Справа № 2-196/09 рік

 

 

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

   15 січня 2009 року   Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

в складі: головуючої - судді Самойлової О.В.

при секретарі - Ушак Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2 про відшкодування   моральної шкоди,

 

в с т а н о в и в:

 

 ОСОБА_1. звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2. про відшкодування моральної шкоди, просить стягнути з відповідача на її користь  моральну шкоду у сумі 5000,00 грн.

Позовні вимоги  мотивовані тим, що відповідач систематично ображає позивачку, принижує, спричиняє їй тілесні ушкодження, примушує її проходити психіатричне обстеження, так 12.05.2005 року відповідач викликав бригаду невідкладної допомоги, ніби то у зв'язку із приступом у неї психічного захворювання, але лікарями нічого встановлено не було, 13.05.2006 року відповідач відвів її на прийом до військового психіатру, але лікар також не встановив психічного захворювання, 18.09.2006 року відповідач знов настояв на обстеженні її у Феодосійському психоневрологічному диспансері, але лікар також не встановив захворювання, 11.03.2007 року відповідач спричинив їй тілесні ушкодження, у зв'язку із чим вона звернулася до Алуштінського відділення міліції, 25.08.2007 року відповідач на вулиці ударив її кулаком по голові та ногою, вирвав з рук пакет із грошима,завдяки втручанню випадкового чоловіка, він кинув пакет та утік, 30.08.2007 року, відповідач схопив її і став тягнути до машини у присутності господарки домоволодіння, у присутності приїхавших робітників міліції він поводився нечемно, кричав, погрожував, до тепер відповідач оскорбляє та принижує її, під час психіатричного огляду, який було проведено за примушенням відповідача, вона відчула приниження, психологічний дискомфорт та переживання, під час нападів на неї відповідача вона відчувала  фізичний біль, страх, таким чином діями відповідача їй було спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює у 5000 грн.

У судовому засідання позивачка позовні вимоги підтримала у повному обсязі і просила суд їх задовольнити, пояснила, що вона проживала разом із відповідачем з 2003 по 2007 роки, вони разом робили ремонт, купували побутову техніку, потім він став докоряти їй, що вона дурна, став принижувати, ображати,декілька разів бив, стверджує, що вона психічно хвора, чим спричиняє їй душевні страждання.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і пояснив, що познайомився із позивачкою у потязі у 2003 році, залишив їй номер телефону, вона зателефонувала, вони стали разом жити,  на відпочинку у Лівадії під час танців його запросила жінка, після цього позивачка стала його ревнувати, скандалити,вдарила його штангенциркулем, а потім прийшла вибачатися, вона психічно хвора, потребує обстеження та лікування, він домовився із лікарем про обстеження, хотів її привезти на машині, але позивачка втекла, до тепер вона продовжує його переслідувати, він неодноразово звертався до міліції із заявами на дії позивачки. 

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали даної справи,матеріал № 483 Алуштинського МВ ГУ МВС України в АР Крим про відмову у порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_1., відмовні матеріали № 4979, № 3787 Феодосійського МВ ГУ МВС України в АР Крим, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає установленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до матеріалів № 483 Алуштинського МВ ГУ МВС України в АР Крим про відмову у порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_1.,  які були досліджені у судовому засіданні, ОСОБА_1. 08.03.2007 року разом із ОСОБА_2. приїхала на відпочинок до ТЦКіР «Крим», як вона зазначила у своєї заяві,ОСОБА_2. у номері після конфлікту побив її,Беккерману Б.І. винесено офіційне попередження про недопустимість насильницьких дій у відношенні членів сім'ї, в ході конфлікту ОСОБА_1. спричинені тілесні ушкодженні, на підставі акту СМО № 57 від 12.03.2007 року, вони віднесені до легких тілесних ушкоджень, що не потягли розлад здоров'я. У діях ОСОБА_2. відсутні ознаки складу злочину, що передбачені ст. 296 КК України, в його діях вбачаються ознаки складу злочину,передбачені ст. 125 КК України, але в силу ст. 27 КПК України дана категорія справ порушується у суді, не інакше як за скаргою потерпілого.

Жодна з сторін не оскаржила зазначену постанову. 

Стаття  1166 ЦК України встановлює загальні підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань, вона містить правило про загальний делікт, відповідно до якого будь-яка шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, повинна бути відшкодована особою, яка її завдала, в повному обсязі. Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди.

При розгляді даної справи судом встановлено, що поведінка ОСОБА_2. 10.03.2007 року відносно ОСОБА_1. є протиправною та винною. Протиправність дій відповідача підтверджується матеріалами про відмову у порушенні кримінальної справи, відповідно до яких у його діях вбачаються ознаки злочину, передбачені ст. 125 КК України. Оскільки постанова від 14.03.2007 року не оскаржена, підтверджена актом судово-медичного обстеження № 57 від 11.03.2007 року, суд приймає її як доказ.

На підставі викладеного, судом достовірно встановлено, що відповідач своїми протиправними діями спричинив позивачці тілесні ушкодження 10.03.2007 року.

Відповідно до ст. 3 Конституції України - здоров'я людини є найвищою соціальною цінністю, порядок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або  іншим ушкодженням здоров'я, встановлений законом.

Доводи позивачки стосовно того, що діями відповідача їй спричинена моральна шкода 12.05.2005 року, 13.05.2006 року, 18.09.2006 року, 25.08.2007 року, 30.08.2007 року, суд не бере до уваги, тому що позивачка не надала  належних та допустимих доказів. Так письмові поясненняОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., надані позивачкою, не  відповідають  вимогам ст. ст. 58, 59, 60 ЦПК України і не можуть бути розцінені як докази.  Відповідно довідки головного лікаря психоневрологічної лікарні № 3 м. Феодосії від 14.06.2008 року, ОСОБА_1. на обліку у психіатра і нарколога не знаходиться, відомостей про відвідування ПНЛ № 3 18.09.2006 року не має. Той факт, що відповідач у судовому засіданні підтвердив свої висловлювання стосовно психічного захворювання позивачки, на думку суду не є об'єктивним доказом спричинення ОСОБА_1. моральної шкоди, який може бути покладений в основу судового рішення. Відповідно до статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя. Стаття 11 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачає, що із заявою про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди можуть звернутися родичі особи, яка підлягає психіатричному огляду, лікар…, заява повинна бути подана у письмовій формі. В судовому засіданні встановлено, щоОСОБА_2. не є родичем позивачки, одночасно відсутні докази про те, що він звертався до медичних закладів із заявами про психіатричний огляд позивачці.

Суд, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1. підлягають частковому задоволенню.

Відповідно ст. 1167 ЦПК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Судом встановлено, що позивачка зазнала душевні страждання саме у зв'язку із спричиненням їй відповідачем тілесних ушкоджень.

Зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає за умови, що вказана шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії. У п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року зазначається, що заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями інших осіб.  Судом достовірно встановлено, що у наслідок протиправних дій ОСОБА_2. було спричинено моральну шкоду ОСОБА_1.

Обраний позивачкою спосіб компенсації відповідає ч. 3 ст. 23 ЦК України. При визначенні розміру  грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань позивачки у зв'язку із пошкодженням здоров'я, яке віднесено до легких тілесних ушкоджень, ступень вини особи, яка завдала моральної шкоди, негативні наслідки правопорушення,  необхідність перервати відпочинок, а також вимоги розумності та справедливості. З обліком наведеного, суд вважає можливим визначити розмір моральної шкоди, завданої позивачці у 200,00 грн.

З відповідача відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню  судовий збір на користь позивачки у розмірі 08,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 07,50 грн.  

Керуючись ст. 3, 8, 32, 55 Конституції України, ст.ст. 10, 11,58-60, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст. 23, 1167 ЦК України, суд

 

вирішив:

 

Позов ОСОБА_1задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1200,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, судові витрати у сумі 16,00 грн., а всього 216 (двісті шістнадцять) грн.00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

 

Суддя                       О.В. Самойлова