Справа № 22ц-10698/2006 Головуючий в першій
Категорія № 21 (2) інстанції -Шум Л.І.
Доповідач - Михайлів Л.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року грудня 07 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - МИХАЙЛІВ Л.В.
суддів - КАРНАУХ В.В., МІТРОФАНОВОЇ Л.В.
при секретарі - КОБЗЄВІЙ К.І.
за участю : представника відповідача Відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат"- Забурдяєва О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами Відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 08 грудня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про відшкодування шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
В серпні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до Відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний
комбінат" ( далі- ВАТ «КЗРК») та Відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в м. Кривому Розі далі- Відділення
Фонду) про перерахунок сум відшкодування шкоди, посилаючись на те,
що він працював підземним прохідником в ШСУ треста
«Кривбасшахтосторой» ВО «Кривбасруда» в шкідливих умовах праці, де і була заподіяна шкода здоров'ю і він втратив професійну працездатність.
Висновком МСЕК від 24.07.1996 р. позивачу встановлено 25 % втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням та третю групу інвалідності.
Висновком МСЕК від 30.07.1999 року встановлено 15 % втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням.
У зв'язку з ушкодженням здоров'я ВАТ «КЗРК» установило йому розмір щомісячних виплат і виплачувало їх.
Вважаючи такі нарахування щомісячних виплат неправильними, оскільки при встановленні розміру не завжди враховувався коефіцієнт підвищення тарифних ставок і окладів, позивач просив здійснити перерахунок сум відшкодування шкоди.
В процесі розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги, просив стягнути з ВАТ «КЗРК» на його користь заборгованість по щомісячним платежам відшкодування шкоди за період з серпня 1996 року по 01.04.2001 року в сумі 590, 53 грн., недоплату по одноразовій допомозі в сумі 960,39 грн., а також стягнути в рахунок відшкодування шкоди 10 000 грн.
З Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.
Кривому Розі просив стягнути заборгованість по щомісячних страхових
виплатах за період з 01.04.2001 року по 01.08.2005 року - 630, 24 грн. і
зобов'язати Відділення Фонду виплачувати на його користь щомісячні
страхові виплати у сумі 23, 47 грн. з 01.08.2005р. до зміни обставин, що
тягнуть перерахунок виплат.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 08 грудня 2005 року позов задоволено частково, стягнуто з ВАТ «КЗРК» на користь ОСОБА_1 заборгованість по щомісячних платежах в сумі 590,53 грн. за період з 01.08.1996 р. по 01.04.2001р., недоплату по одноразовій допомозі в сумі 960, 39 грн.
В частині стягнення моральної шкоди в позові відмовлено.
З Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі стягнуто заборгованість по виплаті щомісячних страхових виплат у сумі 630, 24 грн. за період з 01.04.2001 р. по 01.08.2005 p., з 01.08.2005 року постановлено стягувати страхові виплати в сумі 23, 47 грн. щомісяця до зміни обставин, що тягнуть перерахунок виплат.
В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі ставить питання про скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд, обґрунтовуючи скаргу порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням матеріального права.
Суд безпідставно притягнув Фонд соціального страхування для участі у справі в якості відповідача, а не третьої особи; висновки суду про необхідність застосування коефіцієнтів 2,5 з 01.01.1996 року, 1.25 з 01.06.1997 року необгрунтовані; суд не взяв до уваги, що при застосуванні вказаного коефіцієнту підвищення тарифних ставок ( посадових окладів) на
підприємстві ВАТ "КЗРК" відбувалася зміна структури заробітної плати без збільшення фонду оплати праці.
ВАТ «КЗРК» також ставить питання про скасування рішення суду та закриття провадження у справі, посилаючись на порушення норм матеріального права.
Висновки суду про необхідність застосування коефіцієнтів 2 з липня 1994 p., коефіцієнта 2.5 з 01.01.1996р., коефіцієнта 1,25 з 01.06.1997р., коефіцієнта 1.15 з 01.07.1999 p., коефіцієнта 1,1 з 01.01.2000р., коефіцієнта 1,193 з 01.05.2000р. є необґрунтованими; суд не дослідив питання фактичного підвищення тарифних ставок та окладів при застосуванні коефіцієнтів підвищення тарифних ставок ( посадових окладів); на підприємстві відбувалася зміна структури заробітної плати без збільшення фонду оплати праці; Судом не взяті до уваги галузеві угоди. Суму заборгованості стягнуто за весь період без урахування строку позовної давності.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Фонду соціального страхування підлягає задоволенню в повному обсязі, а апеляційна скарга ВАТ «КЗРК»- частково з таких підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції зробив перерахунок сум відшкодування втраченого заробітку починаючи з 01.08.1996р. і виходив з того, що строк позовної давності не порушено, оскільки своєчасно не призначені або не виплачені суми відшкодування шкоди, згідно з «Правилами відшкодування шкоди...» сплачуються без обмеження на протязі будь-якого часу та підлягають корегуванню у зв'язку з ростом цін на споживчі товари та послуги в порядку встановленому ст. 34 Закону «Про оплату праці». Проте районний суд не врахував наступне.
З 01.07.1993 року по 11.07.2001 року, тобто під час виникнення спірних правовідносин діяли «Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або у уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 року, які є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини по відшкодуванню власником підприємств, установ і організації або уповноваженим ним органом шкоди заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я.
Згідно пункту 41 Правил, якщо заяву про відшкодування шкоди потерпілий або зацікавлені особи подали через три роки з дня визначення МСЕК стійкої втрати працездатності, відшкодування шкоди проводиться з дня подання заяви.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, а саме п. 22 постанови «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від НОМЕР_1, виплати, призначені, але своєчасно не одержані потерпілим, або особою, яка має право на їх одержання, а також вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.
Районний суд зазначених посилань на законодавство не врахував і стягнув недоплачені суми за період з 01.08.1996 року по 01.08.2005 року, хоча ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою в серпні 2005 року.
Відповідно до абзацу 6 пункту 28, яким доповнено «Правила відшкодування шкоди...» згідно Постанови КМУ від НОМЕР_2 про затвердження «Змін та доповнень , що відносяться до правил відшкодування власником підприємства, установи та організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодження здоров*я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків» , перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середнього заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.
Суд цих положень також не врахував, не витребував від відповідача відомості про розмір середнього заробітку по професії позивача на кожний момент підвищення тарифних ставок і не провів порівняння розміру нарахованого відшкодування і встановлених обмежень.
На думку колегії, суд не розглянув всі позовні вимоги позивача, не перевірив правильність нарахування позивачеві сум відшкодування шкоди та їх коригування, не визначився з відповідачем по сумах, які стягнув за період з 01.08.1996 по 01.04.2001р., в матеріалах справи відсутні данні про отримання позивачем сум відшкодування шкоди, починаючи з 22.07.1996 року, а також про виплату одноразової допомоги. Суд на це не звернув увагу, розрахував недоплачену суму відшкодування шкоди та одноразової допомоги на своїх припущеннях, не маючи для цього об'єктивних даних.
Судом також не вирішені позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач просив стягнути з ВАТ «КЗРК» суму в рахунок відшкодування моральної шкоди, посилаючись на ст. 237-1 КЗпП України та на загальні підстави- п. 15 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику по справах про відшкодування моральної ( немайнової шкоди)», при цьому суд відмовив з задоволенні вказаних позовних вимог не навівши , з яких із зазначених підстав позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.
Оскільки вказані недоліки не можуть бути усунені шляхом постановлення додаткового рішення судом першої інстанції, ухвалене рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Керуючись ст. 303, 307, п.5 ч.І ст. 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі задовольнити в повному обсязі.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 08 грудня 2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі.
«
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але
може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з
дня набрання нею законної сили.