Справа № 22ц-736/08                                         Судця суду 1 -ї інстанції Костюченко Г.С.

Доповідач апеляційного суду Кутова Т.З.

У X В АЛА

7     квітня   2008 року  колегія   суддів   судової  палати   в   цивільних  справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої:   Лисенка П.П.,

суддів:                                                       Данилової О.О.,

Кутової Т.З.,

при секретарі судового засідання:           Варміш О.С. ,

розглянувши   у   відкритому   судовому   засіданні   в   місті   Миколаєві   матеріали за апеляційною   скаргою

закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" на ухвалу судді Ленінського районного суду м.  Миколаєва від 22 січня 2008 року за його заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором,

встановила:

У січні 2008 р. закрите акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк" (далі ЗАТ КБ „ПриватБанк") звернулося в суд із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Перековець Ю.П. 3499 грн. 90 коп.3аборгованості за кредитним договором від 6 грудня 2006 р.,  в тому числі процентів за користування кредитом.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м.  Миколаєва від 22 січня 2008 р. відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою про видачу судового наказу.

В апеляційній скарзі представник ЗАТ КБ „ПриватБанк",  не погоджуючись з висновком суду про наявність спору про право,  просить скасувати ухвалу та передати заяву на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача,  дослідивши матеріали заяви і перевіривши наведені в скарзі доводи,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи питання про прийняття заяви про видачу судового наказу,  судця виходив з того,  що із заяви та доданих до неї документів вбачається спір про право.

Проте з такими мотивами погодитися не можна.

Відповідно до п. 1 ч. 1  ст.  96 ЦПК України судовий наказ може бути видано,  якщо заявлено вимогу,  яка ґрунтується на правочині,  вчиненому у письмовій формі.

З матеріалів заяви ЗАТ КБ „ПриватБанк" вбачається,  що між ним та боржником укладений кредитний договір у письмовій формі,  який містить умову про проценти за користування кредитом.  Дійсний і неоспорений договір є актом волевиявлення сторін,  що підтверджує їх згоду виконувати умови,  які вони для себе передбачили.

Таким чином відсутні зазначені у ч. 1  ст.  100 ЦПК України підстави для відмови у видачі судового наказу.

Крім того суддя помилково застосував положення ч. 2  ст.  122 ЦПК України,  яка відноситься до позовного провадження,  але не застосував наслідки,  встановлені  ст.  100 ЦПК України.

За таких обставин,  у відповідності до п.3 ч. 1  ст.  312 ЦПК України ухвала судді підлягає скасуванню і передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Разом з цим,  колегія суддів звертає увагу на те,  що при прийнятті заяви до розгляду потрібно перевіряти відповідність документів,  які підтверджують обов'язок боржника перед стягувачем,  вимогам  ст.  64 ЦПК України. Враховуючи,  що метою наказного провадження є спрощення і скорочення судового розгляду,  сторони в ньому не

2

викликаються,  то документи,  які додаються до заяви про видачу судового наказу,  повинні подаватися в оригіналі або бути нотаріально засвідчені.

Відсутність або недостатність документів,  що додаються до заяви,  або недоліки цих документів повинні розцінюватися як неналежно оформлена заява. У такому випадку належить відповідно до положень ч. 1  ст.  101 ЦПК України,  застосувати  ст.  121 цього Кодексу і повернути заяву стягувачу для усунення недоліків без надання строку для такого усунення.

Керуючись статтями 303,  312,  315 ЦПК України,  колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" задовольнити.

Ухвалу судді Ленінського районного суду м.  Миколаєва від 22 січня 2008 року скасувати,  а матеріали заяви повернути суду для вирішення питання про видачу судового наказу.

Ухвала оскарженню не підлягає.