КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2014 р. Справа№ 5011-9/12552-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Іоннікової І.А.

при секретарі Дмитрина Д.О.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.01.2014р.

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та

розвитку"

на дії Головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві

у справі №5011-9/12552-2012 (суддя - Бондаренко Г.П.)

за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Адоніс"

до 1) Публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Адоніс"

про визнання правочинів недійсним

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2014р. у справі №5011-9/12552-2012 скаргу № 12/504 від 08.10.2013р. на дії Головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві Публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" залишено без розгляду.

Не погодившись з вказаною ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Український банк реконструкції та розвитку", звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та передати справу на розгляд Господарському суду міста Києва.

Вищезазначена ухвала місцевого господарського суду в часті залишення позову без розгляду обґрунтована не виконанням позивачем вимог ухвали Господарського суду м. Києва від 10.12.2013 року та неподанням витребуваних судом матеріалів, необхідних для вирішення спору.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 09.01.2014р. у справі № 5011-9/12552-2012 та передати справу на розгляд до господарського суду міста Києва.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала Господарського суду м. Києва винесена з порушенням норм процесуального права, з невідповідністю висновків суду, викладених в ухвалі дійсним обставинам справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Тищенко О.В.

На підставі ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п.2.1. рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., сформовано для розгляду даної апеляційної скарги колегію суддів у складі Тищенко О.В. (головуючий), судді: Гончаров С.А., Іоннікова І.А.

Згідно відомостей, які міститься в базі "Діловодство спеціалізованого суду" в провадженні колегії суддів Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Зубець Л.П., судді Мартюк А.І., Новіков М.М,) знаходиться апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.11.2013р., винесену за результатами розгляду заяви Публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 року прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.11.2013р., винесену за результатами розгляду заяви Публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Оскільки провадження з розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.11.2013р., винесену за результатами розгляду заяви Публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню було не закінчено, Київський апеляційний господарський суд ухвалою від 17.03.2014р. відклав вирішення питання про прийняття чи відмову у прийнятті апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.01.2014р. за скаргою Публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" на дії Головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві у справі №5011-9/12552-2012 (суддя - Бондаренко Г.П.) за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Адоніс" до 1) Публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Адоніс" про визнання правочинів недійсним.

Листом Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2014р. здійснено запит матеріалів справи №5011-9/12552-2012.

На адресу Київського апеляційного господарського суду супровідним листом Господарського суду міста Києва направлено матеріали справи №5011-9/12552-2012.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2014 року скаржнику відновлено строк для подачі апеляційної скарги, прийнято її до провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Іоннікова І.А., Гончаров С.А. Розгляд апеляційної скарги призначено на 23.09.2014 року.

Представники сторін в судове засідання 23.09.2014 року не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе провести судовий розгляду, у відсутності представників сторін.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Відповідно до ч.5 ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом м. Києва при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала Господарського суду м. Києва від 09.01.2014р. у справі № 5011-9/12552-2012 прийнята з вірним застосуванням норм процесуального права, є обґрунтованою з наступних підстав.

За пунктом 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, зокрема, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Залишення позову без розгляду в такому разі є процесуальним реагуванням на об'єктивну неможливість прийняти судове рішення по суті заявленого спору через відсутність документів чи представника позивача, необхідність подання чи явки яких є належним чином процесуально оформленою та обґрунтованою.

За статтею 86 Господарського процесуального кодексу України якщо господарський спір не вирішується по суті, господарський суд виносить ухвалу, що має містити, зокрема, зміст питання, з якого виноситься ухвала, мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство, висновок з розглянутого питання.

Таким чином, залишаючи позов без розгляду за відповідних підстав господарському суду належить з'ясувати та належно відобразити в ухвалі про залишення позову без розгляду, які саме документи було витребувано від позивача, чи є поважна причина їх неподання, та яким чином відсутність цих документів впливає на можливість вирішити спір по суті; так само належить відобразити в ухвалі, яким саме чином відсутність представника позивача перешкоджає суду прийняти рішення по суті позовних вимог, відмовити чи задовольнити позов.

Як вбачається з матеріалів справи, залишаючи позов без розгляду, посилаючись на п.5 ч.1 ст.81 ГПК України, місцевий господарський суд в ухвалі від 09.01.2014 зазначив, що неподання документів, витребуваних ухвалами суду від 10.10.2013 р. та від 10.12.2013 р., позбавляє суд можливості у відповідності до ст.ст. 32, 33, 43 ГПК України вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

Зокрема ухвалою від 10.10.2013 року, господарський суд року зобов'язував ВДВС Подільського районного управління юстиції у місті Києві надати суду письмові пояснення на скаргу з посиланням на норми чинного законодавства та надати підтверджуючі докази, зокрема, належним чином засвідчені матеріали виконавчого провадження № 395904444, докази направлення Публічному акціонерному товариству "Український банк реконструкції та розвитку" постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.09.2013 року. В подальшому суд неодноразово ухвалами витребував вказані докази від ВДВС, при цьому явка повноважного представника ВДВС в судове засідання визнавалась обов'язковою.

А ухвалою від 10.12.2013 року господарський суд міста Києва зобов'язав також і скаржника надати суду належним чином засвідчені копії виконавчого провадження № 395904444 та письмові пояснення у разі їх відсутності, оскільки як слідує з тексту скарги скаржник (боржник) ознайомлювався з матеріалами виконавчого провадження та має право як сторона виконавчого провадження знімати копії з матеріалів виконавчого провадження.

Як було зазначено судом прешої інстанції витребувані документи необхідіні були для встановлення факту направлення/не направлення скаржнику постанови про відкриття виконавчого провадження № 395904444 від 05.09.2013 року на його адресу, у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та факту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 395904444 від 05.09.2013 року.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Проте сторони по справі вимоги вище наведених ухвал суду не виконали, належним чином засвідчені копії виконавчого провадження № 395904444 та письмові пояснення у разі їх відсутності господарському суду не надали.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення позовного провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Таким чином з огляду на перелічені вище положення законодавства колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду, що неподання сторонами по справі витребуваних матеріалів, позбавили суд можливості розглянути скаргу за наявними в ній матеріалами

Пунктом 4.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (в редакції від 29.05.2013 р.) роз'яснено, що при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України, можливо лише за наявності таких умов: додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання; витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто, за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті; позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.

У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

З огляду на ту обставину, що позивачем не було надано того обсягу відповідних відомостей та доказів на підтвердження своїх тверджень, які в порядку ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України необхідні для правильного та всебічного розгляду спору, колегія суддів дійшла висновку, що у місцевого господарського суду була відсутня можливість встановити фактичні обставини справи та розглянути скаргу у відповідності до норм законодавства.

З огляду на вищенаведені обставини колегія суддів не вбачає об'єктивних підстав для скасування ухвали першої інстанції щодо залишення позову без розгляду.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду м. Києва від 09.01.2014р. у справі № 5011-9/12552-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, прийнята з дотриманням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційна скарга, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101, 102 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду м. Києва від 09.01.2014р. у справі № 5011-9/12552-2012 залишити без змін.

Матеріали справи № 5011-9/12552-2012 повернути до Господарського суду м. Києва

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

І.А. Іоннікова