АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження

№22-ц/796/11729/2014 Головуючий у 1-й інстанції: Плахотнюк К.Г.

Доповідач: Українець Л.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

01 жовтня 2014 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

Головуючого - Українець Л.Д.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

при секретарі - Дем»янчук Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»

на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 липня 2014 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості

в с т а н о в и л а :

У травні 2013 року позивач звернувся в суд із позовом до відповідача про стягнення кредитної заборгованості.

В мотивування вимог посилався на те, що 05.04.2007 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є він, та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 15.3/ІЖ-127.07.1 за умовами якого він надав позичальнику кредит на купівлю квартири на загальну суму 155 000, 00 дол. США строком по 05.04.2028 року включно з процентною ставкою у розмірі 12 % річних та платою за проведення розрахунків зі списання та зарахування коштів за позичковим рахунком та рахунком для нарахування процентів у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту.

Забезпеченням виконання зобов'язань за зазначеним вище договором є договір іпотеки від 05.04.2007 року, укладений між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3

Відповідач порушила умови кредитного договору та не виконала зобов»язання щодо сплати щомісячних платежів у зв»язку з чим 28.04.2010 року нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було вчинено виконавчий напис на суму 184 731, 55 дол. США, що за курсом НБУ становило 1 521 018, 17 грн. та 56 854, 38 грн.

27.09.2012 року відбулися прилюдні торги з продажу майна, що належало боржнику, в результаті яких заставлене майно було продано за 454 800, 00 грн.

01.11.2012 року за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставного майна у розмірі 387 034, 80 грн. було частково задоволено його вимоги.

Разом з тим, станом на 14.01.2013 року у ОСОБА_2 існує заборгованість за кредитом у розмірі 139 103, 50 дол. США, розмір пені нарахованої на прострочений кредит та прострочені проценти складає 1 010 687, 27 грн., три відсотки річних на прострочений кредит та прострочені проценти складають 126 335, 91 грн., інфляційні втрати за простроченим кредитом складають 8 207, 09 грн.

Враховуючи наведене, просив суд стягнути з відповідача на свою користь 139 103, 50 дол. США та 1 145 230, 27 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 15 липня 2014 року позов ПАТ «Родовід Банк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором № 15.3/ІЖ-127.07.1. від 05.04.2007 року в розмірі 139 103 дол. США 50 центів.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» пеню за кредитним договором № 15.3/ІЖ-127.07.1. від 05.04.2007 року в розмірі 47 499 грн. 75 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 441 грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Зазначає, що висновок суду про виникнення права на позов з 10 листопада 2012 року є необґрунтованим, а перебіг позовної давності слід обраховувати з 11 лютого 2010 року, яка сплинула 12 лютого 2013 року, оскільки Банк листом від 11 січня 2010 року зобов'язав її погасити всю заборгованість за Кредитним договором, а вона не погасила до 10 лютого 2010 року заборгованість за Кредитним договором та не повернула кредит, тому з 11 лютого 2010 року у позивача виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Зауважує, що заборгованість за кредитом складає 133133,42 дол. США, оскільки нею сплачено по тілу кредиту 15199,10 дол. США, й 6667,48 дол. США отримано від реалізації іпотечного майна.

Крім того, судом не вірно застосовано ст.88 ЦПК України.

Не погоджуючись з рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Зазначає, що є невірним висновок суду стосовно строків позовної давності в частині стягнення пені та інфляційних втрат.

Крім того,суд необґрунтовано відмовив в задоволенні вимоги про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат нарахованих на плату по кредиту, яка нараховується в національній валюті.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з"явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, а скарга ПАТ «Родовід Банк» підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 05.04.2007 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 15.3/ІЖ-127.07.1., за умовами якого ВАТ «Родовід Банк» надало ОСОБА_2 кредит в іноземній валюті в розмірі 155 000, 00 дол. США на строк до 05.04.2028 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12 % річних та платою за проведення розрахунків зі списання та зарахування коштів за позичковим рахунком та рахунком для нарахування процентів у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту. Кредит надано для придбання квартири. Позичальник зобов»язалася погашати кредит рівними частками у сумі 615, 00 дол. США щомісячно, в строк до 10 числа кожного місяця, починаючи з травня 2007 року шляхом внесення готівки чи перерахування зі свого поточного рахунку на рахунок вказаний у кредитному договорі від 05.04.2007 року (а.с.7-10).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 05.04.2007 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, за умовами якого відповідачем для забезпечення зобов»язань за кредитним договором № 15.3/ІЖ-127.07.1. від 05.04.2007 року передано в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 (а.с.11-16).

Сторонами не заперечується, що банк виконав свої зобов»язання перед відповідачем щодо надання кредиту (а.с.97), проте остання порушила порядок та строки виконання зобов»язань за кредитним договором у частині, що стосується щомісячного погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами.

27.09.2012 року, на виконання виконавчого напису, вчиненого 28.04.2010 року приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_5 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, належну на праві власності ОСОБА_2, для погашення боргу за кредитним договором № 15.3/ІЖ-127.07.1. від 05.04.2007 року, реалізовано з прилюдних торгів (а.с.88, 98).

02.11.2012 року, за рахунок виручених від продажу коштів у розмірі 387 034,80 грн, було зараховано 6 667,48 дол. США на погашення тіла кредиту, 30 412,19 дол. США на погашення процентів, 48 193,53 грн. комісії (а.с. 20,28,34).

Не відповідають дійсності посилання відповідача на те, що заборгованість за кредитом складає 133133,42 дол. США, оскільки нею сплачено по тілу кредиту 15199,10 дол. США, й 6667,48 дол. США отримано від реалізації іпотечного майна, з огляду на таке.

Розмір заборгованості за тілом кредиту в сумі 133133,42 дол. США, розрахований відповідачем наступним чином: 155000 (надані кредитні кошти) - 6667,48 (кошти отримані від реалізації предмету іпотеки) - 15199,10 (повернення кредитних коштів).

Разом з тим, в даному розрахунку не враховано порядок черговості погашення заборгованості, встановлений п.4.4. кредитного договору, за яким спочатку здійснюється погашення простроченої заборгованості за платою за проведення розрахунків, за процентами, за кредитом, потім погашення строкової заборгованості за платою за проведення розрахунків, процентами, за тілом кредиту й за пенею.

Згідно виконавчого напису нотаріуса заборгованість за тілом кредиту становила 145770,98 дол. США, на погашення якої було зараховано 6 667,48 дол. США від продажу предмету іпотеки, тому непогашена заборгованість за тілом кредиту становить 139 103, 50 дол. США.

Таким чином, станом на 14.01.2013 року ОСОБА_2 має прострочену заборгованість за кредитним договором № 15.3/ІЖ-127.07.1. від 05.04.2007 року, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 139 103, 50 дол. США, що підтверджується, наданим позивачем розрахунком заборгованості (а.с.35-38).

Судом першої інстанції також обґрунтовано не взяті до уваги посилання відповідача на пропуск строку позовної давності, як на підставу для відмови в задоволенні позову в повному обсязі з таких підстав.

Кредитним договором № 15.3/ІЖ-127.07.1. від 05.04.2007 року визначено строк його дії до 05.04.2028 року, а також визначено строки його виконання внесенням щомісячних платежів до 10-го числа кожного місяця у розмірі 615 дол. США, на погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом.

Сторонами не заперечується, що останній платіж відповідачем було зроблено 15.07.2008 року.

Виконавчим написом, вчиненим 28.04.2010 року приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_5 за заявою ПАТ «Родовід Банк», звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , що належала на праві власності боржнику ОСОБА_2, на підставі договору іпотеки від 05.04.2007 року. За рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири, запропоновано задовольнити вимоги ПАТ «Родовід Банк», у розмірі: кредит в сумі еквівалентній 145 770, 98 дол. США; відсотки в сумі еквівалентній 30 412, 19 дол. США; пеня в сумі, еквівалентній 8 548, 38 дол. США; плата за проведення розрахунків у сумі 48 193, 53 грн.; пеня в сумі 8 660, 85 грн., що становить еквівалент 184 731, 55 дол. США та за курсом НБУ становить 1 521 018, 17 грн. і 56 854, 38 грн. (а.с.88).

Враховуючи те, що вирученої суми від реалізації предмету іпотеки, з якої 387 034, 80 грн. зараховано на погашення кредиту, було недостатньо для виконання всіх зобов»язань за кредитним договором, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наступний платіж позичальник мала обов»язок вчинити до 10 числа листопада місяця 2012 року.

В свою чергу, позивач звернувся в суд з даним позовом 22.05.2013 року, що підтверджується відтиском штампу на конверті (а.с.42).

З наведеного вбачається, що суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для застосування судом позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту, оскільки відлік цього строку починається з 10.11.2012 року, а з позовом банк звернувся 22.05.2013 року, тобто в межах трирічного строку, який переривався виконавчим написом нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки та зарахуванням коштів отриманих від реалізації предмету іпотеки в рахунок погашення заборгованості.

В свою чергу задовольняючи частково вимогу про стягнення пені, суд підставно погодився з доводами відповідача про застосування позовної давності.

З розрахунку пені вбачається, що позивач нарахував пеню за прострочення строків погашення тіла кредиту у розмірі 97 485, 85 дол. США за період з 13.05.2008 року і по 14.01.2013 року включно, від суми прострочених процентів, які підлягали до сплати за користування кредитом у розмірі 24 242,04 дол. США за період з 11.01.2008 року по 02.11.2012 року, від суми простроченої плати за кредитом у розмірі 37 716,26 грн. за період з 11.01.2008 року по 02.11.2012 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що кредитор має право лише на стягнення пені за прострочення строків погашення тіла кредиту.

Судом першої інстанції розраховано розмір належної до стягнення пені, який складає (139 103,50 дол. США (сума боргу за кредитом) х 24% (розмір пені за договором) : 100% : 365 (днів) = 91,46 (розмір пені за один день) х 65 (кількість днів прострочення з 11.11.2012 року по 14.01.2013 року) = 5 944, 9 дол. США (належний до стягнення розмір пені) х 7, 99 (вартість одного дол. США в національній валюті) = 47 499, 75 грн. (розмір пені що підлягає до стягнення визначений в національній валюті) 47 499, 75 грн.

Таким чином, рішення суду в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 139 103 дол. США 50 центів та пені за прострочення сплати кредиту в межах позовної давності в сумі 47 499 грн. 75 коп. є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, не вбачається.

Також не беруться до уваги посилання на невірне застосування судом ст.88 ЦПК України, оскільки з відповідача стягнуто понад один мільйон гривень, тому у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір» також стягнуто максимальний розмір судового збору.

Разом з тим, відмова суду в задоволенні вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат є необґрунтованою.

Відмовляючи в задоволенні зазначених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що кредит був наданий в іноземній валюті - долар США, проте таке нарахування, у відповідності до ст.625 ЦК України, можливе лише в разі якщо грошове зобов'язання виражене в національній валюті - гривні.

З таким висновком суду колегія суддів не погоджується з таких підстав.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до роз»ясень, що містяться у пункті 18 постанови №5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» - за змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК України інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов»язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов»язання.

З системного аналізу зазначеного положення слідує, що три відсотки річних є компенсацією (платою) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, і їх нарахування не залежить від валюти зобов'язання.

В свою чергу, інфляційні втрати полягають у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів, й нараховують на суму боргу за порушення боржником грошового зобов»язання, вираженого виключно в національній валюті.

З розрахунку кредитної заборгованості вбачається, що 3 % річних нараховувались на прострочену суму заборгованості за кредитом, а інфляційні втрати виключно на плату по кредиту (комісії), яка за умовами кредитного договору нараховується в національній валюті.

З огляду на те, що відповідальність за ст.625 ЦК України не обмежена строкам позовної давності, оскільки боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення, тому вимога про стягнення інфляційних втрат за період з 11.01.2008 року по 02.11.2012 року в сумі 8207,09 грн. та трьох процентів річних від суми простроченого кредиту в сумі 12185,73 дол. США, що за курсом НБУ станом на 14.01.2013 року становить 97400,55 грн., трьох процентів річних від суми прострочених процентів по кредиту в розмірі 3030,26 дол. США, що за курсом НБУ становить 24220,83 грн., трьох процентів річних від суми простроченої плати по кредиту в розмірі 4714,53 грн., а всього трьох процентів річних від загальної заборгованості в розмірі 126335,91 грн. підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення інфляційних втрат в сумі 8 207,09 грн., трьох процентів річних в розмірі 126 335,91 грн.

В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

До суду апеляційної інстанції сторони надали нові розрахунки заборгованості, проте колегія суддів вважає, що надані розрахунки з боку позивача є значно завищеними, оскільки розрахунок зроблено станом на час звернення в суд з позовом (травень 2013 року), а позов заявлено про стягнення заборгованості станом на січень 2013 року і суд розглянув справу в межах заявлених вимог відповідно до ст. 11 ЦПК України.

Представник відповідача надав свій розрахунок, проте він проведений на власний розсуд, виходячи з міркувань про пропущений строк позовної давності.

За таких обставин надані розрахунки не можуть бути покладені в основу рішення суду.

Керуючись ст.625 ЦК України, ст.ст. 303, 304,307,309, 313. 314,316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 липня 2014 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» інфляційні втрати в розмірі 8 207,09 грн. та три проценти річних в сумі 126 335,91 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий:

Судді: