АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1326/14 Справа № 200/4580/14-к Головуючий у 1 й інстанції - Карягіна Н. О. Доповідач - Дігтярь Н.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Дігтярь Н.В.

суддів - Руських К.Г., Слоквенко Г.П.

при секретарі - Профорук В.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровськ кримінальне провадження № 12014040640000665 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 червня 2014 року відносно

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м.Дніпропетровськ,

проживає за адресою АДРЕСА_1,

щодо якого ухвалено обвинувальний вирок за ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України,

за участю прокурора - Кузьменко А.С.

обвинуваченого - ОСОБА_2

Обвинуваченим ОСОБА_2 принесена апеляційна скарга, в якій він просить вирок Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 червня 2014 року скасувати.

Вищезазначеним вироком суду обвинуваченого ОСОБА_2 засуджено за ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 22 жовтня 2010 року та остаточно призначено покарання у виді 4 років 3 місяців позбавлення волі.

В обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги обвинувачений вказує, що вирок суду незаконним та необґрунтованим, а кваліфікація його дій є неправильною. Вважає, що в його діях присутній склад злочину передбачений ч.2 ст.185 КК України, а суд не надав об'єктивної правової оцінки його діям. Та при призначенні покарання не враховано те, що на його утриманні перебуває рідна сестра та її малолітня дитина.

В доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений вказує про те, що показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які є співробітниками міліції, містять істотні суперечності, ці свідки безпосередньо на місці скоєння злочину його не затримували, та не могли бачити сам факт скоєння ним крадіжки. Вказує на те, що його дії ніким не були помічені, а були викриті лише після того, як він був зупинений співробітниками «Альфа», а потерпілий, підійшовши до них в пакеті, який був в руках у обвинуваченого, побачив свої речі, на що повідомив, що вони щойно були у нього викрадені, після чого усім стало зрозуміло, що ОСОБА_2 скоїв крадіжку з автомобіля «Форд» .

Вироком суду встановлено, що 14 лютого 2014 року близько 16години 35 хвилин ОСОБА_2, знаходячись біля магазину АТБ, розташованому по вул.Чкалова в м.Дніпропетровську, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, підійшов до автомобіля «Форд» д/н НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5, та шляхом зламу замка автомобіля «Форд» проник до салону вказаного автомобіля, звідки таємно, повторно, викрав майно, що належить потерпілому ОСОБА_6 на загальну суму 228 грн.

Після чого ОСОБА_2 з викраденим майном став відходити від автомобіля «Форд» д/н НОМЕР_1, однак в той час його протиправні дії були викриті співробітниками міліції, які стали намагатися затримати останнього. ОСОБА_2, усвідомлюючи, що його дії перестали бути таємними, бажаючи утримати при собі викрадене майно, реалізуючи раптово виниклий умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, з метою утримання викраденого майна, з викраденим майном спробував зникнути з місця скоєння злочину, однак був затриманий працівниками міліції. Таким чином, ОСОБА_2 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

Заслухавши доповідь судді, промову прокурора Кузьменко А.В. який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та просив вирок суду залишити без змін, вислухавши обвинуваченого ОСОБА_2, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив вирок суду скасувати, а його дії перекваліфікувати на ст.185 КК України, вказавши про те, що його випадково затримали на відстані 500 метрів від автомобіля, коли він зупинився на оклик свого товариша ОСОБА_8, а не з тих причин, що бачили як він вчинив крадіжку, тому його дії підлягають кваліфікації за ст.185 КК України, дослідивши матеріали кримінального провадження, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як видно з вироку, суд перевірив обґрунтованість пред'явленого ОСОБА_2 Висновки суду відповідають фактичним обставинам провадження.

Мотивуючи висновок про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, за яким його засуджено, суд послався на докази, що містяться в матеріалах провадження, зібрані у встановленому порядку, досліджені в судовому засіданні, яким суд дав належну оцінку.

Доводи обвинуваченого про те, що суд безпідставно засудив його за ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

Вина обвинуваченого підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_6 про те, що при паркуванні свого автомобіля біля магазину «АТБ» по вул. Чкалова у м. Дніпропетровську біля стовпа він помітив обвинуваченого з іншим чоловіком, в руках у обвинуваченого була якась палиця; свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вказали про те, що 14 лютого 2014 року о 16-00 годині знаходячись біля магазину «АТБ» по вул.Чкалова в м.Дніпропетровську, вони побачили, що від автомобіля «Форд» червоного кольору став відбігати раніше незнайомий чоловік, в руках у якого був пакет, після чого останні здогадавшись, що вказана особа вчинила крадіжку з автомобіля «Форд», почали йому кричати та бігти за ним. На перехресті вул.Чкалова їм вдалося затримати ОСОБА_2, в ході огляду речей у останнього були виявлені та вилучили речі викрадені з автомобіля «Форд», що належать потерпілому ОСОБА_6

Таким чином на думку колегії суддів, районним судом вірно встановлено, що під час вчинення ОСОБА_2 крадіжки майна з салону автомобіля «Форд» дії останнього були помічені працівниками міліції - свідками ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які його переслідували та в подальшому затримали з викраденим майном, тому суд вірно прийшов до висновку, що дії обвинуваченого, спрямовані на таємне заволодіння чужим майном, стали очевидними та помітними для оточуючих, а саме свідкам ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Пленум Верховного Суду України в Постанові №10 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» звертає увагу на те, що дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж, а в разі застосування насильства чи висловлювання погрози його застосування - залежно від характеру насильства чи погрози - як грабіж чи розбій.

На думку колегії суддів, дії обвинуваченого за ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України правильно кваліфіковані, оскільки в даному випадку викрадення мацна ОСОБА_2 розпочалося таємно, але в процесі вчинення злочину переросло у відкрите.

Доводи обвинуваченого з приводу суперечності показань свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки останні в суді давали чіткі, послідовні та взаємоузгоджені показання з приводу часу, місця вчинення злочину обвинуваченим та моменту його затримання з викраденим, дані показання узгоджуються з показами потерпілого ОСОБА_6

Доводи ОСОБА_2 про те, що він був затриманий працівниками спецпідрозділу «Альфа» є неправдивими та надуманими, оскільки нічим не підтверджуються, окрім показів самого обвинуваченого.

Твердження обвинуваченого з приводу того, що потерпілим сума завданої шкоди є завищеною, колегіє вважає необґрунтованими, оскільки вартість викраденого ліхтарика та діоптричних окулярів підтверджуються товарним чеком ПП ОСОБА_7 (а. п.13).

Щодо доводів апеляційної скарги обвинуваченого щодо невідповідності призначеного покарання, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів якщо обвинуваченим, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначення покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_2 враховано тяжкість скоєного ним злочину, який згідно ст.12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, також судом враховано сімейний стан останнього і стан здоров'я членів його сім'ї, наявність обтяжуючої покарання обставини - рецидив злочинів.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 вчинив новий злочин в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за вироком Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 22.10.2010 року, раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, що свідчить про те, що на шлях виправлення не став, належний висновків для себе не зробив, за місцем проживання характеризується задовільно, беручи до уваги те, що покарання ОСОБА_2 призначено мінімальне в межах санкції інкримінуємої статті, та відповідно вимогам ч.3 ст.68 КК України, колегія суддів вважає, що призначене покарання судом першої інстанції є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Доводи обвинуваченого з приводу того, що районним судом при призначенні покарання не враховано, що на його утриманні перебуває рідна сестра та її малолітня дитина, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки згідно матеріалів кримінального провадження обвинувачений офіційно не працевлаштований, доказів, що ОСОБА_2 утримує рідну сестру колегії суддів не має.

Підстави передбачені ст.409 КПК України для скасування або зміни судового рішення

відсутні.

Керуючись ст.ст.405, 407, 419 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 червня 2014 року - залишити без задоволення,

Вирок Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 червня 2014 року відносно ОСОБА_2 - без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_2 - в той же строк з дня вручення копії ухвали суду.

Судді