УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/5804/13-ц Головуючий у 1-й інст. Адамович О.Й.

Категорія 27 Доповідач Григорусь Н. Й.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2014 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.

суддів Талько О.В., Косигіної Л.М.

секретаря судового засідання Трохимчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки

за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 25 лютого 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2013 року позивач звернувся із позовом до відповідачів, в якому просив в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № ML-J01/071/2008 від 05.09.2008 року звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № ML-J01/071/2008 від 05.09.2008 року, а саме на квартиру АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом продажу квартири на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», визначивши, що початкова ціна встановлюється на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оцінюючої діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач ПАТ «ОТП Банк», не погоджуючись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин та невідповідність висновків суду обставинам, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 05.09.2008 року між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та ОСОБА_3 - третьою особою було укладено кредитний договір № ML-J01/071/2008. Згідно якого позивач надав ОСОБА_3 кредит в розмірі 56 100,00 дол. США із встановленням плаваючої процентної ставки у розмірі 5,99 % річних + FIDR. Останній в свою чергу зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути позивачу суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом (а.с. 9-20, том 1).

Для забезпечення повного та своєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором № ML-J01/071/2008 від 05.09.2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки майна № PML-J01/071/2008 - двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, ринковою вартістю 413 530,00 грн, що еквівалентно 85 258,67 дол. США (а.с. 23-28, том 1).

Відповідно до п.1.9.1. кредитного договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та/чи інших зобов'язань за цим договором чи іншими укладеними з банком договорами та/або умов документів забезпечення. При цьому, зобов'язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

Згідно договору іпотеки предметом іпотеки є двокімнатна квартира АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю ОСОБА_2 на праві власності.

З матеріалів справи вбачається, що згідно рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 27.08.2012 року здійснено розподіл майна подружжя, згідно якого ОСОБА_1 було виділено у власність квартиру АДРЕСА_1, тобто у власність апелянта перейшло іпотечне майно, що також підтверджується рішенням апеляційного суду Житомирської області від 08.11.2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.12.2012 року (а.с. 29-37, том 1).

Відповідно до п. 4.4 Договору іпотеки вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем та становить 413 530,00 грн, що за курсом НБУ на день укладання договору становить 85 258,64 дол. США.

Відповідно до ст. 6 п. 6.1. Договору іпотеки, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель може задовольнити такі вимоги: всі боргові зобов'язання, не сплачені боржником, і вимоги стосовно повного відшкодування всіх збитків, завданих порушенням іпотекодавцем його зобов'язань за цим договором, а також всіх фактичних витрат, понесених іпотекодержателем у зв'язку із реалізацією його прав за цим договором.

Жодне положення цього Договору не може тлумачитись, як таке, що обмежує права іпотекодеражателя звернутись до уповноважених органів за захистом своїх прав в порядку, встановленому чинним законодавством Україниа; права сторін встановити договірний порядок звернення на предмет іпотеки. Право визначення підстави та способи звернення стягнення належить іпотекодержателю. Згідно п. 6.4. договору іпотеки, сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Як передбачено п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст.ст. 575, 589 ЦК України, іпотека є окремим видом застави. У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до п.п. 38, 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» наявність у договорі іпотеки можливості позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку.

У зв'язку з тим, що третя особа ОСОБА_3 не здійснює платежі по кредиту, станом на 17.05.2013 року виникла заборгованість на загальну суму 469 065,04 грн, з яких: 50 498,26 дол. США - заборгованість за кредитом; 5 186,22 дол. США - заборгованість по відсоткам; 21 439,89 грн. - заборгованість по штрафним санкціям, позивач у відповідності до вимог Кредитного договору та Договору іпотеки використовуючи своє право вимагає погашення залишку кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, тому звернувся до суду із позовними вимогами до відповідачів.

ОСОБА_1, як новому іпотекодателю та ОСОБА_2 - іпотекодателю за договором, були направлені вимоги про усунення порушення за кредитним договором від 22.05.2013 року (а.с. 38-40, том 1).

Колегія суддів враховує, що факт отримання кредиту, наявності заборгованості за кредитним договором та її розмір ніким не оспорюється. Крім того, відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначив, що оскільки за кредитним договором у ОСОБА_3 виникла заборгованість, коштів на погашення якої не було, ними було ініціювано погашення заборгованості перед банком шляхом звернення стягнення на іпотечне майно.

Статтею 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення.

Відповідно до п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодую для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (ч. 3 ст. 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Суд першої інстанції вищенаведених вимог не врахував та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором через недотримання позивачем процедури повідомлення позичальника про порушення ним зобов'язання.

Разом із тим, із 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відповідно до ст. першої якого, протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Двокімнатна квартира АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки та надана як забезпечення кредиту в іноземній валюті має площу 51,85 кв. м і місце проживання відповідача ОСОБА_1 з її неповнолітньою дочкою ОСОБА_5, 2006 року народження зареєстроване за даною адресою (а.с. 140-142, том 2).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягають задоволенню, оскільки предметом позову є майно, яке підпадає під дію мораторію.

Колегія суддів звертає увагу, що позовних вимог про стягнення боргу за кредитним договором позивачем не заявлялося.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з інших підстав.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду міста Житомира скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: Судді: