належно, про що свідчить, крім поштових повідомлень, пояснення самого ОСОБА_1 про причини неявки в судове засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку апеляційну скаргу задовольнити за наступними підставами..
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом
Справа № 22-Ц-6388/2006 р. Головуючий суду першої інстанції
Данила Н.М.
Доповідач Сокол B.C.
обставин, що мають значення для справи, і невідповідність висновків суду обставинам справи.
Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що між сторонами відбувся договір купівлі-продажу винопродукції на виконаня якого позивач і вніс в касу відповідача 30 000 грн. За доказ укладення вказаного договору суд порахував квитанцію до приходного ордеру НОМЕР_1.
Колегія не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, оскільки суд оцінив наданий позивачем доказ з порушенням ст. 62 діючого на час розгляду справи в суді першої інстанції ЦПК України.
Відповідно до п. 3.2 Положення про ведення касових операцій..., затвердженого постановою Нацбанку України від 19 лютого 2001 року № 72, приходний ордер повинен мати підпис як головного бухгалтера, так і касира, який безпосередньо приймає гроші в касу підприємства і засвідчує вказану операцію підписом на приходному ордері. Відповідно до п. 2.10 вказаної постанови прийняття готівки відображається в касовій книзі підприємства в день одержання готівки.
Як встановлено в судовому засіданні, і що підтверджено даними судової почеркознавчої експертизи від 31 липня 2001 року, на приходному ордері НОМЕР_1 підпис від імені касира відповідача виконаний іншою особою, відповідно до касової книги ВАТ „Іссон" за травень-грудень 2001 року надходження готівки від ОСОБА_1 не зареєстровано, під НОМЕР_1 значиться приходний ордер на внесення готівки від ПП ОСОБА_2(а.с. 53).
Наряду з вказаним у розпорядженні суду першої інстанції були також покази головного бухгалтера ОСОБА_3 (а.с. 16), касира ОСОБА_4 (а.с. 17), ОСОБА_5 (а.с. 15) про те, що ОСОБА_1 30 000 грн. в касу не вніс і те, що письмового договору купівлі-продажу, який в судовому засіданні (а.с.63) просив розірвати позивач, ним суду не надано. Але суд першої інстанції при ухваленні рішення не мотивував, чому він віддав перевагу одному доказу і не прийняв до уваги інші.
При таких обставинах квитанція до приходного ордеру НОМЕР_1 не може являтись належним доказом укладення 26 червня 2001 року договору купівлі-продажу винопродукції і передачі позивачем ЗО 000 грн. в касу відповідача. Вказаний доказ протирічить судовій почеркознавчій експертизі від 31 липня 2001 року, даним касової книги ВАТ „Іссон", показам свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які як кожний окремо доказ свідчать про відсутність правовідносин сторін, які б витікали із договору купівлі-продажу винопродукції, і про те, що позивач не вніс в касу відповідача спірні гроші. Крім того вказані докази достатньо і у взаємному зв"язку в сукупності погоджуються між собою і спростовують висновок суду першої інстанції. Покази свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 не можуть являтись належними доказами по справі, оскільки вказані свідки безпосередньо не являлись очевидцями події, на яку посилається позивач, і лише опосередковано зі слів самого позивача їм відомо про взаємовідносини сторін.
Враховуючи викладене колегія вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити по справі нове рішення про відмову в задоволені позову за недоведеністю вимог і в порядку ст. 88 ЦПК України розподілити судові витрати.
На підставі вказаного і керуючись статтями 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ВАТ „Іссон" задовольнити.
Рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 11 вересня 2003 року скасувати і ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_1 в позові до ВАТ „Іссон" повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 51 грн. судового збору і 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене в Верховний Суд України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.