Справа №2-46/2008
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2008 року м. Галич
Галицький районний суд Івано - Франківської області в складі:
головуючого судді Клюби В. В.
секретаря Борисевич Н. В.
з участю: позивача (відповідача) ОСОБА_1
відповідача (позивача) ОСОБА_2
представників ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_2 справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на другу половину спадкового майна, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом і просить визнати за ним право власності на другу половину спадкового майна, яке складається із: половини квартири АДРЕСА_1 Івано - Франківської області вартістю 11677 гривень 50 коп., двісті сімдесять сім простих іменних акцій відкритого акціонерного товариства «Західенерго», які у реєстрі власників іменних цінних паперів зареєстровані за ОСОБА_5 сумарною номінальною вартістю 2770 гривень, половину заробітної плати в сумі 2783 гривні 47 коп. та половину винагороди за підсумками роботи за рік в сумі 243 гривні 98 коп., а всього на суму 3027 гривень 45 коп., які належали ОСОБА_5, але не були ним отриманні за життя, а всього на суму 17474 гривень.
В свою чергу ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_1 про визнання права власності на вказане майно як на її частку у спільній із ОСОБА_5 сумісній власності, набутій за час спільного проживання однією сім'єю. Ухвалою Галицького районного суду від 30 листопада 2007 року зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 прийняті до сумісного розгляду із первісним позовом ОСОБА_1 та об'єднані в одне провадження.
Позивач (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав, зустрічного позову не визнав і пояснив суду, що його покійний батько був власником квартири у м. Бурштині та акцій ВАТ «Західенерго», які були його особистою власністю і не набуті спільно із відповідачем ОСОБА_2 Хоча він дійсно періодично проживав із ОСОБА_2 по півтора року і у с. Куничах Галицького району у матері ОСОБА_2 А, і у м. Калуші, разом з тим вони не проживали як сім'я і не набули спільно будь - якого майна. Також його покійний батько був нестабільною людиною і ОСОБА_2 не була у нього єдиною жінкою. Крім цього ОСОБА_2 з метою заволодіння майном підробила свідоцтво про одруження з його батьком і фактично було прийнято рішення про виплату їй матеріальної допомоги, яка не була виплачена. Також витрати на похованні фінансувало ВАТ «Західенерго». Вважає, що не доведено ні спільне проживання ОСОБА_2 з його батьком однією сім'єю, ні набуття спільного майна. І оскільки він є
2
єдиним спадкоємцем майна ОСОБА_5 за законом, просить його позов задовольнити, а у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.
ОСОБА_2 свої позовні вимоги підтримала, позову ОСОБА_1 не визнала і пояснила, що проживала з ОСОБА_5 із 1990 року коли переїхала із м. Галича у м. Калуш. Він проживав з нею і у м. Калуші, і у с. Куничах Галицького району. Вони спільно виховували його сина та її доньку. На весіллі позивача вони із ОСОБА_5 були разом, а також коли виходила заміж її донька, ОСОБА_5 на весіллі був за батька. Після отримання квартири у м. Бурштині, вони разом вселилися у квартиру, проводили ремонт. Коли ОСОБА_5 захворів, вона не відходила від нього, доглядала. З 1990 року вони постійно і безперервно проживали разом, вели спільно господарство, мали спільний бюджет. Тому вважає, що спірне майно є її часткою у спільній сумісній власності.
Представник відповідача (позивача) ОСОБА_3 пояснив в судовому засіданні що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 з власної волі проживали із 1991 року по день смерті ОСОБА_5 як сім'я, оскільки вели спільне господарство і закон прирівнює таких осіб до сім'ї, що створюється в результаті реєстрації шлюбу. При цьому таке спільне проживання навіть у випадку не перебування у зареєстрованому шлюбі, тягне за собою набуття майна за час спільного проживання у спільну сумісну власність, якщо інше не встановлено договором між цими особами. Такого договору не було укладено. Так як ОСОБА_1, як спадкоємець майна отримав належну йому частину цього майна, друга половина майна належить ОСОБА_2 як співвласнику.
Представник відповідача (позивача) ОСОБА_4 відповідно до ст. ст. 27, 44 ЦПК України надав суду письмові пояснення, згідно яких факт спільного проживання ОСОБА_5 із ОСОБА_2 однією сім'єю доведений сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, зокрема: фотографіями, на яких зображено спільне життя ОСОБА_5 і ОСОБА_2; показаннями свідків; змістом восьми листів; частково поясненнями самого ОСОБА_1; показаннями свідків, які були допитані судом за клопотанням ОСОБА_1. Тобто в судовому засіданні підтверджено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 проживали із 1989 року і до моменту смерті ОСОБА_5 проживали спільно однією сім'єю та вели спільне господарство. Тому хоча вони і не перебували у зареєстрованому шлюбі, майно набуте ними за час спільного проживання відповідно до ст. 74 Сімейного кодексу України належало їм на праві спільної часткової власності. Тому позов ОСОБА_2 є підставним та обґрунтованим, в зв'язку з чим підлягає до задоволення.
Вислухавши в судовому засіданні доводи сторін та представників відповідача (позивача) ОСОБА_2, показання свідків та дослідивши докази по справі, представлені сторонами на обґрунтування своїх доводів та заперечень, а також дослідивши матеріали кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_2 за ст. ст. 358 ч.3, 190 ч. 2 КК України, суд вважає, що як первісний позов ОСОБА_1, так і зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають до часткового задоволення.
Судом встановлено, що 02 вересня 2005 року помер батько позивача ОСОБА_5, якому на день смерті на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1, вартістю 23355 гривень. Також ОСОБА_5 був власником 554 простих іменних акцій ВАТ «Західенерго» номінальною вартістю 10 гривень кожна сумарною номінальною вартістю 5540 гривень. Крім цього ОСОБА_5 за місцем праці на Бурштинській ТЕС ВАТ «Західенерго» нараховано, але не виплачено заробітну плату за вересень 2005 року в сумі 5566 гривень 94 коп. та грошову винагороду за підсумками роботи за рік в сумі 487 гривень 96 коп.. Позивачем ОСОБА_1 як спадкоємцем першої черги майна ОСОБА_5 оформлено свої спадкові права на половину належного ОСОБА_5 на день смерті майна, а також на половину грошових коштів, які були йому нараховані за життя по місцю праці, але не виплачені і отримано свідоцтва про право на спадщину.
Наведені факти ствердили сторони по справі та представники, а також вказані обставини підтверджуються: Свідоцтвом про смерть 1-М №012123 від 03 жовтня 2005 року;
3
Свідоцтвом про народження II - НМ №298665 від 15 травня 1980 року; Свідоцтвом про право на спадщину за законом та додатковими Свідоцтвами про право на спадщину за законом, виданих державним нотаріусом Галицької районної державної нотаріальної контори відповідно 17 березня 2006 року, 15 травня 2006 року та 07 лютого 2007 року; Витягом з реєстрації права власності на нерухоме майно Івано - Франкського обласного бюро технічної інвентаризації від 29 березня 2006 року та витягами з реєстру прав власності на нерухоме майно від 03 лютого 2006 року та від 29 березня 2006 року; випискою №10194 з реєстру власників іменних цінних паперів про стан особового рахунку від 10 травня 2006 року; довідками ВАТ «Західенерго» від 31 січня 2007 року №04 - 056 та від 06 липня 2007 оку №04 - 353; висновком експерта про вартість двохкімнатної квартири АДРЕСА_1.
Як вбачається із копії постанови Калуського міськрайонного суду від 10 вересня 2007 року досудовим слідством ОСОБА_2 обвинувачувалася у тому, що не перебуваючи у зареєстровано шлюбі із ОСОБА_5, з метою заволодіння половиною квартири АДРЕСА_1, 227 - ма акціями ВАТ «Західенерго», а також належними ОСОБА_5 Г за місце праці коштами, які не були виплачені йому за життя, звернулася до Галицької районної державної нотаріальної контори із заявою до якої додала копію завідомо підробленого свідоцтва про укладення 25 липня 1991 року шлюбу із ОСОБА_5 II - НМ №266943 від 05 жовтня 1993 року та із заявою до ВАТ «Західенерго» про виплату їй нарахованих ОСОБА_5, але не виплачених сум. В зв'язку з цим державним нотаріусом Галицької районної державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_2 було виписано Свідоцтво про право на спадщину за законом, яке їй не було видане Наведені факти також стверджуються наявними у матеріалах кримінальної справи заявами ОСОБА_2, Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 15 травня 2006 року (кримінальна справи а. с. 127 - 129, 141, 144). В зв'язку із цим їй було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 190 ч.2, 358 ч.3 КК України. Вказаною постановою суду провадження у справі було закрито на підставі Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року.
Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки. Також відповідно до ст. 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно набуте ними за час спільного проживання належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебували у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 (Право спільної сумісної власності подружжя) Сімейного кодексу України.
Досліджені в судовому засіданні докази, представлені ОСОБА_2 для підтвердження обставин, викладених у позовній заяві і зокрема:
зміст листування ОСОБА_5 із своїми рідними та близькими, які надсилали листи та поштові листівки по місцю проживання ОСОБА_2;
фотографії, на яких зображені окремі моменти із спільного життя ОСОБА_2 та ОСОБА_5 і з якими в судовому засіданні частково погодився позивач (відповідач) ОСОБА_1;
демонстровані в судовому засіданні відеозаписи перебування ОСОБА_5 по місцю проживання матері відповідача (позивача) ОСОБА_2 у с. Куничах Галицького району, святкування урочистих та святкових подій в тому числі і святкування одруження доньки відповідача (позивача) ОСОБА_2 А, під час якого ОСОБА_5 виконував весільні обряди як батько нареченої;
показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 П, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ; ОСОБА_13 М, ОСОБА_14 С, ОСОБА_15, які пояснили, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 більше десяти років проживала разом як сім'я, на вихідні їздили у с Куничі Галицького району до матері ОСОБА_2
4
Г. А., де ОСОБА_5 допомагав по господарству, а також, що ОСОБА_2 доглядала за хворим ОСОБА_5 і повністю організувала та займалася похованням після його смерті підтверджують факт проживання ОСОБА_5 та відповідача (позивача) ОСОБА_2 спільно однією сім'єю, що відповідно до ст. 74 Сімейного кодексу України є підставою для визначення правового режиму майна, набутого за час спільного проживання, як майна, що перебуває у спільній сумісній власності цих осіб. Тому суд вважає підставними вимоги відповідача (позивач) ОСОБА_2 про визнання за нею права на отримання половини заробітної плати в сумі 2783 гривні 47 коп. та половини винагороди за підсумками роботи за рік в сумі 243 гривні 98 коп., а всього 3027 гривень 45 коп., які належали ОСОБА_5, але не були ним отриманні за життя, які згідно із ст. ст. 60, 61 Сімейного кодексу України є об'єктом спільної сумісної власності. Відповідно до ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, які належали спадкодавцю, але не бути одержані ним за життя, передаються членам його сім'ї або входять до складу спадщини. В зв'язку з цим в задоволенні цієї частини позовних вимог позивача (відповідача) ОСОБА_1 слід відмовити.
Також частково ствердили спільне проживання вказаних осіб і свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 які були допитані в судовому засіданні за клопотанням позивача (відповідача) ОСОБА_1.
Відповідно до ст. ст. 4, 5 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», який діяв на час випуску ВАТ «Західенерго», як Емітентом, акцій, власник акції має право на частину прибутку акціонерного товариства, на участь в управлінні товариством, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Тобто, виходячи із змісту вказаної правової норми, корпоративні права особи належать виключно цій особі і не можуть бути в будь - якій частині предметом спільної власності.
Крім цього згідно ст. 368 ч. 4 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. Із змісту вказаної норми вбачається, що обов'язковою умовою визнання за членами сім'ї права спільної сумісної власності на майно є факт вкладення у це майно результатів їхньої спільної праці чи їхніх спільних коштів з метою створення спільної власності. Проте право ОСОБА_5 як на прості іменні акції ВАТ «Західенерго», так і на квартиру АДРЕСА_1 набуто на інших правових підставах і на них не розповсюджується положення ст. ст. 60, 61, 74 Сімейного кодекс України та ст. 368 ч. 4 ЦК України.
Також слід зазначити що ОСОБА_5, як наймач житла, на підставі Закону України «Про приватизацію житлового фонду» отримав спірну квартиру у приватну власність, що підтверджується дублікатом Свідоцтва про право власності від 01 лютого 2006 року. При цьому ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачає самостійну підставу набуття житла у спільну сумісну власність.
Як вбачається із Свідоцтва про право власності від 02 лютого 2006 року (кримінальна справа а. с. 173) відповідач (позивач) ОСОБА_2 скористалася своїм правом на безоплатне отримання житла у власність на підставі вказаного Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Позивача (відповідач) ОСОБА_1 відповідно до ст. ст. 1258, 1261 ЦК України є спадкоємцем майна ОСОБА_5 першої черги і у відповідності із ст. ст. 1269, 1270 ЦК України у встановлений строк звернувся із заявою про прийняття спадщини. Згідно ст. 1264 ЦК України особи, які проживали із спадкодавцем однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини є спадкоємцями четвертої черги
Тому вимоги позивача (відповідача) ОСОБА_1 щодо визнання за ним права власності на половину квартири АДРЕСА_2 та 227 простих іменних акцій ВАТ «Західенерго» є підставними і підлягають до задоволення. В зв'язку з чим в задоволенні цієї частини позовних вимог відповідача (позивача) ОСОБА_2 слід відмовити
5
На підставі вищевикладеного, ст. ст. 3, 60, 61, 74 Сімейного кодексу України, ст. СТ. 368, 1258, 1261, 1264, 1269, 1270 та керуючись ст. ст. 209, 213 - 215, 223 ЦПК України,
суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на другу половину спадкового майна задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на половину квартири АДРЕСА_1 Івано -Франківської області вартістю 11677 гривень 50 коп., двісті сімдесять сім простих іменних акцій відкритого акціонерного товариства «Західенерго», які у реєстрі власників іменних цінних паперів зареєстровані за ОСОБА_5 сумарною номінальною вартістю 2770 гривень, а всього на суму 14447 гривень 50 коп..
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 право на половину заробітної плати в сумі 2783 гривні 47 коп. та половину винагороди за підсумками роботи за рік в сумі 243 гривні 98 коп., а всього на суму 3027 гривень 45 коп., які належали ОСОБА_5, але не були ним отриманні за життя.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 144 гривні 48 коп. сплаченого судового збору.
Стягнути із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 30 гривень 27 коп. сплаченого судового збору
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набуває законної сили після закінчення цього строку.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Апеляційного суду Івано - Франківської області через Галицький районний суд.