Справа № 1601/7326/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2014 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого - судді - Нестеренка С.Г.

при секретарі - Стрижак С.В.

з участю представників позивача - відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» - Бордюга С.Д. та Жукової С.П., відповідача - позивача - ОСОБА_3 та її представників - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3, «Юкрейн мортгейдж лоун файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» про стягнення заборгованості за кредитним договором, визнання виконаними зобов'язань за кредитним договором та договором купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги та за позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк» про розірвання кредитного договору, відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2012 року до суду звернувся ПАТ КБ «Приватбанк» (надалі - Банк) з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 30 серпня 2007 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір за № PLRMGK00007887.

На виконання умов договору банк надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 30000 дол. США у строк до 28 серпня 2027 року, а відповідач зобов'язувалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

У подальшому ОСОБА_3 почала порушувати умови кредитного договору, несвоєчасно сплачувати кошти у повернення кредиту та процентів за користування коштами.

Просив стягнути заборгованість за кредитним договором станом на 19 червня 2012 року на загальну суму 60744,59 дол. США, з них: - заборгованість за кредитом («тіло кредита») - 30255,85 дол. США; - заборгованість по процентам за користування кредитом - 14624,51 дол. США; - заборгованість по комісії за користування кредитом - 2130,51 дол. США; - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 13733,72 дол. США (т. 1 а.с.а.с. 104-106).

Після неодноразових уточнень і доповнень позовних вимог Банк просив стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором станом на 09 липня 2014 року на загальну суму 97544,64 дол. США, з них: - заборгованість за кредитом («тіло кредита») - 30589,12 дол. США; - заборгованість по процентам за користування кредитом - 24633,04 дол. США; - заборгованість по комісії за користування кредитом - 3636,01 дол. США; - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 38686,47 дол. США, визнати виконаними зобов'язання перед «Юкрейн мортгейдж лоун файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» за активом ОСОБА_3 за кредитним договором № PLRMGK21367719 від 10 листопада 2006 року (т. 1 а.с.а.с. 242-247, т. 3 а.с.а.с. 3-7, т. 4 а.с.а.с. 183-184).

У листопаді 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про розірвання кредитного договору, відшкодування шкоди та стягнення штрафу.

Вказувала, що всупереч кредитного договору Банк не надав їй кредитні кошти відповідно до п. 7.1 кредитного договору, лише 31 серпня 2007 року отримала 80 дол. США. Зазначала, що з 28 вересня 2007 року по 27 жовтня 2009 року на виконання умов спірного кредитного договору сплатила Банку 8164,50 дол. США.

Посилаючись на ненадання коштів у повному обсязі Банком, порушення Банком вимог чинного законодавства, у тому числі щодо захисту прав споживачів, бухгалтерського обліку та звітності, просила:

- розірвати кредитний договір № PLRMGK00007887 від 30 серпня 2007 року, укладений між нею та ПАТ КБ «Приватбанк».

- стягнути з банку на її користь матеріальну шкоду на суму 8082,90 дол. США, пеню за прострочення виконання зобов'язань на суму 536689,70 грн. з судовими витратами.

- стягнути з банку на користь держави штраф за порушення умов вказаного кредитного договору на суму 282846 грн. (т. 3 а.с.а.с. 169-178).

Після неодноразових уточнень власних позовних вимог, ОСОБА_3 остаточно просила розірвати кредитний договір № PLRMGK00007887 від 30 серпня 2007 року, укладений між нею та ПАТ КБ «Приватбанк». Стягнути з банку на її користь матеріальну шкоду на суму 8080,90 дол. США, пеню за прострочення виконання зобов'язань на суму 147649,80 грн. з судовими витратами. Стягнути з банку на користь держави штраф за порушення умов вказаного кредитного договору на суму 405600 грн. (т. 4 а.с.а.с. 26-27, 150-151, т. 5 а.с.а.с. 164-165).

Ухвалою суду від 14 листопада 2013 року позовні заяви ПАТ КБ «Приватбанк» та позовна заява ОСОБА_3 були об'єднані в одне провадження (т. 3 а.с. 165).

Ухвалою суду від 29 вересня 2014 року позовну заяву ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк» про розірвання кредитного договору, відшкодування шкоди та стягнення штрафу залишено без розгляду в частині вимог про стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь держави штрафу за невиконання умов кредитного договору, оскільки заява від імені заінтересованої особи подана особою, яка не має повноважень на ведення справи (т.5 а.с. 171).

У судовому засіданні представники позивача - відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» - Бордюг С.Д. та Жукова В.П. уточнений позов Банку підтримали, просили задовольнити по вимогам станом на 09 липня 2014 року, незважаючи на роз'яснення суду щодо збільшення позовних вимог станом на день розгляду справи, у тому числі у зв'язку з нарахуванням процентів за користування кредитними коштами в розмірі не 2 % в місяць (24 % річних), а в 1 % в місяць (12 % річних). Посилалися, що загальна заборгованість за цим кредитним договором станом на 25 вересня 2014 року становить 1698178,30 дол. США. Зазначали, що спірний кредитний договір було укладено з метою «пере кредитування» двох попередніх кредитних договорів укладених між Банком та ОСОБА_3 у липні 2006 року та травні 2007 року на суму відповідно 30000 дол. США та 1950 дол. США. Пояснили, що останній платіж за спірним кредитним договором ОСОБА_3 здійснила у березні 2010 року. З позовними вимогами ОСОБА_3, у зв'язку з цим, не погодилися.

Відповідач - позивач ОСОБА_3 та її представники - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 позов ОСОБА_3 підтримали, посилаючись на обставини і підстави, викладених у позовних заявах ОСОБА_3, а також мотивуючи відсутністю первинних фінансових документів про одержання всіх кредитних коштів за спірним кредитним договором. Не погодилися з позовом Банку посилаючись на його абсурдність та безпідставність. Крім того, у судовому засіданні 29 вересня 2014 року відповідач-позивач ОСОБА_3 визнала, що спірний кредитний договір, який було укладено 30 серпня 2007 року між нею та Банком, укладався з метою погашення її заборгованості за кредитними договорами, укладених 10 листопада 2006 року та 31 липня 2007 року з цим Банком.

Вказані всі учасники цивільного процесу, незважаючи на відповідне роз'яснення суду, відмовилися від заявлення клопотань про призначення і проведення відповідної судової економічної експертизи щодо визначення розмірів заборгованості за кредитними договорами, у тому числі за спірним кредитним договором.

У судове засідання не прибув представник «Юкрейн мортгейдж лоун файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ», хоча представник цього товариства був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, причини неявки до суду не повідомляв.

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Згідно ст.ст. 1049, 1050, 1054 Цивільного Кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти), кредит у строк і в порядку, встановленому договором.

Відповідно ст. 525 цього Кодексу одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі ст. 526 цього Кодексу постає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного

законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 536 цього Кодексу, за користування чужими коштами, боржник зобов'язується виплачувати відсотки, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 625 цього Кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання, якщо інший розмір відсотків не установлений договором.

Судом достовірно встановлено, що 10 листопада 2006 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» - надалі Банк) та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір за № PLRMGK21367719 (надалі - договір № 1), на виконання якого Банк надав ОСОБА_3 кредитні кошти у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 30000 дол. США з метою придбання житла, а також у розмірі 2700 дол. США для сплати страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1 % на місяць на суму залишку в строк до 10 листопада 2016 року.

Цього ж дня, між Банком та ОСОБА_3 у забезпечення виконання вказаного кредитного договору було укладено договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_3 передала Банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

31 липня 2007 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір за № PLRMBL00000001 (надалі - договір № 2), за яким Банк надав ОСОБА_3 кредит на споживчі цілі на суму 1950 дол. США на термін до 28 липня 2009 року.

Відповідач-позивач ОСОБА_3 та її представники не заперечували факт укладення цих кредитних договорів № 1, № 2, договору іпотеки та одержання ОСОБА_3 вказаних кредитних коштів.

З рішення Апеляційного суду Полтавської області від 10 серпня 2010 року, яке набрало законної сили, по справі за № 2-74/2010 року за позовом ЗАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки постає, що рішення суду першої інстанції було скасовано і постановлено нове рішення, яким у задоволенні позову було відмовлено.

У рішенні Апеляційного суду вказано, що 19 лютого 2007 року між Банком (продавець) та «Юкрейн мортгейдж лоун файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити. Відповідно 16 березня 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 було змінено іпотекодержателя квартири АДРЕСА_1 з Банку на вказане товариство.

30 серпня 2007 року ЗАТ КБ «Приватбанк» було погашено повністю право вимоги по кредитному договору № 1 укладеного з ОСОБА_3 перед нерезидентом «Юкрейн мортгейдж лоун файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» (цивільна справа № 2-74/2010 а.с.а.с. 252-254).

З рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 25 березня 2014 року, яке набрало законної сили 17 липня 2014 року, по цивільній справі за № 524/9753/13-ц постає, що Банку було відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором (договір № 2), який було укладено 31 липня 2007 року, у зв'язку з пропуском без поважних причин строку позовної давності.

З вказаного рішення суду першої інстанції та ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 17 липня 2014 року постає, що кредитні кошти за договором № 2 не були видані через касу Банку готівкою, а були спрямовані Банком на погашення заборгованості за кредитним договором № 1 (цивільна справа № 524/9753/13-ц а.с.а.с. 98-100, 146-148).

30 серпня 2007 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір за № PLRMGK00007887 (договір № 3).

Сторонами у договорі були визначені всі істотні умови, зокрема: предмет договору, строки дії договору, порядок надання коштів у кредит, права, обов'язки та відповідальність сторін.

Згідно п.п 1.1, 7.1 даного договору № 3 Банк зобов'язувався надати ОСОБА_3 кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк з 30 серпня 2007 року по 28 серпня 2027 року включно, у вигляді строкового кредиту у розмірі 35400 дол. США на наступні цілі: - придбання житла у розмірі 30000 дол. США; - 5400 дол. США на сплату страхових платежів. Було встановлено розмір відсотків за користування кредитом - 2 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно п. 6.2 даного договору (т. 1 а.с.а.с. 110-112).

За умовами кредитного договору № 3 ОСОБА_3 зобов'язувалася повернути банку кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту в строк до 28 серпня 2027 року.

31 серпня 2007 року Банк перерахував кошти у розмірі 29920 дол. США з них: 29218,83 дол. США у погашення заборгованості ОСОБА_3 за договором № 1 та договором купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити перед «Юкрейн мортгейдж лоун файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ»; 701,17 дол. США у погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 2, а решта коштів у 80 дол. США була видана готівкою через касу Банку ОСОБА_3 Таким чином, Банк видав ОСОБА_3 кредитні кошти в розмірі 30000 дол. США.

Суд погоджується з доводами відповідача - позивача ОСОБА_3 та її представниками щодо неотримання ОСОБА_3 коштів у повному обсязі за кредитним договором № 3 готівкою через касу Банку. Але кредитні кошти за договором № 3 були фактично надані ОСОБА_3 на загальну суму 30000 дол. США у вказаний і встановлений вище судом спосіб.

Суд погоджується також з доводами ОСОБА_3 та її представниками, що такий спосіб перерахування коштів не було визначено у договорі № 3.

Однак, між Банком та ОСОБА_3 була досягнута домовленість про саме такий порядок надання кредитних коштів у розмірі 30000 дол. США за договором № 3 для фактичного погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитними договорами №№ 1, 2. Так, дану обставину підтвердила відповідач-позивач ОСОБА_3 у судовому засіданні 29 вересня 2014 року, пояснивши, що спірний кредитний договір № 3 укладався з метою погашення її заборгованості за кредитними договорами №№ 1, 2. Як зазначалося раніше, з рішення Апеляційного суду Полтавської області від 10 серпня 2010 року по справі за № 2-74/2010 року за позовом ЗАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1 було встановлено факт погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 1, договором іпотеки та договором купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити перед «Юкрейн мортгейдж лоун файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ». Бездіяльність ОСОБА_3 щодо внесення платежів за кредитним договором № 1 після 30 серпня 2007 року безпосередньо Банку або іноземному товариству також свідчить про наявність згоди ОСОБА_3 на перерахування коштів за кредитним договором № 3 Банком іноземному товариству.

Крім того, підтвердженням досягнутих домовленостей між Банком та ОСОБА_3 свідчать дії по здійсненню ОСОБА_3 платежів по внесенню коштів на виконання умов кредитного договору № 3 на загальну суму 8164,50 дол. США у період з вересня 2007 року по березень 2010 року.

Окрім того, ОСОБА_3 не оспорювала умови кредитного договору № 3 та не зверталася щодо незаконних дій Банку у проміжок часу з 30 серпня 2007 року по листопад 2013 року, що також свідчить про наявність її згоди щодо фактичного «перекредитування» заборгованості за кредитними договорами №№ 1, 2.

Згідно позовних вимог та розрахунків наданих Банком, станом на 09 липня 2014 року заборгованості ОСОБА_3 перед Банком за кредитним договором № 3 становить: - заборгованість за кредитом («тіло кредита») - 30589,12 дол. США; - заборгованість по процентам за користування кредитом - 24633,04 дол. США; - заборгованість по комісії за користування кредитом - 3636,01 дол. США; - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 38686,47 дол. США.

Даний розрахунок було обчислено Банком виходячи із процентної ставки за користування кредитом в 1 % в один місяць замість 2 % в один місяць та пені 0,15 % замість 3 %. Однак, Банк відмовився здійснювати перерахування розмірів заборгованості за умовами кредитного договору № 3 за ставками: проценти за користування кредитом - 2 % в один місяць та пені - 3 %.

Одночасно, суд не погоджується з доводами Банку та його представників щодо нарахування заборгованості за кредитом («тіло кредита») у розмірі 30589,12 дол. США. Так, у судовому засіданні представники Банку Бордюг С.Д. та Жукова В.П. пояснили, що по «тілу кредита» ОСОБА_3 здійснила два платежі, відповідно 232,33 дол. США та 531,55 дол. США. Крім того, вказані особи пояснили, що розмір заборгованості по «тілу кредиту» було збільшено у зв'язку з необхідністю сплати страхових платежів за кредитним договором № 1. З такими доводами представників Банку суд не погоджується, оскільки борг за кредитним договором № 1 ОСОБА_3 перед іноземним товариством було сплачено наприкінці серпня 2007 року, а страхові платежі здійснювалися після 01 вересня 2007 року.

До березня 2010 року ОСОБА_3 здійснювала нерегулярні та не у повному обсязі платежі у повернення коштів за договором № 3 відповідно до графіка погашення кредиту.

З березня 2010 року ОСОБА_3 у порушення умов договору перестала здійснювати платежі у погашення суми заборгованості по кредиту та процентам.

Станом на день розгляду справи вказаний борг ОСОБА_3 Банку не сплачено.

За наведених обставин, суд вважає, що фактично та юридично відсутній спір між Банком та іноземним товариством з однієї сторони, та ОСОБА_3 з іншої сторони з приводу заборгованості за кредитним договором № 1.

Відповідач-позивач ОСОБА_3 та її представники не надали суду належні і допустимі, безспірні і достовірні докази на спростування позову Банку, підтвердження позовних вимог ОСОБА_3, а також на спростування встановлених і наведених судом обставин.

Не відповідають дійсності доводи відповідача-позивача ОСОБА_3 та її представників щодо того, що спір про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3 вже було вирішено при розгляді справи за № 2-74/2010 року за позовом ЗАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом постановлення 10 серпня 2010 року рішення Апеляційним судом Полтавської області про відмову Банку у задоволенні позову.

Так, предметом спору по вказаній справі було стягнення заборгованості за кредитними договорами №№ 1, 3 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1, належної ОСОБА_3 на праві власності. Однак, Апеляційний суд Полтавської області, постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову, зазначив, що Банк не мав права на вимогу щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки Банк продав іноземному товариству право вимоги за кредитним договором № 1, у забезпечення виконання якого між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки щодо зазначеної квартири, а виконання договору № 3 не забезпечувалося будь-якою іпотекою.

На підставі встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позов Банку підлягає частковому задоволенню.

Необхідно стягнути з відповідача - позивача ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість по кредитному договору № PLRMGK00007887 від 30 серпня 2007 року, тобто в межах позовних вимог, оскільки представник позивача відмовився збільшувати позовні вимог станом на день розгляду справи, яка станом на 09 липня 2014 року становить: заборгованість за кредитом («тіло кредита») - 29236,12 дол. США; - заборгованість по процентам за користування кредитом - 24633,04 дол. США; - заборгованість по комісії за користування кредитом - 3636,01 дол. США; - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором (щодо прострочення сплати по «тілу кредита», процентів за користування кредитом та комісії) - 12908 грн., та кошти у повернення сплаченого судового збору в розмірі 3654 грн.

При цьому, зменшуючи розмір пені за прострочення виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань перед Банком, яка не була обчислена Банком окремо по «тілу кредита», процентів за користування кредитом і комісії, суд виходив з положень ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд врахував при зменшенні розміру пені до 12908 грн., що запропонований Банком сукупний сумарний розмір пені одночасно по «тілу кредиту», процентів за користування кредитом та комісії в 38686,47 дол. США перевищує як розмір заборгованості по «тілу кредиту», так і проценти за користування кредитом і комісії. До того ж, розрахунок розміру пені в 38686,47 дол. США Банком обчислено не прозоро та в іноземній валюті, що суперечило п. 4.1 договору № 3. Крім того, суд врахував, що справа розглядалася тривалий час не з вини суду, а внаслідок, не тільки зловживання процесуальними правами зі сторони ОСОБА_3, а і зловживання процесуальними правами зі сторони Банку, як стороною у справі, що виражалося у неодноразових вимогах суду і постановлення процесуальних документів про витребування банківських фінансових документів, подання належних розрахунків відповідно до умов спірного кредитного договору № 3. Визначаючи розмір неустойки (пені) суд виходив із тих обставин, які склалися в державі: проведення антитерористичної операції, погіршення економічної ситуації в державі, значного зменшення курсу гривні по відношенню до долара США. Визначаючи розмір пені в 12908 грн. суд виходив з курсу гривні до долара США НБУ станом на 29 вересня 2014 року, що еквівалентно 1000 дол. США, та, враховуючи, що розмір пені 12908 грн. перевищує мінімальний розмір пені, визначений у п. 4.1 спірного кредитного договору № 3, та, що такий розмір пені відповідає засадам співмірності, розумності і справедливості..

В іншій частині позовних вимог Банку необхідно відмовити в задоволенні позову за необґрунтованістю та безпідставністю вимог, відсутності спору між Банком, іноземним товариством та ОСОБА_3

Враховуючи наведені обставини, а також неподання відповідачем - позивачем ОСОБА_3 та її представниками належних і допустимих доказів на спростування позову Банку, підтвердження власного позову та на спростування встановлених судом обставин, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 536, 551, 553-559, 625,626, 652-654, 1046-1052, 1054 - 1056-1 ЦК України, ст.ст. 14, 57-59, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

Позов ПАТ КБ «Приватбанк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором за № PLRMGK00007887 від 30 серпня 2007 року станом на 09 липня 2014 року: - заборгованість за кредитом - 29236,12 дол. США (двадцять дев'ять тис. двісті тридцять шість дол. 12 цент США); - заборгованість по процентам за користування кредитом - 24633,04 дол. США (двадцять чотири тис. шістсот тридцять три дол. 04 центи США); - заборгованість по комісії за користування кредитом - 3636,01 дол. США (три тис. шістсот тридцять шість дол. 01 цент США); - пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 12908 грн. (дванадцять тис. дев'ятсот вісім грн.), та кошти у повернення сплаченого судового збору в розмірі 3654 грн.

Відмовити ПАТ КБ «Приватбанк» у задоволенні позову в іншій частині позовних вимог до ОСОБА_3, «Юкрейн мортгейдж лоун файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ».

Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову до ПАТ КБ «Приватбанк» про розірвання кредитного договору, відшкодування шкоди.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного Суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука упродовж десяти діб з дня проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи Апеляційним судом, якщо рішення не скасовано.

Повне рішення виготовлено 03 жовтня 2014 року.

Суддя: