Дата документу Справа № 310/11183/13-к
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження №11-кп/778/983/14 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія ст.162 ч.2 КК України Пахоменко О.Г. Доповідач у 2-й інстанції
Прямілова Н.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2014 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі:
головуючого Прямілової Н.С.
суддів Імберової Г.П., Жовніренко В.П.
при секретарі Торбач Ю.О.
за участю:
прокурора Стоматової В.П.
обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4
захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013080130003086 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні, захисника ОСОБА_5 на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 липня 2014 року відносно
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Бердянська Запорізької області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, розведеного, не працюючого, маючого на утриманні батька - інваліда 2-ї групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4, раніше судимого:
1) 22.05.2001р. Бердянським міським судом Запорізької області за ст.ст.140 ч.2, 17 ч.2, 140 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком до 1 року 6 місяців;
2) 13.10.2001р. Бердянським міським судом Запорізької області за ст.141 ч.2, 43 КК України до 2 років 1 дня позбавлення волі;
3) 02.06.2005р. Бердянським міськрайонним судом Запорізької області за ст.185 ч.3, 71 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі;
4) 26.09.2005р. Бердянським міськрайонним судом Запорізької області за ст.121 ч.1, 70 ч.4 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі; звільнений 27.11.2009р. по відбуттю покарання;
5) 12.04.2012р. Бердянським міськрайонним судом Запорізької області за ч.2 ст.289 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки,
обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.187 КК України;
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м.Бердянська Запорізької області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, до квітня 2014 року був інвалідом 3-ї групи (строк не продовжений у зв'язку з його триманням під вартою), який мешкає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, раніше в силу ст.89 КК України не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати, посилаючись на те, що суд неправильно перекваліфікував дії ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з ч.3 ст.187 КК України на ч.2 ст.296, ч.2 ст.162 КК України, а ОСОБА_3 ще і на ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, оскільки докази, на які посилалась сторона обвинувачення, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду. Крім того, суд необґрунтовано виправдав ОСОБА_3 за ч.2 ст.185 КК України, оскільки сукупність наданих доказів свідчить, що саме ОСОБА_3 вчинив цю крадіжку. Тому просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.187 КК України та призначити йому покарання за ч.2 ст.185 КК України 2 роки позбавлення волі, за ч.3 ст.187 КК України 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності, на підставі ч.1 ст.70 КК України призначити 7 років позбавлення волі і на підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12.04.2012р. остаточно призначити ОСОБА_3 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності; ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить вирок змінити, призначити ОСОБА_3 на підставі ст.ст.70, 71 КК України остаточне покарання не більше 5 років 6 місяців позбавлення волі, оскільки суд в порушення вимог ч.2 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом складання покарань, призначив покарання більше ніж передбачено санкцією статті, якою встановлено більш суворе покарання, та в подальшому на підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків призначив остаточне покарання у вигляді 6 років позбавлення волі.
Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 липня 2014 року:
ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за:
ст.296 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі;
ст.162 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі;
ст.15 ч.3, ст.185 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, призначено 5 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12.04.2012р., остаточно призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі.
За ч.2 ст.185 КК України ОСОБА_3 визнано невинуватим та виправдано.
Строк відбування покарання обчислюється з 09.06.2013р.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишено без змін.
ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за:
ст.296 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі;
ст.162 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено 5 років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п.2-4 ч.1 ст.76 КК України.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили скасований, звільнений з-під варти в залі суду.
Процесуальні витрати віднесені на рахунок держави.
Доля речових доказів вирішена відповідно до ст.100 КПК України.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_5 просить скаргу залишити без задоволення, оскільки наведені в ній доводи являються безпідставними.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора потерпілий ОСОБА_7 просить скаргу залишити без задоволення, а вирок суду - без змін, оскільки обвинувачені повністю відшкодували йому завдану шкоду та він до них претензій не має.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора потерпіла ОСОБА_8 просить скаргу залишити без задоволення, оскільки суд обґрунтовано виправдував ОСОБА_3 за ч.2 ст.185 КК України.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_6 просить скаргу залишити без задоволення, оскільки наведені в ній доводи не відповідають матеріалам провадження, а вирок суду залишити без змін.
В судовому засіданні апеляційної інстанції:
прокурор підтримала апеляційну скаргу прокурора частково та просила вирок скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції, мотивуючи тим, що вирок не відповідає вимогам ст.374 КПК України, крім того, судом першої інстанції були допущенні істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Прокурор заперечувала проти скарги захисника ОСОБА_5 та просили відмовити в її задоволенні;
обвинувачені ОСОБА_3, ОСОБА_4, захисники ОСОБА_5, ОСОБА_6 заперечували проти скарги прокурора і просили відмовити в її задоволенні, та підтримали апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 і просили її задовольнити.
Вислухавши доповідача, учасників судового провадження, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що скарга прокурора підлягає задоволенню частково, а апеляційна скарга захисника ОСОБА_5 задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Згідно вироку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнані винними у вчиненні злочинів за наступних обставин.
25.05.2013р., приблизно о 10 годині, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4, ОСОБА_9 та невстановленою в ході досудового розслідування особою, матеріали відносно якої та ОСОБА_9 виділені в окремі кримінальні провадження, після спільного вживання алкогольних напоїв, з метою вчинення хуліганських дій відносно раніше незнайомого ОСОБА_7, прийшли до місця його проживання - квартири АДРЕСА_3, квартиронаймачем якої є ОСОБА_7 відповідно до договору найму житлового приміщення від 13.04.1984р., та безпідставно пред'явили останньому претензії щодо збуту в його квартирі наркотичних засобів.
Реалізуючи свої злочинні дії, направлені на вчинення хуліганських дій, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4, ОСОБА_9 та невстановленою особою, підійшли до вхідних дверей вказаної квартири. Після цього ОСОБА_3 постукав у вхідні двері вказаної квартири, які відчинив потерпілий ОСОБА_7, та став пред'являти останньому надумані претензії щодо знаходження у його квартирі осіб, які займаються збутом наркотичних засобів, під час чого у ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9 та невстановленої особи виник умисел на незаконне проникнення до цієї квартири.
ОСОБА_3, діючи з хуліганських спонукань та з метою незаконного проникнення до квартири, в порушення вимог статті 30 Конституції України щодо недоторканості житла, під приводом встановлення осіб, які займаються збутом наркотичних засобів, шляхом утримання руками вхідних дверей, став перешкоджати потерпілому ОСОБА_7 закрити ці двері. В цей час ОСОБА_4, реалізуючи спільний злочинний умисел на хуліганські дії та незаконне проникнення до житла ОСОБА_7, з метою подолання опору останнього та спричинення йому тілесних ушкоджень, умисно наніс ОСОБА_7 удар по голові дерев'яною палкою, яку ОСОБА_4 підібрав біля вхідних дверей у під'їзді, а ОСОБА_9 - удар кулаком в обличчя потерпілого, спричинивши йому фізичний біль. Після цього, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4, ОСОБА_9 та невстановленою особою, застосовуючи фізичну силу та долаючи опір ОСОБА_7, з метою незаконного проникнення у його житло, через вхідні двері проникли до АДРЕСА_3.
Далі, не припиняючи свої протиправні дії, з хуліганських спонукань, безпричинно, виражаючи при цьому явну неповагу до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок в частині забезпечення нормальних умов відпочинку, спокою та побуту людей, діючи з особливою зухвалістю, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_9 стали застосовувати до ОСОБА_7 насильство, небезпечне для його життя та здоров'я, в процесі якого ОСОБА_4 наніс ОСОБА_7 ще два удари дерев'яною палкою по голові та по верхній і нижній кінцівках, а ОСОБА_3 - один удар рукою в груди потерпілого та ОСОБА_9 - удар кулаком в обличчя потерпілого, спричинивши йому рани в лобній області, на правій ушній раковині, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я та крововиливи та садни на обличчі, крововиливи на лівій та правій верхніх кінцівках передній поверхні грудної клітини справа, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
Після цього, з метою уникнути отримання інших тілесних ушкоджень і припинити здійснення хуліганських дій з боку вказаних вище осіб, потерпілий ОСОБА_7, знаходячись з ними в одній з кімнат своєї квартири, виштовхнув з цієї кімнати ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в коридор квартири. Потім потерпілий ОСОБА_7 забарикадував двері кімнати шляхом підтягнення до неї письмового столу, відкрив віконну раму та виліз через віконний отвір на кондиціонер сусідньої квартири, розташований на зовнішній стіні житлового будинку, звідки став звати на допомогу, звертаючись до громадян, що знаходилися у дворі будинку, внаслідок чого ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9 та невстановлена в ході досудового розслідування особа припинили свої протиправні дії та покинули квартиру ОСОБА_7
Крім того, в процесі скоєння відносно ОСОБА_7 зазначених вище хуліганських дій та незаконного проникнення у його житло, ОСОБА_3 скоїв незакінчений замах на викрадення чужого майна при наступних обставинах.
Так, коли потерпілий ОСОБА_7 виштовхнув ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з вказаної кімнати своєї квартири та закрився в ній, діючи умисно, одноособово - без участі ОСОБА_4, ОСОБА_9 та іншої невстановленої в ході досудового розслідування особи, умислом яких не охоплювалось скоєння викрадення чужого майна, ОСОБА_3 з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, повторно, шляхом вільного доступу, з іншої кімнати цієї ж квартири підшукав та взяв належний потерпілому ОСОБА_7 телевізор «LG», вартістю 700 грн., який виніс з квартири потерпілого та намагався винести його з під'їзду цього ж будинку. Але злочинні дії ОСОБА_3 були виявлені свідком ОСОБА_10, яка випадково знаходилась біля зазначеного вище під'їзду, та яка почувши крики потерпілого ОСОБА_7 про допомогу, по телефону почала викликати працівників міліції. ОСОБА_3, знаходячись на виході з під'їзду вказаного будинку з приготовленим для викрадення вказаним телевізором, усвідомлюючи неповноту скоєння своїх злочинних дій та необхідність їх продовження для доведення злочину до кінця, реально розуміючи, що йому втекти та розпорядитися майном не вдасться, повернувся та зайшов в цей же під'їзд будинку, в якому на сходовому прольоті на підвіконні залишив цей телевізор, після чого покинув місце скоєння злочину. Таким чином ОСОБА_3 не зміг довести свій злочинний намір до кінця, з причин, які не залежали від його волі.
Крім того, суд виправдував ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, а саме у викраденні належного потерпілій ОСОБА_8 мобільного телефону «Самсунг GT-C 3050» вартістю 200 грн., в якому знаходилась сім-карта мобільного оператору «МТС», яка матеріальної цінності для потерпілої не має, на рахунку якої знаходились грошові кошти в сумі 2 грн. та гаманця червоного кольору, який матеріальної шкоди для потерпілої не має, в якому знаходились грошові кошти в сумі 1000 грн., а всього на суму 1202 грн., оскільки стороною обвинувачення не надано суду допустимих та належних доказів на підтвердження обвинувачення в цій частині.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права та з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Згідно зі ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Зміст вироку повинен відповідати вимогам ст.374 КПК України, при цьому у мотивувальній частині обвинувального вироку зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.
Крім того, відповідно до ст.ст.373, 374 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Однак зазначені положення закону суд залишив поза увагою.
У вироку, формулюючи обвинувачення у вчиненні обвинуваченими хуліганства, незаконного проникнення до житла та незакінченого замаху на крадіжку, суд у мотивувальній частині вироку не зазначив форму вини та мету вчинення злочинів, крім того, кваліфікуючи дії ОСОБА_3 за ч.3 ст.15, 185 ч.2 КК України суд у вироку не вказав, які дії обвинувачений не вчинив, але вважав за необхідне їх вчинити для доведення злочину до кінця, та з яких причин він ці дії не вчинив.
Зазначені обставини свідчать про те, що судом не встановлені ті обставини, які відповідно до положень ст.91 КПК України, мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Крім того, всупереч вимогам ст.374 КПК України, а також положенням п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" суд обмежився лише викладенням у вироку окремих доказів, не вдавшись до їх аналізу, внаслідок чого не обґрунтував належним чином обвинувачення, визнане доведеним. При наявності суперечливих доказів у вироку не зазначено, чому взяті до уваги одні докази і відкинуті інші.
Крім цього, висновки суду про те, що обвинувачені діяли з хуліганських мотивів, а не з метою нападу та заволодіння майном, із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, із корисливих мотивів, належним чином не обґрунтовані.
Як на доказ винуватості обвинувачених у вчиненні злочинів, суд у вироку послався, зокрема, на покази потерпілого. Разом з тим, з цих показів вбачається, що обвинувачені, застосовуючи небезпечне для життя і здоров'я потерпілого насилля, а саме: нанесення ударів палкою по голові та кулаками по тулубу, вимагали у нього гроші. Крім того, незважаючи на те, що він пояснив їм про відсутність у нього грошей, обвинувачені, погрожуючи йому застосуванням гарячої праски, продовжили шукати гроші, оглядаючи шафи. При цьому у вироку покази потерпілого не проаналізовані та належно не оцінені відповідно до вимог ст.94 КПК України.
Крім того, наведеним у вироку доказам, суд не дав належної оцінки з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.
Зміст виправдувального вироку також повинен відповідати вимогам ст.374 КПК України, при цьому у мотивувальній частині виправдувального вироку зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Однак всупереч зазначеним вимогам суд у вироку не дав оцінку доказам обвинувачення, та не навів належних і достатніх мотивів та підстав виправдання обвинуваченого ОСОБА_3
Крім того, висновки суду, викладені у вироку, є суперечливими.
Відповідно до ст.409 КПК України істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до положень ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і лише за наявності клопотання учасників судового провадження зобов'язаний повторно дослідити лише ті обставини, які під час кримінального провадження були встановлені, але дослідженні судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.
У даному випадку апеляційний суд позбавлений можливості переглянути вирок суду в межах доводів апеляційної скарги і перевірити ці доводи шляхом повторного дослідження обставин кримінального провадження, оскільки клопотання про повторне дослідження обставин прокурором в апеляційній скарзі не заявлялося, а вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим погіршується становище обвинувачених, суд апеляційної інстанції не вправі, тому що це потягне порушення права обвинувачених на захист.
Враховуючи зазначене та виходячи із загальних засад кримінального провадження, передбачених ст.7 КПК України, з метою забезпечення обвинуваченим реалізації їх права на захист, ухвалений вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Оскільки підставою для скасування вироку є істотні порушення вимог кримінального процесуального закону з правовими наслідками призначення нового розгляду в суді першої інстанції, то доводи інших учасників судового процесу, викладені в апеляційній скарзі підлягають перевірці при новому розгляді в суді першої інстанції.
З метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_3 покладених на нього процесуальних обов'язків, запобігання спробам переховуватися від суду і вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи обґрунтованість обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до вимог ст.ст.177, 178, 183, 419 КПК України колегія суддів вбачає підстави для продовження строку тримання його під вартою.
Керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 липня 2014 року відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4 скасувати.
Призначити новий судовий розгляд у тому ж суді в іншому складі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 днів.
Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
Н.С. Прямілова Г.П. ІмбероваВ.П. Жовніренко
- Номер: 1-кп/310/309/15
- Опис:
- Тип справи: на кримінальне провадження
- Номер справи: 310/11183/13-к
- Суд: Бердянський міськрайонний суд Запорізької області
- Суддя: Прямілова Н.С.
- Результати справи: скасовано
- Етап діла: Розглянуто у апеляційній інстанції
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 08.05.2015
- Дата етапу: 21.10.2015
- Номер: 1-кп/310/73/16
- Опис:
- Тип справи: на кримінальне провадження
- Номер справи: 310/11183/13-к
- Суд: Бердянський міськрайонний суд Запорізької області
- Суддя: Прямілова Н.С.
- Результати справи:
- Етап діла: Виконання рішення
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 08.05.2015
- Дата етапу: 13.04.2017
- Номер: 11-кп/778/1394/15
- Опис:
- Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
- Номер справи: 310/11183/13-к
- Суд: Апеляційний суд Запорізької області
- Суддя: Прямілова Н.С.
- Результати справи: Винесено ухвалу про скасування ухвали (постанови)
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 25.06.2015
- Дата етапу: 21.10.2015
- Номер: 11-кп/778/604/17
- Опис:
- Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
- Номер справи: 310/11183/13-к
- Суд: Апеляційний суд Запорізької області
- Суддя: Прямілова Н.С.
- Результати справи: Винесено ухвалу про залишення вироку суду першої інстанції без змін
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 03.02.2017
- Дата етапу: 29.03.2017
- Номер: 1-в/310/35/19
- Опис:
- Тип справи: кримінальне провадження у порядку виконання судових рішень
- Номер справи: 310/11183/13-к
- Суд: Бердянський міськрайонний суд Запорізької області
- Суддя: Прямілова Н.С.
- Результати справи:
- Етап діла: Виконання рішення
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 26.12.2018
- Дата етапу: 22.01.2019