1-кп/175/28/13

Справа № 175/1030/13-к

Ухвала

Іменем України

20 травня 2013 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Воздвиженського О.Л.,

при секретарі Перепелиці Я.С.,

за участю прокурора Носань І.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника-адвоката обвинуваченого ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3,

захисника-адвоката потерпілої ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Ювілейне обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12013040440000214 відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, освіта середня, холостого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

встановив:

01.05.2011 року близько 13.30 годин, ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем «БМВ-520», державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5, на підставі генеральної довіреності, рухався по дорозі житлового масиву Ігрень - кладовище „Ігрень" зі сторони кладовища в напрямку м.Дніпропетровська, зі швидкістю близько 60-70 км/годину в правому ряді руху.

Здійснюючи рух у вказаному напрямку, ОСОБА_1, не вибрав безпечну швидкість руху та на округленні проїжджої частини втратив контроль над рухом свого автомобіля та виїхав на полосу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з автомобілем «Хонда-джаз», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6, який рухався назустріч.

При зіткненні, пасажиру автомобіля «Хонда-джаз», ОСОБА_3 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, садно голови, забою живота, садно передньої поверхні живота, гематоми лівого колінного суглобу та середньої третини лівої гомілки, садно лівого ліктьового суглобу, закритого перелому дна вертлюжної западини праворуч, які відносяться згідно висновків судово-медичної експертизи № 3757-е до середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров'я, строком понад три тижні.

Порушення Правил безпеки дорожнього руху виражається в тому, що водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем, порушив вимоги п.п.1.3, 1.5, 12.1 Правил дорожнього руху України, які свідчать:

п.1.3 - „Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими", п.1.5- „Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків," п.12.1-„Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним," невиконання яких знаходиться в причинному зв'язку з наслідками.

Ці дії ОСОБА_1 органом досудового слідства кваліфіковані за ч.1 ст. 286 КК України

26.04.2013 року ОСОБА_1 заявив письмове клопотання на підставі п.4 ч.1 ст.284 КПК України про закриття кримінальної справи та ст.1 Закону України "Про амністію" від 08.07.2011 року, мотивуючи своє клопотання, тим, що він до дня набрання чинності зазначеного Закону має дитину, якій не виповнилося 18 років та не позбавлений батьківських прав.

Вислухавши думку прокурора, яка заперечувала проти закриття справи по амністії посилаючись на Закон України "Про застосування амністії в Україні", від 19.12.1996 року із змінами і доповненнями станом на 18.04.2013 року.

Потерпіла заперечувала проти закриття справи посилаючись на п. "є" ч.1 ст.4 Закону України "Про застосування амністії в Україні", що амністія не може бути застосована до осіб, які не відшкодували завдані ними збитки або не усунули заподіяну злочином шкоду і просила продовжити розгляд справи по суті з метою покарання ОСОБА_1 та не застосовувати до нього п. "в" ст.1 Закону України "Про амністію".

Вислухавши думку сторін, суд доходить до наступного висновку, 28 липня 2011 року набрав чинності Закон України "Про амністію" від 08 липня 2011 року (далі Закон).

Стаття 1 Закону передбачає звільнення від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавлення волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України.

Згідно п. "в" ст.1 Закону суб'єктами амністії є особи, які не позбавлені батьківських прав та мають дитину, якій не виповнилося 18 років до дня набрання чинності зазначеного Закону.

Стаття 6 Закону передбачає звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які підпадають під дію ст.1 Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства, чи не розглянуті судами про злочини, вчинені до набрання чинності цим Законом.

З матеріалів кримінального провадження і наданих суду документів вбачається, що підсудний ОСОБА_1 на день набрання чинності Законом не позбавлений батьківських прав та має малолітню доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується довідкою наданою ним під час судового засідання від 08.05.2013 року № М-15 виданою виконавчим комітетом Індустріальної районної ради у м. Дніпропетровську.

Закон не містить заборон для застосування амністії у відношенні ОСОБА_1, обвинуваченого у вчинені необережного злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, який не є особливо тяжким відповідно до ст.12 КК України.

Таким чином, вищевикладені обставини, зобов'язують суд закрити кримінальне провадження, звільнивши ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст.1 п."в", ст.6 Закону України "Про амністію" від 08 липня 2011 року, під дію яких він підпадає та просить застосувати до нього амністію.

ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину але не відшкодував завдані злочином матеріальну і моральну шкоду, на що звертала увагу потерпіла як на обставини, які на її думку перешкоджають застосуванню амністії, не є підставою для відмови у клопотанні про звільнення підсудного від кримінальної відповідальності по амністії, так як Закон не містить таких заборон.

01 січня 2012 року набрав чинності Закон України "Про застосування амністії в Україні" в редакції від 02 червня 2011 року.

Стаття 3 цього Закону передбачає, що, установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Пункт "є" ст.4 цього ж Закону забороняє застосовувати амністію до осіб, які не відшкодували завдані ними збитки або не усунули заподіяну злочином шкоду.

Обмірковуючи питання можливості застосування амністії в стадії судового розгляду справи до підсудного ОСОБА_1, який на день розгляду клопотань не відшкодував потерпілій заподіяну злочином шкоду, суд керується положеннями ст.5 КК України і ч.1 ст.58 Конституції України відносно зворотної дії закону про кримінальну відповідальність в часі, у зв'язку з чим, не застосовує положення ст.ст.3, 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" (в редакції від 02 червня 2011 року), оскільки цей Закон прийнятий після вчинення підсудним інкримінованого йому злочину и погіршує його стан.

Враховуючи, що справа закривається з винесенням ухвали, цивільний позов потерпілої ОСОБА_3, заявлений у кримінальному процесі, підлягає залишенню без розгляду. З таким позовом ОСОБА_3 вправі звернутися до суду у порядку цивільного судочинства, оскільки відповідно до ст.14 Закону амністія не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, який покладено на винну особу вироком або рішенням суду.

Керуючись ст.ст.1, 6-9, 12, 14 Закону України "Про амністію" від 08 липня 2011 року, ст.ст.284, 285, 286, 288, 369, 370, 371 КПК Україна, ст.ст.12, 44, 86 КК України, суд -

постановив:

Звільнити від кримінальної відповідальності ОСОБА_1, обвинувачуваного за ч.1 ст.286 КК України і закрити кримінальне провадження відносно нього по амністії на підставі пункту "в" ст.1 Закону України "Про амністію" від 08 липня 2011 року.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної і моральної шкоди, заподіяної злочином, - залишити без розгляду, роз'яснивши ОСОБА_3 право звернутися до суду з цивільним позовом у порядку цивільного судочинства.

На ухвалу суду протягом 7 діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляційну скаргу в апеляційний суд Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд.

Суддя О.Л. Воздвиженський