УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року листопада місяця „27" дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді:   Курської А.Г.

Суддів:                           Горбань В.В.

Філатової Є.В.

При секретарі:            Буровій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до виконавчого комітету Сакської міської ради, ОСОБА_3, З особи - Сакська ЖЕК, ВГМРФО Сакського МРВ ГУ МВС України в АРК, Госпрозрахункове бюро приватизації житла Сакської міської державної адміністрації, Орган опіки та піклування Сакської міської адміністрації, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, договору купівлі-продажу квартири, про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом вселення та поновлення реєстрації, про спонукання відділу ГІРФО Сакського МРВ ГУ МВС України в АРК оформити та видати паспорт громадянина України ОСОБА_2, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 11 липня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

12 серпня 2004 року ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, Сакській ЖЕК, ВГМРФО Сакського МРВ ГУ МВС України в АРК, Госпрозрахунковому бюро приватизації житла про визнання виписки незаконною, скасування приватизації, визнання недійсним договору купівлі-продажу, усунення перешкод у проживанні та вселенні. Вимоги мотивовані тим, що у квартирі 4 будинку 38 по вул. Інтернаціональній у м. Саки вони були прописаними та проживали з 14.03.1989 року. Відповідальним квартиронаймачем була ОСОБА_6. Після смерті чоловіка позивачки ОСОБА_7 вона з дочкою були вимушені поїхати у Житомирську область, оскільки цього вимагали медичні показники дочки ОСОБА_2, яка була направлена спеціалістами в ІНФОРМАЦІЯ_1. У зв'язку з тим, що у Криму такого закладу не має, ОСОБА_1 поїхала за дитиною, щоб бути рядом з дочкою, задовольняти потреби дитини, а саме купувати ліки, одежу, шкільне обладнання, продукти харчування. Коли дитині

Справа № 22-Ц-6826/2006 р.                      Головуючий суду першої інстанції

Копичинський О.В.

Доповідач        Горбань В.В.

виконалося 16 років, вони звернулися до Сакської ЖЕК та Сакського МРВ за отриманням паспорту і тоді їм стало відомо, що з 22.09.1998 року вони були виписані з квартири на підставі рішення суду про визнання їх такими, що втратили право користування жилою площею. Потім їм стало відомо, що квартира була приватизована 02.02.1999 року і була передана у власність ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у рівних частках. Вважає приватизацію незаконною, оскільки вони були прописані в квартирі, права на житло не втратили. В додатковій позовній заяві ОСОБА_1 уточнила коло відповідачів, зазначив також в якості відповідачки ОСОБА_3. Вказує, що після смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 квартира стала належати відповідачеві по справі ОСОБА_5, який 08.06.2004 року продав квартиру за 5000 грн ОСОБА_3. Просить суд скасувати як незаконну виписку ОСОБА_1, ОСОБА_2 з спірної квартири, скасувати незаконне розпорядження органа приватизації від 02.02.1999 року про передачу в приватну власність ОСОБА_5, ОСОБА_6 квартири, визнати недійсним договір від 08.06.2004 року про купівлю-продаж квартири АДРЕСА_1, вселити їх у спірну квартиру.

ОСОБА_5 не визнав вимоги позивачки і звернувся до суду 30.11.2004 року з зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання їх такими, що втратили право на жилу площу. Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Сакського міського суду від 15.12.1997 року був задоволений позов його померлої дружини ОСОБА_6 про визнання ОСОБА_1, ОСОБА_2 такими, що втратили право на жилу площу, однак рішення суду було скасовано і 08 квітня 1998 року Сакським міським судом було ухвалено рішення про відмову в задоволені позову ОСОБА_6 Однак, у період з 9.04.1998 року по 12.08.2004 рік відповідачка ніякого інтересу до квартири не виявляла, не ставила питання про вселення, про обмін, витрати на утримання житла не несла. Стверджує, що відповідачка залишила квартиру з власного бажання, її твердження про те, що вона була вимушена виїхати у зв'язку зі станом здоров'я дочки не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_2 навчалася в Сакській загальноосвітній школі № 1 в період з 01.09.1995 року по 12.01.2000 рік /1-6 клас/, а також з 12.11.2001 року по 02.04.2002 рік /8 клас/, лише з 01.09.2001 року по 14.11.2001 рік вона навчалася у 8 „В" класі в середній загальноосвітній школі № 35 Святошинського району м. Київа, а з 01.09.2002 року вона стала навчатися в Потєєвській спеціальній загальноосвітній школі для дітей з наслідками поліомієліту. Таким чином, вважає, що відповідачка з дочкою до 01 вересня 2002 року не проживали в квартирі без поважних причин. Просить визнати ОСОБА_1, ОСОБА_2 такими, що втратили право на жилу площу.

Ухвалою Сакського міськрайонного суду АР Крим від 10 травня 2006 року залучено в якості співвідповідача по справі виконавчий комітет Сакської міської ради.

Ухвалою Сакського міськрайонного суду АР Крим від 22 червня 2006 року закрито провадження по справі в частині позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання незаконної виписки з кв. АДРЕСА_1, про усунення перешкод у користуванні цією квартирою шляхом виселення, а також за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання такими, що втратили право на кв.АДРЕСА_1 в зв'язку зі смертю ОСОБА_5, що настала 16 травня 2006 року.

В процесі розгляду справи ОСОБА_1, ОСОБА_2 03.07.2006 року уточнили свої позовні вимоги, зазначив в якості відповідачів по справі - виконавчий комітет Сакської міської ради, ОСОБА_3, 3 особи - Сакська ЖЕК, ВГМРФО Сакського МРВ ГУ МВС України в АРК, Госпрозрахункове бюро приватизації житла Сакської міської державної адміністрації, Орган опіки та піклування Сакської міської адміністрації і просили визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру, видане виконкомом Сакської міської ради на підставі розпорядження НОМЕР_1, визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, усунути перешкоди в користуванні квартирою шляхом виселення та поновити реєстрацію, спонукати відділ ГІРФО Сакського МРВ ГУ МВС України в АРК оформити та видати паспорт громадянина України ОСОБА_2 В позові зазначили, що з самого початку приватизація квартири та отримання свідоцтва про право власності на квартиру ОСОБА_6 та ОСОБА_5 були пов'язані з порушенням закону, її та дочку незаконно позбавили права на проживання в квартирі та права на приватизацію житла. При продажі квартири було порушено їх переважне право купівлі-пролдажу частки у праві спільної часткової власності.

Ухвалою Сакського міськрайонного суду АР Крим від 3 липня 2006 року залучено відділ ГІРФО Сакського МРВ ГУ МВС України в АР Крим в якості співвідповідача до участі у справі.

Рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 11 липня 2006 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до виконавчого комітету Сакської міської ради та ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру і договору її купівлі-продажу квартири, про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом вселення та поновлення в реєстрації, про спонукання відділу ГІРФО Сакського МРВ ГУ МВС України в АРК оформити та видати загальногромадський паспорт громадянина України ОСОБА_2 залишений без задоволення.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, на неповне з'ясування обставин, які мають суттєве значення для розгляду справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивачки, відповідачки ОСОБА_3 та її представника, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Увалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості позовних вимог та її недоведеності.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 10 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", наймачеві (членові його сім'ї), який був відсутній понад установлений законом строк без поважних причин, суд вправі відмовити з цих мотивів у позові про вселення, обмін, поділ жилого приміщення.

Виходячи з даних роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України, колегія суддів вважає, що ці роз'яснення слід також враховувати і при розгляді вимог про його приватизацію, заявлених такою особою. При розгляді вимог про приватизацію квартири в будинку державного житлового фонду, заявлених особою, яка була відсутня без поважних причин понад передбачені ст. 71 ЖК України строки, суд може з цих підстав відмовити в їх задоволенні.

Згідно зі статтею 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а разі спору - судом.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що позивачка зі своєю неповнолітньою дочкою проживали і були зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 у якості невістки і онуки ОСОБА_6, яка була наймачем цієї квартири, та мешкала в ній зі своїм чоловіком ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3. Після смерті чоловіка позивачка зі своєю дочкою пішли з цієї квартири і проживали у житловому будинку своїх родичів у м. Саки, а пізніше переїхали для проживання до м. Києва (а.с. 13, 15, 19, 43, 44, 45, 54, 55, 56).

Згідно з рішенням Сакського міського суду від 08.04.1998 року ОСОБА_6 було відмовлено у задоволенні позову про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право на користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1. Дане рішення набрало законної сили 19.04.1998 року (а.с. 57).

Як убачається з матеріалів справи, позивачка після ухвалення даного рішення не приймала мір для вселення в спірну квартиру. Доказів про те, що їй або її дочці наймач ОСОБА_6 перешкоджала їх вселенню в квартиру, позивачкою не надано і судом не встановлено.

Із матеріалів справи вбачається, що спірна квартира була приватизована 02.02.1992 року (а.с. 20).

Правилами ч. 2 ст. 8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" передбачено, що житло передається лише особам, які постійно проживають у ньому разом з наймачем або за якими зберігалося право на житло як за тимчасово відсутніми.

Таким чином на час приватизації спірної квартири позивачка з неповнолітньою дочкою була відсутня в даній квартири понад встановлений ст. 71 ЖК України строк, тобто шести місяців. Доказів про те, що вони були відсутні з поважних причин, позивачкою не надано.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачка та її дочка втратили право на проживання в спірній квартирі на підставі ст. 71 ЖК України.

Встановивши, що позивачка та її дочка були відсутні понад встановлений законом строк без поважних причин та визнавши, що вони втратили право на проживання в спірній квартирі, суд першої інстанції при розгляді вимог про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення, поновлення реєстрації та визнання приватизації незаконною дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Що стосується вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 недійсним, то суд першої інстанції правильно виходив із того, що у позивачки, яка не має права на спірну квартиру та не є стороною даної угоди, відсутні правові підстави для визнання даної угоди недійсною на підставі вказаних нею норм закону.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України позивачі не надали доказів, які б могли спростувати висновки викладені в рішенні суду першої інстанції.

Що стосується доводу апеляційної скарги представника позивачки ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_1 разом з дочкою не проживали в спірній квартирі з поважних причин, тому що були вимушені виїхати до спеціальної школи-інтернату для лікування та навчання хворої дитини, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки як убачається з матеріалів справи ОСОБА_2 навчалася в Потіївській спеціальній школі-інтернаті з 1 вересня 2002 року та була переведена до даної школи із середньої школи № 1 м. Саки АР Крим (а.с. 54).

Доводи апеляційної скарги про те, що суд неповно з'ясував обставини справи та не надав оцінки доказам, не взяв до уваги доводи позивачки про порушення житлових прав її та її неповнолітньої дочки щодо проживання у спірній квартирі, а тому необгрунтовано відмовив у задоволенні позову, є безпідставними.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам згідно зі ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а в рішені навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків.

Інші доводи апеляційної скарги не містять достатніх безумовних підстав для скасування рішення суду.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_4. відхилити.

Рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 11 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.