АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Яремка В. В.

суддів: Перепелюк І. Б., Половінкіної Н. Ю.

секретар Тодоряк Г.Д.

за участю представника позивача Кесаревої Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ПАТ «Дельта Банк» на заочне рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 5 червня 2014 року,

встановила:

У травні 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з названим позовом.

Позивач зазначав, що 26 червня 2007 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №001-25013-260607, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 2950 гривень на придбання певного майна.

Відповідно до умов договору за користування кредитом відповідач сплачує кредитору проценти, виходячи зі ставки 12% на рік, а також кредитору плату в розмірі 2,45% на місяць за ведення кредитної справи.

Кредит надавався на строк 30 місяців з кінцевим терміном повернення та сплати всіх виплат не пізніше 25 грудня 2009 року.

Посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, наявності станом на 27 лютого 2014 року простроченої заборгованості на загальну суму 5552 гривень 75 коп., яка складається з заборгованості: за сумою кредиту - 3071 гривень 63 коп., за відсотками - 397 гривень 25 коп., за комісію - 2083 гривень 87 коп., банк просив стягнути її з відповідача.

Заочним рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області від 05 червня 2014 року у задоволенні позову відмовлено за пропуском позовної давності.

В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним нормам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом, а відповідно до п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Проте з таким висновком погодитись не можна, оскільки суд дійшов його внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права, що згідно пп. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким у позові слід відмовити.

У справі встановлено 26 червня 2007 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №001-25013-260607, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 2950 гривень на придбання певного майна.

Відповідно до умов договору за користування кредитом відповідач зобов'язаний сплачувати кредитору проценти, виходячи зі ставки 12% на рік, а також плату в розмірі 2,45% на місяць за ведення кредитної справи.

Кредит надавався на строк 30 місяців з кінцевим терміном повернення та сплати всіх виплат не пізніше 25 грудня 2009 року (п. 1.2 договору).

У зв'язку з невиконання відповідачем умов кредитного договору станом на 27 лютого 2014 року утворилася прострочена заборгованості на загальну суму 5552 гривень 75 коп., яка складається з заборгованості: за сумою кредиту - 3071 гривень 63 коп., за відсотками - 397 гривень 25 коп., за комісію - 2083 гривень 87 коп.

Розмір заборгованості відповідачем не оспорюється.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Таким чином, підставою застосування позовної давності є виключно заява сторони, зроблена до винесення ним рішення.

У порушення вказаних норм матеріального права суд першої інстанції застосував позовну давність без заяви відповідача ОСОБА_2

Пункт 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному зв'язку з самою ч. 11 ст. 11 зазначеного Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

Відповідна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року справа № 6-126цс13.

За наведених обставин суд першої інстанції помилково застосував позовну давність за відсутності заяви відповідача, що є підставою для скасування рішення.

Встановлено, що у порушення ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд першої інстанції не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: не роз'яснив відповідачу його права та обов'язки, не попередив його про наслідки вчинення чи не вчинення процесуальних дій, не сприяв здійсненню його прав.

Як встановлено у справі відповідач на час пред'явлення позову та розгляду справи в суді першої інстанції перебував у місцях позбавлення волі, відбуваючи покарання у Крюковській виправній колонії (а.с.69).

Відповідно до ч. 6 ст. 76 ЦПК України якщо особа, яка бере участь у справі, перебуває під вартою або відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, обмеження волі, арешту, повістка та інші судові документи вручаються їй під розписку адміністрацією місця утримання особи, яка негайно надсилає розписку та письмові пояснення цієї особи до суду.

У порушення вказаної норми процесуального права суд першої інстанції у належний спосіб не повідомив відповідача про час та місце розгляду справи, що унеможливило використання його права на подання заяви про застосування позовної давності у даному спорі.

Згідно з ч. 1 ст. 304 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими главою «Апеляційне провадження».

За умови неповідомлення судом першої інстанції відповідача про час та місце розгляду справи він не позбавлений можливості реалізації своїх прав в суді апеляційної інстанції.

У справі встановлено, що кінцевий термін повернення кредиту згідно умов договору визначено 25 грудня 2009 року.

Позов представником банку підписано 19 березня 2014 року, а фактично позов надійшов до суду 12 травня 2014 року, тобто за межами встановленої ст. 257 ЦК України трирічної позовної давності.

У надісланій до апеляційного суду заяві відповідач просить застосувати до спірних відносин позовну давність. Ця заява подана до ухвалення апеляційним судом нового рішення.

Тому, відповідно до чч. 3, 4 ст. 267 ЦПК України, за наслідками апеляційного розгляду справи рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявив відповідач.

На підставі наведеного та керуюсь п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Заочне рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 05 червня 2014 року скасувати.

У позові Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий В. В. Яремко

Судді : І. Б. Перепелюк

Н. Ю. Половінкіна