АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
№33/796/1070/2014 Постанова винесена суддею Валігурою Д.М.
Категорія: ст. 124 КУпАП
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 вересня 2014 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Горб І.М., за участю учасників дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 та ОСОБА_4,захисника ОСОБА_5, розглянувши апеляційну скаргу
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Києва, громадянина України, з середньою освітою, працюючого водієм в ТОВ «Планета Авто», проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 12 червня 2014 року,
в с т а н о в и в:
Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 12 червня 2014 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 36,54 гривень.
Згідно з постановою суду, 26 травня 2014 року о 12 год. 40 хв. по вул. Лятошинського, 14 в м. Києві ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_1, перед початком руху та при русі заднім ходом не переконався, що це буде безпечно, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Деу», державний номерний знак НОМЕР_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п.п. 10.1, 10.9 ПДР України.
Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_3 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, не погоджуючись з прийнятим судом рішенням та вважаючи його винесеним з порушенням норм матеріальногоі процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати постанову суду, а справу направити до ВДАІ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві для проведення додаткової перевірки.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суддя при розгляді справи не дотримався вимог ст.ст. 245, 252, 268, 278, 285 КУпАП, оскільки не вжив заходів до повного та об'єктивного з'ясування обставин вчиненого правопорушення, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про його винуватість в порушенні ПДР.
Зокрема, як вказує апелянт, суддя не прийняв до уваги його особисті пояснення та пояснення другого учасника ДТП водія автомобіля «Деу» ОСОБА_4, відповідно до яких останній, з метою об'їзду автомобіля та маршрутного таксі, які зупинилися перед пішохідним переходом, пересік суцільну лінію дорожньої розмітки і нібито зупинився для повороту (чи іншого маневру), при цьому застосував звуковий сигнал внаслідок чого трапилось ДТП.
За цих обставин вважає, що водій автомобіля «Деу» ОСОБА_4 порушив вимоги п.п. 1.1, 10.7 (г) ПДР України, а складений працівниками ДАІ протокол про порушення саме ним ПДР України, не відповідає дійсності, відповідно до наданих пояснень, схеми та фотознімків з місця ДТП, з яких видно, що зіткнення автомобілів трапилось практично на виїзді його автомобіля з прибудинкової території і при наявності ширини в 6,5 метрів проїжджої частини в обох напрямках водій автомобіля «Деу» мав можливість уникнути зіткнення, однак не зрозуміло яким чином та в якому напрямку він рухався.
Звертає увагу й на те, що план-схема ДТП була складена працівниками ДАІ без зазначення відстані між зустрічними смугами горизонтальної розмітки 1.1. ПДР України до бордюрного каменя з права та зліва, відстані до пішохідного переходу та зазначення наявних дорожніх знаків до і після місця ДТП з прив'язкою до місцевості, наявності чи відсутності гальмівного шляху учасників ДТП.
Крім того, зазначає, що в матеріалах справи відсутні дані про належне відправлення та отримання ним повістки, проте суддею справа була розглянута за його відсутності, що призвело до порушення його прав, а також, всупереч діючого законодавства, судом першої інстанції не був викликаний у судове засідання і інший учасник ДТП ОСОБА_4 та не встановлено чи складався стосовно нього адміністративний протокол, чи вилучалось у нього посвідчення на право керування транспортним засобом тощо.
Також ОСОБА_3 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, оскільки про час та дату розгляду справи його належним чином повідомлено не було, а про прийняте рішення суду він дізнався за власною ініціативою 18.06.2014 року та, отримавши належним чином завірену копію постанови суду, подав апеляційну скаргу на постанову суду 24.06.2014 року.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення вважаю, що строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_3 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, пояснення іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вказуючи на свою невинуватість у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляції, вважаю що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Зокрема вина апелянта підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, схемою дорожньо-транспортної пригоди, поясненнями водія ОСОБА_4 та й самого ОСОБА_3
Дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ст. 124 КУпАП, як такі, що виразилися у порушенні п.п. 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Висновки суду, які викладенні в постанові, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події.
Доводи апелянта, про те що, він не винуватий в скоєнні ДТП, оскільки здійснюючи рух заднім ходом, він переконався в безпеці свого маневру, а порушення Правил дорожнього руху України допустив водій ОСОБА_4, котрий з метою об'їзду автомобіля та маршрутного таксі, які зупинилися перед пішохідним переходом, пересік суцільну лінію дорожнього руху та нібито зупинився для повороту чи іншого маневру, і здійснив зіткнення з його автомобілем «Шевролет», є безпідставними.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи пояснень ОСОБА_3, останній стверджував, що 26.05.2014 року він, керуючи автомобілем «Шевролет», державний номерний знак НОМЕР_1, виїжджаючи заднім ходом з двору будинку № 12 по вул. Лятошинського, впевнився, що по його стороні немає транспорту, та зіткнувся з автомобілем «Деу Ланос», який перетнувши суцільну смугу дорожньої розмітки, хотів повернути у двір, що заборонено правилами, чим порушив і спровокував ДТП.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 також вказав, що він, впевнившись, що нікому не створює перешкод, виїжджав заднім ходом з двору зі швидкістю 5 км на год., та припускає, що водій автомобіля «Деу Ланос», перетнувши суцільну лінію дорожньої розмітки, зупинився для повороту, розвороту чи іншого маневру, оскільки він не зрозумів, куди водій ОСОБА_4 їхав, внаслідок чого і трапилося ДТП.
Отже, сам ОСОБА_3 не оспорює тієї обставини, що на момент дорожньо-транспортної пригоди він здійснював рух заднім ходом.
Між тим, твердження ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_4 зупинився для повороту чи іншого маневру, є виключно його припущеннями і не підтверджуються наявними у справі доказами, які навпаки вказують на те, що ОСОБА_3 перед початком руху та при русі заднім ходом не переконався, що це буде безпечно, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Деу» під керуванням водія ОСОБА_4
Так, з наявних же в матеріалах справи пояснень водія ОСОБА_4 вбачається, що 26.05.2014 року о 12 год. 40 хв., керуючи автомобілем «Деу Ланос», державний номерний знак НОМЕР_2, він рухався з вул. Крейсера Аврори в сторону вул. Касіяна, та напроти будинку №12 по вул. Лятошинського об'їжджав зліва по зустрічній смузі автомобіль та маршрутку, що зупинились на проїзній частині, а в цей час з двору будинку №12 заднім ходом різко виїхав автомобіль «Шевролет». Він зупинився та почав сигналити, але водій автомобіля «Шевролет» не відреагував та вдарив його в центр лівих водійських дверей.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_4 підтвердив надані ним одразу після ДТП пояснення, при цьому також вказав, що на момент зіткнення рух був досить інтенсивним, частина проїзної дороги була завантажена припаркованими автомобілями. Об'їжджаючи транспорт, що зупинився на його смузі руху перед пішохідним переходом, він взяв більший радіус, щоб мати змогу бачити, чи вільний від пішоходів пішохідний перехід, і почав об'їзд, а водій автомобіля «Шевролет», що виїжджав з двору заднім ходом, не помітив його та здійснив зіткнення.
Крім того, зі схеми дорожньо-транспортної пригоди, в якій зафіксовано місце зіткнення транспортних засобів, їх розташування після зіткнення, та пошкодження, які мали автомобілі в результаті дорожньо-транспортної пригоди, видно, що в автомобілі «Шевролет» було пошкоджено задній бампер, в автомобілі «Деу Ланос» - передні ліві двері. При цьому всі учасники дорожньо-транспортної пригоди погодились зі складеною схемою та підписали її без будь-яких зауважень (а.с. 2).
Характер і локалізація пошкоджень на автомобілях «Шевролет» та «Деу Ланос»свідчать про те, що саме задньою частиною автомобіль «Шевролет» контактував із передньою лівою частиною автомобіля «Деу Ланос».
Вказані обставини об'єктивно підтверджуються і долученими до апеляційної скарги фотографіями розташування транспортних засобів після зіткнення та їх пошкодження.
Отже, дані схеми дорожньо-транспортної пригоди щодо розташування транспортних засобів після зіткнення, характер та локалізація пошкоджень, які мали автомобілі після дорожньо-транспортної пригоди та які зазначені в схемі дорожньо-транспортної пригоди, в сукупності з поясненнями водіїв ОСОБА_4 та ОСОБА_3, свідчать про недотримання водієм ОСОБА_3 вимог п.п. 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, відповідно до якихперед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а під час руху транспортного засобу заднім ходом - не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху.
Твердження апелянта про можливе порушення водієм автомобіля «Деу Ланос» ОСОБА_4 правил дорожнього руху та його можливу винуватість у ДТП, як про це ставить питання в апеляції, належить до компетенції органів державної автомобільної інспекції, які, за результатами перевірки обставин ДТП, адміністративний протокол відносно ОСОБА_4 не склали та на розгляд до суду не направляли. А тому ці обставини не можуть бути предметом судового розгляду адміністративної справи відносно ОСОБА_3 При цьому, будь-які дані про те, що ОСОБА_3 оскаржив дії працівників ДАІ в матеріалах справи відсутні та в суд апеляційної інстанції апелянтом не надані.
Таким чином, висновок в протоколі про адміністративне правопорушення і в постанові судді про порушення ОСОБА_3 вимог правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, тобто про вчинення ОСОБА_3 правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає матеріалам справи і фактичним обставинам події, а тому доводи апеляції ОСОБА_3 про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та про його невинуватість не заслуговують на увагу.
При цьому, слід вказати, що, з огляду на достатність в матеріалах справи доказів вини ОСОБА_3 в порушенні вимог правил дорожнього руху, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода, відсутність ОСОБА_3 при розгляді справи в суді першої інстанції, з урахуванням апеляційного перегляду його доводів за скаргою, не вплинула на правильність прийнятого судом рішення.
Доводи апеляції про те, що суд першої інстанції під час розгляду справи не викликав та не допитав другого учасника ДТП ОСОБА_4 щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо в судовому засіданні, чим допустив неповноту, є безпідставними, оскільки в матеріалах справи про адміністративне правопорушення містяться письмові пояснення ОСОБА_4, дані ним безпосередньо після пригоди, які були предметом дослідження судом першої інстанції під час розгляду справи щодо ОСОБА_3 і повністю відповідають його поясненням, даним під час апеляційного розгляду справи, жодним чином не спростовуючи висновки, викладені в постанові місцевого суду щодо винуватості ОСОБА_3
Отже, розглядаючи матеріали справи, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані докази по справі, а також з'ясував всі обставини у справі, тобто дотримався вимог ст.ст. 251, 280 КУпАП.
Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події. При винесенні постанови суддею було вжито заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження матеріалів справи.
Накладаючи адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн., суддя дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП, і обґрунтовано визначив вид та розмір адміністративного стягнення, виходячи з характеру вчиненого правопорушення, особи порушника.
За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування - відсутні, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -
п о с т а н о в и в:
Поновити ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження постанови судді Голосіївського районного суду м. Києва від 12 червня 2014 року.
Постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 12 червня 2014 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду м. Києва Горб І.М.