Справа №  2-599/

2009 рік

 

 

 ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 30 січня 2009 року   Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

в складі: головуючої - судді Самойлової О.В.

при секретарі - Ушак Ю.С.,

за участю представника позивача -ОСОБА_1.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4  про стягнення матеріальної і  моральної шкоди, завданих внаслідок ДТП,

в с т а н о в и в:

 

 ОСОБА_2.  звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріального збитку у сумі, що буде визначена експертом після визначення вартості відновлюваного ремонту автомобілю  та стягнення морального збитку у сумі 1500 грн., уточнивши свої вимоги, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 матеріальну шкоду у сумі 6411,10 грн. та моральну шкоду у сумі 1500 грн.,  мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 08.07. 2008 року на перехресті вул. Чкалова та Сімферопольське шосе у м. Феодосії, відповідач ОСОБА_3., керуючи транспортним засобом Крайслер, державний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3., перед поворотом направо не уступив дорогу належному позивачу автомобілю М-2141, державний номер  НОМЕР_2, що рухався по рівнозначній дорозі у зустрічному напрямку. У результаті чого допустив з ним зіткнення.  Обставини ДТП встановлені  у постанові Феодосійського міського суду від 11.07.2008 року.   Діями відповідача позивачу була спричинена матеріальна шкода, а також завдано моральну шкоду, яка виразилася  в глибинному стресі та моральних страждань від пошкодження  автомобіля, він був позбавлений  машини, як засобу основного заробітку і пересунення. Моральна шкода була спричинена також і поведінкою відповідачів, які не намагалися йти на зустріч, ухилялися від усунення наслідків ДТП.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1., що діяла на підставі належним чином оформленій довіреності,  позов підтримала з підстав, що зазначені в ньому та пояснила, що діями відповідача ОСОБА_2. спричинено не лише матеріальну, а й моральну шкоду, що виразилася в переживаннях, він не мав можливості використовувати автомашину для роботи, був позбавлений засобу пересування, оскільки ОСОБА_4. є власником транспортного засобу, яким керував ОСОБА_4., то також повинен відповідати за шкоду, що спричинив його син.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про день. час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення. При таких обставинах суд вважає можливим розглянути справу у заочному порядку  на підставі ст. ст. 224-226 ЦПК України, представник позивача не заперечував проти такого розгляду справи.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача,  вивчивши матеріали справи, матеріали адміністративної справи № 3-11311/08,  всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає установленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивачу  ОСОБА_2. на праві власності згідно із свідоцтва про реєстраціюІНФОРМАЦІЯ_1, належить автомобіль АЗЛК 2141, державний номер НОМЕР_2, рік випуску - 1991 (а.с. 7). 08.07.2008 року в 08.30 годин у м. Феодосії на перехресті вул. Чкалова та Сімферопольське шосе, відповідач ОСОБА_4.,  керуючи транспортним засобом Крайслер державний номер  НОМЕР_1, перед поворотом наліво не уступив дорогу автомобілю М-2141 державний номерНОМЕР_2, що рухався по рівнозначної дорозі у зустрічному напрямку, в результаті чого скоїв з ним  зіткнення, що привело до пошкодження транспортних засобів, своїми діями відповідач ОСОБА_4. порушив п.16.13 ПДРУ, про що свідчить  постанова Феодосійського міського суду від 11  липня  2008 року (а.с. 6) про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності по ст. 124 КпроАП України.

 

 

 

 

  

В силу ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарський або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, судом достовірно встановлена віна відповідачаОСОБА_4. у ДТП, що трапилося 08 липня 2008 року, а також те, що транспортному засобу, що належить позивачу спричинені пошкодження, а саме: деформоване переднє ліве крило, передній бампер, ліва блок-фара, передня панель (а.с. 9).  Згідно із ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З висновків експерта № 000180 від 22.09.2008 року (а.с. 32-41) слідує, що сума матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля АЗЛК2141 в результаті пошкоджень у ДТП складає 6411,10 грн.

Статтею 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача стосовно стягнення з відповідачів матеріальної шкоди у сумі 6411,10 грн. на користь  ОСОБА_2.,  такими, що підлягають задоволенню частково, оскільки позивачем не надано доказів про те, що шкода йому заподіяна спільними діями відповідачів, сума у 6411,10 грн. підлягає стягненню з особи, яка заподіяла шкоду, а саме - з ОСОБА_3. 

Що стосується вимог позивача про стягнення моральної шкоди з відповідачів у сумі 1500 грн., то суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково. Позивач ОСОБА_2. не надав суду у порушенні вимог ст. 60 ЦПК України відповідних доказів про спричинення йому моральної шкоди діями ОСОБА_4, тому вимоги  про стягнення на його користь з відповідачів моральної шкоди у сумі 1500 грн. не підлягають задоволенню. Водночас суд вважає обґрунтованими доводи позивача про спричинення йому діями відповідача ОСОБА_3 моральної шкоди. Суд виходить з такого: згідно зі ст. 1 Закону України від 17.07.1997 року про ратифікацію Конвенції про захист прав людини та основних свобод, Україна повністю визнає на своїй території ст. 46 Конвенції щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського союзу з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення  і застосування конвенції. Отже текст Конвенції з Протоколами до неї, а також її тлумачення та застосування, висловлені у рішеннях Європейського союзу з прав людини, є частиною національного законодавства і є обов'язковими  при правозастосуванні органами правосуддя.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб захисту в національному органі. Європейський суд з прав людини у винесених рішеннях неодноразово, зокрема у справах «Атлан проти Сполученого Королівства» від 19.06.2001 року, «Перна проти Італії» від 25.07.2001 року тощо визнавав в резолютивній частині рішення, що виходячи з обставин справи, самий факт правопорушення, вчиненого відносно потерпілого, становить спосіб захисту порушеного права і може становити достатньо справедливу компенсацію моральної шкоди.

Обраний позивачем спосіб компенсації відповідає ч. 3 ст. 23 ЦК України. При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення, ступеня вини особи, що завдала моральну шкоду, глибини фізичних та моральних страждань позивача, його душевні страждання у зв'язку із пошкодженням його майна, неможливість їм тривалий час привести до ладу власний автомобіль, а також вимоги розумності і справедливості. З обліком наведеного, суд вважає за необхідне знизити розмір відшкодування моральної шкоди позивачу і визначити його у сумі 1000,00 грн.

Вимоги позивача про відшкодування йому витрат на  оплату проведення експертизи у сумі 350 грн., оплату юридичних послуг відповідно до довідки № 8 від 18.11.2008 року у сумі 500 грн., та  витрат на оплату судового збору і збору на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 81 грн. також підлягають задоволенню відповідно до положень ст.88 ЦПК України.

Керуючись  ст.ст. 8, 55 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 10, 11, 79, 84, 88, 209, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України,  ст. 23, 1167, 1187   ЦК України, суд

вирішив:

 

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3  на користь ОСОБА_2 6411, 10 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 1000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, 931,00  грн. судових витрат, а всього - 8342 (вісім тисяч триста сорок дві) грн. 10 коп.

 Стягнути з ОСОБА_3    на користь  держави судовий збір у сумі  23 (двадцять три) грн. 11 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

    Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

 

Суддя